Суддя-головуючий

Категорія:20 суді першої інстанції

ОСТАПЕНКО Н.Г.

Суддя - доповідач

у суді апеляційної інстанції

ЧУБУКОВ О.П.

Судова колегія

Судової палати у цивільних справах

Апеляційного суду Дніпропетровської області

в складі:

судді-головуючого - КАЛИНОВСЬКОГО А.Б.

суддів - ЧУБУКОВА О.П.

- СІРОМАШЕНКО Н.В.

при секретарі - КОЛЯДА О.І.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційні скарги

ОСОБА_1,

ОСОБА_2,

ОСОБА_3

на рішення Ленінського районного суду у м. Дніпропетровську

від 26 серпня 2010 року

у цивільній справі за позовом ОСОБА_1

до ОСОБА_2 та ОСОБА_3

про стягнення матеріальної та моральної шкоди,-

керуючись ст.ст. 209, 303, 304, 307, 309, 313, 314 та 316 ЦПК України, -

Апеляційні скарги ОСОБА_1, ОСОБА_2 та ОСОБА_3 задовольнити частково.

рішення Ленінського районного суду у м. Дніпропетровську від 26 серпня 2010 року в частині стягнення з ОСОБА_2 та ОСОБА_3, солідарно, на користь ОСОБА_1 3000,00грн. в рахунок відшкодування моральної шкоди скасувати.

ОСОБА_1 в задоволенні його позову до ОСОБА_2 та ОСОБА_3 про стягнення на його користь 10000,00грн. в рахунок відшкодування моральної шкоди відмовити.

В іншій частині рішення суду першої інстанції залишити без змін.

рішення Апеляційного суду набирає чинності з моменту його оголошення і з цього ж дня може бути оскаржене в касаційному порядку протягом двадцяти днів.

Суддя-головуючий:

Судді колегії:

У К Р А Ї Н А

 Суддя-головуючий ОСТАПЕНКО Н.Г.

Категорія:20 у суді першої інстанції

Суддя - доповідач у суді апеляційної інстанції

ЧУБУКОВ О.П.

Судова колегія

Судової палати у цивільних справах

Апеляційного суду Дніпропетровської області

в складі:

судді-головуючого - КАЛИНОВСЬКОГО А.Б.

суддів - ЧУБУКОВА О.П.

- СІРОМАШЕНКО Н.В.

при секретарі - КОЛЯДА О.І.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційні скарги

ОСОБА_1,

ОСОБА_2,

ОСОБА_3

на рішення Ленінського районного суду у м. Дніпропетровську

від 26 серпня 2010 року

у цивільній справі за позовом ОСОБА_1

до ОСОБА_2 та ОСОБА_3

про стягнення матеріальної та моральної шкоди,-

14 липня 2008 року ОСОБА_1 звернувся до Ленінського районного суду з позовом до ОСОБА_2, ОСОБА_3 про стягнення матеріальної та моральної шкоди.

В обґрунтування своїх вимог зазначив, що 18 липня 2005 року між ним і ОСОБА_2 та ОСОБА_3 був укладений попередній договір, яким передбачався обов’язок останніх по укладенню з ним до 20 вересня 2005 року договору купівлі-продажу квартири АДРЕСА_1

Умовами договору передбачався продаж ОСОБА_2 та ОСОБА_3 вищезазначеної квартири за 150450,00 грн. двома частками: перша - 10200,00 грн., яку він передав на момент підписання попереднього договору, друга - 140250,00 грн., яку вони повинні були отримати після укладання основного договору купівлі-продажу і вже після цього, не пізніше 20 вересня 2005 року, зобов'язувались звільнити спірну квартиру та передати йому для використання, в стані відповідно санітарним та технічним нормам, знятися з реєстраційного обліку та інше.

Зазначає, що після підписання попереднього договору між ним та відповідачами була досягнута усна домовленість про те, що він робитиме ремонт у квартирі, за час ї- кого, з урахуванням вартості будівельних робіт та будівельних матеріалів, було витрачено його власні кошти в сумі 9400,00 грн.

З 15 серпня 2005 року він зі своєю дружиною ОСОБА_4. та онукою ОСОБА_5. почали мешкати за вищезазначеною адресою.

За час проживання в спірній квартирі він неодноразово звертався до відповідачів з нагадуванням, що вони порушують умови попереднього договору, на підставі чого він не має можливості укласти основний договір купівлі-продажу. Проте відповідачі запевняли його, що зазначений договір буде укладений одразу після усунення деяких перешкод, зокрема ОСОБА_3 стверджувала, що не може зняти з реєстрацій її чоловіка, який не проживає з нею більше 10 років.

Вищевикладені обставини тривали протягом року.

З травня 2007 року ОСОБА_2 почала погрожувати його дружині виселенням, якщо їх родина не перестане набридати ОСОБА_3

Після цього випадку відповідачі почали недружньо відноситися до них, що знайшло свій прояв у сварках, відключенні електроенергії. За даних обставин у ОСОБА_4 погіршився стан здоров'я, що призвело до тяжких фізичних та моральних страждань.

На підставі наведеного вважає, що відповідачі завдали йому матеріальні збитки, які складаються з коштів витрачених ним на ремонт спірної квартири 9400,00грн., на її утримання - 6400,00грн ., подвійної суми, сплаченої ним за попереднім договором в розмірі 20400,00грн., моральну шкоду він оцінює в розмірі 10000,00грн.

рішенням Ленінського районного суду у м. Дніпропетровську від 26 серпня 2010 року п озовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_2, ОСОБА_3 про стягнення матеріальної та моральної шкоди задоволено частково: стягнуто з ОСОБА_2 та ОСОБА_3, солідарно, на користь ОСОБА_1 суму авансу в розмірі 10200,00 гривень {десять тисяч грн. 00 коп.), моральну шкоду в розмірі 3000,00 гривень (три тисячі грн. 00 коп.) та судові витрати в розмірі 132,00 гривні (сто тридцять дві грн. 00 коп.).

В задоволенні позовних вимог в іншій частині — відмовлено .

Судова колегія, заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення сторін по справі, перевіривши матеріали справи й обговоривши доводи апеляційних скарг, вважає, що вони підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до вимог частини 1 статті 60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Згідно положень ст. 309 ЦПК України підставами для скасування рішення суду першої інстанції і ухвалення нового рішення або зміни рішення є недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд вважав встановленими і неправильне застосування матеріального права.

Задовольняючи частково позов ОСОБА_1,районний суд виходив з того, що суму грошей в розмірі 10200грн. 00коп., сплачену ОСОБА_1. відповідачам ОСОБА_2 та ОСОБА_3, слід вважати авансом, оскільки умовами попереднього договору не передбачувалось, що передана сума є саме завдатком, і, відповідно, немає законних підстав щодо застосування в даному випадку правил, встановлених частиною 1 статті 571 ЦК України.

Відмова позивачу у задоволенні його позовних вимог про стягнення з відповідачів на його користь коштів, затрачених ним на ремонт та утримання спірної квартири мотивована відсутністю будь-яких фактичних обґрунтувань зазначених вимог, а надані суду копії розрахунку комунальних послуг з нотатку належними доказами не являються.

Вирішуючи питання про відшкодування позивачу моральної шкоди, суд першої інстанції виходив з наявності у нього моральних страждань, завданих йому внаслідок дій відповідачів: на протязі дуже тривалою часу він не може визначитися зі своїм правовим статусом у спірній квартирі, сварки з відповідачами призвели до перебування його в нервовому напруженні і могли б негативно вплинути на стан його здоров'я.

Однак погодитись з таким висновком районного суду про доведеність спричинення позивачу діями відповідачів моральної шкоди не можна, оскільки він неправильно застосував норми матеріального закону.

Згідно положень статті 15 ЦК України кожна особа мас право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Згідно пункту 9 частини 2 статті 16 ЦК України одним зі способів захисту цивільних прав та інтересів є відшкодування моральної (немайнової) шкоди.

Проте за наявності договірних правовідносин, діючим цивільно-правовим законодавством України, на що звертається увага Постановою Пленуму Верховного Суду України №4 від 31 березня 1995 року (v0004700-95) (зі змінами) "Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди", стягнення моральної шкоди не передбачено.

З урахуванням викладеного та керуючись ст.ст. 303, 304, 307, 309, 313, 314 та 316 ЦПК України, -

Апеляційні скарги ОСОБА_1, ОСОБА_2 та ОСОБА_3 задовольнити частково.

рішення Ленінського районного суду у м. Дніпропетровську від 26 серпня 2010 року в частині стягнення з ОСОБА_2 та ОСОБА_3, солідарно, на користь ОСОБА_1 3000,00грн. в рахунок відшкодування моральної шкоди скасувати.

ОСОБА_1 в задоволенні його позову до ОСОБА_2 та ОСОБА_3 про стягнення на його користь 10000,00грн. в рахунок відшкодування моральної шкоди відмовити.

В іншій частині рішення суду першої інстанції залишити без змін.

рішення Апеляційного суду набирає чинності з моменту його оголошення і з цього ж дня може бути оскаржене в касаційному порядку протягом двадцяти днів.