колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Автономної Республіки Крим у складі:

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Сімферополі цивільну справу за позовом ОСОБА_5 до ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_12, ОСОБА_13, ОСОБА_14, ОСОБА_15, ОСОБА_16, ОСОБА_17, ОСОБА_18, ОСОБА_19, ОСОБА_20, ОСОБА_21, ОСОБА_22, третя особа: Ялтинська міська рада, управління земельних ресурсів, - про виділ частки земельної ділянки із спільної сумісної власності, припинення права спільної сумісної власності на земельну ділянку, встановлення земельного сервітуту,

за апеляційною скаргою ОСОБА_18,

на рішення Ялтинського міського суду АР Крим від 21 серпня 2010 р.

у травні 2008 р. ОСОБА_5 звернулася до суду з позовом до відповідачів про виділ частки земельної ділянки із спільної сумісної власності, припинення права спільної сумісної власності на земельну ділянку, встановлення постійно діючого безоплатного земельного сервітуту.

Позов мотивовано тим, що вона є власником нерухомого майна за адресою. АДРЕСА_1. Домоволодіння складається з 13 квартир, які належать відповідачам на праві власності. 18.06.2001р. між сторонами було укладено договір про порядок користування земельною ділянкою, відповідно до якого земельна ділянка була розділена між власниками квартир згідно з порядком користування, який склався протягом тривалого часу. рішенням Ялтинської міської ради № 33 від 18.09.2002 р. їй та відповідачам передано у спільну сумісну власність земельну ділянку площею 0,4617га для обслуговування жилого будинку за адресою: АДРЕСА_1. 15.12.2004 р. позивачці та відповідачам були видані державні акти на вказану земельну ділянку. Надалі їй 12.04.2007 р. рішенням Ялтинської міської ради № 526 як власнику квартири № 2-а було присвоєно окрему поштову адресу: АДРЕСА_1-в. 20.07.2007 р. рішенням Ялтинської міської ради № 39 її домоволодіння виключено з об’єктів комунальної власності і вона відповідно до акту від 14.08.2007 р. прийняла вказаний жилий будинок за вказаною адресою у власність. На підставі викладеного вона просить виділити її частку із спільної сумісної власності співвласників, припинивши право спільної сумісної власності з відповідачами на земельну ділянку площею 0,0364га., визнати за нею право власності на вказану частину земельної ділянки та встановити постійний, безоплатний земельний сервітут: право проходу та проїзду між вулицею Дмитрієва та вул. Войкова через металеві ворота відповідно до висновку експерта № 1079 від 20.03.2009 р.

рішенням Ялтинського міського суду АР Крим від 21 серпня 2010 р. позов задоволено.

Виділено ОСОБА_5 із земельної ділянки, кадастровий номер 0111900000:01:013:0045 площею 0,4617га, розташованої за адресою: АДРЕСА_1, яка знаходиться у спільній сумісній власності на підставі державного акту, земельну ділянку площею 0,0364га.

Припинено право спільної сумісної власності ОСОБА_5 та відповідачів на земельну ділянку кадастровий номер 0111900000:01:013:0045 площею 0,4617га, розташовану за адресою: АДРЕСА_1, яка знаходиться у спільній сумісній власності на підставі державного акту, виданого на підставі рішення Ялтинської міської ради № 33 від 18.08.2002 р.

Визнано за ОСОБА_5 право власності на земельну ділянку площею 0,0364га., розташовану за адресою: АДРЕСА_2 для будівництва та обслуговування жилого будинку, підсобних та господарчих будівель.

Встановлено ОСОБА_5 право проходу та проїзду (сервітут) між вулицею Войкова через металеві ворота відповідно до висновку експертизи № 1079 від 20.03.2009 р.

Вирішено питання про розподіл судових витрат.

В апеляційній скарзі ОСОБА_18 ставить питання про скасування рішення суду з ухваленням нового про відмову у задоволенні позову, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права. Зокрема апелянт зазначає, що судом не вірно була зазначена кількість мешканців будинку АДРЕСА_1, що призвело до неправильних розрахунків часток кожного у спільній сумісній власності. Також апелянт просить звернути увагу на те, що експертиза, яка проведена по зазначеній справі, не є повною та об’єктивною. Вказує також на те, що суд вийшов за рамки заявлених позивачем позовних вимог, що призвело до неправильного та упередженого рішення.

Заслухавши доповідача, дослідивши обставини справи і перевіривши їх доказами, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга є обґрунтованою і такою, що підлягає задоволенню з таких підстав.

Відповідно до ч. 4, 5 ст. 89 ЗК України співвласники земельної ділянки, що перебуває у спільній сумісній власності, мають право на її поділ або на виділення з неї окремої частки. Поділ земельної ділянки, яка є у спільній сумісній власності, з виділенням частки співвласника, може бути здійснено за умови попереднього визначення розміру земельних часток, які є рівними, якщо інше не передбачено законом або не встановлено судом.

Поділ земельної ділянки, яка перебуває у спільній сумісній власності, з виділенням частки в натурі здійснюється з додержанням певних вимог.

По-перше, має бути встановлена можливість такого поділу в натурі.

По-друге, має бути підготовлена проектна документація щодо визначення розмірів часток для кожного з осіб, що виділяються, які мають бути рівними, і план, який відтворював би порядок розмежування часток земельної ділянки. Без попереднього складання такої документації виконання договору між співвласниками чи рішення суду буде неможливо.

В матеріалах справи відсутня проектна документація щодо визначення частки позивачки і план розмежування часток між співвласниками.

З матеріалів справи вбачається, що рішенням 7-ї сесії 5-го скликання Ялтинської міської ради № 109 від 06 травня 2007р. внесені зміни та доповнення до рішення № 33 п.1.5 5-ої сесії Ялтинської міської ради 24 скликання від 19 вересня 2002р. і зазначений пункт доповнено реченням, що земельну ділянку площею 0,4617га для обслуговування жилого будинку за адресою: АДРЕСА_1. 15.12.2004 р. передано у спільну сумісну власність ще й тринадцятому співвласнику - ОСОБА_21 (т.1 арк.34)

Дійшовши висновку, що площа земельної ділянки - 0,0364га., що виділяється позивачці, навіть менш частки, що приходиться їй, суд допустив арифметичну помилку в частині визначення площі кожного із співвласників, зазначивши, що частка кожного з них складає 0, 03847га.

Проте площа земельної ділянки, що знаходиться у спільній сумісній власності 13-ти співвласників, складає 0,4617га.

Отже частка кожного складає: 0,4617га.: 13 = 0,0355га.

Позивачка просить виділити їй земельну ділянку площею 0,0364га, що на 0, 0009га більш, ніж належна їй частка.

Принцип рівності часток усіх співвласників при цьому порушується.

Судом не враховано також, що до складу земельної ділянки, яка передана співвласникам у спільну сумісну власність, входять проїзди, проходи, які не можуть виділятися будь-кому, а лише можуть залишатися у загальному користуванні.

За таких обставин частка кожного з співвласників ще зменшується на декілька метрів, і частка, на яку претендує позивачка, становиться набагато більшою, чим частки інших співвласників.

Виділяючи позивачці земельну ділянку, на яку вона претендує, суд не тільки відходить від принципу рівності часток кожного із співвласників в інтересах останньої, але при цьому й обмежує права інших співвласників, встановлюючи для неї постійно діючий безоплатний сервітут на право користування належними їм частками земельної ділянки.

Окрім цього, задовольняючи позовні вимоги ОСОБА_5, суд виходив із змісту угоди між співвласниками про порядок користування земельною ділянкою від 18.06.2001р.

Проте вищезгадана угода не породжує для сторін будь-яких правових наслідків з таких підстав.

Зазначена угода була укладена у червні 2001р., коли земельна ділянка не знаходилась у власності співвласників домоволодіння.

Лише 18.09.2002р. рішенням Ялтинської міської ради № 33 їй та відповідачам передано у спільну сумісну власність земельну ділянку площею 0,4617га для обслуговування жилого будинку за адресою: АДРЕСА_1.

Ця угода 2001р. між колишніми землекористувачами, що не оформлена в порядку, передбаченому законом і явно ущемляє законні права інших осіб, не є угодою між співвласниками щодо користування переданої пізніше – у 2002р. у власність земельної ділянки.

За таких обставин суд безпідставно, з порушенням вимог ст.212 ЦПК, оцінив цей доказ як належний та допустимий.

Відповідно до ч.6 ст. 147 ЦПК України висновок експерта для суду не є обов’язковим і оцінюється судом за правилами, встановленими ст. 212 ЦПК, а саме: жоден доказ не має для суду наперед встановленого значення.

Вирішуючи спір лише на підставі висновку судової будівельно-технічної експертизи № 1079 від 20.03.2009 р. (т.1 арк.146-149), суд не перевірив достовірність викладених у ньому розрахунків, не звернув уваги, що експерт, дійшовши висновку про можливість виділу позивачці земельної ділянки площею0,0364га, не врахував принципу рівності всіх співвласників, не розрахував частку кожного з них у спільній сумісній власності з урахуванням площі проїзду, тобто частки земельної ділянки загального користування.

Враховуючи, що ухвалюючи рішення, суд порушив вимоги норм матеріального і процесуального права, дійшов висновків, які не відповідають обставинам справи, судова колегія, керуючись п. п. 3, 4 ч.1 ст. 309 ЦПК України, скасовує рішення суду та ухвалює нове рішення про відмову позивачці у задоволенні її позовних вимог.

Відмовляючи ОСОБА_5 у задоволенні позовних вимог, судова колегія виходить із того, що її позовні вимоги щодо виділу частки земельної ділянки площею 0,0364га. із земельної ділянки площею 0,4617га для обслуговування жилого будинку за адресою: АДРЕСА_1, що знаходиться у спільній сумісній власності 13-ти співвласників домоволодіння, не відповідають принципу рівності всіх співвласників, оскільки вона претендує на земельну ділянку більшу, ніж частка, яка приходиться на неї.

Проїзд загального користування не може бути переданий будь-кому із співвласників, відрахування площі цього проїзду від загальної плащі земельної ділянки ще зменшує частку кожного із них. А встановлення для позивачки постійно діючого безоплатного земельного сервітуту – права користування чужою земельною ділянкою - ще більш обмежує права інших співвласників, частки яких мають бути рівними.

Позивачкою не підготовлена проектна документація щодо визначення розмірів часток для кожного із співвласників, які мають бути рівними, і план, який відтворював би порядок розмежування часток земельної ділянки.

Отже позовні вимоги ОСОБА_5 не є обґрунтованими і не підлягають задоволенню.

На підставі ч.1 ст. 88 ЦПК України, враховуючи, що ОСОБА_5 відмовлено у задоволенні позовних вимог, судова колегія присуджує ОСОБА_21 з ОСОБА_5 понесені нею судові витрати, пов’язані зі сплатою витрат на інформаційне-технічне забезпечення розгляду справи у сумі 240 грн.

На підставі викладеного і керуючись статтями 303, 304, 309 ч.1 п. п. 3, 4, 314, 316, 319, 325, 327 Цивільного процесуального кодексу України (1618-15) , колегія суддів судової палати у цивільних справах, -

апеляційну скаргу ОСОБА_18 задовольнити.

рішення Ялтинського міського суду АР Крим від 21 серпня 2010 р. скасувати, ухвалити нове рішення такого змісту.

ОСОБА_5 у задоволенні позовних вимог до ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_12, ОСОБА_13, ОСОБА_14, ОСОБА_15, ОСОБА_16, ОСОБА_17, ОСОБА_18, ОСОБА_19, ОСОБА_20, ОСОБА_21, ОСОБА_22, третя особа: Ялтинська міська рада, управління земельних ресурсів, - про виділ частки земельної ділянки із спільної сумісної власності, припинення права спільної сумісної власності на земельну ділянку, встановлення земельного сервітуту, - відмовити.

Стягнути з ОСОБА_5 на користь ОСОБА_18 понесені нею судові витрати у сумі 240 грн.

рішення набирає законної сили з моменту його проголошення і може бути оскаржено в касаційному порядку до суду касаційної інстанції протягом двадцяти днів.