розглянула у відкритому судовому засіданні цивільну справу № 22ц-5260 за апеляційними скаргами ОСОБА_3 і ОСОБА_2 на рішення Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 26 серпня 2010 року у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3, ОСОБА_2, третя особа - ОСОБА_4, про визнання недійсним договору, зобов’язання вчинення дій.

Заслухавши доповідача, пояснення осіб, які з’явилися в судове засідання, перевіривши матеріали справи, дослідивши доводи апеляційної скарги, колегія суддів

2 жовтня 2010 року ОСОБА_1 звернувся до суду з означеним позовом, в обґрунтування якого зазначив, що під час перебування в зареєстрованому шлюбі з ОСОБА_4 за спільні кошти придбав залізобетонний блок №3 площею 24 кв.м. на ринку ДП "Імпульс-Світ" в місті Хмельницькому по АДРЕСА_1. З метою уникнення розподілу майна ОСОБА_4 оформила право власності на спірне майно на сина ОСОБА_3, який на той час був неповнолітнім. рішенням Хмельницького міськрайонного суду від 8 червня 2006 року визнано недійсним договір купівлі-продажу залізобетонної конструкції площею 24 кв.м. по АДРЕСА_1 в місті Хмельницькому, укладений ДП "Імпульс-Світ" та ОСОБА_4 Оскільки ОСОБА_3 не був власником залізобетонної конструкції, не мав право відчужувати спірне майно ОСОБА_2 В ході судового розгляду справи уточнив позовні вимоги та просив суд визнати недійсним договір купівлі-продажу залізобетонного кіоску на ринку ДП "Імпульс-Світ" по АДРЕСА_1, місце №3, в місті Хмельницькому від 15 січня 2007 року, укладений між ОСОБА_3 та ОСОБА_2; вилучити у ОСОБА_2 та повернути в спільну власність ОСОБА_1 і ОСОБА_4 зазначений залізобетонний кіоск.

Судом до участі в справі притягнуто як третю особу без самостійних вимог ОСОБА_4

рішенням Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 26 серпня 2010 року позов задоволено. Визнано недійсним договір купівлі-продажу залізобетонної конструкції №3, площею 24 кв.м., по АДРЕСА_1 в місті Хмельницькому, укладений 15 січня 2007 року між ОСОБА_3 та ОСОБА_2 Зобов’язано ОСОБА_2 повернути ОСОБА_1 залізобетонну конструкцію №3, площею 24 кв.м., по АДРЕСА_1 в місті Хмельницькому. Стягнуто з ОСОБА_2, ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 по 15 грн. витрат на ІТЗ розгляду справи в суді. Стягнуто з ОСОБА_3 4 грн. 25 коп. судового збору в дохід держави. Стягнуто з ОСОБА_2 204 грн. 25 коп. судового збору в дохід держави.

Головуючий у першій інстанції – Бондар В.В. Справа № 22ц-5260

Доповідач – Власенко О.В. Категорія № 20

В апеляційній скарзі ОСОБА_3 вважає рішення Хмельницького міськрайонного суду від 26 серпня 2010 року незаконним, просить скасувати і ухвалити нове рішення, яким в позові ОСОБА_1 відмовити в повному обсязі, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права. Зазначив, що суд не допустив ОСОБА_4 до захисту в суді прав та інтересів ОСОБА_3 за довіреністю, оскільки притягнув її до участі в справі як третю особу; розглянув справу посилаючись на належне повідомлення ОСОБА_3 про розгляд справи, чим порушив права ОСОБА_3, як сторони по справі, та не надав йому можливість самостійно здійснювати захист своїх прав та інтересів або направити до суду іншого представника. Крім того, позовна заява підписана не позивачем.

ОСОБА_2 в апеляційній скарзі вважає рішення суду від 26 серпня 2010 року незаконним, просить скасувати і ухвалити нове рішення, яким відмовити ОСОБА_1 в задоволенні позову, посилаючись на порушення судом норм процесуального права, недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд вважав встановленими, оскільки суд вийшов за межі позовних вимог. Крім того, відсутній договір купівлі-продажу спірного кіоску, а ОСОБА_1 не надано суду доказів наявності у нього права на кіоск.

Апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, а рішення суду першої інстанції скасуванню з ухваленням апеляційним судом нового рішення.

У відповідності до п. 4 ч.1 ст. 309 ЦПК України підставами для скасування рішення суду першої інстанції і ухвалення нового рішення або зміни рішення є порушення або неправильне застосування норм матеріального або процесуального права.

Згідно з ч. 1 ст. 11 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

Встановлено, що 02.06.2004 року між ДП"Імпульс-світ" та ОСОБА_4 було укладено договір купівлі - продажу № 2, згідно з яким ДП"Імпульс-світ" продало, а ОСОБА_4 придбала залізобетонну конструкцію № 3, площею 24 кв.м. по АДРЕСА_1 в м. Хмельницький. Згідно з довідкою від 27.10.2005 року грошові кошти по даному договору були виплачені ОСОБА_1 Встановлено також, що на момент укладення даного договору сторони, а саме: ОСОБА_1 та ОСОБА_4 перебували в зареєстрованому шлюбі. Вказані факти підтверджуються рішенням Хмельницького міськрайонного суду 08.06.2006 року, залишеного без змін ухвалою Верховного суду України від 30.07.2008 року (а.с.6-8). Цим же рішенням Хмельницького міськрайонного суду від 08.06.2006 року було визнано недійсними: договір купівлі продажу залізобетонної конструкції № 3, площею 24 кв.м. по АДРЕСА_1 в м. Хмельницький, який був укладений між ДП"Імпульс-світ" та суб`єктом підприємницької діяльності ОСОБА_6 № 11/04 від 17.11.2004 року; договір купівлі продажу залізобетонної конструкції № 3, площею 24 кв.м. по АДРЕСА_1 в м. Хмельницький, який був укладений між суб`єктом підприємницької діяльності ОСОБА_6 та ОСОБА_3 № 2 від 15.12.2004 року.

Вирішуючи спір по суті, суд помилково прийшов до висновку, що відповідачка ОСОБА_2 не може бути визнана добросовісним набувачем за договором, оскільки спірне майно вибуло з володіння ОСОБА_1 не з його волі, відповідач ОСОБА_3 не мав права відчужувати спірне майно, а тому є підстави для визнання недійсним договору купівлі продажу, який був укладений між ОСОБА_2 та ОСОБА_3 15.01.2007 року.

Проте такий висновок ґрунтується на неправильному застосуванні норм матеріального права.

У відповідності з п. 10 Постанови Пленуму Верховного Суду № 9 від 06.11.2009 року "Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними" (v0009700-09) норма ч. 1 ст. 216 ЦК України не може застосовуватись як підстава позову про повернення майна, переданого на виконання недійсного правочину, яке було відчужене третій особі. Не підлягають задоволенню позови власників майна про визнання

недійсними наступних правочинів щодо відчуження цього майна, які були вчинені після недійсного правочину.

У цьому разі майно може бути витребувано від особи, яка не є стороною недійсного правочину, шляхом подання віндикаційного позову, зокрема від добросовісного набувача – з підстав, передбачених ч.1 ст. 388 ЦК України.

Згідно з п. 3 ч. 1 ст. 388 ЦК України, якщо майно за відплатним договором придбане в особи, яка не мала права його відчужувати, про що набувач не знав і не міг знати (добросовісний набувач), власник має право витребувати це майно від набувача лише у разі, якщо майно вибуло з володіння власника або особи, якій він передав майно у володіння, не з їхньої волі іншим шляхом.

Приймаючи до уваги зазначені обставини, колегія суддів вважає, що оскаржуване рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню, а позовні вимоги позивача ОСОБА_1 частковому задоволенню.

Керуючись ст. ст. 303, 307, 309, 313, 314, 316, 317 ЦПК України, колегія суддів

Апеляційну скаргу ОСОБА_3 і ОСОБА_2 задовольнити частково.

рішення Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 26 серпня 2010 року в частині визнання недійсним договору купівлі – продажу залізобетонної конструкції № 3, площею 24 кв.м., по АДРЕСА_1 в м. Хмельницькому, укладеного 15 січня 2007 року між ОСОБА_3 та ОСОБА_2, скасувати і ухвалити нове рішення.