Колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Запорізької області у складі:

головуючого: Онищенка Е.А.

суддів: Подліянової Г.С.

Маловічко С.В.

при секретарі Бабенко Т.І.

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_3 на рішення Мелітопольського міськрайонного суду Запорізької області від 04 грудня 2009 року у справі за позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_5, ОСОБА_3 про стягнення матеріальної та моральної шкоди, заподіяної в результаті ДТП.

У вересні 2009 року ОСОБА_4, звернувся до суду з позовом до ОСОБА_5, ОСОБА_3 про стягнення матеріальної та моральної шкоди, заподіяної в результаті ДТП.

В позові зазначав що 26.07.2008 року в 21-30 годин, ОСОБА_5, керуючи автомобілем НОМЕР_1, рухаючись на пр-ті Б.Хмельницького у м. Мелітополі Запорізької області у північному напрямку, виконуючи поворот ліворуч, за межами перехрестя в бік міської лікарні, не пропустив автомобіль НОМЕР_2, під його керуванням який рухався у зустрічному напрямку, в результаті чого здійснив зіткнення з цим автомобілем. Постановою Мелітопольського міськрайонного суду Запорізької області від 29.07.2008 року відповідача ОСОБА_5 визнано винним у скоєнні цього ДТП. Позивач вказує, що в результаті ДТП йому була заподіяна матеріальна шкода у розмірі 14076,00 грн., яка складається з вартості ремонтних робіт, робіт по фарбуванню, матеріалів для фарбування, вартості запчастин, вартості малоцінних деталей та затрат на ремонт. Окрім того позивачем також було заплачено 300 гривень за послуги експерта, 15 грн. 30 коп. - за відправлення телеграми для запрошення відповідача ОСОБА_5 для участі у проведенні експертизи автомобіля. Також позивач зазначає, що з вини відповідачів йому була нанесена моральна шкода, яка виразилася в тому, що відмова відповідачів відновити його автомобіль заподіяла йому моральні страждання та психологічний дискомфорт, він та його родина переживають, що автомобіль у такому технічному стані не може служити засобом пересування та заробітку, оскільки позивач працює торговим менеджером та значну частину роботи виконує на автомобілі. Завдану моральну шкоду позивач оцінює у 5000 грн.

Посилаючись на ці обставини, ОСОБА_4 просив суд стягнути з відповідачів на його користь суму заподіяної йому матеріальної шкоди в розмірі 14076,00 грн., заподіяну моральну шкоду в розмірі 5000 грн., судовий збір у сумі 197 грн. 45 коп., а також витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи у розмірі 30 грн.

Рішенням Мелітопольського міськрайонного суду Запорізької області від 04 грудня 2009 року позов ОСОБА_4, задоволено частково.

Стягнуто з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_4 матеріальну шкоду, заподіяну в результаті ДТП, в сумі 12 665 гривень 40 копійок.

В частині стягнення матеріальної шкоди, заподіяної внаслідок ДТП, з ОСОБА_5, відмовлено.

Стягнуто солідарно з ОСОБА_3 та ОСОБА_5 на користь ОСОБА_4 судовий збір у сумі 177 грн. 71 коп., витрати на інформаційно-технічне забезпечення у розмірі 27 грн., а також витрати, пов'язані із проведенням судових експертиз в сумі 438 гривень 10 копійок та 1641 грн. 83 коп.

У задоволені іншої частини позовних вимог відмовлено.

В апеляційній скарзі на зазначене рішення суду, ОСОБА_3 посилаючись на неправильне застосування норм матеріального та процесуального права, просить рішення суду першої інстанції скасувати, та прийняти нове рішення яким в задоволенні позовних вимог відмовити.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, вивчивши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ст. 308 ЦПК України суд апеляційної інстанції відхиляє апеляційну скаргу, якщо встановлює, що суд першої інстанції постановив рішення з додержанням вимог процесуального та матеріального права.

Задовольняючи позовні вимоги ОСОБА_4 районний суд виходив з того що, матеріальна та моральна шкода, яка завдана позивачу, відповідно до положень ст.ст. 1167, 1187 ЦК України відшкодовується з відповідача ОСОБА_3., власника джерела підвищеної небезпеки, автомобілю ВАЗ 2101.

Розглядаючи спір, судова колегія вважає, що районний суд повно і всебічно дослідив і оцінив обставини справи, надані сторонами докази, правильно визначив юридичну природу спірних правовідносин і закон, який їх регулює.

Судом встановлено, що 26 липня 2008 року приблизно 21.30 годин на пр-ті Б.Хмельницького у м. Мелітополі Запорізької області, з вини водія ОСОБА_5, який керував автомобілем ВАЗ 2101 на правовій підставі, сталася дорожньо транспортна пригода в наслідок якої автомобіль ВАЗ 21099, власником якого є позивач, отримав ушкодження на суму 12668 грн. 40 коп.

Винність ОСОБА_5 підтверджена постановою Мелітопольського міськрайонного суду Запорізької області від 29.08.2008 року про притягнення ОСОБА_5 до адміністративної відповідальності за ст. 124 КпАП України, яка до теперішнього часу має законну силу.

Розмір пошкодження, підтверджено висновками судової авто товарознавчої експертизи за № 229-Д від 04.08.2008 року.

На підставі наведеного судова колегія вважає, що суд першої інстанції прийшов до правильного висновку про те що, шкода в результаті ДТП завдана позивачу саме з вини водія ОСОБА_5, дії якого в дорожній обстановці не відповідали вимогам ПДР України і знаходилися в причинному зв’язку з вищезазначеною порожньо транспортною пригодою. З таких обставин суд правильно поклав на відповідачки обов’язок по відшкодуванню матеріальної шкоди.

Доводи апеляційної скарги обґрунтованими не являються і не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального чи процесуального права, які призвели або могли призвести до неправильного вирішення справи.

З урахування наведеного колегія суддів вважає, що рішення суду постановлено з додержанням вимог закону та відповідає матеріалам справи і підстав для його скасування не вбачається.

Керуючись ст. ст. 307, 308, 315, 317 ЦПК України, колегія суддів,

Апеляційну скаргу ОСОБА_3 відхилити.

Рішення Мелітопольського міськрайонного суду Запорізької області від 04 грудня 2009 року по цій справі залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення, проте вона може бути оскаржена до Касаційного Суду України протягом двадцяти 20 з дня її проголошення.