розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Донецьку цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в м. Дзержинську про встановлення факту проживання однією сім’єю та відшкодування шкоди у зв’язку зі смертю годувальника із апеляційним скаргами ОСОБА_2 та Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в м. Дзержинську на рішення Дзержинського міського суду від 02 вересня 2010 року, -

У лютому 2010 року позивачка звернулась до суду з зазначеним позовом до відповідача, посилалася на те, що в квітні 2008 року помер її чоловік ОСОБА_3, який постійно проживав в АДРЕСА_1. Причиною його смерті стало професійне захворювання. Вона знаходилась в зареєстрованому шлюбі з ОСОБА_3, постійно з ним проживала, вела спільне господарство. З 2002 року вона є інвалідом 2 групи, не працює, тобто вона знаходилась на утриманні чоловіка. З лютого 2006 року вона була зареєстрована за іншою адресою – у квартирі, яка належить їй на праві власності, а проживала з чоловіком. Просила встановити факт спільного проживання з чоловіком, встановити факт знаходження її на утриманні чоловіка, стягнути з відповідача одноразову допомогу у розмірі п’ятирічного заробітку, одноразову допомогу на сім’ю у розмірі річного заробітку, щомісячні страхові платежі та витрати, пов’язані з похованням чоловіка.

рішенням Дзержинського міського суду від 02 вересня 2010 р. позовні вимоги задоволені частково: встановлено факт спільного проживання та факт знаходження позивачки на утриманні чоловіка на день його смерті. Стягнута з відповідача на користь позивачки одноразова допомога у розмірі п’ятирічного заробітку потерпілого у сумі 122332,20 грн., одноразова допомога на сім’ю у розмірі річного заробітку у сумі 24466,44 грн., щомісячні страхові виплати в розмірі по 815,55 грн. до наступного перерахунку у відповідності з вимогами закону, починаючи з 10 вересня 2009 року, а також витрати,понесені на поховання потерпілого у сумі 2162,00 грн. Вирішено питання про судові витрати.

В апеляційній скарзі позивачка зазначає, що вона не згодна з рішенням суду в частині розміру щомісячних страхових виплат, а також суми, стягнутої на покриття витрат на поховання чоловіка. Вважає, що рішення суду в цій частині не відповідає вимогам норм матеріального та процесуального права. Зокрема, посилалась на те, що при обрахуванні щомісячних страхових виплат судом не врахована сума пенсії, яку отримував би за життя її чоловік, крім того, на думку позивачки, суд мав керуватися абзацом першим п.9 ст. 34 Закону, тобто виходити із середньомісячного заробітку чоловіка без урахування 80% втрати працездатності. Апелянт вважає, що суд безпідставно керувався граничними розмірами витрат на поховання, не врахував надані нею довідки про фактичні витрати на поховання чоловіка, якими підтверджуються понесені витрати у сумі 5133,35 грн. Просила рішення суду в зазначеній частині змінити та ухвалити нове рішення.

Відповідач в апеляційній скарзі також не погоджується з рішенням суду в частині визначення сум щомісячних страхових виплат та виплат на поховання. Посилається на те, що рішення суду в цій частині не відповідає вимогам закону. Зазначає, що суд не з’ясував за якою професією померлий отримав професійне захворювання, що впливає на визначення середньомісячного заробітку. Відносно виплат, стягнутих судом на поховання, вказує в апеляційній скарзі на те, що позивачка отримала певні суми на поховання від управління Пенсійного фонду м. Дзержинська, яке за життя сплачувало пенсію померлому, тому стягуючи витрати на поховання з відповідача, отриману суму на поховання слід врахувати.

В іншій частині рішення суду сторонами не оскаржено.

В судовому засіданні апеляційного суду позивачка підтримала доводи апеляційної скарги, просила її задовольнити.

Представник відповідача просив рішення суду скасувати, враховуючи доводи, викладені в його апеляційній скарзі.

Заслухавши доповідача, пояснення позивачки, представника відповідача, дослідивши матеріали справи, апеляційний суд вважає, що апеляційну скаргу відповідача слід задовольнити частково, апеляційну скаргу позивачки відхилити, а рішення суду змінити з наступних підстав.

Відповідно до ч.1 ст. 309 ЦПК України підставами для скасування чи зміни рішення суду першої інстанції і ухвалення нового рішення або зміни рішення є невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення або неправильне застосування норм матеріального або процесуального права.

Розглядаючи спір, суд встановив, що ІНФОРМАЦІЯ_1 помер ОСОБА_3, з яким позивачка перебувала у зареєстрованому шлюбі з 25.11.1972 року. 20.03.2008 року ОСОБА_3 звільнено з роботи. Висновком центральної лікарської експертної комісії клініки професійних захворювань від 26.03.2008 року йому було встановлено професійне захворювання. Висновком МСЕК від 10.12.2009 року встановлено причинний зв’язок між професійним захворюванням та смертю. За життя ОСОБА_3 не був встановлений відсоток втрати працездатності та він не отримував страхові виплати. Відповідно до висновку медико-соціальної експертизи від 10.06.2010 року ступінь втрати професійної працездатності у ОСОБА_3 могла би скласти 80%. (а.с 50).

Визначаючи розмір одноразової допомоги сім’ї, суд виходив з заробітку померлого, який згідно наданої довідки складає 2038,87 грн. При визначенні розміру щомісячних страхових платежів суд виходив з зазначеного розміру середнього заробітку та 80% втрати працездатності, яка могла бути за життя встановлена ОСОБА_3 Пенсію, яку отримував за життя чоловік позивачки суд не врахував, оскільки він отримував пенсію за віком, яка не пов’язана із страховим випадком.

Визначаючи розмір витрат на поховання, суд виходив з наданих позивачкою доказів щодо понесених нею витрат та граничного розміру витрат на поховання, передбачених постановою правління Фонду від 06.03.2006 року № 13 (v0013583-06) .

З висновком суду першої інстанції щодо стягнення витрат на поховання погодитись не можна.

Стягнення витрат на поховання регулюється п.2 ст. 21 Закону України "Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності",, пунктом 6 постанови Кабінету Міністрів України від 11.07.2001 року № 826 "Про затвердження Порядку проведення витрат на поховання у разі смерті потерпілого від нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання" (826-2001-п) відповідно до якого розмір і процедура проведення та обліку витрат на поховання та пов'язаних з цим ритуальних послуг встановлюються правлінням Фонду для обласних управлінь його виконавчої дирекції на диференційній основі відповідно до фінансових можливостей та місцевих умов за поданням виконавчої дирекції Фонду. При цьому проводяться витрати на: саме поховання; придбання одягу, взуття, інших предметів для похорону; організацію поминального обіду; релігійні обряди; виготовлення і встановлення пам'ятників та огорож тощо.

Відповідно до п. 3 постанови Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань від 06.03.2006 року № 13 (v0013583-06) "Про витрати на поховання у разі смерті застрахованої особи від нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання" (яка діяла на час смерті потерпілого), якщо сім'я потерпілого отримує допомогу на поховання відповідно до Закону України "Про пенсійне забезпечення" (1788-12) , то сума витрат на поховання у разі смерті застрахованої особи від нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання, що підлягає відшкодуванню Фондом, зменшується на суму цієї допомоги на підставі довідки органу Пенсійного фонду України.

Відповідно до п. 4 вказаної постанови витрати на поховання та пов'язані з цим ритуальні послуги відшкодовуються тільки за наявності документів (довідок, рахунків тощо), що підтверджують відповідні витрати на день поховання, які понесені страхувальником, сім'єю застрахованого або іншими особами, у розмірі не вище граничних розмірів витрат на поховання застрахованої особи та пов'язаних з цим ритуальних послуг для управлінь виконавчої дирекції Фонду в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі.

Якщо фактично понесені витрати є меншими за граничні розміри, що затверджені цією постановою, то відшкодування проводиться тільки за фактичними витратами. При цьому кошти, що залишилися невикористаними по конкретному виду ритуальної послуги, не можуть бути використані на іншу ритуальну послугу.

Відповідно до наданих документів про фактичні витрати та граничних розмірів, затверджених вказаною постановою, відшкодуванню полягають витрати в сумі 2162,00 грн.

Як вбачається з довідки Управлінням пенсійного фонду України в м. Дзержинську сім’ї померлого виплачена допомога на поховання в сумі 3535,34 грн. (а.с. 91).

За вказаних обставин підстав для задоволення позову в частині стягнення витрат на поховання немає.

З урахуванням наведеного, рішення суду в частині стягнення витрат на поховання не відповідає обставинам справи, вимогам норм матеріального та процесуального права, тому підлягає скасуванню з ухвалення в зазначеній частині нового рішення про відмову в задоволенні позову щодо стягнення витрат на поховання.

Інші доводи апеляційної скарги відповідача, зокрема, щодо необґрунтованості висновку медико-соціальної експертизи про можливий ступінь втрати працездатності ОСОБА_3, не заслуговують на увагу, оскільки прийняття рішення без участі представника відділення Фонду – члена комісії не може ставити під сумнів результати експертизи. Невизначення комісією професії, з якою пов’язане ушкодження здоров’я потерпілого, не впливає на вірність рішення суду, оскільки з висновку клініки професійних захворювань вбачається, що професійне захворювання є результатом тривалого стажу роботи в підземних умовах (а.с. 11).

Доводи апеляційної скарги позивачки не ґрунтуються на законі.

Розмір щомісячної страхової виплати судом визначено із суми страхової виплати, яку б отримував потерпілий на час смерті.

Такий висновок суду відповідає вимогам ч.9 ст. 34 Закону, оскільки чоловік позивачки на час смерті не працював.

Середньомісячний заробіток потерпілого визначено судом у розмірі 2038,87 грн., що не оспорюється сторонами.

Доводи апеляційної скарги позивачки щодо того, що при визначенні розміру щомісячних платежів слід врахувати пенсію, яку отримував чи отримував би потерпілий, не заслуговують на увагу, оскільки вони не ґрунтуються на законі.

Судом в зазначеній частині зроблено вірний висновок про те, що всі страхові виплати мають бути пов’язані з ушкодженням здоров’я застрахованої особи, що сталося внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання. Пенсія за віком, яку отримував чоловік позивачки, не пов’язана із зазначеним страховим випадком.

З наведених підстав апеляційну скаргу позивачки слід відхилити.

Керуючись ст.ст. 307, 308, 309, 315, 316 ЦПК України, апеляційний суд, -

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 відхилити.

Апеляційну скаргу Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в м. Дзержинську задовольнити частково.

рішення Дзержинського міського суду від 02 вересня 2010 року в частині задоволення позову про стягнення витрат на поховання скасувати.

В задоволенні позову ОСОБА_2 до Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в м. Дзержинську про стягнення витрат на поховання відмовити.

В іншій оскаржуваній частині рішення суду залишити без змін.

рішення апеляційного суду набирає законної сили з моменту його проголошення, касаційна скарга на нього може бути подана до суду касаційної інстанції протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили.