Головуючий у 1 інстанції Вовк С.В. 

Доповідач: Желепа О.В.

колегія суддів судової палати в цивільних справах Апеляційного суду м. Києва в складі:

Головуючого: Желепи О.В.

Суддів: Кабанченко О.А., Панченка М.М.

При секретарі: Мившук В.М.

Розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Відкритого акціонерного товариства "Акціонерна компанія "Київводоканал" на рішення Печерського районного суду м. Києва від 04 жовтня 2010 року в справі за позовом ОСОБА_2 до Відкритого акціонерного товариства "Акціонерна компанія "Київодоканал", ОСОБА_3 про поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, -

рішенням Печерського районного суду м. Києва від 04 жовтня 2010 року позов ОСОБА_2 задоволено.

Наказ Першого заступника генерального директора з економіки та фінансів ВАТ АК"Київводоканал" ОСОБА_3 від 04 червня2010 року про звільнення з роботи ОСОБА_2 – скасовано.

Поновлено ОСОБА_2 на роботі на посаді начальника організаційно-контрольного управління департаменту інформаційних технологій ВАТ "АК "Київводоканал" . Стягнуто середній заробіток за вимушений прогул на користь позивача 10958 грн. 64 коп.

Допущено негайне виконання рішення в частині поновлення та стягнення заробітної плати в сумі 2739 грн. 66 коп.

Не погодившись з таким рішенням відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просив рішення суду скасувати та ухвалити нове рішення, яким відмовити в задоволенні позову. В скарзі відповідач зазначав, що при звільненні позивача не було допущено порушень норм трудового законодавства, останній був звільнений без порушення процедури звільнення, так як первинною профспілковою організацією надана згода на звільнення позивача. Висновки суду про встановлення факту порушення процедури звільнення є недоведеними.

В апеляційному суді представник відповідача доводи скарги підтримав.

Позивач та його представник заперечували проти доводів скарги, просили залишити рішення районного суду без змін.

Розглянувши справу в межах доводів апеляційної скарги, перевіривши законність та обґрунтованість постановленого судом рішення, колегія суддів приходить до висновку що апеляційна скарга підлягає задоволенню з таких підстав.

Задовольняючи позов про поновлення на роботі, суд першої інстанції виходив з того, що при звільненні позивача, відповідачем була порушена процедура звільнення працівника з ініціатива власника.

Колегія суддів не може погодитись з таким висновком суду, так як ті обставини, які суд вважав встановленими є недоведеними та спростовуються наявними в справі доказами.

Згідно положень п. 4 ст. 40 Кодексу законів про працю України, трудовий договір, укладений на невизначений строк, а також строковий трудовий договір до закінчення строку його чинності можуть бути розірвані власником або уповноваженим ним органом у випадку прогулу (в тому числі відсутності на роботі більше трьох годин протягом робочого дня) без поважних причин.

Згідно положення ст. 43 КЗпП України, розірвання трудового договору з підстав, передбачених пунктами 1 (крім випадку ліквідації підприємства, установи, організації), 2-5, 7 статті 40 і пунктами 2 і 3 статті 41 цього Кодексу, може бути проведено лише за попередньою згодою виборного органу (профспілкового представника), первинної профспілкової організації, членом якої є працівник.

Задовольняючи позов, суд першої інстанції вважав встановленими такі обставини:

Наказом ВАТ "АК "Київводоканал" № 319-к від 08.07.2009 р. на виконання рішення Печерського районного суду м. Києва від 07.07.2009 р. ОСОБА_2 поновлено на посаді начальника організаційно-контрольного управління департаменту інформаційних технологій ВАТ "АК "Київ водоканал" з 02.10.2008 р. з посадовим окладом 2300 грн. щомісячно (т. І, а. с. 198).

Наказом ВАТ "АК "Київводоканал" № 101 -Н від 04.06.2010 р. ОСОБА_2 було звільнено з роботи начальника організаційно-контрольного управління департаменту інформаційних технологій ВАТ "АК "Київводоканал" згідно п. 4 ст. 40 КЗпП України за прогули без поважних причин (відсутність на роботі більше трьох годин протягом робочого дня: 12.05.2010 р. - 8 год. 15 хв., 17.05.2010 р. - 3 год. 45 хв., 27.05.2010 р. -5 год. 30 хв., 31.05.2010 р. - 3 год. 15 хв.) (т. І, а. с. 206-207).

З оскаржуваним наказом позивач ознайомився 03.06.2010 р., про що свідчить його особистий підпис.

Судом було встановлено, що підставою звільнення ОСОБА_2 із займаної посади стали службова записка директора департаменту управління персоналом ОСОБА_4, розпорядження ВАТ "АК "Київводоканал" від 02.06.2010 р. № 20-Н "Про надання письмових пояснень", акти про відсутність на роботі ОСОБА_2 від 06.05.2010 р., 12.05.2010 р., 17.05.2010 р., 18.05.2010 р., 27.05.2010 р., 28.05.2010 р., 31.05.2010 р., рішення профспілкового комітету ВАТ "АК "Київводоканал" "Наше право" про надання згоди на звільнення, акт від 03.06.2010 р.

Вказані обставини судом першої інстанції встановлені правильно і визнані сторонами в судовому засіданні апеляційного суду м. Києва.

Суд першої інстанції, задовольняючи позов, виходив з того, що відповідачем була порушена процедура звільнення позивача, так як Радою Київської міської профспілкової організації "Наше право" не було надано згоду на звільнення Голови профкому профспілкової організації ВАТ "АК Київводоканал" - ОСОБА_2 Також суд, виходив з того, що відповідач у встановленому законом порядку не звертався до профспілкової організації, членом якої був позивач з поданням про надання згоди на його звільнення.

Колегія суддів з вказаним висновком не погоджується так як він спростовується наявними в справі доказами.

Так з матеріалів справи вбачається, що позивач по справі є членом первинної профспілкової організації ВАТ "АК Київводоканал" "Наше право".

03 червня 2010 року відповідно до рішення профспілкового комітету ВАТ "АК "Київводоканал" "Наше право" була надана згода на звільнення члена профспілки ОСОБА_2 (а.с.213)

Таким чином висновки суду про порушення процедури звільнення спростовуються наявними в справі доказами.

Посилання суду на те, що позивач обіймав посаду голови профспілки, а тому відповідно мала бути надана згода на його звільнення Київською міською профспілковою організацією також є безпідставні, тому що, як вбачається з матеріалів справи з 17 травня 2010 року на конференції членів профспілки ВАТ "АК "Київводоканал" "Наше право", головою профспілкової організації замість ОСОБА_2, обраний ОСОБА_5.

Вказане рішення в установленому законом порядку незаконним (недійсним ) не визнавалось.

Суд, в порушення вимог ст.. 212 та 213 ЦПК України (1618-15) в рішенні суду жодним чином не оцінив ці докази, які були надані відповідачем, та на підставі протоколу Київської міської профспілки "Наше право" від 10 вересня 2010 року дійшов висновку, що ОСОБА_2 є Головою профспілкового комітету ВАТ "АК "Київводоканал" "Наше право".

Разом з тим, як вбачається зі змісту протоколу, Рада Київської міської профспілкової організації "Наше право" свій висновок про те, що ОСОБА_2 з 16.07.2008 року по дату складання протоколу – 10 вересень 2010 року є Головою профспілкового комітету ВАТ "АК Київводоканал" Наше право" і що саме на його адресу мало бути подано подання адміністрації про його звільнення, зробила з посиланням на рішення Печерського районного суду м. Києва від 12.09.2008 року, від 07.07.2009 року, ухвалу Апеляційного суду від 13.10 2009 року та ухвалу Верховного Суду України від 26.02.2010 року. Разом з тим переобрання ОСОБА_2 відбулося 17 травня 2010 року, а тому вказаними рішеннями, які ухвалювались до 17 травня 2010 року не може бути встановлена обставина, що позивач залишався головою профспілкового комітету після 17 травня 2010 року.

Посилання позивача на його численні звернення в органи прокуратури, та інші органи з приводу фальсифікації відповідачем рішення про переобрання голови профспілкової організації від 17 травня 2010 року та з приводу протоколу профспілкового комітету від 03 червня 2010 року про надання згоди на його звільнення не можуть бути прийняті апеляційним судом тому, що на час постановлення рішення районним судом та на даний час відсутні рішення уповноважених органів з приводу обґрунтованості звернень позивача та доведеності факту фальсифікації.

Так як з поданням про звільнення позивача, відповідач до первинної профспілкової організації звернувся 04 червня 2010 року, тобто вже коли позивач не обіймав посаду голови профспілкового комітету, і первинною профспілковою організацією, членом якої був позивач згода була надана, відповідно процедура звільнення відповідачем порушена не була.

При цьому колегія суддів не може взяти до уваги пояснення позивача про те, що ухвалою Печерського районного суду від 19 серпня 2010 року був встановлений факт, що відповідач не звертався до профспілкової організації з поданням про його звільнення. Оскільки відповідач цю ухвалу не оскаржив, позивач вважав, що відповідач визнав цей факт і не мав в подальшому права доводити протилежне. Разом з тим зазначена ухвала, могла бути оскаржена відповідачем лише в частині зупинення провадження. В подальшому відповідач надав суду вищенаведені докази, яким суд, в своєму рішенні жодної оцінки не надав і не навів будь-яких підстав, чому ці докази були відхилені.

Посилання позивача на те, що протокол профспілкового комітету про надання згоди на його звільнення був підписаний не членами профспілки, оскільки він особисто ніколи б не прийняв до профспілки, яку він очолював людей, які складали документи та підписували акти про порушенням ним трудової дисципліни, які були предметом розгляду при вирішенні його попередніх позовів про поновлення на роботі не приймаються колегіє суддів до уваги, оскільки, як вже зазначалось вище, рішення профспілкової організації про обрання нового голови профспілкової організації в установленому законом порядку недійсним не визнавалось .

Оскільки факт вчинення позивачем прогулів 12.05.2010 р., 17.05.2010 р., 27.05.2010 р., 31.05.2010 р., доведений наявними в справі доказами, а саме розпорядженнями про організацію обліку робочого часу, доповідною запискою директора департаменту управління персоналом, актами про відсутність на роботі позивача та іншими письмовими доказами, (а.с. 206-229) та з врахуванням згоди профспілкового комітету на звільнення позивача на підставі ст.. 40 п. 4 КЗпП України (322-08) , правові підстави для поновлення позивача на роботі відсутні.

Посилання позивача на те, що в вищезазначені дні він був відсутній на роботі з поважних причин, так як в ці дні перебував на судових засіданнях в яких розглядались позови щодо порушення трудових прав членів профспілки, а також позови ВАТ "АК Київводоканал до членів профспілки, колегією суддів не приймаються, тому що суду не були надані докази про те, в якості кого і на який час позивач викликався в судові інстанції, та який час він перебував в суді 12, 17, 27, та 31 травня 2010 року.

Вирішуючи питання про наявність підстав у відповідача для застосування до позивача дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення за порушення трудової дисципліни (прогул), колегія суддів враховує, що позивач був відсутній на роботі більше трьох годин - 4 робочих дні, тобто порушення трудової дисципліни, а саме залишення робочого місця без узгодження з керівництвом департаменту, носило системний характер.

З врахуванням вищенаведеного, колегія суддів приходить до висновку, що суд першої інстанції, ухвалюючи рішення про задоволення позову, не повно з ?ясував обставини, які мають значення для справи, ті обставини, які суд вважав встановленими, а саме : порушення процедури звільнення позивача - недоведені, а тому відповідно до вимог ст. 309 ЦПК України таке рішення підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення про відмову в задоволенні позову.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 301, 303, 307, 309, 313, 314, 316, 317, 319 ЦПК України, колегія суддів, -

Апеляційну скаргу Відкритого акціонерного товариства "Акціонерна компанія "Київводоканал" задовольнити.

рішення Печерського районного суду м. Києва від 04 жовтня 2010 року скасувати та ухвалити нове рішення, яким в задоволенні позову ОСОБА_2 до Відкритого акціонерного товариства "Акціонерна компанія "Київодоканал", ОСОБА_3 про поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, - відмовити. рішення набирає чинності з моменту його проголошення, але може бути оскаржене до суду касаційної інстанції на протязі двадцяти днів з дня набрання ним законної сили.