( Додатково див. ухвалу Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ (rs14402142) ) ( Додатково див. рішення Крюківського районного суду м.Кременчука (rs10536922) )

Колегія суддів судової палати з цивільних справ Апеляційного суду Полтавської області в складі:

Головуючого судді : Тимчук Л.А.

Суддів : Мартєва С.Ю., Пікуля В.П.

При секретарі : Ренкевич М.Д.

розглянула у відкритому судовому засіданні в м. Полтаві цивільну справу за апеляційною скаргою публічного акціонерного товариства "Ерсте Банк" на рішення Крюківського районного суду м. Кременчука Полтавської області від 14 липня 2010 року по справі за позовом Публічного акціонерного товариства "Ерсте Банк" до ОСОБА_3, ОСОБА_4, КМУ ГУ МВС України в Полтавській області, ТОВ "Добробит", треті особи: орган опіки та піклування Крюківської районної ради м. Кременчука, СГІРФО Крюківського РВ КМУ ГУ МВС України в Полтавській області про стягнення заборгованості за кредитним договором шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки, виселення без надання іншого житлового приміщення, зняття з реєстрації та позовом ОСОБА_3 до ПАТ "Ерсте Банк", третя особа ОСОБА_4, орган опіки та піклування Крюківської райради м. Кременчука про визнання недійсним кредитного договору, договору іпотеки, зобов’язання прийняти грошові кошти,

У вересні 2009 року ОСОБА_3 звернувся до суду з позовом про розірвання кредитного договору до ВАТ "Ерсте Банк", мотивуючи тим, що 30 квітня 2008 року між сторонами укладено кредитний договір №014/6211/3/14669, відповідно до якого він отримав кредит в сумі 35000 доларів США зі строком кредитування до 29 квітня 2018 року, проте внаслідок стрімкого росту курсу долара та втрати роботи він немає змоги виплачувати кошти по вказаному кредитному договору.

Просив розірвати кредитний договір №014/6211/3/14669 та передати банку в рахунок погашення заборгованості нерухоме майно: двокімнатну квартиру АДРЕСА_1, яка належить йому та ОСОБА_4

У жовтні 2009 року з зустрічним позовом про стягнення заборгованості за кредитним договором до ОСОБА_3 звернувся ВАТ "Ерсте Банк", який просив стягнути заборгованість за кредитним договором №014/6211/3/14669 в сумі 33746 доларів США та судові витрати. Свої вимоги обгрунтовував тим, що ОСОБА_3 порушує з квітня 2009 року обов’язки по сплаті кредитного договору, в зв’язку з чим утворилась заборгованість.

У грудні 2009 року ОСОБА_3 подав заяву про зміну підстави та предмету позову, в якій просив визнати недійсним кредитний договір №014/6211/3/14669 від 30 квітня 2008 року, договір іпотеки №014/6211/3/14669, зобов’язати ВАТ "Ерсте Банк" прийняти від нього грошові кошти в сумі 126221 грн. 92 коп.

ПАТ "Ерсте Банк" не одноразово змінював та уточнював позовні вимоги та остаточно в березні 2010 року просив стягнути заборгованість за кредитним договором №014/6211/3/14669 в сумі 33746 доларів США, шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки - двокімнатну квартиру АДРЕСА_1, встановивши початкову ціну для реалізації на рівні 231795 грн., виселити ОСОБА_3, ОСОБА_4 та ОСОБА_6 з вказаного приміщення, зняти їх з реєстрації та стягнути судові витрати.

Ухвалою Крюківського районного суду м. Кременчука Полтавської області від 4 червня 2010 року задоволено заяву фізичної особи ОСОБА_3.

Позовні вимоги ОСОБА_3 до ПАТ "Ерсте Банк" про розірвання кредитного договору та передачу квартири в рахунок погашення заборгованості залишено без розгляду.

Рішенням Крюківського районного суду м. Кременчука Полтавської області від 14 липня 2010 року позовні вимоги Публічного акціонерного товариства "Ерсте Банк" до ОСОБА_3, ОСОБА_4, КМУ ГУ МВС України в Полтавській області, ТОВ "Добробит", треті особи: орган опіки та піклування Крюківської районної ради м. Кременчука, СГІРФО Крюківського РВ КМУ ГУ МВС України в Полтавській області про стягнення заборгованості за кредитним договором шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки, виселення без надання іншого житлового приміщення, зняття з реєстрації задоволено частково.

В задоволенні позовних вимог ОСОБА_3 до ПАТ "Ерсте Банк", третя особа ОСОБА_4, орган опіки та піклування Крюківської райради м. Кременчука про визнання недійсним кредитного договору, договору іпотеки, зобов’язання прийняти грошові кошти відмовлено.

Стягнуто з ОСОБА_3 на користь Відкритого акціонерного товариства заборгованість за кредитним договором №014/6211/3/14669 від 30 квітня 2008 року в сумі 36202 долари США 18 центів.

В задоволенні інших позовних вимог ПАТ "Ерсте Банк" відмовлено.

Вирішено питання про судові витрати.

Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції ПАТ "Ерсте Банк" подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права просить скасувати рішення місцевого суду та ухвалити нове, яким позов ПАТ "Ерсте Банк" задовольнити в повному обсязі, в задоволенні позову ОСОБА_3 відмовити повністю.

Перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, заслухавши учасників процесу, що з’явились в судове засідання, колегія суддів приходить до висновку, що судове рішення є законним та обґрунтованим, тому його слід залишити без змін.

Згідно п.1 ч.1 ст. 307 ЦПК України, за наслідками розгляду апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції апеляційний суд має право постановити ухвалу про відхилення апеляційної скарги і залишення рішення без змін.

Відповідно ст. 308 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Не може бути скасоване правильне по суті і справедливе рішення суду з одних лише формальних міркувань.

Як вбачається з матеріалів справи та вірно встановлено судом, 30 квітня 2008 року між ВАТ "Ерсте Банк" та ОСОБА_3 укладено кредитний договір №014/6211/3/14669 відповідно до умов якого ОСОБА_3 отримав кредит під споживчі цілі у сумі 35000 доларів США до 29 квітня 2018 року зі сплатою 14,5 відсотків річних.

У забезпечення виконання зобов’язання по кредитному договору №014/6211/3/14669 від 30 квітня 2008 року між сторонами в той же день був укладений іпотечний договір, предметом якого є двокімнатна квартира АДРЕСА_1, яка належить ОСОБА_3 та ОСОБА_4 на праві власності відповідно до договору купівлі-продажу від 30 грудня 2004 року.

Станом на 11 березня 2010 року заборгованість по кредитному договору у ОСОБА_3 перед ПАТ "Ерсте Банк" становить 36202,18 долари США, вказаний розмір заборгованості ОСОБА_3 та ОСОБА_4 щодо правильності її нарахування не оспорювали.

Згідно із ст. 526 ЦК України, зобов’язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог – відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Статтями 610, 611 ЦК України передбачено, що у разі порушення зобов’язання настають передбачені законом наслідки.

Колегія суддів приходить до переконання, щодо обґрунтованого висновку суду першої інстанції стосовно відмови у задоволенні позову ОСОБА_3 про визнання кредитного та іпотечного договорів недійсними та зобов’язання прийняти кошти, оскільки доводи позивача щодо неможливості укладення договорів у іноземній валюті не є підставою для визнання кредитного та іпотечного договорів недійсними виходячи з норм передбачених ст.ст. 203, 215 ЦК України.

Встановлено, що позивач має: банківську ліцензію, № 224 видану Національним Банком України (далі НБУ) від 29 травня 2007 року; дозвіл НБУ №224 – 2 від вересня 2007 року (Додаток до Дозволу № 224-2 від 18 вересня 2007 року, пункт 1 якого до переліку операцій, які має здійснювати Банк відносить операції з валютними цінностями, зокрема: залучення та розміщення іноземної валюти на валютному ринку України та інші;).

Задовольняючи зустрічні позовні вимоги ПАТ "Ерсте Банк" про стягнення заборгованості за кредитним договором, суд першої інстанції виходив з того, що ОСОБА_3 з квітня 2009 року не виконуються належним чином умови кредитного договору, що підтверджується матеріалами справи.

З вказаним висновком погоджується судова колегія, як з таким, що ґрунтується на вимогах закону.

Що стосується вимог ПАТ "Ерсте Банк" про стягнення заборгованості по кредиту шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки з виселенням та зняттям з реєстрації, колегія суддів приходить до наступного висновку.

З виписки з домової книги про склад сім’ї і реєстрації вбачається, що за спірною адресою по АДРЕСА_1 зареєстрований з 15 грудня 2004 року як власник - ОСОБА_3, його дружина ОСОБА_4 та неповнолітня дочка ОСОБА_6 з 15 грудня 2004 року по 25 квітня 2008 року та з 29 липня 2008 року.

Згідно ст. 18 ЗУ "Про охорону дитинства" держава забезпечує право дитини на проживання в таких санітарно-гігієнічних та побутових умовах, що не завдають шкоди її фізичному та розумовому розвитку. Діти – члени сім’ї власника жилого приміщення мають право користуватися займаним приміщенням нарівні з власником.

Колегія судів вважає, що висновки суду про виселення та зняття з реєстрації власника квартири його дружини та їх неповнолітньої доньки призведе до порушення житлових прав неповнолітньої ОСОБА_6, 2004 року народження. Іншого житла сім’я не має.

Крім того, колегія суддів звертає увагу на те, що ПАТ "Ерсте Банк" при подачі зустрічного позову не надано доказу про звернення до відповідачів з вимогою про добровільне звільнення з квартири, що є предметом іпотеки. Повідомлення про заборгованість та звернення стягнення на предмет іпотеки в разі невиконання вимог банку, яке мається в матеріалах справи не містить вимоги про добровільне виселення. Закон України "Про іпотеку" (898-15) передбачає можливість виселення в судовому порядку як під час задоволення позову про звернення стягнення на предмет іпотеки, так і в подальшому, але з дотриманням обов'язкової процедури письмового попередження про звільнення житлового приміщення протягом одного місяця.

Недотримання вищевказаної процедури є підставою для відмови в позові про виселення мешканців житлового приміщення, що є предметом іпотеки, і на яке звертається стягнення.

За вказаних обставин судова колегія приходить до переконання, що рішення суду постановлено з дотриманням норм матеріального та процесуального права, доводи апеляційної скарги не спростовують правильність висновків суду першої інстанції, а тому підстави для зміни чи скасування рішення суду відсутні.