колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Автономної Республіки Крим у складі:

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Сімферополі цивільну справу за позовом ОСОБА_5 до Прокуратури АР Крим, Управління ДАІ ГУ МВС України в АР Крим, третя особа: ОСОБА_6, - про визнання дій неправомірними, відшкодування матеріальної та моральної шкоди,

за апеляційною скаргою ОСОБА_5

на рішення Київського районного суду м. Сімферополя АР Крим від 11 жовтня 2010 р.

ОСОБА_7 звернувся до суду з позовом до Прокуратури АР Крим, Управління ДАІ ГУ МВС України в АР Крим, третя особа: ОСОБА_6, - про визнання дій неправомірними, відшкодування матеріальної та моральної шкоди. Позивачем неодноразово позовні вимоги уточнювалися, остаточно він просив стягнути з Управління ДАІ ГУ МВС України завдану матеріальну шкоду у розмірі 42800 гривень та відшкодувати моральну шкоду у сумі 50000 гривень, стягнути з прокуратури АР Крим завдану моральну шкоду у сумі 20000 гривень.

Позов мотивовано тим, що 11.07.1997 року позивач на законних підставах придбав за 42800 гривень у ОСОБА_8 автомобіль "Вольво-440", який зареєстрував у МРЄВ ДАІ м. Сімферополя АР Крим, отримав державний номер "НОМЕР_1" та технічний паспорт.

24.04.1998 року за постановою слідчого Радянського РУ ГУ МВС України МВС м. Києва вказаний автомобіль у нього було вилучено в зв’язку з тим, що ще у 1995 році автомобіль було викрадений та за підробленими документами поставлений на облік у МРЕВ ДАІ м. Бахчисарая. За вказаним фактом 29.11.1998 року слідчим Радянського РУ виділено матеріали та направлені матеріали для проведення перевірки до прокуратури м. Бахчисарая. 05.04.1999 р. зазначені матеріали з прокуратури м. Бахчисарая направлені до Прокуратури АР Крим. Ніяких відомостей за результатам перевірки він не отримав та звернувся до прокуратури зі скаргою. 04.12.2001 року отримав відповідь про те, що виділені матеріали стосовно працівників Бахчисарайського МРЕВ до прокуратури не надходили. Внаслідок таких дій він дотепер не міг скористатися своїм правом на відшкодування шкоди та вимушений звертатися до правоохоронних органів. Зазначені дії завдали йому матеріальну шкоду у розмірі вартості автомобілю та моральну шкоду.

Рішенням Київського районного суду м. Сімферополя АР Крим від 11 жовтня 2010 р. позов задоволено частково.

Визнано неправомірними дії Управління Державтоінспекції Головного Управління АР Крим в особі МРЕВ ДАІ Бахчисарайського МВ ГУ МВС України в АР Крим при реєстрації на ім’я ОСОБА_9 автомобілю марки "Вольво-440" № двигуна НОМЕР_2 № кузова НОМЕР_3, колір червоний.

У задоволені решти позовних вимог відмовлено.

В апеляційній скарзі ОСОБА_5 ставить питання про скасування рішення суду з ухвалення нового про задоволення позову в частині відшкодування на його користь матеріальної та моральної шкоди, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права. Зокрема апелянт зазначає, що оскільки судом визнано неправомірними дії Управління Державтоінспекції Головного Управління АР Крим в особі МРЕВ ДАІ Бахчисарайського МВ ГУ МВС України в АР Крим, то він також має право на відшкодування матеріальної та моральної шкоди, завданої працівниками ДАІ.

Заслухавши доповідача, дослідивши обставини справи і перевіривши їх доказами, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга ОСОБА_7 не є обґрунтованою і не підлягає задоволенню з таких підстав.

Задовольняючи позов частково, суд першої інстанції виходив із того, що постановою слідчого прокуратури АР Крим встановлено факт порушення посадовими особами МРЕВ м. Бахчисарай своїх обов’язків, пов’язаних з оформленням 21.10.1993 році реєстраційного свідоцтва на ім’я ОСОБА_9 на даний автомобіль без огляду автомобіля. Зазначені дії не відповідали вимогам п. 15 Правил державної реєстрації та обліку автомобілів, автобусів, самохідних машин, сконструйованих на шасі автомобілів, мотоциклів всіх типів, марок і моделей, причепів, напівпричепів та мотоколясок, затверджених Постановою Кабінету Міністрів України № 873 від 21.10.1993 (873-93-п) року.

Відмовляючи позивачу у задоволенні решти позовних вимог, суд виходив із того, що ЦК Української РСР (1540-06) (у редакції 1963р.) передбачає можливість відшкодування шкоди, заподіяної громадянинові незаконними діями службових осіб при виконанні ними своїх обов’язків (ч.1 ст. 442 ЦК) в порядку, встановленому законом, а саме, на підставі ст. ст. 440 та 441 ЦК (у редакції 1963р.).

Стаття 440 ЦК (у редакції 1963р.) пов’язує відшкодування матеріальної шкоди з наявністю чотирьох складових: з протиправними діями або бездіяльністю особи, що заподіяла шкоду, причинним зв’язком між цими діями або бездіяльністю та заподіяною шкодою, наявністю вини особи, яка заподіяла таку шкоду.

Між діями посадових осіб МРЕВ м. Бахчисарай, які не відповідали вимогам п. 15 Правил державної реєстрації та обліку автомобілів, автобусів, самохідних машин, сконструйованих на шасі автомобілів, мотоциклів всіх типів, марок і моделей, причепів, напівпричепів та мотоколясок, затверджених Постановою Кабінету Міністрів України № 873 від 21.10.1993 (873-93-п) року. і шкодою, завданою позивачу, відсутній прямий причинний зв’язок, оскільки позивачу була завдана шкода не в результаті незаконних дій цих посадових осіб, а в результаті злочину, а саме, викрадання автомобіля у первісного власника.

Стаття 442 ЦК Української РСР (у редакції 1963р.) взагалі не передбачала можливості відшкодування моральної шкоди, завданої незаконними діями посадових осіб.

Відмовляючи позивачу у задоволенні позовних вимог до Прокуратури АР Крим, суд виходив із положень ст. 56 Конституції України про відшкодування за рахунок держави шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб, яки передбачають пред’явлення вимог до держави в особі Державного казначейства, але позивач до держави будь-яких вимог не заявляв.

Окрім цього, суд виходив із того, що відповідальність за шкоду, завдану посадовими особами прокуратури, регулюється ст. 443 ЦК (у редакції 1963р.) та Законом України "Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів дізнання, досудового слідства, прокуратури і суду" від 01.12.1994р. (266/94-ВР) , які не передбачають можливості відшкодування шкоди за рахунок держави саме у такому випадку.

З висновками суду погоджується судова колегія, оскільки вони відповідають фактам і обставинам, що встановив суд, ґрунтуються на правильному визначенню ним характеру та змісту виниклих між сторонами правовідносин, правильному застосуванню судом норм матеріального і процесуального права.

Всі доводи апеляційної скарги, які зводяться до наявності правових підстав для відшкодування шкоди, завданої незаконними діями посадових осіб УДАІ ГУ МВС України в АР Крим та прокуратури АР Крим, не є такими, враховуючи вищезгадане, що заслуговують на увагу.

Враховуючи, що рішення суду ухвалене з дотриманням норм матеріального і процесуального права, судова колегія, керуючись ч.1 ст. 308 ЦПК України, відхиляє апеляційну скаргу.

На підставі викладеного і керуючись статтями 303, 304, 308 ч.1, 314, 315, 317, 325, 327 Цивільного процесуального кодексу України, колегія суддів судової палати у цивільних справах, -

апеляційну скаргу ОСОБА_5 відхилити.

Рішення Київського районного суду м. Сімферополя АР Крим від 11 жовтня 2010 р. залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення і може бути оскаржена в касаційному порядку до суду касаційної інстанції протягом двадцяти днів.