Колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Одеської області в складі:

головуючого - Журавльова О.Г.,

суддів: Мартинової К.П., Оверіної О.В.,

при секретарі Яні І.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Одесі цивільну справу за апеляційною скаргою першого заступника прокурора Приморського району м. Одеси в інтересах держави в особі Одеської міської ради на рішення Приморського районного суду м. Одеси від 05 квітня 2007 року та ухвалу Приморського районного суду м. Одеси від 09 жовтня 2007 року про роз'яснення рішення суду по справі за позовом ОСОБА_3 до Одеської міської ради, Одеської регіональної філії державного підприємства "Центр державного земельного кадастру при державному комітеті України по земельним ресурсам" про визнання права власності на земельну ділянку,

У лютому 2007 року ОСОБА_3 звернувся до суду з вказаним позовом. В обґрунтування позову посилався на те, що на підставі договору дарування від 09 грудня 2004 року йому належить садовий будинок, загальною площею 49,9 кв.м., який знаходиться в АДРЕСА_1. Садовий будинок розташований на земельній ділянці площею 391,93 кв.м., яка знаходиться у користування позивача. У лютому 2005 року, користуючись своїм правом на отримання у власність вказаної земельної ділянки для ведення садівництва, позивач звернувся до Одеської міської ради та Одеської регіональної філії державного підприємства "Центр державного земельного кадастру при державному комітету України по земельним ресурсам" з клопотанням про передачу йому цієї земельної ділянки у власність та розроблення проекту відведення земельної ділянки. Однак листом Одеської регіональної філії державного підприємства "Центр державного земельного кадастру при державному комітету України по земельним ресурсам" № 234 від 29.01.2007 року йому було відмовлено. Відмова була мотивована наявністю листа Управління архітектури та містобудування Одеської міської ради № 1269 пр-к/4358 від 17.10.2006 року, згідно якого земельна ділянка в АДРЕСА_1 розташована на землях оздоровчого призначення і згідно ст. 48 ЗК України та рішення Одеської міської ради № 4424-VI від 29.09.2005 року передачі в приватну власність для ведення садівництва не підлягають.

В судовому засіданні позивач підтримав позов та просив його задовольнити.

Представники відповідачів Одеської міської ради, та Одеської регіональної філії державного підприємства "Центр державного земельного кадастру при державному комітеті України по земельним ресурсам" в судове засідання не з'явилися.

Головуючий у першій інстанції Ярош С.В. Справа № 22ц-19622, 19636\2010

Доповідач Журавльов О.Г. Категорія ЦП:45, 7

рішенням Приморського районного суду м. Одеси від 05 квітня 2007 року позов ОСОБА_3 задоволено. Визнано за ОСОБА_3 право власності на земельну ділянку площею 391,93 кв.м., яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 для ведення садівництва. Зобов'язано Одеську регіональну філію державного підприємства "Центр державного земельного кадастру при державному комітеті України по земельним ресурсам" зареєструвати та видати державний акт на ім'я ОСОБА_3 на право власності на земельну ділянку площею 391,93 кв.м., яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 для ведення садівництва.

Ухвалою Приморського районного суду м. Одеси від 09 жовтня 2007 року роз'яснено, що рішення Приморського районного суду м. Одеси від 05 квітня 2007 року підлягає виконанню.

Вказані судові рішення оскаржує в апеляційному порядку прокуратура Приморського району м. Одеси.

В скарзі перший заступник прокурора Приморського району м. Одеси просить рішення районного суду та ухвалу про роз'яснення цього рішення скасувати, тому що вони ухвалені з порушенням норм матеріального та процесуального права та ухвалити нове рішення, яким відмовити позивачу у задоволенні позову, вказуючи на безпідставність оскаржуваних судових рішень.

Вивчивши матеріали справи, заслухавши суддю – доповідача, перевіривши законність і обґрунтованість рішення в межах позовних вимог, доводів апеляційної скарги, судова колегія вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню частково, з наступних підстав.

Відповідно до вимог ст.ст. 213, 214 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим.

рішення є законним тоді, коли суд, виконавши всі вимоги цивільного процесуального законодавства і всебічно перевіривши обставини, вирішив справу у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, а за їх відсутності - на підставі закону, що регулює подібні відносини, або виходячи із засад і змісту законодавства України.

Обґрунтованим визнається рішення, в якому повно відображені обставини, що мають значення для даної справи, висновки суду про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпаними, відповідають дійсності і підтверджуються достовірними доказами, дослідженими в судовому засіданні.

При ухваленні рішення суд зобов'язаний прийняти рішення, зокрема щодо: наявності обставин (фактів), якими обґрунтовувалися вимоги і заперечення, та навести докази на їх підтвердження; наявності інших фактичних даних, які мають значення для вирішення справи; правовідносин, зумовлених встановленими фактами. У рішенні суду обов'язково повинні бути зазначені встановлені судом факти і відповідні їм правовідносини.

Задовольняючи позов ОСОБА_3 та зобов'язуючи відповідачів зареєструвати та видати державний акт на землю, районний суд посилався на те, що відповідно до ст. 121 ЗК України кожний громадянин має право на отримання у власність для ведення садівництва земельної ділянки площею до 0,12 га. У випадку задоволення позову, суд визнає рішення цих органів недійсними та зобов'язує їх здійснити певні дії на захист порушеного права, чи визнає це право за позивачем.

Проте, погодитись з такими висновками районного суду колегія суддів не може, оскільки суд внаслідок порушення норм матеріального та процесуального права дійшов цього висновку без всебічного, повного й обґрунтованого з'ясування дійсних обставин справи, а надані докази по справі оцінені судом першої інстанції односторонньо.

Апеляційним судом встановлено, матеріалами справи підтверджено та сторонами не заперечується, що на підставі договору дарування від 09 грудня 2004 року ОСОБА_3 належить садовий будинок, загальною площею 49,9 кв.м., який знаходиться в АДРЕСА_1.

Земельна ділянка, на якій знаходиться садовий будинок, у користування позивачу Одеською міською радою – власником землі у встановленому законом порядку не надавалася.

Згідно зі ст. 116 ЗК України громадяни та юридичні особи набувають право власності на землі за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування та державних органів приватизації щодо земельних ділянок, на яких розташовані об'єкти, які підлягають приватизації.

Пунктом 3 ст. 116 ЗК України передбачено, що передача земельних ділянок у власність громадян проводиться у разі приватизації земельних ділянок, які перебувають у користуванні громадян.

У 2007 році ОСОБА_3 відмовлено в передачі земельної ділянки у приватну власність для ведення садівництва, оскільки земельна ділянка по АДРЕСА_1 розташована на землях оздоровчого призначення та у відповідності зі ст. 48 ЗК України і рішення Одеської міської ради № 4424-VI від 29.09.2005 року не підлягає передачі у приватну власність. Відмову органів влади позивач у встановленому законом порядку не оскаржив.

Статтею 81 ЗК України встановлений вичерпний перелік підстав набуття права власності на земельні ділянки, а саме: придбання за договором купівлі-продажу, дарування, міни іншими цивільно-правовими угодами, безоплатної передачі із земель державної комунальної власності, приватизації земельних ділянок, що раніше були надані їм у користування, прийнятті спадщини, виділення в натурі належної їм земельної частки.

Порядок безоплатної приватизації земельних ділянок громадянами визначений ст. 118 ЗК України.

Набуття права власності на земельну ділянку має вирішуватися виключно у позасудовому порядку.

За таких обставин та ураховуючи, що передача землі у власність не належить до компетенції суду, судова колегія вважає, що рішення районного суду на підставі п.п. 3, 4 ч. 1 ст. 309 ЦПК України підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення, яким у задоволенні позову ОСОБА_3 до Одеської міської ради, Одеської регіональної філії державного підприємства "Центр державного земельного кадастру при державному комітеті України по земельним ресурсам" про визнання права власності на земельну ділянку необхідно відмовити.

У зв'язку зі скасуванням рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню також ухвала суду про роз'яснення цього рішення.

Керуючись ст. ст. 209, 303, 304, 305, 307, 309 ч. 1 п.п. 3, 4, 313, 314, 316, 317, 319 ЦПК України (1618-15) , судова колегія,

Апеляційну скаргу першого заступника прокурора Приморського району м. Одеси в інтересах держави в особі Одеської міської ради задовольнити частково.

рішення Приморського районного суду м. Одеси від 05 квітня 2007 року та ухвалу Приморського районного суду м. Одеси від 09 жовтня 2007 року про роз'яснення рішення скасувати та ухвалити нове рішення.

У задоволенні позову ОСОБА_3 до Одеської міської ради, Одеської регіональної філії державного підприємства "Центр державного земельного кадастру при державному комітеті України по земельним ресурсам" про визнання права власності на земельну ділянку відмовити.

рішення апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути оскаржено протягом двадцяти днів безпосередньо до суду касаційної інстанції з дня набрання ним законної сили.