( Додатково див. рішення Луцького міськрайонного суду Волинської області (rs10864293) ) ( Додатково див. ухвалу Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ (rs14981033) )

Колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Волинської області в складі:

головуючого - судді Данилюк В.А.,

суддів – Осіпука В.В., Гапончука В.В.

при секретарі – Понєдєльнику О.А.

відповідача ОСОБА_1,

представника відповідача ОСОБА_2,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Луцьку цивільну справу за позовом публічного акціонерного товариства "ОТП Банк" до ОСОБА_3, ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором за апеляційною скаргою відповідачів ОСОБА_3, ОСОБА_1 на заочне рішення Луцького міськрайонного суду від 25 червня 2010 року,

Публічне акціонерне товариство "ОТП Банк" (далі-ПАТ "ОТП Банк") звернулося в суд з позовом до ОСОБА_3, ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитними договорами. Свої позовні вимоги обґрунтовує тим, що між відповідачем ОСОБА_3 та банком було укладено два кредитні договори: № МL –А00/023/2006 на суму 100000 доларів США від 12.04.2006 року та № МL –А00/032/2006 від 04.05.2006 року на суму 100000 доларів США. У забезпечення виконання зобов"язань за даними кредитними договорами між банком та ОСОБА_1 було укладено договори поруки: № SR-А00/14/2006 від 12.04.2006 р. та № SR-А00/20/2006 від 03.05.2006 р. Враховуючи, що ОСОБА_3 належним чином свої зобов"язання не виконує, то відповідно до п. 1.9.1 договорів про дострокове виконання зобов"язань позивач просить стягнути солідарно з відповідачів усю суму заборгованості за кредитними договорами, яка складає за першим договором 87101,97 грн., що еквівалентно 694725,31 грн., а за другим договором 92082,5 доларів США, що еквівалентно 734450,02 грн., а всього 1429175,33 грн.

Заочним рішенням Луцького міськрайонного суду від 25 червня 2010 року позов задоволено.

Постановлено стягнути солідарно з ОСОБА_3 як основного боржника та ОСОБА_1 як поручителя на користь ПАТ "ОТП Банк" 1429175 грн.,33 коп. заборгованості за кредитними договорами.

Стягнуто з ОСОБА_3, ОСОБА_1 в користь ПАТ "ОТП Банк" по 850 (вісімсот п’ятдесят) гривень судового збору з кожного та по 60 (шістдесят) гривень витрат по оплаті за інформаційно-технічного забезпечення розгляду справи з кожного.

Ухвалою Луцького міськрайонного суду від 2 серпня.2010 року у задоволенні заяви відповідачів про перегляд заочного рішення відмовлено.

Відповідачі ОСОБА_3 та ОСОБА_1 подали апеляційну скаргу на заочне рішення Луцького міськрайонного суду від 25 червня 2010 року, покликаючись на порушення норм матеріального та процесуального права, просили вказане рішення суду скасувати та направити справу на новий розгляд.

В даному судовому засіданні відповідач ОСОБА_1 та її представник ОСОБА_2 апеляційну скаргу підтримали, просили заочне рішення Луцького міськрайонного суду від 25 червня 2010 року змінити.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційну скаргу слід задовольнити частково, а рішення суду змінити з наступних підстав.

Згідно зі ст. 526 Цивільного кодексу (далі - ЦК) України (435-15) зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства.

Статтею 1054 ЦК України встановлено, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов’язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов’язується повернути кредит та сплатити проценти.

Відповідно до ст. ст. 553, 554 ЦК України за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов’язку. Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов’язання боржником. Порукою може забезпечуватися виконання зобов’язання частково або у повному обсязі. Поручителем може бути одна особа або кілька осіб. У разі порушення боржником зобов’язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники. Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки.

При розгляді справи судом першої інстанції встановлено і це відповідає фактичним обставинам справи, що 12.04.2006 р. між АКБ "Райффайзенбанк Україна", правонаступником якого є ПАТ "ОТП Банк", та ОСОБА_3 був укладений кредитний договір № МL-А00/023/2006, відповідно до якого банк надав відповідачу грошові кошти на загальну суму 100000 доларів США, а відповідач зобов"ячався повернути кредит та сплатити відсотки у розмірі 10,5 % за користування кредитом на умовах та у строки, що встановлені договором з датою остаточного повернення кредиту 11 квітня 2012 року, а 03.05.2006 року між банком та ОСОБА_3 було укладено договір № МL-А00/032/2006, відповідно до якого останньому надано кредит в розмірі 100000 доларів США зі сплатою 13 % річних, які ОСОБА_3 зобов’язався повернути та сплатити відсотки в строк до 2 травня 2016 року (а.с.6-10, 27-31).

Для забезпечення виконання зобов’язань ОСОБА_3 за кредитним договором від 12.04.2006р. у цей же день укладено договір поруки за № SR-А00/014/2006 (а.с. 32), згідно з яким поручитель ОСОБА_1 взяла на себе солідарне зобов’язання перед банком відповідати по зобов’язаннях позичальника а у забезпечення виконання зобов"язання за договором № ML-А00/032/2006 від 03.05.2006р. у цей же день, тобто 03.05.2006 р. було укладено між банком і ОСОБА_1 договір поруки № SR-А00/020/2006, згідно з яким ОСОБА_1 як поручитель несе солідарну відповідальність з ОСОБА_3 за виконання даного договору.

У порушення прийнятих на себе зобов’язань за обома договорами відповідач ОСОБА_3 кредит та проценти, нараховані за користування кредитом, згідно графіку, визначеному кредитним договором, не сплачує, в результаті чого станом на 30.03.2010 року утворилась заборгованість за обома кредитними договорами.

Відповідно до пунктів 1.9.1 зазначених договорів банк має право вимагати дострокового виконання зобов"язань за цими договорами у випадку невиконання позичальником боргових та інших зобов"язань. При цьому виконання боргових зобов"язань повинно бути проведено позичальником протягом тридцяти календарних днів з дати одержання позичальником відповідної вимоги.

У зв"язку з невиконанням ОСОБА_3 умов кредитних договорів останньому банком було направлено вимоги про погашення заборгованості 11 червня 2007 року стосовно обох договорів (а.с. 23,26), однак дані вимоги не були виконані.

Враховуючи встановлені обставини справи та відповідно до вище зазначених норм закону, положень кредитного договору та договору поруки, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про стягнення з відповідачів солідарно в користь позивача заборгованості за кредитними договорами, однак, стягуючи дану заборгованість, суд першої інстанції не перевірив правильність наданих банком розрахунків, а відповідачі, які не були присутні в судовому засіданні, були позбавлені права надати свої заперечення на заявлені позовні вимоги.

З витребуваних судом апеляційної інстанції розрахунків заборгованості за обома кредитними договорами убачається, що заборгованість за кредитним договором № ML-А00/023/2006 по тілу кредиту становить 45927,57 доларів США, заборгованість по відсотках становить 1304,09 доларів США; а по кредиту № ML-А00/032/2006 по тілу кредиту становить 64728,98 доларів США, а по відсотках 1028,48 доларів США.

Відповідач ОСОБА_1 визнала заборгованість по кредиту та відсотках за договором № ML-А00/032/2006 і заперечує суму заборгованості за договором № ML-А00/023, вважаючи її меншою, однак на підтвердження своїх заперечень ОСОБА_1 належних доказів на надала, оскільки із копій квитанцій, наданих нею, не убачається за якими саме договорами та на погашення якої заборгованості здійснювалися платежі.

Що стосується нарахування пені за прострочення виконання зобов"язань, то відповідно до ч.2 ст. 258 ЦК України для стягнення пені встановлена спеціальна позовна давність в один рік, тоді як банк нарахував пеню з 11.09.2006 року по березень 2010 року, при цьому належних доказів на підтвердження розрахунку на надав а тому колегія суддів вважає, що до стягнення підлягає та сума пені, яку визнано відповідачем, а саме, за першим кредитним договором 515,66 доларів США, за другим договором 1215,15 доларів США.

Таким чином, виходячи із розрахунків по тілу кредиту та відсотках за обома договорами, з відповідачів слід стягнути заборгованість: за договором № ML-А00/023/2006 від 12.04.2006 р. 45927,57 (тіло кредиту) + 1304,09 (відсотки) + 515,66 (пеня) = 47747,32 долари США; за договором № ML-А00/032/2006 від 03.05.2006 р. 64728,98 (тіло кредиту) + 1028,48 (відсотки) + 1215,15 (пеня) = 66972,61.

Тобто всього до стягнення підлягає 114719,93 долари США (47747,32 + 66972,61), що еквівалентно 915006,16 гривень по курсу, який на момент звернення до суду становить згідно даних банку 7,976 грн. за 1 долар.

Отже рішення суду в частині суми, яка підлягає стягненню з відповідачів на користь ПАТ "ОТП Банк", слід змінити, у решті рішення суду залишити без змін.

Керуючись ст. ст. 308, 315, 317, 319 ЦПК України, колегія суддів

Апеляційну скаргу відповідачів ОСОБА_3, ОСОБА_1 задовольнити частково.

рішення Луцького міськрайонного суду від 25 червня 2010 року в даній справі змінити.

Стягнути з ОСОБА_3, ОСОБА_1 солідарно в користь публічного акціонерного товариства "ОТП Банк" 114719 (сто чотирнадцять тисяч сімсот дев"ятнадцять) доларів 93 центи США, що еквівалентно 915006 (дев"ятсот п"ятнадцять тисяч шість) гривень 16 коп.