колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Дніпропетровської області у складі:

головуючого – Приходченко А.П.

суддів – Лаченкової О.В., Волошина М.П.

при секретарі – Солодовій І.М.

розглянула у відкритому судовому засіданні у м. Дніпропетровську цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Красногвардійського районного суду м. Дніпропетровська від 03 вересня 2009 року за позовною заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_2, ОСОБА_3, треті особи ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10, комунальне підприємство "Дніпропетровське міжміське бюро технічної інвентаризації", приватний нотаріус ОСОБА_11, про визнання договору дарування та довіреності недійсними, скасування реєстрації права власності, встановлення факту прийняття спадщини, визнання права власності в порядку спадкування,

У вересні 2002 р. ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_12, ОСОБА_13, третя особа приватний нотаріус ОСОБА_11, в якому просив визнати недійсним договір дарування від 29.03.2001 р. 6/58 частин домоволодіння у АДРЕСА_1, встановити факт прийняття ним спадщини та визнати за ним право власності на зазначену частину домоволодіння. В обґрунтування вимог посилався на те, що ІНФОРМАЦІЯ_1 помер його батько ОСОБА_14, він є єдиним спадкоємцем, спадщину прийняв фактично, але оформити свідоцтво не зміг через наявність договору дарування, укладеного після смерті батька.

У січні 2007 р. позивач доповнив та уточнив свої вимоги, подавши позов до ОСОБА_13, треті особи – ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10 / мешканці спірного домоволодіння/, комунальне підприємство "Дніпропетровське міжміське бюро технічної інвентаризації", в якому просив додатково до раніше заявлених вимог скасувати реєстрацію права власності на 6/58 частин домоволодіння за ОСОБА_13 в бюро технічної інвентаризації. В обґрунтування позовних вимог вказав, що на початку квітня 2001 р. він приїхав до Дніпропетровська провідати свого батька ОСОБА_14, але від сусідів дізнався, що батько помер у січні 2001 р., квартира батька була напівзруйнована, на місці він забрав майно батька: словник іноземних слів, Радянську енциклопедію і підписку журналу "Нева". У червні 2001 р. у м. Керчі бувша співмешканка батька ОСОБА_12 передала йому батькову флейту, констан"єти, ощадні книжки. Позивач зазначає, що цими обставинами підтверджується факт прийняття ним спадщини після смерті батька у встановлений шести місячний термін. Відповідачка ОСОБА_13 приховала від нього смерть батька, реєстрацію смерті в органах ЗАГС здійснила тільки 29.03.2001 р., і цього ж дня оформила на своє ім"я договір дарування належних батькові 6/58 частин домоволодіння на підставі довіреності від 24.12.1999 р. Слідчими органами було встановлено, що довіреність батько не підписував, а на договорі дарування проставлено підпис не ОСОБА_12 Ці обставини, на думку позивача, є підставою для визнання недійсним договору дарування від 29.03.2001 р. /т.1 а.с. 149-151/.

Ухвалою Красногвардійського районного суду м. Дніпропетровська від 24.06.2008 р. до участі у справі у якості співвідповідача була залучена ОСОБА_3 /т.1 а.с.206/.

У березні 2009 р. ОСОБА_1 доповнив свій позов вимогою про визнання недійсною довіреності на ім"я ОСОБА_12 від ОСОБА_14 на право здійснювати відчуження належної останньому нерухомості, посвідченої 24.12.1999 р. секретарем Лобойківської сільської ради Петриківського району Дніпропетровської області, посилаючись на те, що довіреність була недійсною на час укладення договору дарування, оскільки втратила силу у зв’язку зі смертю батька /т.1а.с.224/.

рішенням Красногвардійського районного суду м. Дніпропетровська від 03.09.2009 р. у задоволенні позовних вимог позивачу ОСОБА_1 відмовлено.

В апеляційній скарзі ОСОБА_1 просить скасувати рішення суду і ухвалити нове рішення про задоволення його вимог, посилаючись на необґрунтованість висновків суду щодо недоведеності факту прийняття ним спадщини.

При розгляді справи в апеляційному суді Дніпропетровської області ухвалою від 31.05.2010 р. до справи було залучено ОСОБА_2 як правонаступника ОСОБА_13, померлої ІНФОРМАЦІЯ_2 /т.1 а.с.337,377, т.2 а.с.1/.

Перевіривши законність та обґрунтованість оскарженого рішення, колегія суддів вважає апеляційну скаргу такою, що підлягає задоволенню, а рішення суду – скасуванню з ухваленням нового рішення про задоволення позовних вимог у повному обсязі, виходячи з наступного.

Відмовляючи ОСОБА_1 у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що позивачу у квітні 2001 р. стало відомо про смерть батька, але до нотаріальної контори з заявою про прийняття спадщини він не звертався, а фактичне прийняття спадщини не підтверджується належними доказами.

Погодитися з такими висновками не можна, оскільки вони не базуються на матеріалах справи і дійсних обставинах.

З наявних у матеріалах справи документів вбачається, що позивач ОСОБА_1 доводиться сином ОСОБА_14, який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 /т.1а.с.4,5,188/.

За життя батька позивач ОСОБА_1 проживав у м. Нікополі, а його батько ОСОБА_14 проживав у АДРЕСА_1 із співмешканкою ОСОБА_12 Зазначена квартира належала на праві власності ОСОБА_14 на підставі договору дарування від 22.08.1963 р. і складала 6/58 частин від усього домоволодіння АДРЕСА_1 /т.1а.с.63-65/.

Позивач ОСОБА_1 послідовно як у позові, так і у своїх поясненнях у судових засіданнях вказував, що у квітні 2001 р. він приїхав до Дніпропетровська перевідати свого батька ОСОБА_14, але від сусідів дізнався, що батько помер ІНФОРМАЦІЯ_1 Його квартира знаходилася у напівзруйнованому стані, серед речей, які там залишилися, він взяв належні батьку словник іншомовних слів, Радянську енциклопедію і підписку журналу "Нева". У червні 2001 р., перебуваючи у м. Керчі у ОСОБА_12, він отримав від неї ощадні книжки, флейту, костан"єти, які належали батьку ОСОБА_14 Книги, підшивку журналів, ощадні книжки і флейту позивач надавав для огляду у судових засіданнях апеляційного суду, а ксерокопії ощадних книжок за рахунками № НОМЕР_1 на 6568.29 грн., № НОМЕР_2 на 0.11 грн. залучені до матеріалів справи /т.1 а.с. 83,85,261,263/.

Статтею 549 ЦК України 1963 р. встановлювалося, що спадкоємець прийняв спадщину якщо він фактично вступив в управління або володіння спадковим майном; якщо він подав до державної нотаріальної контори за місцем відкриття спадщини заяву про прийняття спадщини. Ці дії повинні були бути здійсненими протягом шести місяців з дня відкриття спадщини.

На запит суду третьою Дніпропетровською державною нотаріальною конторою листом від 19.12.2006 р. № 4781 повідомлено, що 08.10.1992 р. було посвідчено заповіт від імені ОСОБА_14 на ім"я ОСОБА_3 на домоволодіння з господарчими будівлями, що знаходяться за адресою АДРЕСА_1. Із заявою про прийняття спадщини після померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_14 за законом та за заповітом на зазначене домоволодіння ніхто не звертався /т.1 а.с.126,215/.

Перевіряючи пояснення позивача ОСОБА_1 про фактичний вступ у володіння спадковим майном, колегія суддів виходить з того, що його пояснення відносно прийняття майна, що належало батьку, протягом шести місяців після його смерті, тобто у шестимісячний строк з дня відкриття спадщини, є обґрунтованими. Вони не спростовані будь-якими доказами. Навпаки, у судовому засіданні суду першої інстанції свідок ОСОБА_15 підтвердила, що позивач ОСОБА_1 у квітні 2001 р. дійсно приїздив до Дніпропетровська у помешкання свого батька, а допитана в якості свідка у кримінальній справі ОСОБА_16 підтвердила, що позивач ОСОБА_1 у червні 2001 р. приїздив до ОСОБА_12 у м. Керч, де також отримав частину спадкового майна /т.1 а.с.221, а.с.181-183/.

Враховуючи, що спадкоємець за заповітом ОСОБА_3 не прийняла спадщину, інших спадкоємців немає, позивач ОСОБА_1 є єдиним спадкоємцем, що прийняв спадщину, після смерті свого батька ОСОБА_14, померлого ІНФОРМАЦІЯ_1

Перевіряючи обґрунтованість вимог позивача відносно визнання недійсними довіреності і договору дарування, колегією суддів встановлено наступне.

24.12.1999 р. секретарем Лобойківської сільської ради Петриківського району

Дніпропетровської області ОСОБА_17 було посвідчене доручення від імені ОСОБА_14, який уповноважував ОСОБА_12 управляти і розпоряджатися всім його майном, укладати всі дозволені законом угоди на управління і розпорядження майном: купувати, продавати, дарувати, приймати в дарунок, обмінювати, заставляти і приймати в заставу житло й інше майно…/т.1 а.с.62/.

На підставі цього доручення 29.03.2001 р. приватним нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального округу ОСОБА_11 було посвідчено договір дарування, відповідно до якого ОСОБА_14, від імені якого діяла за зазначеним дорученням ОСОБА_12, подарував, а ОСОБА_13 прийняла в дар 6/58 частин домоволодіння, розташованого в АДРЕСА_1 на земельній ділянці площею 752 кв. м фактичного користування /т.1 а.с.61/.

Згідно з висновками експертизи від 07.06.2006 р. № 12, проведеної науково-дослідницьким експертно-криміналістичним центром УМВД України в Дніпропетровській області, підпис від імені ОСОБА_14 у реєстрі № 7-03 для реєстрації нотаріальних дій Лобойківської сільської ради за 1999 р. і його підпис у дорученні від 24.12.1999 р. виконано не ОСОБА_14, а іншою особою шляхом змальовування з попередньою репетицією. Підпис від імені ОСОБА_12 у договорі дарування АВР № 961472 від 29.03.2001 р. і розписці від 29.03.2001 р. також виконані не ОСОБА_12, а іншою особою /т.1 а.с. 139-144/.

Зазначена почеркознавча експертиза була проведена на підставі постанови слідчого прокуратури Петриківського району Дніпропетровської області від 31.05.2006 р. у зв’язку з проведення слідчих дій у кримінальній справі № 21069043 по звинуваченню ОСОБА_17 /бувший секретар Лобойківської сільської ради Петриківського району/ у скоєнні злочину, передбаченого ст. 364 ч.2, ст. 366 ч.2 КК України /т.1 а.с.85-97 кримінальної справи №1-6/10/.

Допитана 15.01.2003 р. в порядку окремого доручення Керчинським міським судом ОСОБА_12 пояснила, що їй нічого не відомо відносно договору дарування /т.1 а.с.13/.

Зважаючи на те, що доручення від 24.12.1999 р. на відчуження свого майна ОСОБА_14 не видавалося, а 29.03.2001 р. ОСОБА_12 не підписувався договір дарування належних ОСОБА_14 6/58 частин домоволодіння у АДРЕСА_1, колегія суддів вважає вимоги позивача і в цій частині такими, що підлягають задоволенню, а зазначені доручення і договір дарування – визнанню недійсними на підставі ст. 48 ЦК України 1963 р., як такі, що оформлені за відсутності волевиявлення власника майна ОСОБА_14 на відчуження житла та з порушенням вимог ст.ст. 62, 64, 243 ЦК України 1963 р., Інструкції про порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України від 14.06.1994 р. (z0152-94) , Інструкції про порядок вчинення нотаріальних дій посадовими особами виконавчих комітетів сільських, селищних, міських Рад народних депутатів України від 25.08.1994 р. (z0256-94) , які діяли на час укладення угод.

Доводи представника відповідача про недоведеність факту прийняття позивачем спадщини після смерті його батька саме у шестимісячний строк, не можуть бути взяті до уваги, оскільки не узгоджуються з встановленими дійсними обставинами справи і заперечення ґрунтуються лише на особистій думці не підтвердженій допустимими доказами.

Встановлені судом апеляційної інстанції обставини справи є підставою відповідно до п.п.1,3 ч.1 ст. 309 ЦПК України для скасування рішення суду першої інстанції з ухваленням нового рішення про задоволення позовних вимог.

Керуючись ст.ст. 303, 307, 309 ЦПК України, колегія суддів

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити.

рішення Красногвардійського районного суду м. Дніпропетровська від 03 вересня 2009 року скасувати.

Позовні вимоги ОСОБА_1 задовольнити.

Визнати недійсним договір дарування 6/58 частин домоволодіння розташованого у АДРЕСА_1, укладений 29 березня 2001 року між ОСОБА_12, яка діяла за дорученням від імені ОСОБА_14, та ОСОБА_13, посвідчений приватним нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального округу ОСОБА_11 за реєстраційним № 865.

Визнати недійсним доручення від 24 грудня 1999 року оформлене від імені ОСОБА_14 на ім"я ОСОБА_12, посвідчене за реєстраційним № 84.

Скасувати реєстрацію права власності за ОСОБА_13 на 6/58 частин домоволодіння розташованого у АДРЕСА_1.

Встановити факт прийняття спадщини ОСОБА_1 після померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 його батька ОСОБА_14.

Визнати за ОСОБА_1 право власності в порядку спадкування за законом на 6/58 частин домоволодіння розташованого у АДРЕСА_1.

рішення набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржене до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів.