Справа № 22- 27257/10 

Головуючий у 1-й інстанції –

Пономаренко Н.В.

Доповідач – Слюсар Т.А.

колегія суддів судової палати в цивільних справах Апеляційного суду м. Києва в складі:

головуючого-судді Слюсар Т.А.,

суддів: Волкової Л.О., Лапчевської О.Ф.

при секретарі: Крутенчук І.В.

розглянула у відкритому судовому засіданні в м. Києві цивільну справу за апеляційною скаргою публічного акціонерного товариства Акціонерний комерційний банк "Київ" на рішення Шевченківського районного суду м. Києва від 19 серпня 2010р. в справі за позовом ОСОБА_2 до публічного акціонерного товариства Акціонерний комерційний банк "Київ" про стягнення суми за невиконання зобов’язання.

Колегія суддів,-

рішенням Шевченківського районного суду м. Києва від 19 серпня 2010р. позов задоволено.

Постановлено стягнути з відповідача на користь ОСОБА_2 3 відсотки річних за порушення грошового зобов’язання, в сумі 296грн.58коп., суму індексу інфляції за порушення грошового зобов’язання, у сумі 861грн.72коп., а також 831грн.72коп. судових витрат.

В апеляційній скарзі публічне акціонерне товариство Акціонерний комерційний банк "Київ" посилаючись на те, що районний суд, стягуючи з банку на користь позивачки 3 відсотки річних та індекс інфляції, неповно з’ясував обставини, що мають значення для справи, порушив норми матеріального права, а тому просить скасувати рішення районного суду та ухвалити нове рішення про відмову у позові.

Колегія суддів, заслухавши представника банку, яка підтримала апеляційну скаргу, ОСОБА_2, яка просила в задоволенні апеляційної скарги відмовити, вивчивши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, вважає апеляційну скаргу такою, що підлягає частковому задоволенню.

Як убачається з матеріалів справи і встановлено судом, 08.05.2008р. між сторонами було укладено договір банківського вкладу, відповідно до умов якого ОСОБА_2 внесла на рахунок банку, грошові кошти, в сумі 20 600 грн., строком на 370 днів, з 08.05.2008р. по 13.05.2009р. та процентною ставкою 18% річних.

Встановлено, що під час провадження справи у суді суму банківського вкладу позивачці було повернуто.

Також матеріали справи свідчать, що постановою НБУ від 06.02.2010р. за №53 було запроваджено тимчасову адміністрацію строком на 1 рік та введено мораторій на задоволенні вимог кредиторів строком на 6 місяців.

Приймаючи рішення про стягнення з відповідача на користь позивачки 3 відсотки річних та суму індексу інфляції за прострочення грошового зобов’язання, суд першої інстанції виходив з підстав доведеності позову.

Такі висновки суду першої інстанції колегія суддів визнає законними та обґрунтованими, враховуючи наступне.

Відповідно до вимог ст. 85 Закону України "Про банки та банківську діяльність" протягом дії мораторію за невиконання чи неналежне виконання зобов’язань не нараховується неустойка /штраф,пеня/, інші фінансові санкції.

Отже, протягом дії мораторію не нараховується неустойка /штраф,пеня/, яка є формою цивільно-правової відповідальності за порушення умов договору. Проте грошове зобов’язання – зобов’язання боржника заплатити кредитору певну грошову суму відповідно до цивільно-правового договору та на інших підставах, передбачених цивільним законодавством України.

Згідно з положеннями ст..1 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (2343-12) до складу грошових зобов’язань боржника не зараховуються неустойка /пеня, штраф/.

Таким чином, крім цивільно – правового договору, грошове зобов’язання виникає і на інших підставах, передбачених цивільно-правовим законодавством, до якого відноситься положення ст. 625 ЦК України, згідно з якою боржник, який прострочив виконання грошового зобов’язання, на вимогу кредитора зобов’язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних з простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Отже, ці суми не є штрафною санкцією і на них не поширюється дія мораторію.

З огляду на зазначене, колегія суддів вважає висновки суду першої інстанції про наявність правових підстав до стягнення боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних з простроченої суми, такими, що ґрунтуються на нормах чинного законодавства.

Районний суд з достатньою повнотою з’ясував обставини справи, зібраним доказам дав належну оцінку, правильно застосував норми матеріального права.

Разом з тим, з визначеною судом першої інстанції сумою судових витрат, які підлягають стягненню з відповідача на користь ОСОБА_2 погодитися неможливо.

Районний суд, ухвалюючи рішення про стягнення судових витрат, в сумі 831грн. 51коп., керувався положеннями ч.1 ст. 88 ЦПК України, згідно якої стороні, на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею та документально підтверджені судові витрати. Якщо позов задоволено частково, судові витрати присуджуються позивачеві пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.

рішенням суду задоволено позовні вимоги на суму 1158грн.30коп. / 861,72 + 296,58/, а тому розмір судових витрат має становить 171 грн., з яких 51 грн. судового збору та 120 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи, а не 861грн.72коп., як встановив суд.

За таких обставин, рішення районного суду в частині стягнення судових витрат підлягає зміні шляхом зменшення цієї суми з 831грн.72коп. до 171грн.

Керуючись ст.ст. 303, 307, 309, 316 ЦПК України, колегія суддів, -

Апеляційну скаргу публічного акціонерного товариства Акціонерний комерційний банк "Київ" задовольнити частково.

рішення Шевченківського районного суду м. Києва від 19 серпня 2010р. в частині стягнення судових витрат змінити шляхом зменшення суми, що підлягає стягненню з публічного акціонерного товариства Акціонерний комерційний банк "Київ" на користь ОСОБА_2 з 831грн.72коп. до 171грн.

В решті рішення суду першої інстанції залишити без змін.

рішення набирає чинності негайно, проте може бути оскаржено в касаційному порядку протягом двадцяти днів з моменту проголошення шляхом подачі касаційної скарги до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ.