Дочірнього підприємства "Нікопольський центральний ринок" Дніпропетровської обласної спілки споживчих товариств та Дніпропетровської обласної спілки споживчих товариств

на рішення Нікопольського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 30 липня 2010 року по справі за позовом ОСОБА_1 до Дочірнього підприємства "Нікопольський центральний ринок" Дніпропетровської обласної спілки споживчих товариств, Дніпропетровської обласної спілки споживчих товариств про поновлення на роботі, визнання наказу незаконним, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу та моральної шкоди, -

У жовтні 2008 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Дочірнього підприємства "Нікопольський центральний ринок" Дніпропетровської обласної спілки споживчих товариств (далі ДП"Нікопольський центральний ринок"), Дніпропетровської обласної спілки споживчих товариств (далі Дніпропетровська облспоживспілка) про поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу та моральної шкоди, який неодноразово ним уточнювався / а. с.1-2,41-42,49-51 /.

В обґрунтування свої позовних вимог ОСОБА_1 посилався на те, що він працював у відповідача заступником директора ДП "Нікопольський центральний ринок" згідно наказу № 34/4 від 14.03.2000 року, а наказом № 84 від 16.09.2008 року його було звільнено з посади по п.1 ст. 40 КЗпП України у зв’язку зі скороченням штату.

Звільнення з роботи позивач вважає незаконним, оскільки: з наказом про звільнення ознайомлений не був і про дату звільнення йому стало відомо лише 16.09.2008 року після отримання трудової книжки; бесіду щодо звільнення з роботи з ним ніхто не проводив; другу роботу не запропонували; з наказом № 53 від 16.07.2008 року він був ознайомлений лише 29.07.2008 року; відповідач не врахував його переважне право на роботу перед іншими працівниками, тобто порушив ст. 42 КЗпП України; відповідач звільнив його з роботи в порушення ст. 43 КЗпП України не отримавши попередньої згоди профкому.

Остаточний розрахунок відповідачем було проведено лише 19.09.2008 року.

Позивач вважає, що своїми незаконними діями по звільненню відповідач спричинив йому моральну шкоду на відшкодуванні якої він наполягає.

За таких обставин, позивач просив суд: поновити його на роботі на посаді заступника директора ДП "Нікопольський центральний ринок"; стягнути з відповідача середній заробіток за час вимушеного прогулу з дня звільнення по день ухвалення судом рішення, який на день звернення до суду з позовом складав 8995,52 грн.; визнати незаконним наказ про його звільнення № 84 від 16.09.2008 року; стягнути з відповідача на його користь: 10000 грн. у відшкодування моральної шкоди, 146,64 грн. – середній заробіток за 3 дні затримки розрахунку та середній заробіток за період затримки повного розрахунку по заробітній платі з 16.09.2008 року до ухвалення судом рішення по справі, який на день пред’явлення позову складав 8995,52 грн. / а. с. 49-51 /.

Відповідачі позов не визнали.

рішенням Нікопольського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 30.07.2010 року позовні вимоги задоволені частково.

Суд визнав незаконним наказ № 84 від 16.09.2008 року про звільнення з роботи ОСОБА_1 по п.1 ст. 40 КЗпП України та поновив позивача на роботі на посаді заступника директора ДП "Нікопольський центральний ринок" Дніпропетровської облспоживспілки з 17.09.2008 року та стягнув з ДП "Нікопольський центральний ринок" Дніпропетровської облспоживспілки на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу в сумі 24884,32 грн. і 2000 грн. у відшкодування моральної шкоди.

В іншій частині позовних вимог відмовлено.

Також, судом стягнено з ДП "Нікопольський центральний ринок" Дніпропетровської облспоживспілки на користь держави судовий збір у сумі 248,84 грн. і витрати на ІТЗ в сумі 120 грн.

рішення допущене до негайного виконання в частині поновлення позивача на роботі та стягнення заробітної плати в межах заробітної плати за один місяць в сумі 1100 грн. / а. с. 114-117 /.

З даним рішенням, в частині задоволення позовних вимог ОСОБА_1, не погодилися відповідачі ДП "Нікопольський центральний ринок" Дніпропетровської облспоживспілки та Дніпропетровська облспоживспілка, які звернувся до суду з апеляційними скаргами, де ставлять питання про скасування рішення суду першої інстанції, в частині задоволення позовних вимог позивача, та ухвалення нового рішення в цій частині про відмову позивачу в його позовних вимогах в повному обсязі.

Як на підстави апеляційних скарг відповідачі посилаються на те, що рішення суду, в частині задоволення позовних вимог ОСОБА_1, є незаконним та необґрунтованим, оскільки воно ухвалене з порушенням норм матеріального і процесуального права, а висновки суду не відповідають фактичним обставинам справи / а. с. 125-127,130-134 /.

Перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційних скарг та заявлених вимог, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційні скарги підлягають задоволенню, а рішення суду в оскаржуваній частині, тобто в частині задоволення позовних вимог ОСОБА_1, - скасуванню з ухваленням нового рішення в цій частині позовних вимог у відповідності з п. п. 3, 4 ст. 309 ЦПК України, з наступних підстав.

Судом встановлено, що позивач ОСОБА_1 з 14.03.2000 року працював заступником директора ДП "Нікопольський центральний ринок" Дніпропетровської облспоживспілки, а 16.09.2008 року звільнений з роботи по п.1 ст. 40 КЗпП України, у зв’язку зі скороченням штату / а. с. 4,77 /.

Розглядаючи справу, суд першої інстанції прийшов до висновку, що позивач звільнений з роботи з порушення трудового законодавства, а тому підлягає поновленню на роботі.

Зокрема суд першої інстанції прийшов до висновку, що позивач був попереджений про його звільнення менше ніж за 2 місяці до його звільнення, відповідачем не була запропонована позивачу інша робота і таке інше.

Однак, з такими висновками суду та ухваленим рішенням по справі, в частині задоволення позовних вимог позивача, погодитись неможливо, оскільки вони не відповідають обставинам справи та діючому трудовому законодавству.

Так, з матеріалів справи, зокрема копії трудової книжки ОСОБА_1, вбачається, що позивач з 14.03.2000 року, згідно наказу №34/4 від 14.03. 2000 року, був прийнятий на посаду заступника директора ДП "Нікопольський центральний ринок", де працював до 16.09.2008 року, коли наказом № 84 від 16.09.2008 року його звільненили з посади заступника директора по п.1 ст. 40 КЗпП України, у зв’язку зі скорочення штатів / а. с. 4,77 /.

Відповідно до вимог ст. 43 КЗпП України, розірвання трудового договору з позивачем було проведено за попередньою згодою профспілкового комітету на засідання якого позивач не з’явився будучи запрошеним на це засідання, що підтверджується протоколом засідання профкому № 20 від 12.09.2008 року та актом від 12.09.2009 року / а. с.23-24,22 /.

Як вбачається з матеріалів справи, відповідач - ДП "Нікопольський центральний ринок" ще в 2007 році почав проводити зміни в організації виробництва і праці, про що було видано наказ № 75 від 30.11.2007 року згідно якого введено до штатного розкладу посади начальника по торгівлі та громадському харчуванню і начальника по ринкам та платним послугам, у зв’язку з чим заступника директора ОСОБА_1 попередили про зміни в організації праці та про скорочення посади директора і переведення його на посаду начальника по торгівлі та громадському харчуванню з 30.01.2008 року. Також, цим наказом було попереджено і заступника директора Швильова В.Ю., якому запропоновано посаду начальника по ринкам та платним послугам і на яку він був переведений за його згодою наказом № 98-а від 30.11.2008 року / а. с. 78,79 /.

Наказом ДП "Нікопольський центральний ринок" № 76 від 30.11.2007 року наказ №75 від 30.11.2007 року, в частині введення до штатного розкладу посади начальника по торгівлі та громадському харчуванню, було анульовано у зв’язку з відсутністю виробничої необхідності щодо введення посади начальника по торгівлі та громадському харчуванню / а. с. 137 /, а тому ОСОБА_1 продовжував працювати на посаді заступника директора.

Факт відповідних скорочень підтверджується і штатними розкладами станом на 29.09.2007 року, 29.12.2007 року, 29.03.2008 року, 17.09.2008 року / а. с. 82-83,84-85,26-27, 86-87 /.

З метою підвищення ефективності роботи та вдосконалення структури ДП "Нікопольський центральний ринок" 16.07.2008 року було видано наказ № 53 про скорочення посади заступника директора, яку займав ОСОБА_1 Цим наказом ОСОБА_1 був попереджений про наступне його вивільнення у зв’язку зі скороченням штату через два місяці / а. с. 93 /.

З наказом № 53 від 16.07.2008 року позивач був ознайомлений 16.07.2008 року, але від підпису про ознайомлення з ним відмовився, про що було складено 16.07.2008 року відповідний акт / а. с. 21 /. Копію цього наказу позивач отримав 29.07.2008 року про що свідчить його відповідний надпис на наказі і в цей же день від поставив свій підпис в графі "ознайомлений з наказом", але не поставив дату коли ознайомлений / а. с. 18-19,20 /.

Наказом № 84 від 16.09.2008 року позивач ОСОБА_1 був звільнений 16.09.2008 року з посади заступника директора по п.1 ст. 40 КЗпП України у зв’язку зі скороченням штату / а. с. 77 /.

З наказом № 84 від 16.09.2008 року відповідач ознайомив позивача 16.09.2008 року, але останній відмовився від підпису про ознайомлені з цим наказом про що 16.09.2008 року, у відповідності з вимогами трудового законодавства, було складено відповідний акт /а. с. 92/.

Доказів, які б спростовували акти про відмову позивача від ознайомлення з наказами №53 від 16.07.2008 року та № 84 від 16.09.2008 року позивачем суду надано не було, а тому у суду першої інстанції не було підстав не приймати їх до уваги. В разі сумніву в достовірності цих актів, як суд першої інстанції, так і позивач, мали можливість перевірити їх шляхом допиту в судовому засіданні осіб, які їх склали та підписали, або шляхом надання інших доказів.

Трудова книжка позивачем отримана 16.09.2008 року, що він сам підтвердив у своєму позові від 12.05.2009 року / а. с. 49-51 /, але остаточний розрахунок 16.09.2008 року позивач не отримав, у зв’язку з чим відповідач змушений був направити позивачу 17.09.2008 року відповідного листа / а. с. 25 / і 19.09.2008 року позивачу, згідно видаткового касового ордеру № 353, було виплачено остаточний розрахунок / а. с. 56 /.

Згідно штатних розписів та протоколу засідання профкому підприємства від 12.09.2008 року вакантні посади на підприємстві були відсутні, у зв’язку з чим позивачу не була запропонована відповідачем інша робота.

Посилання суду першої інстанції в рішенні від 30.07.2010 року на ту обставину, що посада начальника по торгівлі і громадському харчуванню вакантна, але вона не була запропонована відповідачем позивачу є безпідставним, так як наказ № 75 від 30.11.2007 року було частково анульовано наказом № 76 від 30.11.2007 року і в штатних розкладах станом на 29.12.2007 року. 29.03.2008 року та 17.09.2008 року ця посада відсутня / а. с. 137, 84-85, 26-27, 86-87 /.

Оскільки на підприємстві була лише одна посада заступника директора, яку займав позивач, і яка підлягала скороченню, то відповідачем і не вирішувалось питання про переважне залишення позивача на роботі перед іншими працівниками.

Згідно п. 4.1 Статуту ДП "Нікопольський центральний ринок" Дніпропетровської облспоживспілки підприємство є юридичною особою. Пунктом 11.3 Статуту передбачено, що дочірнє підприємство має право самостійно встановлювати структуру підприємства і штатний розклад. Відповідно до п. 12.2 Статуту засновник дочірнього підприємства - Дніпропетровська облспоживспілка призначає та звільняє лише директора підприємства.

Наказ № 84 від 16.09.2008 року про звільнення позивача був підписаний директором ДП "Нікопольський центральний ринок" Дніпропетровської облспоживспілки, тобто цей наказ виданий в межах його компетенції, що підтверджується і п.12.4 зазначеного Статуту /а. с.94-105/.

За таких обставин, колегія суддів приходить до висновку, що позивач ОСОБА_1 звільнений з роботи у відповідності з вимогами діючого трудового законодавства, а тому його позовні вимоги про поновлення на роботі, визнання незаконним наказу про звільнення, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу та відшкодування моральної шкоди задоволенню не підлягають.

Оскільки рішення суду, в частині задоволення позовних вимог ОСОБА_1, підлягає скасуванню з відмовою йому в цій частині позовних вимог, то, в силу ст. 88 ЦПК України, не може залишатись в силі і рішення суду від 30.07.2010 року в частині стягнення з ДП "Нікопольський центральний ринок" Дніпропетровської облспоживспілки на користь держави судового збору у розмірі 248,84 грн. та витрат на ІТЗ розгляду справи в сумі 120 грн.

Згідно ч.2 ст. 88 ЦПК України судові витрати по справі слід віднести за рахунок держави.

Керуючись ст.ст. 303, 307, 309 ЦПК України, колегія суддів, -

Апеляційні скарги Дочірнього підприємства "Нікопольський центральний ринок" Дніпропетровської обласної спілки споживчих товариств та Дніпропетровської обласної спілки споживчих товариств – задовольнити.

рішення Нікопольського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 30 липня 2010 року, в оскаржуваній частині, тобто в частині задоволення позовних вимог ОСОБА_1 про визнання незаконним наказу про звільнення, поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу та відшкодування моральної шкоди, а також стягнення з Дочірнього підприємства "Нікопольський центральний ринок" Дніпропетровської облспоживспілки на користь держави судового збору та витрат на ІТЗ – скасувати.

Відмовити ОСОБА_1 в його позові до Дочірнього підприємства "Нікопольський центральний ринок" Дніпропетровської обласної спілки споживчих товариств, Дніпропетровської обласної спілки споживчих товариств про поновлення на роботі, визнання незаконним наказу про звільнення, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу та відшкодування моральної шкоди.

Судові витрати по справі віднести за рахунок держави.

рішення набирає законної сили з моменту його проголошення, але може бути оскаржене в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двох місяців з цього часу.