Справа 22ц – 5925 / 2010 р. 

Головуючий в 1-ій інстанції Діденко О.П. 

Категорія цивільна. Доповідач Смаглюк Р.І.

Апеляційний суд Чернігівської області

в складі : головуючого – судді Іваненко Л.В.,

суддів Смаглюк Р.І., Зінченко С.П.,

при секретарі Бивалькевич Т.В.,

розглянувши в відкритому судовому засіданні в приміщенні апеляційного суду Чернігівської області в м. Чернігові цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Ніжинського міськрайонного суду від 23 вересня 2010 року у справі за позовом ОСОБА_2 до товариства з обмеженою відповідальністю "Вікна Сервіс" про стягнення заборгованості по заробітній платі, середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні та моральної шкоди,

В лютому 2010 року позивач ОСОБА_2 звернувся до суду з позовом до ТОВ "Вікна Сервіс" про стягнення заборгованості по заробітній платі, середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні та моральної шкоди з таких підстав.

Він перебував у трудових відносинах з відповідачем, останній в порушення вимог ст. 116 КзПП України не розрахувався з ним при звільненні. Невиконання цих вимог створило борг по заробітній платі, а також заподіяло йому моральну шкоду, яка полягає в необхідності докладати додаткових зусиль для організації його життя та життя його родини. Тому позивач просив стягнути з відповідача заборгованість по заробітній платі, середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні та моральну шкоду в сумі 500 грн.

Заявою від 9 червня 2010 року позивач уточнив позовні вимоги таким чином: просить стягнути заборгованість по заробітній платі в сумі 4 525 грн. 10 коп., середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні за 417 робочих днів в сумі 39 615 грн. та моральну шкоду в сумі 500 грн.

рішенням суду позов задоволено частково.

На користь позивача стягнута заборгованість по заробітній платі в сумі 4 525 грн. 10 коп., середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні за період з 2 жовтня 2008 року по травень 2010 року включно в сумі 26 963 грн.55 коп. та моральну шкоду в сумі 500 грн.

В іншій частині позову відмовлено.

рішення суду в частині стягнення заробітної плати за один місяць звернуто до негайного виконання.

В апеляційній скарзі ОСОБА_2 просить вказане рішення скасувати і ухвалити нове рішення про повне задоволення позовних вимог, мотивуючи неправильним застосуванням норм матеріального та порушенням норм процесуального права.

Заслухавши доповідь судді апеляційного суду, вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи апеляційної скарги, суд вважає, що вона підлягає задоволенню частково, рішення суду – скасуванню, з виходом за межі апеляційної скарги, в частині стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні та моральної шкоди, в іншій частині - залишенню без змін з таких підстав.

Як вбачається з копії трудової книжки позивача ОСОБА_2, наказом № 230 від 1 жовтня 2008 року ТОВ "Вікна Сервіс" він звільнений з роботи за власним бажанням 1 жовтня 2008 року / л.с.2-3/.

Довідкою від 17 травня 2010 року відповідач підтвердив наявність заборгованості по заробітній платі позивача в сумі 4 525 грн. 10 коп. /л.с. 52/.

Тому стягнення на користь ОСОБА_2 цієї суми заборгованості по зарплаті відповідає встановленим обставинам і нормам КзПП України (322-08) .

Апеляційну скаргу щодо ухвалення нового рішення суду про повне задоволення його позовних вимог він обґрунтовує тим, що суд не стягнув середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні станом на час ухвалення рішення суду, невірно розрахував цю суму, оскільки за основу взяв довідку про його заробітну плату в меншому розмірі, ніж надана ним довідка.

Однак погодитись з такими доводами апеляційної скарги не можна. Тим більше рішення суду в частині задоволення цих вимог не відповідає фактичним обставинам справи і вимогам КзПП України (322-08) .

Відповідно до ч. 3 ст. 303 ЦПК України апеляційний суд не обмежений доводами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено неправильне застосування норм матеріального права або порушенням норм процесуального права, які є обов"язковою підставою для скасування рішення.

Тому суд апеляційної інстанції вважає, що з виходом за межі апеляційної скарги рішення суду в частині стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні в сумі 26 963 грн.55 коп. та моральної шкоди в сумі 500 грн. підлягає скасуванню з ухваленням в цій частині рішення про відмову в задоволенні цих вимог з таких підстав.

Відповідно до ч. 1 ст. 116 КзПП України при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред"явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про нараховані суми, належні працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган повинен письмово повідомити працівника перед виплатою зазначених сум.

Наявність заборгованості по заробітній платі не заперечується сторонами. Але в матеріалах справи відсутні будь-які докази на підтвердження того, що в день звільнення 1 жовтня 2008 року позивачу відповідно до ст. 47 КзПП України видано трудову книжку, але не проведено розрахунку, або що в цей день він не працював і його вимога про розрахунок наступного дня після її пред"явлення не була виконана відповідачем.

Більше того, надана відповідачем довідка про заборгованість по заробітній платі позивача свідчить, що йому була нарахована заробітна плата за жовтень 2008 року в сумі 2 286 грн. 75 коп. / л.с. 52/.

За таких обставин суд безпідставно стягнув на користь позивача за затримку розрахунку при звільненні середній заробіток за період з 2 жовтня 2008 року по травень 2010 року включно. При цьому в рішенні суду не наведено мотивів, з яких він прийшов до висновку, що період затримки становить жовтень 2008 року – травень 2010 року і якими доказами це підтверджено, не враховано роз"яснення Пленуму Верховного Суду України з цього питання в п. 20 постанови № 13 від 24 грудня 1999 року "Про практику застосування судами законодавства про оплату праці" (v0013700-99) .

Згідно зі ст. 237-1 КзПП України підставою для стягнення моральної шкоди є порушення законних прав працівника, які призвели до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв"язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя.

Таким чином, сама по собі наявність заборгованості по заробітній платі не може бути підставою для стягнення на користь позивача моральної шкоди, без підтвердження доказами тих наслідків, що свідчать про її заподіяння.

Виходячи з викладеного, апеляційний суд вважає, що рішення суду в частині стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільнення та моральної шкоди не відповідає встановленим обставинам та нормам закону і тому підлягає скасуванню з відмовою в задоволенні цих вимог позивача.

В іншій частині рішення суду необхідно залишити без змін.

В зв’язку з цим у відповідності до ст. 88 ЦПК України необхідно змінити розмір стягнутого судового збору. Оскільки позовні вимоги задоволені судом в сумі 4 525 грн. 10 коп., підлягає стягненню судовий збір в сумі 51 грн. замість визначеного судом судового збору в сумі 323 грн. 39 коп.

Керуючись ст.ст. 303, 307, п.п.3,4 ст. 309, 313, 314, 316, 317, 319, 10, 60, 88, 212 ЦПК України, ст.ст. 116, 117, 237-1 КзПП України, апеляційний суд,

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 задовольнити частково.

рішення Ніжинського міськрайонного суду від 23 вересня 2010 року в частині стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні та моральної шкоди скасувати.

Відмовити ОСОБА_2 в задоволенні позовних вимог про стягнення з ТОВ "Вікна Сервіс" середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні в сумі 39 615 грн. та моральної шкоди в сумі 500 грн.

Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю "Вікна Сервіс" на користь держави судовий збір в сумі 51 /п"ятдесят одна грн./.

В іншій частині рішення суду залишити без змін.

рішення набирає чинності негайно і може бути оскаржене до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ в касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня проголошення.