Справа № 22 - 5537 / 2010 р. 

Головуючий у 1-й інстанції: Васецька В.В.

Суддя-доповідач: Давискиба Н.Ф.

Колегія суддів судової палати з цивільних справ апеляційного суду Запорізької області у складі:

Головуючого: Осоцького І.І.

Суддів: Давискиби Н.Ф.

Мануйлова Ю.С.

При секретарі: Бурима В.В.

розглянула у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу

ЗАТ "Страхова компанія "ІНГОССТРАХ" в особі представника ОСОБА_3

на рішення Жовтневого районного суду м. Запоріжжя від 26 грудня 2008 року у справі за позовом ОСОБА_4 до ЗАТ "Страхова компанія "ІНГОССТРАХ", ЗАТ "Приват Банк" в особі Запорізького регіонального управління ЗАТ "Приват Банк", про виплату страхового відшкодування, -

У листопаді 2007 року ОСОБА_6 звернулась до суду з позовом до ЗАТ "Страхова компанія "Інгосстрах", про виплату страхового відшкодування.

В процесі розгляду справи уточнивши позовні вимоги вказала, що 09.03.2006 року отримала кредит у ЗАТ КБ "Приватбанк" та купила автомобіль ГАЗ 2705, який в той же день застрахувала, уклавши з ЗАТ "Страхова компанія "Інгосстрах" договір страхування вищевказаного автомобіля. Згідно умов договору у разі настання страхового випадку страховик зобов’язаний сплатити страхувальнику страхове відшкодування у розмірі 62450 грн. за мінусом франшизи.

24.10.2006 року застрахований автомобіль загорівся внаслідок самозаймання. Вогнем було пошкоджено салон автомобіля, автомобіль зазнав значних пошкоджень і став непридатним для використання.

Після складання необхідних документів з участю представника страхової компанії "Інгосстрах" позивач звернулась до страхової компанії з заявою про виплату страхової суми, але страхова сума до теперішнього часу не виплачена. Пошкоджений автомобіль ГАЗ 2705 був переданий на зберігання до ЗАТ КБ "Приватбанк", що підтверджується актом прийому автомобіля від 13.06.2007 року. Просила суд стягнути з ЗАТ "Страхова компанія "Інгосстрах" страхове відшкодування за відрахуванням франшизи суму у розмірі 61826 грн; пеню в розмірі 0,01% від суми страхового відшкодування за кожен день прострочи платежу за період з 19.12.2006 року до 15.10.2008 року, що складає 3936 грн, також просить зобов’язати ЗАТ КБ "Приват Банк" повернути пошкоджений автомобіль та стягнути судові витрати з відповідачів.

рішенням Жовтневого районного суду м. Запоріжжя від 26 грудня 2008 року позов задоволено.

Стягнуто з ЗАТ "Страхова компанія "Інгосстрах" на користь ОСОБА_4 суму в рахунок сплати страхового відшкодування по договору страхування транспортного засобу у розмірі 61826 грн., а також суму в рахунок сплати пені за несвоєчасне страхове відшкодування по договору страхування транспортного засобу у розмірі 3936 грн., а всього стягнуто з ЗАТ "Страхова компанія "Інгосстрах" на користь ОСОБА_4 суму у розмірі 65762 грн.

Зобов’язано ЗАТ "Приватбанк" в особі Запорізького регіонального управління ЗАТ КБ "Приватбанк" передати позивачу пошкоджений автомобіль НОМЕР_1, який переданий на зберігання згідно акту прийому автомобіля від 13 червня 2007 року

Не погоджуючись з вказаним рішенням суду, ЗАТ "Страхова компанія "ІНГОССТРАХ" в особі представника ОСОБА_3 подала апеляційну скаргу, в якій посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить рішення скасувати та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити.

Ухвалою Апеляційного суду Запорізької області від 25 лютого 2010 року апеляційну скаргу ЗАТ "Страхова компанія "Інгосстрах" задоволено.

рішення Жовтневого районного суду м. Запоріжжя від 26 грудня 2008 року по цій справі скасовано та ухвалено нове рішення про відмовлено у задоволенні позову.

Ухвалою Верховного Суду України від 16 червня 2010 року рішення апеляційного суду Запорізької області від 25 лютого 2010 року скасовано та передано на новий апеляційний розгляд.

Заслухавши доповідь судді, вивчивши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.

Відповідно до ст. 979 ЦК України за договором страхування одна сторона (страховик) зобов’язується у разі настання певної події (страхового випадку) виплатити другій стороні (страхувальникові) або іншій особі, визначеній у договорі, грошову суму (страхову виплату), а страхувальник зобов’язується сплачувати страхові платежі та виконувати інші умови договору.

Судом установлено та підтверджено матеріалами справи, що 09.03.2006 року ОСОБА_4 за отриманий у ЗАТ КБ "Приватбанк" кредит купила автомобіль ГАЗ 2705 і в цей же день з ЗАТ "Страхова компанія "Інгосстрах" уклала договір страхування спірного автомобіля, яким встановлено право позивача отримати та обов’язок відповідача виплатити страхове відшкодування при настанні страхового випадку.

Судом також встановлено, що 24.10.2006 року в період дії договору страхування, застрахований автомобіль загорівся внаслідок самозаймання, в результаті чого автомобіль зазнав технічних ушкоджень і став непридатним для використання.

Розмір страхової суми визначено судом першої інстанції відповідно до п.6.1 договору страхування наземного транспорту від 09.03.06 р. за відрахуванням франшизи: 62450 грн.-624 грн.=61826 грн.

При встановленні зазначених фактів судом першої інстанції не було порушено норм процесуального права, рішення суду відповідає вимогам матеріального права та встановленим обставинам справи.

Однак при визначенні розміру неустойки (пені) суд першої інстанції не врахував вимог ч.2 ст. 258 ЦК України, відповідно до якої, до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені) застосовується позовна давність в один рік та у порушення зазначеної норми матеріального права стягнув з відповідача пеню у розмірі 3936 грн. за 3 роки. Тому рішення суду в цій частині підлягає зміні із зазначення про стягнення з відповідача на користь позивача пеню в розмірі 0,01% від суми страхового відшкодування за кожен день прострочки платежу за один рік, що відповідно складає: 06 грн. х 365 днів = 2190 грн.

Твердження апеляційної скарги про те, що за Договором страхування від 09.03.2006 року самозаймання автомобіля не віднесено до страхового випадку, а тому не має підстав для страхового відшкодування на користь позивача, є неспроможним, оскільки саме в п.7 зазначеного договору самозаймання визнано страховим випадком.

Не обґрунтованими доводами апеляційної скарги є і те, що страхове відшкодування повинно бути стягнено на користь ЗАТ "ПриватБанк", оскільки позивачка має заборгованість перед Банком за кредитним договором.

Відповідно до ч.12 ст. 16 Закону України "Про страхування" (далі-Закон) договір страхування це – письмова угода між страхувальником і страховиком, згідно з якою страховик бере на себе зобов’язання у разі настання страхового випадку здійснити страхову виплату страхувальнику або іншій особі, визначеній у договорі страхування страхувальником, на користь якої укладено договір страхування (подати допомогу, виконати послугу тощо), а страхувальник зобов’язується сплачувати страхові платежі у визначені строки та виконувати інші умови договору. Тобто сторонами договору страхування є страховик і страхувальник – у даному випадку ЗАТ "СК "Інгострах" та ОСОБА_4

Керуючись ст.ст. 307, 309, 314, 316, 317 ЦПК України, колегія суддів, -

Апеляційну скаргу ЗАТ "Страхова компанія "ІНГОССТРАХ" в особі представника ОСОБА_3 задовольнити частково.

рішення Жовтневого районного суду м. Запоріжжя від 26 грудня 2008 року в частині стягнення пені змінити. Стягнути з ЗАТ "Страхова компанія "Інгосстрах" на користь ОСОБА_6 пеню в розмірі 2190 грн.

В іншій частині рішення залишити без змін.

рішення набирає законної сили з моменту проголошення, проте може бути оскаржене шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом двадцяти днів з дня набрання ним законної сили.