Розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Кіровограді цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_3 на рішення Кіровського районного суду м. Кіровограда від 04 червня 2010 року по справі за позовом ВАТ "Страхове товариство "Гарантія" до ОСОБА_3 про стягнення вартості залишків пошкодженого автомобіля.

ВАТ "Страхове товариство "Гарантія" звернулось до суду з позовом до ОСОБА_3 з позовом про стягнення вартості залишків пошкодженого автомобіля, мотивуючи свої вимоги тим, що 09 липня 2008 року між ВАТ "Страхове товариство "Гарантія" та ОСОБА_3 було укладено договір добровільного страхування наземного транспорту за №5-204-5/08. Об’єктом страхування згідно договору страхування, є майнові інтереси, що не суперечать чинному законодавству України, пов’язані з володінням, користуванням і розпорядженням транспортним засобом, автомобілем Toyota Camry державний номерний знак НОМЕР_1.

24 серпня 2008 року в результаті ДТП зазначений автомобіль зазнав ушкоджень, тобто настала страхова подія.

В результаті ДТП розмір матеріального збитку власнику автомобіля, згідно звіту суб’єкта оціночної діяльності Тирси В.Ю. № 8-320 від 26 серпня 2008 року склав -218819,64 гривень. Ринкова вартість даного автомобіля на дату оцінки(26.08.2008 р) склала 223285,35 гривень. Оскільки, за результатами проведеного авто товарознавчого дослідження, вартість ремонту застрахованого автомобіля перевищує 75% дійсної вартості автомобіля, то згідно розділу 9 Правил, має місце факт повної загибелі застрахованого транспортного засобу. Відповідно до заяви відповідача та листа вигодонабувача, позивач виплатив 191070,60 гривень страхового відшкодування. Відповідач у свою чергу зобов’язаний був передати залишки пошкодженого транспортного засобу позивачу в порядку передбаченому п.9.9.2. розділу 9 Правил страхування.

Відповідач по справі в порушення Правил страхування, залишки автомобіля не передав позивачу, чим порушив право позивача на компенсацію частини страхового відшкодування.

19 серпня 2008 року експерт авто товарознавець, Бунін А.Ю. обрахував вартість залишків автомобіля, пошкодженого в ДТП, які згідно висновку за №1664/2 від 19 вересня 2008 року становлять 68982,02 гривні.

Позивач зазначив, що відповідно ст. 9 Закону України "Про страхування" страхове відшкодування не може перевищувати розміру прямого збитку. Статтею 988 ЦК України та п.23.4 Договору страхування передбачено, що страхове відшкодування не може перевищувати розміру реальних збитків. Розмір збитків при настанні страхового випадку визначаються страховиком(позивачем) у відповідності до положень та вимог чинного законодавства України, що регулюють питання оцінки наземних транспортних засобів, відповідно до п. 2.7 "Методики товарознавчої експертизи та оцінки дорожніх транспортних засобів" затверджених наказом МЮ України та Фонду Державного майна України від 24.11.2003 року за №1074/8395 (z1074-03) , вартість матеріального збитку - це з технічної точки зору вартісне визначення реальних витрат, яких зазнає власник у разі пошкодження або розукомплектування ДТЗ з урахуванням фізичного зносу. Згідно звіту оцінювача Тирси В.Ю. №320 від 26.08.2008 року розмір матеріального збитку власнику автомобіля Toyota Camry державний номерний знак НОМЕР_1 в результаті ДТП склав 218819,64 гривень.

Позивачем було виплачено відповідачу 191070,60 гривень страхового відшкодування, відповідно недоплата становить 27749,04 гривні (218819,64-191070,600). У свою чергу відповідачем не було виконано умови Правил страхування про передачу залишків пошкодженого автомобіля, вартість яких згідно висновку експерта авто товарознавця Буніна від 19.09.2008 року, склала 68982,09 гривень. В результаті невиконання відповідачем обов’язків, що передбачені правилами страхування, позивач не до отримав 41232,45 гривні, які просить стягнути на його користь з відповідача.

Під час розгляду справи, позивач збільшив позовні вимоги і просив стягнути на його користь 51407,59 гривень, мотивуючи свої вимоги тим, що в первісному позові позивач обрахував розмір позовних вимог на суму 41232,45 гривень, без урахування франшизи, яка згідно договору страхування складає 15704,50 гривень(страхова сума 224350 гривень х7% розмір франшизи за договором =15704.50) .

рішенням Кіровського районного суду м. Кіровограда від 04 червня 2010 року позов було задоволено в повному обсязі.

В апеляційній скарзі ставиться питання про скасування рішення суду першої інстанції в зв’язку з порушенням норм матеріального та процесуального права.

Перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, відповідно до статті 303 ЦПК України, колегія суддів апеляційного суду дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню з постановленням нового рішення, яким в задоволені позовних вимог необхідно відмовити.

Задовольняючи позовні вимоги частково, суд першої інстанції встановив, що відповідно до свідоцтва про укладення шлюбу від 04. 10.2008 року ОСОБА_3 уклала шлюб з ОСОБА_6, актовий запис №852, прізвище після реєстрації шлюбу змінила на –ОСОБА_3.

Суд першої інстанції встановив, що 09 липня 2008 року між ВАТ "Страхове товариство "Гарантія" та ОСОБА_3 було укладено договір добровільного страхування наземного транспорту за №5-204-5/08., автомобіля Toyota Camry, державний номерний знак НОМЕР_1.

24 серпня 2008 року в результаті ДТП зазначений автомобіль зазнав ушкоджень, тобто настала страхова подія. В результаті ДТП розмір матеріального збитку власнику автомобіля, згідно звіту суб’єкта оціночної діяльності Тирси В.Ю. № 8-320 від 26 серпня 2008 року, склав - 218819,64 гривень. Ринкова вартість даного автомобіля станом на 26.08.2008 р. становила - 223285,35 гривень. За результатами проведеного авто товарознавчого дослідження, вартість ремонту застрахованого автомобіля перевищує 75% дійсної вартості автомобіля, що згідно розділу 9 Правил, має місце факт повної загибелі застрахованого транспортного засобу.

Згідно заяви відповідача та листа вигодонабувача(згідно р.3 Договору страхування ТОВ "Просто Фінанси") від 02.10.2008 року, позивач виплатив відповідачу - 191070,60 гривень страхового відшкодування. Відповідач у свою чергу зобов’язаний був передати залишки пошкодженого транспортного засобу позивачу в порядку передбаченому п.9.9.2. р.9 Правил страхування. Відповідач по справі в порушення Правил страхування, залишки автомобіля не передав позивачу, чим порушив право позивача на компенсацію частини страхового відшкодування.

19 серпня 2008 року, експерт авто товарознавець, Бунін А.Ю. обрахував вартість залишків автомобіля, пошкодженого в ДТП, які згідно висновку за №1664/2 від 19 вересня 2008 року становлять 68982,02 гривні.

Суд першої інстанції зазначив, що відповідно до ст. 526 ЦК України зобов’язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору, ЦК України (435-15) , інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог – відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що ставляться. В результаті невиконання відповідачем обов’язків, що передбачені Правилами страхування п.9.1 позивач недоотримав 51404,59 гривень. які суд стягнув з відповідача на користь позивача.

Колегія суддів вважає, що висновки суду першої інстанції є помилковими, оскільки судом першої інстанції не було належним чином встановлені дійсні обставини по справі, а висновки суду не ґрунтуються на доказах.

Відповідно до ст.. ст.. 10, 11 ЦПК України (1618-15) суд розглядає цивільні справи не інакше, як за зверненням фізичних чи юридичних осіб в межах заявлених вимог та на підставі наданих доказів.

Відповідно до ст..213 ЦПК України (1618-15) обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з’ясованих обставин, на які сторони посилаються, як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами які були досліджені в судовому засіданні.

Відповідно до ст..215 ЦПК України (1618-15) в рішенні суду повинно бути вказано на підставі яких доказів та з яких мотивів суд вважає встановленою наявність або відсутність фактів якими обґрунтовувались вимоги чи заперечення .

З матеріалів справи вбачається, що предметом розгляду справи є спір про стягнення з ОСОБА_3 залишкової вартості пошкодженого автомобіля Toyota Camry, державний номерний знак НОМЕР_1, який був об’єктом страхування транспортного засобу, відповідно до договору страхування № 5-204-5/08 від 09.07 2008 року, з підстав визначених розділом 9 п.9.9. Правил добровільного страхування наземного транспорту №1-08/06 від 01.07.2005 року.

Відповідно до ст.. 60 ЦПК України (1618-15) кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

З матеріалів справи вбачається, що задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції дійшов висновку, що відповідач по справі не повернув пошкоджений автомобіль, який був предметом страхування відповідно до договору страхування № 5-204-5/08 від 09.07 2008 року, відповідно до п.9.1 Правил добровільного страхування наземного транспорту від 01.07.2005р,оскільки транспортний засіб фактично був пошкоджений в ДТП і відновлювальний ремонт складав більш як 75% вартості пошкодженого автомобіля.

Роблячи такі висновки суд першої інстанції не звернув увагу, що договором страхування транспортного засобу № 5-204-5/08 від 09.07 2008 року дії сторін у випадку "повної загибелі" транспортного засобу, який був об’єктом страхування, конкретно не визначені.

Суд першої інстанції, як на правову підставу, послався на Правила добровільного страхування наземного транспорту п.9.9.2. р.9, однак в матеріалах справи відсутні докази які б підтвердили, що у випадку "повної загибелі" транспортного засобу, сторони домовились про те, що необхідно застосовувати саме цей варіант для вирішення питання відносно залишків транспортного засобу, оскільки пункт 9.9 зазначених Правил, передбачено декілька варіантів вирішення питання у випадку "повної загибелі" транспортного засобу.

З матеріалів справи вбачається, що сторони врегулювали дане питання шляхом взаємного заліку, боргу який рахувався за страховою компанією перед ОСОБА_3 по страховим виплата в розмірі 17574,90 гривень та залишенням залишків транспортного засобу за ОСОБА_3 з наданням дозволу їй на їх реалізацію (а. с. 70). На вказані обставини, відповідач по справі посилався як на належний доказ, але суд першої інстанції ці обставини не перевірив і не дав їм ніякої правової оцінки.

Колегія суддів перевірила зазначені обставини і дійшла висновку, що дозвіл, який було надано в. о . директора КРДФ ВАТ "СТ "Гарантія" Андрєєвим О.О., 10 жовтня 2008 року є чинний, ніким не скасований, що дає підстави колегії суддів вважати, що сторони в добровільному порядку вирішили питання в частині долі залишків транспортного засобу.