розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Кіровограді цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Новоукраїнського районного суду від 02 квітня 2010 року,

В листопаді 2009 року ОСОБА_2 звернулась до суду з позовом до

МК санаторій "Гусарське урочище" про видачу трудової книжки, сплату заробітку за час затримки видачі трудової книжки та відшкодування моральної шкоди.

В позовній заяві зазначила, що з 28.11.2006 року працювала кухарем в санаторії по змінному графіку роботи. 20 травня 2009 року її без попередження та без її згоди перевели кухарем з 8-и годинним робочим днем. На таку зміну вона не погодилась і була недопущена до роботи, трудову книжку не видали, розрахунок провели 18 листопада 2009 року. Заробітну плату виплатили по 20 травня 2009 року.

Просила внести в трудову книжку запис, що вона звільнена з роботи за п.1 ст.40 КЗпП з зазначенням дати звільнення дату видачі трудової книжки, зобов’язати МК санаторій "Гусарське урочище видати їй трудову книжку та стягнути з санаторія 5131грн. 96 коп. середнього заробітку за час затримки видачі трудової книжки за період з 20 травня по 30 листопада 2009 року і далі по 810 грн.31 коп. щомісячно по день видачі трудової книжки, а також стягнути 5000 грн. моральної шкоди і судові витрати.

рішенням Новоукраїнського районного суду від 02 квітня 2010 року в задоволенні позову відмовлено.

В апеляційній скарзі ОСОБА_2 ставить питання про скасування рішення суду через порушення судом норм матеріального та процесуального права з ухваленням нового рішення про задоволення її позовних вимог. Притому вимогу про внесення запису в трудову книжку про її звільнення змінила, просить зобов’язати відповідача зробити запис в її трудову книжку про звільнення з роботи на підставі п.6 ст. 36 КЗпП України

Перевіривши законність і обгрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції колегія суддів приходить до висновку, що скарга підлягає задоволенню частково.

Ухвалюючи рішення, суд першої інстанції виходив з того, що відповідачем не порушено вимоги трудового законодавства при переведенні позивачки зі змінного кухаря на кухаря з 8-и годинним робочим днем, оскільки умови праці не змінились, а тому в позові відмовив. Фактично суд розглядав вимоги, які позивачка не ставила. Таке рішення суду відповідно до вимог ст.. 213 ЦПК України (1618-15) не може бути визнано законним і обґрунтованим, а тому підлягає скасуванню.

Згідно вимог ч.1 ст. 11 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі. Згідно ч.1 ст.303 цього ж Кодексу під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обгрунтованність рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Як свідчить позовна заява, ОСОБА_2 не ставила вимогу про визнання неправомірним або про скасування наказу від 21 травня 2009 року про її звільнення, а тому відсутні підстави для задоволення вимоги позивачки про внесення в її трудову книжку запису про звільнення за ч.1 ст.40 чи за ч.6 ст. 36 КЗпП України.

З матеріалів справи вбачається, що наказом №58-к від 28.11.2006 року позивачку було прийнято на роботу на посаду кухаря ( а.с.21), а 21 травня 2009 року наказом №26-к ОСОБА_2. було звільнено відповідно до п.4 ст. 40 КЗпП України, тобто за прогул (а.с.26).

Відповідно до вимог ст.. 47 КЗпП України (322-08) , власник або уповноважений ним орган зобов’язаний в день звільнення видати працівникові належно оформлену трудову книжку і провести з ним розрахунок у строк, визначений ст..116 цього кодексу. У разі звільнення працівника з ініціативи власника або уповноваженого ним органу він зобов’язаний також у день звільнення видати йому копію наказу про звільнення.

Відповідно до п.4.2 Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників, затвердженої наказом Міністерства праці України, Міністерства юстиції України, Міністерства соціального захисту населення від 29.07.93р. № 58 (z0110-93) з відповідними змінами, якщо працівник відсутній на роботі в день звільнення, то власник або уповноважений ним орган в день звільнення надсилає йому поштове повідомлення із вказівкою про необхідність отримання трудової книжки. Пересилання трудової книжки поштою з доставкою на зазначену адресу допускається тільки за письмовою згодою працівника.

Зазначених вимог закону відповідач не виконав і належним чином оформлену трудову книжку позивачці не видав з 21 травня 2009 року по сьогоднішній день. Доказів про те, що позивачка повідомлялась про необхідність отримання трудової книжки суду не надано. В судовому засіданні сторони підтвердили, що такі повідомлення не направлялись. Лист санаторію від 04.11.09 року за №108 на ім’я позивачки свідчить про те, що їй необхідно подати заяву про звільнення та отримати розрахункові (а.с.5). Даний лист підтверджує ту обставину, що позивачкою не пропущений строк звернення до суду., оскільки вона в трьохмісячний термін з дня, коли дізналась про своє порушене право, звернулась до суду з заявою про вирішення трудового спору.

Згідно з ч.4 ст. 235 ЦПК України у разі затримки видачі трудової книжки з вини власника працівникові виплачується середн1й заробіток за весь час вимушеного прогулу.

Рахуючи строк затримки видачі трудової книжки з 21 травня 2009 року по день розгляду справи 27 жовтня 2010 року 368 робочих днів, середньоденний заробіток 32грн.41коп. (заробіток позивачки за два останніх місяці роботи : 25), до стягнення підлягає 11926 грн.88 коп. (32.41грн.х 368 роб. дн.).

За ст.. 237-1 КЗпП України (322-08) власник відшкодовує працівнику моральну шкоду в разі, якщо порушення його законних прав призвели до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв’язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя. З урахуванням обставин справи та відсутності доказів про отримання моральної шкоди колегія суддів приходить до висновку про необхідність відмови в задоволенні позовних вимог щодо відшкодування моральної шкоди.

Керуючись ст.303, 304, п.2 ч.1 ст.307, ст..309, 313, 316, 317, 319 ЦПК України (1618-15) , колегія суддів, -

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 задовольнити частково.

рішення Новоукраїнського районного суду від 02 квітня 2010 року скасувати.

Ухвалити нове рішення, яким позовні вимоги ОСОБА_2 до МК санаторію "Гусарське урочище" задовольнити частково.

Зобов’язати МК санаторій "Гусарське урочище" видати ОСОБА_2 належно оформлену трудову книжку.

Стягнути з МК санаторію "Гусарське урочище" на користь ОСОБА_2 середній заробіток за час затримки трудової книжки 11926 грн.88 коп.

В решті позовних вимог відмовити.

Стягнути з МК санаторію "Гусарське урочище" на користь держави судовий збір в сумі 119 грн. 27 коп. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення в сумі 120 грн.

рішення набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржене в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів.