колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Житомирської області

в складі:

головуючого – судді Малахової Н.М.

суддів: Жизневської А.В.

Широкової Л.В.

при секретарі судового

засідання Жовновській О.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Житомирі апеляційну скаргу ОСОБА_3 на рішення Корольовського районного суду м. Житомира від 18 червня 2010 року у справі за позовом ОСОБА_3 до товариства з обмеженою відповідальністю "Поліська технічна компанія" про встановлення факту перебування в трудових відносинах, стягнення заборгованості по заробітній платі та відшкодування моральної шкоди,

У липні 2009 року позивачка звернулася до суду з вказаним позовом. Просила встановити факт перебування в трудових відносинах з відповідачем з 25.11.2007 року по 30.04.2009 року, зобов’язати відповідача внести про це запис в її трудову книжку, стягнути на її користь 6000 грн. заборгованості по заробітній платі, 5000 грн. на відшкодування моральної шкоди та судові витрати. Посилалася на те, що працювала у відповідача на посаді головного бухгалтера згідно трудового договору, що було укладено в усній формі. З 25.11.2007 року по 26.08.2008 року їй виплачувалася заробітна плата 1000 грн. щомісячно, з вересня 2008 року по грудень 2008 року в меншому розмірі, чим було оговорено – по 500 грн., а в 2009 році відповідач перестав виплачувати їй заробітну плату, вона була змушена залишити роботу.

Рішенням Корольовського районного суду м. Житомира від 18.06.2010 року у задоволені позову відмовлено за безпідставністю.

У апеляційній скарзі апелянт, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить скасувати вказане рішення та направити справу на новий розгляд до суду першої інстанції. Зазначає, що суд неповно з’ясував обставини справи, не врахував її пояснення, пояснення свідка ОСОБА_4, та надані нею докази.

Апеляційна скарга не підлягає до задоволення з наступних підстав.

У відповідності до положень ст. ст. 10, 60 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог.

Позивачка просила задовольнити її позовні вимоги, посилаючись на те, що вона працювала у позивача на посаді головного бухгалтера за трудовим договором, який було укладено в усній формі, виконувала покладені на неї трудові обов’язки, підчинялася внутрішнього трудового розпорядку.

Згідно положень ч.1 ст. 21 КЗпП України трудовий договір є угода між працівником і власником підприємства, установи, організації чи фізичною особою, за якою працівник зобов’язується виконувати роботу, визначену цією угодою, з підляганням внутрішньому трудовому розпорядкові, а власник підприємства, установи організації або уповноважений ним орган чи фізична особа зобов’язується виплачувати працівникові заробітну плату і забезпечувати умови праці, необхідні для виконання роботи, передбачені законодавством про працю, колективним договором і угодою сторін.

Згідно положень ч.4 ст. 24 КЗпП України трудовий договір вважається укладеним і тоді, коли наказ чи розпорядження не були видані, але працівника фактично було допущено до роботи.

Відмовляючи у задоволені позову, суд першої інстанції дійшов висновків, що позивачка не перебувала в трудових стосунках з відповідачем, оскільки з оглянутих судом документів про фінансову діяльність відповідача не вбачається виконання нею обов’язки головного бухгалтера.

Вказані висновки суду є правильними, виходячи з наступного.

У суді першої інстанції встановлено, що в штатному розкладі відповідача відсутня посада головного бухгалтера, вказане сторони не заперечували.

Вказане підтверджується також оглянутим в апеляційному суді актом перевірки повноти нарахування, перерахування та витрачення коштів Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності, з якого вбачається, що посада головного бухгалтера у відповідача під час перевірки була відсутня.

При розгляді справи у суді апеляційної інстанції позивачка пояснила, що документів, на яких вона ставила підпис, як головний бухгалтер, не було.

Надані позивачкою документи (а.с. 37-40) не підтверджують саме факт перебування позивачки у трудових відносинах з відповідачем, оскільки з них слідує, що вказані розрахунки та попередження були отримані ОСОБА_3, проте вони не містять жодних інших відомостей про посаду особи, яка їх отримувала та не спростовують пояснення представника відповідача, що позивачка виконувала разові доручення, оскільки потребувала матеріальної допомоги.

Представник відповідача заперечував факт перебування у трудових відносинах. Суду не надано доказів, що між сторонами було укладено угоду щодо прийняття позивачки на роботу, вона не писала заяву про прийняття на роботу, відсутні будь-які відомості про отримання нею заробітної плати. Крім того, з позивачкою не укладався договір про повну матеріальну відповідальність, як з особою, яка обслуговує матеріальні цінності.

З копії трудової книжки на ім’я позивачки слідує, що з 03.12.2006 року їй була призначена допомога по безробіттю.

Відсутність трудових правовідносин між сторонами підтверджується висновками спеціалістів територіальної державної інспекції праці в Житомирській області, які проводили перевірку 29.01.2010 року.

Інші доводи апеляційної скарги висновків не спростовують і не впливають на прийняте судом рішення. Зокрема, ОСОБА_3 посилається на те, що суд не дав належної оцінки поясненням свідка ОСОБА_4 Проте, в суді першої інстанції при допиті вказаного свідка було встановлено, що вона працює в іншій установі, у відповідача не працювала, з позивачкою по питаннях пов’язаних з діяльністю відповідача не спілкувалася. Крім того, позивачка вказує, що суд у рішенні послався на постанова про відмову у порушені кримінальної справи від 19.03.2010 року, яка в подальшому була скасована. При розгляді справи у суді апеляційної інстанції встановлено, що вказана постанова була скасована 11.08.2010 року, але по наслідкам додаткової перевірки, що проводилася прокуратурою м. Житомира суду було повторно прийнято постанову про відмову у порушені кримінальної справи від 04.10.2010 року, якою в порушені кримінальної справи відносно директора ТОВ "Поліська технічна компанія" відмовлено за відсутністю в його діях ознак злочину, у зв’язку з тим, що не встановлено порушень трудового законодавства відносно ОСОБА_3

З огляду на вище наведене рішення ухвалено з дотриманням норм матеріального та процесуального права, підстави для його скасування відсутні.

Керуючись ст.ст. 303, 304, 307, 308, 313- 315 ЦПК України, колегія суддів –

Апеляційну скаргу ОСОБА_3 відхилити.

Рішення Корольовського районного суду м. Житомира від 18 червня 2010 року залишити без зміни.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення і з цього часу може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду України протягом двадцяти днів.

Справа № 22 ц/ 5777 Головуючий у суді 1-ї інст. Драч Ю.І.

Категорія 51 Доповідач-суддя Малахова Н.М.