ОСОБА_4 до ОСОБА_5, ОСОБА_6, приватного нотаріуса Василівського районного нотаріального округу – Жук Лариси Михайлівни, 3-ті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору: РКП "Василівське БТІ" Василівської районної ради, Василівська районна державна адміністрація, Василівський районний відділ Запорізької регіональної філії ДП "Центр державного земельного кадастру при ДК України по земельних ресурсах" про визнання угод недійсними, зобов’язання вчинити певні дії, -

У вересні 2009 року ОСОБА_4 звернувся до суду з позовом, який в ході судового розгляду справи уточнив, до ОСОБА_5, ОСОБА_6, приватного нотаріуса Василівського районного нотаріального округу – Жук Л.М., 3-ті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору: РКП "Василівське БТІ" Василівської районної ради, Василівська районна державна адміністрація, Василівський районний відділ Запорізької регіональної філії ДП "Центр державного земельного кадастру при ДК України по земельних ресурсах" про визнання угод недійсними, зобов’язання вчинити певні дії.

В позові зазначав, що у березні 2002 року він на підставі договору купівлі-продажу, укладеного з КСП "Світязь", придбав у власність будинок з господарськими спорудами, розташований за адресою: АДРЕСА_1 та йому було виділено земельну ділянку для ведення сільського господарства площею 2 га. 06.02.2007 року він видав довіреність на ім’я ОСОБА_5, за якою уповноважив останнього розпоряджатися належними позивачу на праві власності будинком та земельними ділянками, яка була посвідчена приватним нотаріусом Жук Л.М. У червні 2009 року він дізнався, що ОСОБА_5, діючи від імені ОСОБА_4 на підставі довіреності, за договором купівлі-продажу продав ОСОБА_6 належний позивачу майно: цілісний майновий комплекс та земельну ділянку площею 2 га, розташовані по АДРЕСА_1, АДРЕСА_2.

Посилаючись на те, що правочин у вигляді довіреності, виданої на ім’я ОСОБА_5, про розпорядження його майном не відповідав його внутрішній волі та був вчинений під впливом помилки, а договори купівлі-продажу будинку та земельних ділянок були вчинені внаслідок зловмисної домовленості повіреного ОСОБА_5 з покупцем ОСОБА_6 та спрямовані на протиправне заволодіння власністю позивача, ОСОБА_4 просив суд визнати недійсною довіреність від 06.02.2007 року посвідчену приватним нотаріусом Василівського районного нотаріального округу Жук Л.М. від імені позивача на ім’я ОСОБА_5, визнати недійсним договір купівлі-продажу житлового будинку АДРЕСА_2, цілісного майнового комплексу, розташованого за адресою АДРЕСА_1, земельної ділянки площею 2 га, розташованої за адресою: буд.. АДРЕСА_2, укладені між ОСОБА_5, який діяв від імені позивача з ОСОБА_6 і посвідчені приватним нотаріусом Василівського районного нотаріального округу Жук Л.М.; зобов’язати ОСОБА_6 повернути йому передані за договорами купівлі-продажу об’єкти нерухомого майна; зобов’язати Василівське районне бюро технічної інвентаризації скасувати записи про реєстрацію права власності на житловий будинок та цілісний майновий комплекс на ім’я ОСОБА_6 та внести записи про реєстрацію вказаних об’єктів нерухомості на ім’я позивача; зобов’язати Василівський районний відділ ДП "Центр державного земельного кадастру при Державному комітеті України по земельних ресурсах" скасувати реєстрацію права власності на земельну ділянку площею 2 га, розташовану за адресою: буд. АДРЕСА_2 на ім’я ОСОБА_6 та зареєструвати право власності на зазначену земельну ділянку на ім’я позивача; зобов’язати Василівську районну державну адміністрацію скасувати Державний акт на спірну земельну ділянку на ім’я ОСОБА_6 та видати Державний акт на право власності на земельну ділянку на ім’я позивача.

Рішенням Василівського районного суду Запорізької області від 22.06.2010 року в задоволенні позову відмовлено.

Не погоджуючись з рішенням суду ОСОБА_4 подав апеляційну скаргу, в якій посилаючись на порушення судом норм матеріального права, неповне з’ясування судом обставин, що мають значення для справи, невідповідність висновків суду обставинам справи, просив рішення суду першої інстанції скасувати та постановити нове рішення, яким його позовні вимоги задовольнити в повному обсязі.

Вивчивши матеріали справи, заслухавши пояснення осіб, які брали участь у судовому засіданні, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ст. 308 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті та справедливе рішення суду з одних лише формальних міркувань.

Як вбачається з матеріалів справи, 06.02.2007 року ОСОБА_4 видав довіреність на ім’я ОСОБА_5, що посвідчена приватним нотаріусом Василівського районного нотаріального округу Запорізької області Жук Л.М., за якою уповноважив останнього розпоряджатися (продавати за ціну та на умовах на його розсуд, обмінювати, заставляти, здавати в оренду, тощо) цілостним майновим комплексом, який знаходиться у АДРЕСА_1; житловим будинком з господарчими будівлями та спорудами, що розташований у АДРЕСА_2; земельними ділянками для ведення особистого селянського господарства та для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд, які знаходиться у АДРЕСА_1-а на території Підгірненської сільської ради Василівського району Запорізької області (а. с. 11).

03.04.2007 року ОСОБА_5, діючи від імені ОСОБА_4 на підставі довіреності від 06.02.2007 року, уклав з ОСОБА_6 договори купівлі-продажу, посвідчені приватним нотаріусом Василівського районного нотаріального округу Запорізької області Жук Л.М., за яким ОСОБА_5 продав, а ОСОБА_6 купив зазначене вище майно (а. с. 136-138, 143-144, 147-148, 152-153).

Звертаючись до суду з позовом про визнання недійсними правочинів, позивач посилався на те, правочин у вигляді довіреності на ім’я ОСОБА_5 про розпорядження його майном був вчинений під впливом помилки щодо природи правочину, оскільки ОСОБА_5 запевнив позивача, що це лише така форма правочину, а насправді мова про продаж майна не йде, а договори купівлі-продажу були вчинені внаслідок зловмисної домовленості відповідачів по цій праві.

Згідно ч. 1 ст. 11 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних та юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

Відповідно до ч. 1 ст. 229 ЦК України якщо особа, яка вчинила правочин, помилилася щодо обставин, які мають істотне значення, такий правочин може бути визнаний судом недійсним. Істотне значення має помилка щодо природи правочину, прав та обов'язків сторін, таких властивостей і якостей речі, які значно знижують її цінність або можливість використання за цільовим призначенням. Помилка щодо мотивів правочину не має істотного значення, крім випадків, встановлених законом.

Статтею 232 ЦК України встановлено, що правочин, який вчинено внаслідок зловмисної домовленості представника однієї сторони з другою стороною, визнається судом недійсним.

У п. 22 постанови Пленуму Верховного Суду України від 06.11.2009 року № 9 "Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними" (v0009700-09) роз’яснено, що для визнання правочину недійсним на підставі ст. 232 ЦК України необхідним є встановлення умислу в діях представника: представник усвідомлює, що вчиняє правочин всупереч інтересам довірителя та бажає (або свідомо допускає) їх настання, а також наявність домовленості представника однієї сторони з іншою стороною і виникнення через це несприятливих наслідків для довірителя. При цьому не має значення, чи одержав учасник такої домовленості яку-небудь вигоду від здійснення правочину, чи правочин був вчинений з метою завдання шкоди довірителю.

Як вбачається зі змісту довіреності, виданої ОСОБА_4 06.02.2007 року ОСОБА_5, в ній чітко та зрозуміло зазначені повноваження представника, саме на розпорядження (продавати за ціну та на умовах на його розсуд, обмінювати, заставляти, здавати в оренду, тощо) нерухомим майном та права, надані довірителем на виконання визначених цією довіреністю повноважень. ОСОБА_4 особисто підписав довіреність, що свідчить про те, що з її змістом він був ознайомлений, роз’яснень з приводу природи вчиненого правочину не вимагав.

За таких обставин колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов правильного висновку, що позивачем не на надано належних доказів в обґрунтування своїх позовних вимог щодо видачі довіреності під впливом помилки щодо природи правочину.

Не знайшли свого підтвердження за матеріалами справи і доводи позивача щодо недійсності договорів купівлі-продажу, укладених 03.04.2007 року між ОСОБА_5 та ОСОБА_6 з підстав зазначених у позові, оскільки наявні в матеріалах справи докази не дають підстав для висновку про зловмисну домовленість між відповідачами, а відтак відсутні підстави для визнання договорів недійсними.

Враховуючи викладені обставини колегія суддів вважає, що суд першої інстанції повно та всебічно дослідив обставини справи, встановив дійсні правовідносини сторін та постановив рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права. Доводи апеляційної скарги висновків суду першої інстанції не спростовують, а тому підстав для скасування рішення колегія суддів не вбачає.