Справа 22ц - 16153/2010р.
Головуючий у 1 інстанції: Карпенко О.М.
Категорія 55 Доповідач: Краснощокова Н.С.
Апеляційний суд Донецької області
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
20 жовтня 2010 р.
( Додатково див. ухвалу Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ (rs14402124) ) ( Додатково див. рішення Краматорського міського суду Донецької області (rs9958750) )
Апеляційний суд Донецької області у складі:
головуючого: Краснощокової Н.С.
суддів: Никифоряка Л.П., Будулуци М.С.
при секретарі: Зоріковій О.А.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Донецьку цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Краматорського міського суду від 16 червня 2010р. у справі за позовом ОСОБА_1 до Комунального виробничого підприємства "Краматорський водоканал" про захист прав споживачів, визнання незаконними нарахувань за користування водою за нормою та стягнення моральної шкоди,
ВСТАНОВИВ:
рішенням Краматорського міського суду від 16 червня 2010р. у задоволенні позову ОСОБА_1 до Комунального виробничого підприємства "Краматорський водоканал" про захист прав споживачів, визнання незаконними нарахувань за користування водою за нормою та стягнення моральної шкоди відмовлено.
У апеляційній скарзі позивачка просить скасувати рішення суду та ухвалити нове рішення по суті вимог. Посилається на порушення судом вимог матеріального і процесуального права, зокрема, на те, що судом безпідставно не прийнято до уваги її посилання на порушення відповідачем її прав споживача не проведенням за рахунок відповідача повірки приладів обліку води та нарахуванням плати за спожиту воду без врахування показників приладів обліку, встановленого в її квартирі. Суд неправильно стягнув з неї судовий збір, оскільки вона звільнення від його сплати за Законом України "Про захист прав споживачів" (1023-12) .
Апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню частково, рішення суду слід скасувати в частині стягнення з позивачки судового збору в сумі 59, 50 грн., у іншій частині рішення слід залишити без зміни з наступних підстав.
Відмовляючи у задоволенні позову ОСОБА_1 суд обґрунтовано виходив із встановлених у справі фактичних обставин та вимог діючого законодавства.
Позивачка просила визнати неправомірною бездіяльність відповідача - Комунального виробничого підприємства "Краматорський водоканал" щодо невиконання обов’язку проводити періодичну повірку квартирних засобів обліку води, зобов’язати відповідача провести таку повірку засобів обліку, встановлених в її квартирі, визнати неправомірними дії відповідача щодо неврахування з 1.02.2010р. показань приладів обліку води та нарахування плати за послуги з водопостачання та водовідведення у розмірі більшому, ніж за фактично спожиту воду згідно з показаннями приладів обліку, зобов’язати відповідача провести перерахунок оплати за послуги з водопостачання та водовідведення з 1.02.2010р. з урахуванням показань приладів обліку води, визнати неправомірною вимогу відповідача по оплату заборгованості по розрахунках за спожиту воду та відшкодувати моральну шкоду, спричинену відповідачем.
З матеріалів справи вбачається, що в квартирі позивачки встановлено два прилади обліку води, 29.11.2000р. абонентним відділом КПП "Краматорський водоканал" проведено їх приймання та опломбування.
У зв’язку із закінченням строку повірки приборів обліку відповідачем було запропоновано позивачці провести за її рахунок оплату повірки лічильників у строк до 13.11.2009р., про що складено акт від 13.10.2009р. Оскільки повірка приборів обліку не проведена відповідач з лютого 2010р. проводить нарахування плати за спожиту воду без врахування показань приборів обліку за нормами споживання води.
Суд обґрунтовано прийшов до висновку про те, що дії відповідача по нарахуванню плати за спожиту воду за нормами споживання без врахування показань приборів обліку є правомірними.
Відповідно до пунктів 9,10,15,21 Правил надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 21 липня 2005 р. N 630 (630-2005-п) засоби обліку води і теплової енергії, встановлені у квартирі та на вводі у багатоквартирний будинок, підлягають періодичній повірці. У разі несправності засобів обліку води і теплової енергії, що не підлягає усуненню, плата за послуги з моменту її виявлення вноситься згідно з нормативами (нормами) споживання. У разі відсутності у квартирі та на вводах у багатоквартирний будинок засобів обліку води і теплової енергії плата за надані послуги справляється згідно з установленими нормативами (нормами) споживання. Періодична повірка, обслуговування та ремонт (у тому числі демонтаж, транспортування та монтаж) квартирних засобів обліку проводяться за рахунок виконавця.
Згідно із статтею 1 Закону України "Про метрологію та метрологічну діяльність" N 113 від 11 лютого 1998 року повірка засобів вимірювальної техніки це встановлення придатності засобів вимірювальної техніки, на які поширюється державний метрологічний нагляд, до застосування на підставі результатів контролю їх метрологічних характеристик.
Відповідно до частини 3 статті 28 вказаного Закону порядок подання фізичними особами, що не є суб'єктами підприємницької діяльності, - власниками засобів вимірювальної техніки (результати вимірювань якими використовуються для здійснення розрахунків за спожиті для побутових потреб електричну і теплову енергію, газ і воду) на періодичну повірку цих засобів та оплати за роботи, пов'язані з повіркою, встановлюється Кабінетом Міністрів України.
Відповідно до п. 1.3 наказу Держжитлокомунгоспу України від 25 квітня 2005 року № 60 "Про затвердження порядку визначення виконавця житлово-комунальних послуг у житловому фонді" (z0541-05) виконавцем житлово-комунальних послуг, визначених у п. 1.1 Порядку, може бути суб’єкт господарювання, предметом діяльності якого є надання відповідних житлово-комунальних послуг та який може забезпечити виконання обов’язків, визначених у ч. 2 ст. 21 Закону України "Про житлово-комунальні послуги".
Згідно зі ст. 31 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" виконавець житлово-комунальних послуг здійснює розрахунки економічно обґрунтованих витрат на виробництво житлово-комунальних послуг і подає їх для затвердження органам місцевого самоврядування в установленому законом порядку. Витрати, що понесені підприємством ( виконавцем), мають бути відшкодовані споживачами через тариф (ціну) на відповідні послуги.
Відповідно до п.16 Порядку формування тарифів на послуги з централізованого водопостачання та водовідведення, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 12 липня 2006 року № 959 (959-2006-п) до складу витрат із збуту послуг з централізованого водопостачання та водовідведення включаються: витрати з операційної діяльності, безпосередньо пов'язаної із збутом таких послуг, зокрема з періодичною повіркою, обслуговуванням та ремонтом (включаючи демонтаж, транспортування та монтаж після повірки) засобів обліку води (за їх наявності), якщо зазначені засоби є власністю підприємства . Такі витрати включаються до тарифів лише для тих споживачів, що проживають у будинках, обладнаних будинковими засобами обліку, в тому числі у приватному секторі. Прилади обліку, які встановлені в квартирі позивача, власністю відповідача не являються.
Пунктом п.24 Порядку формування тарифів на послуги з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 20 травня 2009 р. N 529 (529-2009-п) визначено, що витрати з проведення періодичної повірки, обслуговування і ремонту квартирних засобів обліку води та теплової енергії, у тому числі їх демонтажу, транспортування та монтажу після повірки, визначаються відповідно до укладених договорів між виконавцем та субпідрядником, який виконує зазначені послуги, у розрахунку на один квартирний засіб обліку води та теплової енергії і нараховуються щомісяця споживачеві у складі послуги залежно від кількості таких засобів обліку шляхом додавання плати за проведення їх періодичної повірки, обслуговування і ремонту, у тому числі демонтажу, транспортування та монтажу після повірки, до загальної вартості послуг. Розмір плати за проведення періодичної повірки, обслуговування і ремонт одного засобу обліку води та теплової енергії, у тому числі його демонтаж, транспортування та монтаж після повірки, визначається згідно з кошторисом, затверджується (погоджується) органами місцевого самоврядування і розподіляється за місяцями міжповірочного інтервалу, що встановлюється Держспоживстандартом для відповідного засобу обліку води та теплової енергії. На даний час розмір плати за проведення періодичної повірки, обслуговування і ремонт одного засобу обліку води та теплової енергії, у тому числі його демонтаж, транспортування та монтаж після повірки в тарифи на оплату послуг не внесено.
Виходячи із встановлених обставин, наданих сторонами доказів і вимог закону, суд першої інстанції правильно прийшов до висновку про відмову у задоволенні позову, оскільки дії відповідача щодо зобов’язання зробити повірку приборів обліку води за рахунок позивача, відповідають вимогам закону.
Оскільки позивачем не було своєчасно надано прибори обліку води на повірку щодо їх придатності для використання, то відповідач правильно нараховував оплату за користування водою за нормою водопостачання.
Доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують. Зокрема, апелянтом не надано доказів того, що відповідач відповідно до положень Закону України "Про житлово-комунальні послуги" (1875-15) визначений як виконавець житлово-комунальних послуг з проведення повірки приборів обліку.
рішення суду в частині розгляду позовних вимог постановлено у відповідності до вимог процесуального та матеріального права і підстав для його скасування не встановлено.
В частині стягнення з позивачки на користь держави судового збору в сумі 59, 50 грн. рішення підлягає скасуванню через порушення вимог процесуального права. Позивачка звернулась до суду з позовом про захист прав споживача та згідно із п.10 ст. 4 Декрету Кабінету міністрів України "Про державне мито" від 21.01.1993р. з наступними змінами вона звільнена від сплати державного мита (судового збору). Стаття 88 ЦПК України регулює розподіл судових витрат між сторонами, при цьому у частинах 1 та 2 мова іде про понесені витрати, а у ч.3 – про стягнення з відповідача на користь держави судового збору у разі ухвалення рішення на користь позивача. У даній справі позивачу, звільненому від сплати судового збору, у задоволенні позову відмовлено, відповідач судових витрат у справі не поніс, тому підстав для стягнення з позивача судових витрат на користь держави немає.
Керуючись ст. ст. 307, 308, 313, 316 ЦПК України, апеляційний суд,
ВИРІШИВ:
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.
рішення Краматорського міського суду від 16 червня 2010р. скасувати в частині стягнення з ОСОБА_1 судового збору в сумі 59,50 грн.
В іншій частині рішення залишити без зміни.
Ухвала суду апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена шляхом подачі касаційної скарги до суду касаційної інстанції протягом 20 днів з дня набрання законної сили ухвалою апеляційного суду.
Судді: