Справа № 22 ц – 11047/2010 

Головуючий у 1-й інстанції – СамсоноваВ.В. 

Категорія – 5 Доповідач – Прозорова М.Л.

Колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Дніпропетровської області в складі:

головуючого - Можелянської З.М.

суддів - Прозорової М.Л., Ремеза В.А.

при секретарі – Панченко Д.Б.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дніпропетровську цивільну справу за апеляційною скаргою

ОСОБА_1

на рішення Красногвардійського районного суду м. Дніпропетровська від 9 липня 2010 року по справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1, ОСОБА_3, ОСОБА_4, який є опікуном неповнолітньої ОСОБА_5, третя особа: Третя Дніпропетровська державна нотаріальна контора про визнання права власності на частку у спільній .сумісній власності,-

Виходячи з конкретних обставин справи та зважаючи на потребу в часі для викладення повного тексту рішення, колегія суддів вважає за необхідне проголосити його вступну та резолютивну частини.

Керуючись ст.ст. 218, 303, 307, 309 ЦПК України, колегія суддів, -

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 – задовольнити частково.

рішення Красногвардійського районного суду м. Дніпропетровська від 9 липня 2010 року та ухвалу суду від 9.07.2010р. про виправлення допущенної описки у резолютивній частині рішенні суду від 9.07.2010 року у частині стягнення судових витрат змінити.

Стягнути з ОСОБА_1, ОСОБА_3, ОСОБА_4, який є опікуном неповнолітньої ОСОБА_5 на користь ОСОБА_2 судові витрати у сумі 8165,84 грн. по 2721 грн.95 коп. з кожного (8000 грн. на правову допомогу, 165,84 грн. судового збору)

Стягнути з ОСОБА_1, ОСОБА_3, ОСОБА_4, який є опікуном неповнолітньої ОСОБА_5 на користь держави судовий збір в розмірі 1564 грн.15 коп. по 521 грн.38 коп. з кожного.

В останній частині рішення Красногвардійського районного суду м. Дніпропетровська від 9 липня 2010 року та ухвалу суду від 9.07.2010р. про виправлення допущенної описки у резолютивній частині рішенні суду від 9.07.2010 року у частині стягнення судових витрат залишити у силі.

рішення набирає законної сили з моменту його проголошення, але може бути оскаржене в касаційному порядку до Верховного Суду України протягом двадцяті днів з цього часу.

Справа № 22 ц – 11047/2010

Головуючий у 1-й інстанції – Самсонова В.В.

Категорія – 5 Доповідач – Прозорова М.Л.

Колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Дніпропетровської області в складі:

головуючого - Можелянської З.М.

суддів - Прозорової М.Л., Ремеза В.А.

при секретарі – Панченко Д.Б.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дніпропетровську цивільну справу за апеляційною скаргою

ОСОБА_1

на рішення Красногвардійського районного суду м. Дніпропетровська від 9 липня 2010 року по справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1, ОСОБА_3, ОСОБА_4, який є опікуном неповнолітньої ОСОБА_5, третя особа: Третя Дніпропетровська державна нотаріальна контора про визнання права власності на частку у спільній .сумісній власності,-

У вересні 2006 року ОСОБА_2. звернулася з позовом до ОСОБА_1, ОСОБА_3, ОСОБА_4 - опікуна неповнолітньої ОСОБА_5, третя особа - Дніпропетровська Державна нотаріальна контора про визнання права власності на частку майна у спільній сумісній власності та виділу частки в натурі.

В обґрунтування своїх позовних вимог ОСОБА_2 посилалася на те, що на протязі 15 років вона проживала однією сімєю, та підтримувала фактичні шлюбні відношення з ОСОБА_6 - чоловіком відповідачки ОСОБА_1, батьком ОСОБА_3 та дідом неповнолітньої ОСОБА_5, батько якої ОСОБА_7. помер ІНФОРМАЦІЯ_3.

Від шлюбних стосунків з ОСОБА_6. у них народився син – ОСОБА_7 ІНФОРМАЦІЯ_1, відносно якого ОСОБА_6. встановив батьківство.

За період сумісного проживання однією сімєю ними за рахунок спільних коштів було придбане майно: автомобіль "Ніссан-Алмера 1,5 МТ Люкс", квартира АДРЕСА_1, не житлове приміщення АДРЕСА_2 на першому поверсі житлового будинку А-5, та грошові кошти внесені. на рахунок ОСОБА_6. №НОМЕР_2 у відділенні Державного ощадного банку України № 6719/0137. з залишком вкладу у сумі 16969,81 грн.

ІНФОРМАЦІЯ_4р. ОСОБА_6 помер.

Після смерті ОСОБА_6. відкрилася спадщина. Спадкоємцями за законом є жінка померлого - ОСОБА_1, дочка його - ОСОБА_3, неповнолітня онука ОСОБА_5 ІНФОРМАЦІЯ_2, батько якої ОСОБА_7. помер

ІНФОРМАЦІЯ_3., тобто раніше спадкодавця, та неповнолітній її син - ОСОБА_7 ІНФОРМАЦІЯ_1.

Відповідачі, що є спадкоємцями за законом, не визнають її права . на частку у вищевказаному майні.

Посилаючись на те, що усе вказано майно є її з ОСОБА_6.. спільною сумісною власністю, позивачка просила визнати за нею право власності на частину вказаного майна та виділити цю частку в натурі.

Зокрема, вона просила визнати за нею право власності на 1/2 частину автомобілю "Ніссан-Алмера 1,5 МТ Люкс", на 2/3 частини квартири АДРЕСА_1 нежитлового приміщення АДРЕСА_2 на першому поверсі житлового будинку А-5 та залишку грошових коштів внесених. на рахунок ОСОБА_6. № НОМЕР_2 у відділенні Державного ощадного банку України № 6719/0137. суму 11313,20 грн.

Свої вимоги щодо збільшення частки у вказаному майні позивачка мотивувала тим, що неповнолітній син ОСОБА_7 ІНФОРМАЦІЯ_1, який проживає з нею та знаходиться на її утриманні оскільки його батько ОСОБА_6. помер, хворіє, у зв’язку з чим вона повинна була звертатися до лікарів та проводити курс лікування сина, нести додаткові витрати для його лікування, нормального фізичного та духовного розвитку.

Однак її заробітної плати та одержуваної на сина пенсії недостатньо для цього. Тому вона, вважала, що її частка у спільній сумісній власності на квартиру, нежитлове приміщення та залишок вкладу має бути збільшена.

У ході розгляду справи позивачка неодноразово змінювала, доповнювала та уточнювала свої позовні вимоги, змінила підстави позовних вимог .

У останній уточненій позовній заяві позивачка просила визнати за нею право власності на 1/2 частку автомобіля "Ніссан-Алмера 1,5 МТ Люкс" держ. Номер НОМЕР_3, право власності на 2/3 частини квартири АДРЕСА_1 а також залишку внеску грошових коштів, а саме на суму 11313,20 грн., внесених на рахунок ОСОБА_6. № НОМЕР_2 у відділенні Державного ощадного банку України № 6719/0137. Посилалася при цьому позивачка на ст. 17 Закону України "Про власність", ст. 3 Сімейного кодексу України, ст.ст. 177, 190, ч.4 ст. 368, ч.2 ст. 372 ЦК України.

Крім цього, позивачка просила стягнути з відповідачів ОСОБА_1, ОСОБА_3ОСОБА_4 (опікуна неповнолітньої ОСОБА_5) на її користь понесені нею судові витрати, у тому числі 1730 грн. судового збору та витрат на інформаційно- технічне забезпечення, а також 22723,10 грн. витрат на правову допомогу.

За клопотанням позивачки ухвалою суду від 7. 07.2010р. позовні вимоги щодо визнання права власності на 2/3 частини нежитлового приміщення АДРЕСА_2 на першому поверсі житлового будинку А-5, а також позовні вимоги щодо виділу частки майна в натурі залишені без розгляду.

рішенням. Красно гвардійського районного суду м. Дніпропетровська від 9.07.2010 року позов задоволений частково.

Суд визнав за ОСОБА_2 право власності по 1/2 частині автомобілю "Ніссан-Алмера 1,5 МТ Люкс" держ. Номер НОМЕР_1, квартири АДРЕСА_1 та залишку грошових коштів, внесених. на рахунок ОСОБА_6 № НОМЕР_2 у відділенні Державного ощадного банку України № 6719/0137. у сумі 8484,90 грн.

Також суд стягнув на користь ОСОБА_2 з відповідачів солідарно 8000 грн. витрат на правову допомогу, 51 грн. судового збору, а також витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи на корить держави в сумі 90 грн. /а.с. 62-66,т.Ш/

Ухвалою Красногвардійського районного суду м. Дніпропетровська від 9.07.2010р. судом виправлена допущена описка у резолютивній частині рішенні суду щодо стягнення судових витрат. Стягнуто солідарно з відповідачів ОСОБА_1, ОСОБА_3, ОСОБА_4 судовий збір та витрати на інформаційно-технічне забезпечення по справі користь ОСОБА_2 у сумі 165,85 грн., а також стягнуто солідарно з відповідачів на корить держави витрати на інформаційно-технічне забезпечення в сумі 90 грн. та солідарно з відповідачів на користь держави судовий збір в розмірі 1564,15 грн. /а.с. 67, т. Ш/ .

З таким рішенням не погодилася ОСОБА_1 і звернулася з апеляційною скаргою, в який просить скасувати рішення. Красно гвардійського районного суду м. Дніпропетровська від 9.07.2010 року та постановити нове рішення про відмову позивачці у позові у повному обсязі, посилаючись на порушення судом ст. 41 Конституції України, ст.ст. 3,21,37,60,61,63,70,74 СК України ст.22 КОБС, ст. 17 Закону України "Про власність", ч.4 ст.368, ч..2 ст. 370 ЦК України ст.ст. 88, 311 ЦПК України.

Перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційній скарги та заявлених вимог, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, а рішення суду у частині стягнення судових витрат - зміненню з таких підстав.

Постановляючи рішення про задоволення позовних вимог ОСОБА_2, суд першої інстанції виходив з того, що позивачка на протязі довгого часу – з 1991 по 25.04.2006 року проживала однією сім’єю з ОСОБА_6. Від даних стосунків в неї 19.12.1994 року народився син – ОСОБА_7, відносно якого ОСОБА_6. встановив батьківство, про що свідчить свідоцтво про встановлення батьківства, видане Жовтневим відділом РАЦС м. Дніпропетровська 12.05.1995р. (актовий запис № 63).

Проживаючи однією сім’єю позивачка з ОСОБА_6. підтримували сімейні відносини, мали спільний бюджет, обидва працювали та одержували заробітну плату. Спірне майно - автомобіль "Ніссан-Алмера 1,5 МТ Люкс",. квартира АДРЕСА_1 та грошові кошти внесені. на рахунок ОСОБА_6. № НОМЕР_2 у відділенні Державного ощадного банку України № 6719/0137. з залишком вкладу у сумі 16969,81 грн. придбано було ними за період сумісного проживання внаслідок спільної праці, що підтверджується зібраними по справі письмовими доказами та пояснюваннями свідків.

Довідки ЖЕК-2 на а.с. 123 та 128 т.1 свідчать про те, що на період придбання спірного автомобілю, на час укладання ОСОБА_6. договору про часткову участь у будівництві жилого будинку №3 по пров. Верстатобудівний, внесення ним коштів на загальну суму 126284 грн. та отримання свідоцтва про право власності на вказану квартиру позивачка проживала з ОСОБА_6. та їхнім неповнолітнім сином у квартирі матері ОСОБА_6. - АДРЕСА_3 однією сім’єю. Про це також свідчить і довідка дитячого садка №314, який відвідував син ОСОБА_7 з 1998 по 2001 рік, а також характеристика на нього зі СШ № 9, де він навчався у початкових класах (т.1 а.с.124).

Після отримання квартири АДРЕСА_1 9.099.2004 року за цією адресою позивачка з сином були зареєстровані у якості членів сім’ї ОСОБА_6.

Лист керуючого філії Правобережного ДОБ України № 6719/0137 від 18.07.2006р. та виписки з рахунку № НОМЕР_2 підтверджують, що внески на рахунок ОСОБА_6. були зроблені також у період 2005-2006 років, тобто у період спільного проживання позивачки з ОСОБА_6. і внаслідок їхньої спільної праці.

За таких обставин суд першої інстанціі у відповідності з вимогами ст. 17 Закону України "Про власність", а також ч.4 ст. 368 ЦК України (стосовно спірної квартири та

залишку вкладу) обґрунтовано визнав, що вказане майно (автомобіль та квартира АДРЕСА_1), а також залишок

вкладу станом на 14.07.2006р. у сумі 16969,81 грн. є їхнею спільною сумісною власністю.

Згідно з п. 5 постанови Пленуму Верховного Суду України від 22 грудня 1995 р. N 20 "Про судову практику у справах за позовами про захист права приватної власності" (v0020700-95) частка учасника спільної власності визначається, зокрема, при відкритті після нього спадщини з урахуванням ступеня його трудової участі, а за відсутності доказів про те, що участь когось з учасників спільної сумісної власності (крім сумісної власності подружжя) у надбанні майна була більшою або меншою, частки визначаються рівними.

Теж передбачено і ч. 2 ст. 372 ЦК України.

Тому судом першої інстанції правомірно визнано за позивачкою право власності на 1/2 частину спірного майна - автомобілю "Ніссан-Алмера 1,5 МТ Люкс",. квартира АДРЕСА_1 та грошові кошти внесені. на рахунок ОСОБА_6. № НОМЕР_2 у відділенні Державного ощадного банку України № 6719/0137. з залишком вкладу у сумі 16969,81 грн.

Посилання ОСОБА_1 в апеляційній скарзі на призначену саме їй пенсію за померлого чоловіка ОСОБА_6., не можуть бути підставою для скасування рішення суду, оскільки сама по собі ця обставина не спростовує факт сумісного проживання позивачки з ОСОБА_6. однією сім’єю та придбання ними за спільні кошти спірного майна.

Сам по собі той факт, що відповідачка ОСОБА_1 перебувала у зареєстрованому шлюбі з ОСОБА_6. не свідчить, що спірне майно належало ним на праві спільної сумісної власності, бо у відповідності до ч.6 ст.57 СК таке майно може бути визнано особистою приватною власністю дружини, чоловіка, якщо воно набуте нею, ним за час їхнього окремого проживання у зв'язку з фактичним припиненням шлюбних відносин.

Крім того, у відповідності зі ст. 74 СК України у редакції що діяла до 22.12.2006 р. якщо жінка та чоловік проживають однією сім'єю, але не перебувають у шлюбі між собою майно, набуте ними за час спільного проживання, належить їм на праві спільної сумісної власності, якщо інше не встановлено письмовим договором між ними.

На майно, що є об'єктом права спільної сумісної власності жінки та чоловіка, які не перебувають у шлюбі між собою поширювалися положення глави 8 цього Кодексу. Тобто до внесення змін у редакцію цієї статті (період придбання позивачкою з померлим спірної квартири та вкладу) майнові відносини жінки та чоловіка, які проживали однією сім'єю, повністю дорівнювалися до осіб, шлюб яких був зареєстрованим.

Інші доводи ОСОБА_1, приведені в апеляційній скарзі є безпідставними, до того ж вони зводяться до переоцінки доказів і незгоди з висновками суду по їх оцінці.

Відповідно ж до ст. 212 ЦПК України виключне право оцінки доказів належить суду, який має оцінювати докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному та об’єктивному розгляді у судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

З’ясувавши в досить повному обсязі права та обов'язки сторін, обставини справи, перевіривши доводи сторін і давши їм правову оцінку, суд ухвалив рішення, що відповідає вимогам закону, висновки суду досить обґрунтовані і підтверджуються наявними в матеріалах справи доказами та поясненнями самих сторін.

Судом апеляційної інстанції не встановлено порушень матеріального або процесуального закону, які могли б потягти за собою скасування рішення суду першої інстанції у частині визнання за ОСОБА_2 права власності на 1/2 частину спірного майна.

Що стосується стягнення судових витрат, то рішення суду першої інстанції у цієї частині та ухвала суду від 9.07.2010р.про виправлення допущенної описки у резолютивній частині рішенні суду від 9.07.2010 року підлягають зміні з наступних підстав..

Постановляючи рішення, суд частково задовольнив вимоги позивачки про стягнення витрат на правову допомогу.

Згідно наданому позивачем розрахунку, проведеному у відповідності з цією постановою витрати позивачки на правову допомогу по цієї справі, яка розглядалася на протязі чотирьох років склали 30103,50 грн.

Фактично згідно наданим квитанціям вони склали 21016,00 грн.

Суд, беручи до уваги, те, що позов задоволений частково стягнув з відповідачів 8000 грн. згідно вимог постанови КМ України № 590 від 27.04.2006р. (590-2006-п)

Підстав для зміни рішення суду у частині розміру не має.

Разом з тим, згідно з ч.1 ст. 84 ЦПК України витрати, пов’язані з оплатою правової допомоги адвоката або іншого фахівця в галузі права, несуть сторони, вказана сума підлягає стягненню з відповідачів у рівних долях.

Згідно ч.2 п.1 Постанови Пленуму ВСУ від 12.06.2009р. №2 "Про застосування норм цивільного процесуального законодавства при розгляді справ у суді першої інстанції" (v0002700-09) цивільне судочинство здійснюється відповідно до Конституції України (254к/96-ВР) , Цивільного процесуального кодексу України (1618-15) (далі - ЦПК), законів України від 23 червня 2005 року N 2709-IV "Про міжнародне приватне право" (2709-15) , від 23 лютого 2006 року N 3477-IV "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" (3477-15) , а також міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, та положень інших законів, нормативно-правових актів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи. Зокрема, при зміні розміру судового збору застосовується розмір, визначений на час вчинення певної процесуальної дії (збільшення розміру позовних вимог, оскарження судового рішення тощо), незважаючи на те, що при пред'явленні позову він був іншим.

Оскільки на момент пред’явлення позову у 2006 році витрати на інформаційно-технічне забезпечення позивачкою були правильно сплачені у розмірі 30 грн., збільшення розмір цих витрат у 2009 році до 120 грн. не могло бути підставою для додаткового стягнення з відповідачів на користь держави 90,0 грн. цих витрат.

Крім того, у супереч роз’ясненням даним у ч.2 п.12 Згідно Постанови Пленуму ВСУ від 12.06.2009р. №2 "Про застосування норм цивільного процесуального законодавства при розгляді справ у суді першої інстанції" (v0002700-09) суд стягнув з відповідачів судові витрати у розмірі 165,84 грн. не пропорційно розміру задоволених судом позовних вимог до кожного з відповідачів, а солідарно.

Тому, колегія суддів вважає за необхідне рішення Красногвардійського районного суду м. Дніпропетровська від 9 липня 2010 року та ухвалу суду від 9.07.2010р. про виправлення допущенної описки у частині стягнення судових витрат змінити, та постановити нове рішення, яким стягнути з ОСОБА_1, ОСОБА_3, ОСОБА_4, який є опікуном неповнолітньої ОСОБА_5 на користь ОСОБА_2 судові витрати у сумі 8165,84 грн. по 2721 грн.95 коп. з кожного (8000 грн. на правову допомогу, 165,84 грн. судового збору) та на користь держави судовий збір в розмірі 1564 грн.15 коп. по 521 грн.38 коп. з кожного, задовольнивши частково апеляційну скаргу. .

На підставі наведеного та керуючись 303, 307, ч.4 ст. 309 ЦПК України колегія судів,-

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 – задовольнити частково.

рішення Красногвардійського районного суду м. Дніпропетровська від 9 липня 2010 року та ухвалу суду від 9 липня .2010р. про виправлення допущенної описки у резолютивній частині рішенні суду від 9липня 2010 року у частині стягнення судових витрат змінити.

Стягнути з ОСОБА_1, ОСОБА_3, ОСОБА_4, який є опікуном неповнолітньої ОСОБА_5 на користь ОСОБА_2 судові витрати у сумі 8165,84 грн. по 2721 грн.95 коп. з кожного (8000 грн. на правову допомогу, 165,84 грн. судового збору)

Стягнути з ОСОБА_1, ОСОБА_3, ОСОБА_4, який є опікуном неповнолітньої ОСОБА_5 на користь держави судовий збір в розмірі 1564 грн.15 коп. по 521 грн.38 коп. з кожного.

В останній частині рішення Красногвардійського районного суду м. Дніпропетровська від 9 липня 2010 року та ухвалу суду від 9 липня 2010р. про виправлення допущенної описки у резолютивній частині рішенні суду від 9 липня 2010 року у частині стягнення судових витрат - залишити у силі.

рішення набирає законної сили з моменту його проголошення, але може бути оскаржене в касаційному порядку до Верховного Суду України протягом двадцяті днів з цього часу.

Справа № 22 ц – 11047/2010

Головуючий у 1-й інстанції – СамсоноваВ.В.

Категорія – 5 Доповідач – Прозорова М.Л.

Колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Дніпропетровської області в складі:

головуючого - Можелянської З.М.

суддів - Прозорової М.Л., Ремеза В.А.

при секретарі – Білоус А.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дніпропетровську цивільну справу за апеляційною скаргою

ОСОБА_1

на рішення Красногвардійського районного суду м. Дніпропетровська від 9 липня 2010 року по справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1, ОСОБА_3, ОСОБА_4, який є опікуном неповнолітньої ОСОБА_5, третя особа: Третя Дніпропетровська державна нотаріальна контора про визнання права власності на частку у спільній .сумісній власності, -

Виходячи з конкретних обставин справи та зважаючи на потребу в часі для викладення повного тексту рішення, колегія суддів вважає за необхідне проголосити його вступну та резолютивну частини.

Керуючись ст.ст. 218, 303, 307, 309 ЦПК України, колегія суддів, -

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 – задовольнити частково.

рішення Красногвардійського районного суду м. Дніпропетровська від 9 липня 2010 року - скасувати у частині визнання права власності за ОСОБА_2 на 1/2 частині залишку грошових коштів, внесених. на рахунок ОСОБА_6 № НОМЕР_2 у відділенні Державного ощадного банку України № 6719/0137. у сумі 8484,90 грн.

Відмовити ОСОБА_2 у задоволенні позовних вимог до ОСОБА_1, ОСОБА_3, ОСОБА_4, який є опікуном неповнолітньої ОСОБА_5, третя особа: Третя Дніпропетровська державна нотаріальна контора про визнання права власності на залишку грошових коштів, внесених. на рахунок ОСОБА_6 № НОМЕР_2 у відділенні Державного ощадного банку України № 6719/0137. у сумі 8484,90 грн.

рішення Красногвардійського районного суду м. Дніпропетровська від 9 липня 2010 року та ухвалу суду від 9.07.2010р . про виправлення допущенної описки у резолютивній частині рішенні суду від 9.07.2010 року у частині стягнення судових витрат змінити у частині розміру на правову допомогу.

Стягнути з ОСОБА_1, ОСОБА_3, ОСОБА_4, який є опікуном неповнолітньої ОСОБА_5, на користь ОСОБА_2 судові витрати у сумі 5000 грн. на правову допомогу, 165,84 грн. судового збору, та 30 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення, а усього 5195,84 грн. по 1731 грн.34 коп. з кожного.

В останній частині рішення Красногвардійського районного суду м. Дніпропетровська від 9 липня 2010 року та ухвалу суду від 9.07.2010р. про виправлення допущенної описки у резолютивній частині рішенні суду від 9.07.2010 року у частині стягнення судових витрат залишити у силі, а апеляційну скаргу ОСОБА_1 без задоволення .

рішення набирає законної сили з моменту його проголошення, але може бути оскаржене в касаційному порядку до Верховного Суду України протягом двадцяті днів з цього часу.