Колегія суддів судової палати в цивільних справах Апеляційного суду Івано-Франківської області в складі:

головуючого Мелінишин Г.П.,

суддів Матківського Р.Й., Пнівчук О.В.,

секретаря Сурмачевської У.С.

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4 про відшкодування шкоди за апеляційною скаргою ОСОБА_3 на рішення Івано-Франківського міського суду від 02.07.2010 року,-

В листопаді 2009 року ОСОБА_1 звернулася в суд з позовом до ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4 про відшкодування шкоди, завданої простроченням виконання грошового зобов"язання.

Зазначала, що рішенням Апеляційного суду Івано-Франківської області від 30.01.2009 року на її користь було стягнуто в солідарному порядку з відповідачів інфляційні збитки по сплаті боргу та три проценти річних від простроченої суми- всього 12859,19 грн. Незважаючи на відкриття виконавчого провадження та прийняті по виконанню цього рішення заходи вказані грошові зобов’язання відповідачі не виконали. Збільшивши в ході розгляду справи позовні вимоги просила стягнути з них індекс інфляції за період з лютого 2009 року по січень 2010 року та 3 % річних від простроченої суми - всього 1644 грн. 51 коп. та судові витрати.

рішенням Івано-Франківського міського суду від 02.07.2010 року позов задоволено. Зобов"язано ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4 сплатити позивачу суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення та три проценти річних від простроченої суми в розмірі 1644 грн. 51 коп. Стягнуто з відповідачів на користь

Справа №22–ц–4646/2010р. Головуючий у І інстанції Антоняк Т.М.

Категорія 57 Суддя-доповідач Мелінишин Г.П.

ОСОБА_1 також судові витрати в розмірі 120 грн. 58 коп.

На дане рішення ОСОБА_3 подав апеляційну скаргу, в якій посилається на порушення судом норм матеріального та процесуального права. Апелянт зазначає, що вирішуючи даний спір суд неповно з"ясував обставини справи, дав неправильну оцінку їм, а також зробив висновки, які не відповідають дійсним обставинам справи. Зокрема, суд не прийняв до уваги, що згідно ухвали Верховного Суду України від 16.04.2009 року було зупинено виконання рішення Апеляційного суду Івано-Франківської області від 30.01.2009 року . Тому виконання грошового зобов"язання, що виникло згідно цього рішення, здійснюватись не могло, і було відновлено тільки 18.11.2009 року. А отже оскільки грошове зобов"язання не виконувалось не з його вини, то відповідно у суду не було підстав для застосування до нього положень ст. 614 ЦК України щодо відповідальності боржника за невиконання зобов"язань. Також суд не з"ясував, коли було звернуто до виконання рішення суду та коли йому стало відомо про наявність грошового зобов"язання, оскільки при постановленні 30.01.2009 року апеляційним судом рішення він присутній не був. Ці обставини мають суттєве значення для встановлення наявності чи відсутності його вини у невиконанні грошового зобов"язанння. Крім того, суд не врахував, що в грудні 2009 року після відновлення виконавчого провадження боржниками було сплачено 8014,18 грн., а тому суд безпідставно нарахував за грудень 2009 року як інфляційні збитки, так і 3% річних від простроченої загальної суми - 12859,19 грн. Посилаючись на зазначені обставини апелянт просив рішення суду скасувати, ухвалити нове рішення, яким в задоволенні позову відмовити.

В засіданні апеляційного суду представник апелянта доводи скарги підтримав з наведених в ній мотивів.

ОСОБА_1 доводів скарги не визнала, посилаючись на обґрунтованість висновків суду.

Вислухавши доповідача, пояснення сторін, перевіривши матеріали справи, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає до задоволення з таких підстав.

Постановляючи дане рішення та задовольняючи позов ОСОБА_1 К., суд першої інстанції вважав доведеним факт невиконання відповідачем грошових зобов'язань до моменту ухвалення рішення, що за висновком суду має наслідком відповідальність боржника на підставі ч. 2 ст. 625 ЦК України.

Згідно ст. 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яким суд виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з"ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Ухвалене в справі судове рішення не відповідає вказаним вимогам закону виходячи з наступного.

З матеріалів справи вбачається, що вироком Івано-Франківського міського суду від 26.11.2003 року з відповідачів в солідарному порядку стягнуто на користь ОСОБА_1 20272,50 грн. завданої шкоди. Згідно рішення Апеляційного суду Івано-Франківської області від 30.01.2009 року на її користь з відповідачів стягнуто в солідарному порядку інфляційні збитки по сплаті боргу та три проценти річних від простроченої суми- всього 12859,19 грн.

Обгрунтовуючи свої позовні вимоги, позивач зазначала, що на підставі даного рішення суду видано виконавчий лист, однак стягнення за ним не проведене. А отже відповідачі не виконали своїх зобов'язань, що дає підстави для захисту її права на отримання сум, передбачених ч. 2 ст. 625 ЦК України, як відповідальності за невиконання грошового зобов'язання.

Встановлено, що боргові зобов"язання відповідачів за вироком суду виконані, в зв"язку з чим закінчені виконавчі провадження.

Відповідно до ч.2 ст. 625 ЦК України передбачено право кредитора на отримання боргу з урахуванням установленого індексу інфляції за весь час прострочення грошового зобов'язання, а також 3 % річних від простроченої суми та оплату цих сум.

Згідно аналізу норм статей 11, 12, 15, 16 ЦК України, ст. 3 ЦПК України право, яке захищає суд, повинно існувати на день ухвалення судового рішення.

Задовольняючи позов суд першої інстанції не врахував, що боргові зобов"язання ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4 за вироком суду припинені, тому їхні з позивачем правовідносини перейшли в сферу виконання судових рішень, що регулюються нормами розділу VI ЦПК України (1618-15) , а не ч. 2 ст. 625 ЦК України.

З врахуванням наведених обставин колегія суддів приходить до висновку, що застосування судом першої інстанції відповідальності до боржників за нормою ч. 2 ст. 625 ЦК України суперечить вимогам закону і на дані правовідносини не поширюється.

Оскільки судом першої інстанції порушено норми матеріального права, постановлене ним рішення підлягає до скасування з ухваленням нового рішення про відмову в задоволенні позову ОСОБА_1

Керуючись ст. ст. 218, 307, 309, 313- 314, 316 ЦПК України, колегія суддів,

Апеляційну скаргу ОСОБА_3 задовольнити. рішення Івано-Франківського міського суду від 02.07.2010 року скасувати. Ухвалити нове рішення, яким в задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4 про відшкодування шкоди, завданої простроченням виконання грошового зобов"язання відмовити.

рішення набирає законної сили з моменту проголошення, однак може бути оскаржено в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду України протягом двадцяти днів з дня набрання ним законної сили.