розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою представника ПАТ "УкрСиббанк" на рішення Ленінського районного суду м. Вінниці від 09.09.2010 року по цивільній справі за позовом ПАТ "УкрСиббанк" до ОСОБА_2, ОСОБА_4, ОСОБА_5 про солідарне стягнення заборгованості за кредитним договором і зустрічним позовом ОСОБА_2 до ПАТ "УкрСиббанк" про розірвання кредитного договору та договору поруки, зобов’язання приватного нотаріуса виключити з реєстру запис про іпотеку та заборону відчуження нерухомого майна, -

У вересні 2009 року позивач звернувся в суд із вказаним позовом, у якому посилається на те, що 18.03.2008 року між АКІБ "УкрСиббанк" та ОСОБА_2 було укладено кредитний договір, згідно умов якого останньому було надано кредит в розмірі 93 000 доларів США зі строком погашення до 17.03.2038 року і в забезпечення виконання зобов’язань за договором було укладено договір іпотеки предметом якого є квартира АДРЕСА_1 та 18.03.2008 року було укладено договори поруки між АКІБ "УкрСиббанк" та ОСОБА_4 і ОСОБА_5 відповідно, однак свої зобов’язання за кредитним договором відповідачі належним чином не виконують і що призвело до виникнення заборгованості, а тому просив стягнути з відповідачів солідарно на користь ПАТ "УкрСиббанк" суму заборгованості по кредиту і відсоткам в розмірі 899344,75 грн. та судові витрати.

В травні 2010 року ОСОБА_2 звернувся в суд із зустрічним позовом, посилаючись на те, що 18.03.2008 року між ним та АКІБ "УкрСиббанк" було укладено кредитний договір, згідно умов якого він отримав кредит на особисті цілі в розмірі 93 000 доларів США зі строком погашення до 17.03.2038 року і в забезпечення виконання зобов’язань за договором було укладено договір іпотеки предметом якого є належна йому квартира АДРЕСА_1 та 18.03.2008 року було укладено договори поруки між АКІБ "УкрСиббанк" та ОСОБА_4 і ОСОБА_5 відповідно і протягом 2008 року він належним чином виконував свої зобов’язання за договором кредиту.

Однак, починаючи з жовтня 2008 року відбулась істотна зміна обставин, якими він керувався, укладаючи кредитний договір, а саме: значне зростання курсу долару США по відношенню до гривні України, що потягло за собою значне здороження кредитного ресурсу та суттєве зменшення ціни об'єкта нерухомого майна - предмету іпотеки, тобто зміна обставин є настільки істотною, що якби позивач міг передбачити ситуацію, що склалася, то утримався би від укладання кредитного договору і при його укладанні він виходив з того, що така зміна не настане і на нього не покладався ризик виконання умов при істотній зміні обставин, а тому просив розірвати кредитний договір, укладений між ним та відповідачем, а також: пов'язаний із ним договір іпотеки та визнати наслідком розірвання кредитного договору виплату ним відповідачу залишку боргу за кредитом у строки, передбачені договором, зобов’язати приватного нотаріуса Вінницького міського нотаріального округу ОСОБА_6 виключити з реєстру іпотек та заборон відчуження, запис про іпотеку та заборону відчуження нерухомого майна, переданого в іпотеку за договором № 80152 від 20.03.2008 року та стягнути на його користь судові витрати.

Рішенням Ленінського районного суду м. Вінниці від 09.09.2010 року в задоволенні позову ПАТ "УкрСиббанк" до ОСОБА_2, ОСОБА_4, ОСОБА_5 про солідарне стягнення заборгованості за кредитним договором відмовлено.

Позов ОСОБА_2 задоволено та розірвано кредитний договір № 11316715000 від 18.03.2008 року, укладений між ОСОБА_2 та АКІБ "УкрСиббанк", а також пов'язаний із ним договір іпотеки № 80152 від 20.03.2008 року, посвідчений приватним нотаріусом Вінницького міського нотаріального округу ОСОБА_6 та зареєстрований в реєстрі за №1265.

Зобов’язано приватного нотаріуса Вінницького міського нотаріального округу ОСОБА_6 виключити з реєстру іпотек та заборон відчуження, запис про іпотеку та заборону відчуження нерухомого майна, переданого в іпотеку за договором № 80152 від 20.03.2008 року, укладеним між АКІБ "УкрСиббанк" та ОСОБА_2, а саме належну ОСОБА_2 квартиру №АДРЕСА_1.

Наслідком розірвання кредитного договору визначено виплату ОСОБА_2 на користь ПАТ "УкрСиббанк" залишку боргу за кредитом у строк до 17.03.2038 року рівними щомісячними платежами.

Стягнуто з ПАТ "УкрСиббанк" на користь ОСОБА_2 судові витрати.

Не погодившись із вказаним рішенням суду, представник ПАТ "УкрСиббанк" подав апеляційну скаргу, в якій просить рішення суду змінити та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позову ОСОБА_2 відмовити, а позов ПАТ "УкрСиббанк" задовольнити.

При цьому вказується, що суд прийняв рішення з порушенням вимог процесуального та матеріального права і не з`ясував всіх обставин, які мають значення для правильного вирішення справи.

Представник ПАТ "УкрСиббанк" в судовому засіданні апеляційну скаргу підтримав, зіславшись на викладені в ній обставини.

Представник ОСОБА_2 в судовому засіданні апеляційну скаргу не визнав та заперечив проти її задоволення, вказавши на законність і обґрунтованість рішення суду.

Судова колегія, заслухавши суддю-доповідача, пояснення сторін, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи апеляційної скарги, вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з таких підстав.

Відповідно до вимог ст. 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Згідно ст. 308 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без зміни, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням вимог матеріального і процесуального права.

Не може бути скасоване правильне по суті і справедливе рішення суду з одних лише формальних міркувань.

Задовольняючи позов ОСОБА_2 та відмовляючи в задоволенні позову ПАТ "УкрСиббанк", районний суд виходив з того, що зміна курсу національної валюти та її знецінення по відношенню до долару США, тобто валюти кредитування, є істотною зміною обставин валютного кредитного договору. У момент укладення договору позичальник виходив з того, що різка зміна співвідношення гривни з валютою кредиту не наступить і якби позичальник міг передбачити таку різку зміну, то він би не став укладати договір взагалі або взяв би кредит в національній валюті.

Суд першої інстанції прийшов до висновку, що причини падіння курсу гривни не можуть бути усунені позичальником при всій його турботливості і обачності, оскільки дані причини не залежать від волі позичальника, а пов'язані з об'єктивними змінами ситуації на валютному ринку та обумовлені світовою фінансовою кризою. А тому, подальше виконання договору в умовах стрімкого падіння курсу гривні по відношенню до валюти кредиту приведе до явного порушення співвідношення майнових інтересів сторін і позбавить позичальника того, на що він розраховував при отриманні кредиту у 2008 році. В зв'язку з викладеним слідує, що подальше виконання договору на спочатку узгоджених умовах свідчитиме про порушення одного з принципів цивільно-правових відносин, закріплених в статті 3 ЦК України, а саме принципу справедливості.

Також, судом встановлено, що у випадку примусової реалізації об'єкту іпотеки - нерухомого майна, отриманих коштів буде недостатньо для сплати банку заборгованості та позичальник буде вимушений шукати інші кошти для погашення кредиту.

Цивільним законодавством України та положеннями кредитного договору не передбачено, що ризик зміни курсу гривні по відношенню до валюти кредиту несе позичальник.

Таким чином, суд першої інстанції прийшов до висновку, що ОСОБА_2 доведено те, що відбулась істотна зміна обставин, якими сторони керувались під час укладення договору, а тому кредитний договір підлягає розірванню. Також у зв'язку з розірванням кредитного договору, суд вважає, що розірванню підлягає і пов'язаний з ним договір іпотеки.

Розглядаючи спір, судова колегія вважає, що районний суд повно і всебічно дослідив і оцінив обставини по справі, надані сторонами докази, правильно визначив юридичну природу спірних правовідносин і закон, який їх регулює.

Судом встановлено та підтверджено матеріалами справи, що 18.03.2008 року між АКІБ "УкрСиббанк" та ОСОБА_2 було укладено кредитний договір, згідно умов якого останньому було надано кредит в розмірі 93 000 доларів США на споживчі цілі зі строком погашення до 17.03.2038 року і в забезпечення виконання зобов’язань за договором було укладено договір іпотеки предметом якого є квартира АДРЕСА_1 та 18.03.2008 року було укладено договори поруки між АКІБ "УкрСиббанк" та ОСОБА_4 і ОСОБА_5 відповідно.

Відповідно до вимог ч. 2 ст. 651 ЦК України, договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом. Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору.

Відповідно до вимог ст. 652 ЦК України, у разі істотної зміни обставин, якими сторони керувалися при укладенні договору, договір може бути змінений або розірваний за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або не випливає із суті зобов'язання. Зміна обставин є істотною, якщо вони змінилися настільки, що, якби сторони могли це передбачити, вони не уклали б договір або уклали б його на інших умовах. Якщо сторони не досягли згоди щодо приведення договору у відповідність з обставинами, які істотно змінились, або щодо його розірвання, договір може бути розірваний, а з підстав, встановлених частиною четвертою цієї статті, - змінений за рішенням суду на вимогу заінтересованої сторони за наявності одночасно таких умов:

1) в момент укладення договору сторони виходили з того, що така зміна обставин не настане;

2) зміна обставин зумовлена причинами, які заінтересована сторона не могла усунути після їх виникнення при всій турботливості та обачності, які від неї вимагалися;

3) виконання договору порушило б співвідношення майнових інтересів сторін і позбавило б заінтересовану сторону того, на що вона розраховувала при укладенні договору;

4) із суті договору або звичаїв ділового обороту не випливає, що ризик зміни обставин несе заінтересована сторона.

У разі розірвання договору внаслідок істотної зміни обставин суд, на вимогу будь-якої із сторін, визначає наслідки розірвання договору виходячи з необхідності справедливого розподілу між сторонами витрат, понесених ними у зв'язку з виконанням цього договору.

Зміна договору у зв'язку з істотною зміною обставин допускається за рішенням суду у виняткових випадках, коли розірвання договору суперечить суспільним інтересам або потягне для сторін шкоду, яка значно перевищує затрати, необхідні для виконання договору на умовах, змінених судом.

Судом достовірно встановлено, що відбулась істотна зміна обставин, якими керувались сторони у справі під час укладення договору, а тому кредитний договір підлягає розірванню, а також розірванню підлягає пов'язаний з ним договір іпотеки. Адже встановлено, що зміна курсу національної валюти – гривни та її знецінення по відношенню до долару США, тобто валюти кредитування, є істотною зміною обставин валютного кредитного договору. У момент укладення договору позичальник ОСОБА_2 виходив з того, що різка зміна співвідношення гривни з валютою кредиту не наступить, і якби він міг передбачити таку різку зміну, то цілком очевидно, що не став би укладати договір на таких умовах, оскільки взяв би кредит в національній валюті, або взагалі відмовився від укладання кредитного договору. Також цілком обґрунтовано судом зазначено, що причини падіння курсу гривни не можуть бути усунені позичальником при всій його турботливості та обачності, оскільки дані причини не залежать від його волі, тому як вони пов'язані з об'єктивними змінами ситуації на валютному ринку та обумовлені світовою фінансовою кризою. Таким чином, подальше виконання ОСОБА_2 договору в умовах стрімкого падіння курсу гривни по відношенню до валюти кредиту приведе до явного порушення співвідношення майнових інтересів сторін і позбавить позичальника того, на що він розраховував при отриманні кредиту у 2008 році.

На підставі наведеного судова колегія вважає, що суд першої інстанції прийшов до правильного висновку щодо необхідності розірвання укладеного між сторонами кредитного договору та пов’язаного з ним договору іпотеки.

Викладені в апеляційній скарзі доводи про відсутність наявності одночасно умов для розірвання вищевказаного кредитного договору, які передбачені ч. 2 ст. 652 ЦК України, є безпідставними, оскільки дані твердження апелянта повністю спростовуються викладеними рішенні суду першої інстанції доводами та наявними у справі і дослідженими судом доказами.

Таким чином, судова колегія вважає, що доводи апеляційної скарги не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального чи процесуального права, які призвели або могли призвести до неправильного вирішення справи, тобто постановлене рішення відповідає матеріалам справи та вимогам закону і підстав для його скасування немає.