Справа № 22ц –11950/ 2010 

Головуючий по 1-й інстанції

Антонов А.В.

Суддя-доповідач: Дорош А.І.

Колегія суддів Судової палати у цивільних справах апеляційного суду Полтавської області в складі:

Головуючого: Обідіної О.І.

Суддів: Дорош А.І., Карнаух П.М.

при секретарі Киві А.М.

за участю

представника позивача ОСОБА_3

представника відповідача Сергеєва В.В.

розглянула у відкритому судовому засіданні в м. Полтаві апеляційну скаргу ОСОБА_5

на рішення Київського районного суду м. Полтави від 27 травня 2010 року

по справі за позовом ОСОБА_5 до ТОВ "Український промисловий банк" в особі Полтавської філії ТОВ"Український промисловий банк" про повернення депозиту з врахуванням індексу інфляції, 3% річних та пені за невиконання зобов"язання,-

Колегія суддів, заслухавши доповідь судді-доповідача Дорош А.І., -

Рішенням Київського районного суду м. Полтави від 27 травня 2010 року позов задоволено частково.

Стягнуто з ТОВ "Український промисловий банк" на користь ОСОБА_5 понесені ним витрати на правову допомогу сумі 100 грн. та 30 грн. витрат на ІТЗ судового процесу, а всього 130 грн.

У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Державне мито у справі віднесено за рахунок держави.

В апеляційній скарзі позивач ОСОБА_5 просить вищевказане рішення місцевого суду скасувати та ухвалити нове рішення про задоволення його вимог, посилаючись на порушення місцевим судом норм матеріального та процесуального права.

Апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Згідно ч.1 ст. 308 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Судом першої інстанції встановлено і це не заперечується сторонами, 25.11.2008 року між ОСОБА_5 та ТОВ "Український промисловий банк" укладено договір банківського вкладу № 1/0305276003753001(вклад Капітал), згідно якого позивачем внесено грошові кошти на депозитний рахунок в сумі 1215 доларів США на строк на 183 дні з 25.11.2008 р. по 26.11.2008 р.(дата повернення) зі сплатою процентів за час користування коштами за ставкою 14,4% річних (а.с. 9).

Згідно п. 2.1.5 вказаного договору банк зобов"язувався повернути повністю вклад у "дату повернення", зазначену в договорі, готівкою або у безготівковій формі за вибором вкладника.

Проте, відповідач не виконав дане зобов"язання та не повернув позивачу у визначений договором строк суму банківського вкладу, оскільки відповідно до постанови Правління Національного Банку України від 21.01.2009 р. № 19/БТ "Про призначення тимчасової адміністрації в ТОВ "Укрпромбанк" введено мораторій на задоволення вимог кредиторів, наслідком якого є заборона стягнення на підставі виконавчих документів, за якими здійснюється стягнення відповідно до законодавства України. Вклад був повернутий лише 15.03.2010 року.

Позивачем фактично оскаржено судове рішення в частині відмови у задоволенні вимоги про стягнення процентів по вкладу, 3% річних від суми вкладу за період прострочення виконання боржником свого зобов"язання, пені та інфляційних збитків.

Відмовляючи у задоволенні цих позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що правовідносини між банком та вкладником регулюються параграфом 3 глави 71 та главою 72 ЦК України (435-15) , які не передбачають застосування таких санкцій.

Як встановила колегія суддів, висновки суду першої інстанції є вірними, виходячи з наступного.

Дійсно між сторонами укладено договір банківського вкладу, тобто між банком та позивачем виникли зобов"язальні правовідносини, які регулюються нормами зобов"язального права та положеннями укладеного договору банківського вкладу.

Згідно ч.1 ст. 1058 ЦК України за договором банківського вкладу (депозиту) одна сторона (банк), що прийняла від другої сторони (вкладника) або для неї грошову суму (вклад), що надійшла, зобов"язується виплачувати вкладникові таку суму та проценти на неї або дохід в іншій формі на умовах та в порядку, встановлених договором.

Вимоги позивача про стягнення вкладу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3% річних від простроченої суми не підлягають задоволенню, оскільки предметом договору банківського вкладу є грошові кошти в сумі 1215 доларів США, до яких не може бути застосовано індекс інфляції, крім цього, як встановлено місцевим судом, за час прострочення виконання зобов"язання банком двічі вводився мораторій на задоволення вимог кредитора, а з 21.01.2010 р. постановою правління Національного банку України від 21.01.2010 року № 19 було відкликано банківську ліцензію та ініційовано процедуру ліквідації.

Положення ч.5 ст.10 ЗУ "Про захист прав споживачів", яка встановлює відповідальність виконавця робіт (послуг) за її невиконання в обумовлений договором строк у вигляді сплати пені, виниклих між сторонами відносин не регулює, тому вимога про застосування пені задоволенню не підлягає.

Беручи до уваги викладене, колегія суддів приходить до висновку про те, що доводи апеляційної скарги не заслуговують на увагу та не спростовують висновків місцевого суду, рішення суду першої інстанції ухвалене з дотриманням норм матеріального і процесуального права, підстав для його скасування не вбачається, тому апеляційну скаргу слід відхилити, а рішення суду залишити без змін.

Керуючись ст.ст. 303, 304, 307 ч.1 п.1, 308 ч.1, 313 - 315, 317, 319 ЦПК України, колегія суддів, -

Апеляційну скаргу ОСОБА_5 відхилити, а рішення Київського районного суду м. Полтави від 27 травня 2010 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення і може бути оскаржена безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ шляхом подачі касаційної скарги протягом двадцяти днів з дня набрання нею законної сили.