Колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Дніпропетровської області в складі:

головуючого - Баранніка О.П.

суддів - Пищиди М.М, Кіктенко Л.М.

при секретарі - Бецман І.А.

розглянула у відкритому судовому засіданні в м. Дніпропетровську

апеляційну скаргу ОСОБА_2 на рішення Межівського районного суду Дніпропетровської області від 30 липня 2010 року по справі за позовом Публічного акціонерного товариства "Райффайзен Банк Аваль" в особі Дніпропетровської обласної дирекції ПАТ "Райффайзен Банк Аваль" до ОСОБА_2 до ОСОБА_4 про стягнення заборгованості, -

У червні 2010 року позивач звернувся до суду з вище вказаним позовом, посилаючись на те, що 22 листопада 2006 року між Відкритим акціонерним товариством "Райффайзен Банк Аваль" та ОСОБА_5 був укладений кредитний договір № 014/117785/3183/74 про надання кредиту у сумі 21 000 грн. строком на 120 місяців – з 22 листопада 2006 року по 21 листопада 2016 року із сплатою 19 відсотків річних за користування кредитними коштами. 09 травня 2009 року ОСОБА_5 зареєструвала шлюб з ОСОБА_6 і після реєстрації шлюбу отримала прізвище ОСОБА_2 22 листопада 2006 року між позивачем та ОСОБА_4 був підписаний договір поруки № П 014/117785/3183/74, згідно умов якого остання на добровільних засадах взяла на себе зобов'язання перед позивачем відповідати по борговим зобов'язанням ОСОБА_2, які виникають з умов її кредитного договору. У зв’язку з систематичним невиконанням відповідачкою ОСОБА_2 умов кредитного договору в частині сплати періодичних платежів на погашення кредиту та відсотків, на її адресу 14 квітня 2009 року направлено повідомлення про наявність заборгованості за кредитним договором, а 10 вересня 2009 року - претензію-вимогу про усунення порушення умов кредитного договору. Але і після цього заборгованість по кредитному договору не погашалася. Позивач просить стягнути з відповідачів солідарно 21340, 01 грн. заборгованості за кредитним договором та покласти на останніх судові витрати по справі.

Рішенням Межівського районного суду Дніпропетровської області від 30 липня 2010 року позов ПАТ "Райффайзен Банк Аваль" в особі Дніпропетровської обласної дирекції ПАТ "Райффайзен Банк Аваль" задоволено частково (а.с. 47-49).

Стягнуто з ОСОБА_2 на користь Публічного акціонерного товариства "Райффайзен Банк Аваль" в особі Дніпропетровської обласної дирекції ПАТ "Райффайзен Банк Аваль" заборгованість за кредитним договором № 014/117758/3183/74 від 22.11.2006 року у сумі 21340, 01 грн. та судові витрати у розмірі 333, 41 грн., а всього 21673, 42 грн.

У задоволенні позовних вимог про стягнення з ОСОБА_4 на користь Публічного акціонерного товариства "Райффайзен Банк Аваль" в особі Дніпропетровської обласної дирекції Публічного акціонерного товаристві "Райффайзен Банк Аваль" солідарно заборгованість за кредитним договором № 014/117758/3183/74 від 22.11.2006 року відмовити до закінчення строку надання кредиту ОСОБА_2, тобто до 21 листопада 2016 року включно.

В апеляційній скарзі ОСОБА_2 посилаючись на неповне з’ясування судом першої інстанції обставин справи, порушення норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права, просить рішення суду скасувати, а позовну заяву залишити без розгляду.

Перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційних скарг та заявлених вимог, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційні скарги слід відхилити, а рішення суду першої інстанції – залишити без змін з наступних підстав.

Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 213 ЦПК України – рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим.

Згідно вимог ст. 214 ЦПК України – під час ухвалення рішення суд вирішує, зокрема питання про те, які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин та яка правова норма підлягає застосуванню до спірних правовідносин.

Як встановлено судом та вбачається з матеріалів справи, 22 листопада 2006 року між сторонами по справі було укладено кредитний договір № 014/117785/3183/74, згідно умов п. 5.1. вище вказаного договору позивач надає суму кредиту у розмірі 21 000 грн. строком на 120 місяців - з 22 листопада 2006 року по 21 листопада 2016 року із сплатою 19 відсотків річних за користування кредитними коштами, погашення кредиту та відсотків за користування кредитом повинні проводитися кожен місяць, відповідно з встановленим графіком (а.с.5-6, 7-8). В порушення кредитного договору ОСОБА_2 вчасно та в повному обсязі погашення кредиту та відсотків у вказані строки не здійснювала, про що належним чином позивачем направлені на її адресу та на адресу її поручителя ОСОБА_4 претензії-вимоги. (а.с.11-12, 13-14, 38-39).

Згідно до ст. 526 ЦК України зобов’язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог – відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ч.2 ст. 1050 ЦК України, якщо договором встановлений обов’язок позичальника повернути позику частинами, то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати відсотків. Відповідно до п. 6.5. кредитного договору № 014/117785/3183/74 від 22 листопада 2006 року банк має право достроково стягувати заборгованість за кредитом, нараховані відсотки за користування кредитом і штрафні санкції, у випадках невиконання позичальником умов цього договору.

Таким чином, вирішуючи даний спір, який виник між сторонами, суд першої інстанції в достатньо повному об’ємі з’ясував права та обов’язки сторін, обставини справи, перевірив доводи сторін та дав їм належну правову оцінку, постановив рішення, яке відповідає вимогам закону. Висновки суду достатньо обґрунтовані і підтверджені наявними в матеріалах справи письмовими доказами, а також поясненнями самих сторін.

Порушень матеріального чи процесуального закону, які могли б призвести до скасування рішення суду, судом апеляційної інстанції не встановлено.

Керуючись ст.ст. 209, 303, 307, 308 ЦПК України, колегія суддів, -

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 – відхилити.

Рішення Межівського районного суду Дніпропетровської області від 30 липня 2010 року – залишити без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення і може бути оскаржена в касаційному порядку протягом двадцяти днів з цього часу.