Головуючий 1 ін. – Протасова О.М.

Категорія: "із трудових" Доповідач – Бородін М.М.

судова колегія судової палати у цивільних справах апеляційного суду Харківської області в складі:

головуючого – судді: Бородіна М.М.,

суддів – Ларенка В.І., Гальянової І.Г.,

при секретарі – Сватенко А.І.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Харкові справу за апеляційною скаргою Статутного територіального – галузевого об’єднання "Південна залізниця" на рішення Червонозаводського районного суду м. Харкова від 02 липня 2010 року по цивільній справі за позовом ОСОБА_2 до Статутного територіально – галузевого об’єднання "Південна залізниця" про стягнення моральної шкоди, -

У лютому 2010 року ОСОБА_2 звернувся у суд з позовом до Статутного територіально – галузевого об’єднання "Південна залізниця" про стягнення моральної шкоди у зв’язку з пошкодженням здоров'я.

В обґрунтування своїх позовних вимог послався на те, що з 13 вересня 2003 року працював у відповідача слюсарем – ремонтником 5 – го розряду.

20 червня 2006 року виконуючи виробниче завдання, через незадовільну організацію робіт отримав травму у вигляді закритого компресійного перелому хребта, упавши з чотириметрової висоти.

Зазначив, що після тривалого лікування йому було встановлено стійку втрату працездатності у розмірі 30% та призначено медикаментозне лікування та носіння корсету.

Також після травми ОСОБА_2 постійно відчуває біль і кілька разів на рік проходить лікування.

Вказав, що він проживаючи у приватному будинку фізично не в змозі виконувати роботи по догляду за домом та господарством, що повністю змінило уклад його життя, від чого він відчуває страждання та переживання.

Окрім цього, відповідач не одразу визнав свою провину у нещасному випадку, змусив його працювати не за кваліфікацією – сторожем, а вимогу про добровільне відшкодування моральної шкоди залишив без задоволення.

В зв’язку з цим просив стягнути з відповідача моральної шкоди в розмірі 50 000 грн.

У судовому засіданні суду першої інстанції позивач та його представник підтримали позов, посилаючись на наведені у ньому обставини.

Представник відповідача позов не визнала пояснив, що нещасний випадок відбувся через помилкові дії позивача, який до того ж приховав подію нещасного випадку.

На посаду сторожа ОСОБА_2 було переведено за власним бажанням, а з 09 квітня 2009 року він знову працює за спеціальністю – слюсарем – ремонтником.

Також заперечувала щодо зміни життєвого укладу та втрату життєвих зв’язків позивачем, оскільки останнім втрачено лише 30% працездатності, а довідкою МСЕК факт моральної шкоди не встановлено.

рішенням Червонозаводського районного суду м. Харкова від 02 липня 2010 року – позов задоволено частково.

Стягнуто зі Статутного територіально – галузевого обєднання "Південна залізниця" на користь ОСОБА_2 28 500 грн.

В апеляційній скарзі Статутне територіальне – галузеве об’єднання "Південна залізниця" просить рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове рішення, яким відмовити ОСОБА_2 в задоволені позовних вимог, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права.

Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, пояснення учасників процесу, перевіривши матеріали справи, вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Відповідно до ч. 3 ст. 303 ЦПК України, апеляційний суд не обмежений доводами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права, які є обов’язковою підставою для скасування рішення.

Звертаючись до суду з позовом до Статутного територіально – галузевого об’єднання "Південна залізниця" ОСОБА_2 визначив керівними положення статей 153, 237 - 1 КЗпП України (322-08) (а.с. 1).

Ухвалюючи рішення про задоволення частково позовних вимог ОСОБА_2, суд першої інстанції керувався положеннями статей 1167, 1193 ЦК України (а.с. 86).

Проте нормами Цивільного кодексу України (435-15) передбачено відшкодування такої шкоди усім іншим особам, крім особи, яка перебуває у трудових відносинах із підприємством, оскільки у разі отримання працівником виробничої травми чи професійного захворювання він має право на відшкодування моральної шкоди на підставі статей 153, 237 - 1 КЗпП України (322-08) .

Тому в даному випадку при відповідальності за заподіяння моральної (немайнової) шкоди статті 1167 та 1193 ЦК України не можуть бути застосовані до цих правових відносин, оскільки наявність у Кодексі законів про працю (322-08) ст. 237 – 1 виключає цю можливість.

Відповідно до частини другої статті 153 КЗпП України забезпечення безпечних і нешкідливих умов праці покладається на власника або уповноважений ним орган.

Відповідно до ст. 233 КЗпП України працівник може звернутися з заявою про вирішення трудового спору в тримісячний строк з дня, коли він дізнався про порушення свого права, а у разі пропуску з поважних причин цього строку, згідно зі ст. 234 даного кодексу, районний суд може його поновити.

Статтею 237- 1 КЗпП України (322-08) передбачено, що відшкодування власником або уповноваженим ним органом моральної шкоди працівнику, порядок відшкодування якої визначається законодавством.

До вимог про відшкодування моральної шкоди у випадках, передбачених трудовим законодавством, - застосовується тримісячний строк.

У кожному випадку суд зобов'язаний перевірити і обговорити причини пропуску строків, передбачених ст. 233 КЗпП України, а також навести у рішенні мотиви, чому він поновлює або вважає неможливим поновити порушений строк.

Суд першої інстанції, задовольняючи вимоги про стягнення моральної шкоди, положень цієї норми закону не врахував та не з'ясував дотримання позивачем строку на звернення до суду із цими вимогами.

Як встановлено судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи 20.06.2006 року з позивачем стався нещасний випадок, пов’язаний з виробництвом, внаслідок якого він отримав закритий компресійний перелом хребта та 22.02.2007 року за результатами огляду МСЕК йому було встановлено втрату 30% працездатності.

З позову ОСОБА_2 вбачається, що він вже звертався до роботодавця із заявою про відшкодування моральної шкоди (від 12.12.2008 року та 19.12.2008 року) та йому було відмовлено.

Про всі зазначені обставини ОСОБА_2 було безсуперечно відомо, про що він не заперечує.

Однак з цим позовом ОСОБА_2 звернувся до суду в лютому 2010 року, через 1 рік та 2 місяця, тобто з пропуском строку.

Будь-яких доказів поважності причин пропуску 3-х місячного строку, передбаченого ч. 1 ст. 233 КЗпП України позивач суду не надавав.

Колегія суддів вважає, що рішення суду ухвалено з порушенням вимог ст. 233 наведеного Кодексу, оскільки позовна заява ОСОБА_2 надійшла до суду за межами строку, встановленого діючим законодавством.

Пропуск строку звернення до суду є самостійною підставою для відмови у задоволенні позовних вимог, на що суд першої інстанції не звернув уваги.

Відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 309 ЦПК України підставами для скасування рішення суду першої інстанції і ухвалення нового рішення є порушення або неправильне застосування норм матеріального або процесуального права.

За таких обставин, колегія суддів вважає, що ОСОБА_2 пропустив встановлений законом строк звернення до суду без поважних причин, тому у позові слід відмовити у зв’язку з пропуском строку для звернення до суду за захистом порушеного права.

На підставі наведеного та керуючись ст. ст. 316, 317, 319 ЦПК України, колегія суддів, -

Апеляційну скаргу Статутного територіально – галузевого об’єднання "Південна залізниця" - задовольнити.

рішення Червонозаводського районного суду м. Харкова від 02 липня 2010 року скасувати.

Відмовити ОСОБА_2 в задоволенні позову до Статутного територіально – галузевого об’єднання "Південна залізниця" про стягнення моральної шкоди.

рішення апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржено в касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня його проголошення до суду касаційної інстанції.