розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Чернігові цивільну справу за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "С.П.І." на рішення Новозаводського районного суду м. Чернігова від 06 серпня 2010 року у справі за позовом ОСОБА_9 до Акціонерного банку "Український комунальний банк", Товариства з обмеженою відповідальністю "С.П.І.", Управління капітального будівництва Чернігівської міської ради про невиконання умов договору, -

Рішенням Новозаводського районного суду м. Чернігова від 06.08.2010 року позовні вимоги ОСОБА_9 задоволено частково, зобов’язано ТОВ "С.П.І.", Управління капітального будівництва Чернігівської міської ради протягом 60 календарних днів з дати набуття законної сили судовим рішенням, забезпечити роботу робочої та Державної комісії і здати в експлуатацію об’єкт будівництва по вул. Щорса, 43-а в м. Чернігові відповідно до проектної документації, стягнуто з вказаних співвідповідачів судові витрати. В задоволенні решти позовних вимог ОСОБА_9 відмовлено.

В апеляційній скарзі ТОВ "С.П.І.", посилаючись на невідповідність висновків суду дійсним обставинам справи, порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить скасувати вищевказане рішення суду в частині зобов’язання ТОВ "С.П.І." здати в експлуатацію об’єкт будівництва.

Апелянт вказує, що відповідно до умов інвестиційного договору від 22.07.2007 року, обов’язок по введенню в експлуатацію об’єкта будівництва покладено саме на Замовника за договором - Управління капітального будівництва Чернігівської міської ради та не належить до функціональних обов’язків інвестора-забудовника, у зв’язку з чим, апелянт наполягає на помилковості висновку суду щодо задоволення позовних вимог ОСОБА_9 в цій частині. Крім того, в суді апеляційної інстанції, представник апелянта посилався на відсутність договірних правовідносин між Довірителем і Забудовником, який перебуває в договірних правовідносинах лише з Управителем, а тому Довіритель за його доводами не має права пред’являти позови до Забудовника щодо виконання останнім своїх зобов’язань перед Управителем; а Законом (978-15) не передбачено обраного позивачкою способу захисту, задоволеного судом.

Заслухавши доповідь судді апеляційного суду, пояснення учасників судового розгляду та дослідивши матеріали справи, апеляційний суд приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає відхиленню, а рішення суду - залишенню без зміни, виходячи з наступного.

Відповідно до приписів частини 1 ст. 303 ЦПК України апеляційний суд перевіряє законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.

По справі встановлено, що 22.03.2007 року між Управлінням капітального будівництва Чернігівської міської ради та ТОВ "С.П.І." було укладено інвестиційний договір № 1-2007 про спільне проектування та будівництво житлового будинку по вул. Щорса, 43-а в м. Чернігові з вбудованими приміщеннями не житлового призначення (а.с. 168-171).

У відповідності з положеннями Закону України "Про фінансово-кредитні механізми і управління майном при будівництві житла та операціях з нерухомістю" (978-15) , АБ "Укркомунбанк" було створено Фонд фінансування будівництва (типу А) об’єкта нерухомості за адресою: м. Чернігів, вул. Щорса, 43-а та 25.06.2007 року затверджено Правила вказаного фонду (а.с. 12-17).

Забудовником 9-типоверхового житлового будинку за вищевказаною адресою, відповідно до договору № 07/1097 від 15.10.2007 року, є ТОВ "С.П.І." (а.с. 75), яке, згідно з п. 7.3 вказаного договору, несе відповідальність за своєчасну здачу об’єкта будівництва в експлуатацію.

06 березня 2008 року між позивачкою ОСОБА_9 та АБ "Український комунальний банк" було укладено договір управління майном №16 (про участь у Фонді фінансування будівництва нерухомості), за умовами якого довіритель (ОСОБА_9) передає управителю (АБ "Укркомунбанк") грошові кошти в довірче управління, а останній, за обумовлену в договорі винагороду, зобов’язується використати ці кошти згідно Правил ФФБ за цільовим призначенням, а саме будівництва об’єкту інвестування - однокімнатної квартири АДРЕСА_1, площею 47,4 м2 (а.с. 6-11).

Пунктом 8.1. даного договору передбачено, що відповідальність щодо спорудження, якості об’єкта будівництва та передачі у власність довірителю вказаного об’єкта несе Забудовник згідно до Правил ФФБ.

З матеріалів справи вбачається, що причиною не введення в експлуатацію закінченого будівництвом об’єкту стало засклення забудовником (ТОВ "С.П.І") лоджій односекційного 9-типоверхового будинку без зміни архітектурно-будівельних та інженерних рішень.

Враховуючи те, що наведені обставини мають наслідком порушення законних прав позивачки щодо набуття права власності на дане нерухоме майно та виходячи з того, що умовами вищевказаних договорів встановлено солідарний обов’язок відповідачів ТОВ "С.П.І." та Управління капітального будівництва Чернігівської міської ради щодо забезпечення здачі будинку в експлуатацію, апеляційний суд приходить до висновку про обґрунтованість висновку суду першої інстанції про наявність підстав для задоволення позовних вимог ОСОБА_9 в частині зобов’язання вказаних відповідачів здати в експлуатацію об’єкт будівництва.

Доводи ТОВ "С.П.І." з приводу відсутності у забудовника встановленого законом чи обумовленого в договорі обов’язку щодо здачі об’єкту будівництва в експлуатацію, спростовуються положеннями п. 2.3.10, п. 2.3.11 договору № 07/1094 про спорудження об’єкта будівництва від 15.10.2007 року, згідно до яких, забудовник зобов’язаний виконати свої обов’язки щодо організації спорудження об’єкта будівництва, своєчасного введення його в експлуатацію та передачі об’єкту інвестування Довірителю.

Обов’язок Забудовника ввести об’єкт в експлуатацію передбачено і ст.. 11 Закону України "Про фінансово-кредитні механізми і управління майном при будівництві житла та операціях з нерухомістю" (978-15)

Крім того, згідно п 2.1.10 інвестиційного договору № 1-2007 на будівництво житлового будинку від 22 березня 2007 року після завершення об’єму робіт по будівництву будинку Замовник спільно з Забудовником зобов’язані забезпечити роботу робочої та Державної комісій.

Відповідно ж до ст.. 526 ЦК України (435-15) зобов’язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу (435-15) , інших актів цивільного законодавства.

Таким чином, суд обґрунтовано прийшов до висновку про наявність порушень зобов’язання відповідачами, що призвело до порушень прав позивачки, і ухвалив рішення про його захист в порядку визначеному останніми в інвестиційному договорі.

Зміна Порядку прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об’єктів не може бути підставою для звільнення від обов’язку відповідачів по здачі об’єкта в експлуатацію.

Безпідставними є доводи апелянта про відсутність згідно Закону (978-15) в позивачки права на звернення до суду за захистом порушеного права, оскільки виходячи з характеру спірних правовідносин між Довірителем і Управителем, останній хоч і діє від свого імені, але лише в інтересах Довірителя. Відповідно до ст.. 13 Закону України "Про фінансово-кредитні механізми і управління майном при будівництві житла та операціях з нерухомістю" (978-15) Управитель при здійсненні управління ФФБ може виступати в інтересах довірителів позивачем у разі невиконання забудовником своїх зобов’язань щодо строків спорудження і якості об’єктів будівництва та передачі довірителям у власність об’єктів інвестування.

Проте, оскільки в порушення зазначених вимог, Управитель в зв’язку з порушенням Забудовником строків введення об’єкта в експлуатацію не звернувся з позовом в інтересах Довірителя, то виходячи з положень статей 386, 526 ЦК України позивач мала право на звернення до суду з позовом про спонукання відповідачів виконати належним чином договірні зобов’язання.

Таким чином, безпідставними є і доводи апелянта, що обраний позивачем спосіб захисту не підлягає захисту в судовому порядку.

У зв’язку з тим, що доводи апеляційної скарги не спростовують правильності висновків суду, а рішення суду першої інстанції ухвалене з додержанням норм матеріального та процесуального права, підстави для його скасування відсутні.