розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, треті особи - ОСОБА_8, Приватний нотаріус Одеського міського нотаріального округу Одеської області Рудницька Юлія Олександрівна, Перша Одеська Державна нотаріальна контора, комунальне підприємство "Одеське бюро технічної інвентаризації та реєстрації об'єктів нерухомості" про визнання правочинів недійсними, визнання права власності, виселення, вселення, усунення перешкод у користуванні власністю, за апеляційною скаргою ОСОБА_7 на заочне рішення Київського районного суду м. Одеса від 14 березня 2009 року, -

У січні 2007 р. ОСОБА_4 звернулась до суду з вищеназваною позовною заявою (Т. 1, а. с. 115 - 117), в якій вказала, що у січні 2004 р. внаслідок збігу тяжких обставин та шахрайських дій вона уклала з ОСОБА_5 у простій письмовій формі договір купівлі-продажу належної їй квартири АДРЕСА_1 (далі - Квартира). За позовом ОСОБА_5 рішенням Київського районного суду м. Одеси від 09.02.04 р. вказаний договір було визнано дійсним. На підставі цього рішення за ОСОБА_5 було визнано право власності на квартиру. Після цього згідно нотаріально посвідченого договору від 25.10.04 р. ОСОБА_5 продав квартиру ОСОБА_6, а останній згідно нотаріально посвідченого договору від 24.11.04 р. продав квартиру ОСОБА_7 Ухвалою апеляційного суду Одеською області від 15.11.06 р. рішення Київського районного суду м. Одеси від 09.02.04 р. було скасовано. Просила: 1) визнати за нею право власності на квартиру; 2) визнати недійсним нотаріально посвідчений договір купівлі-продажу квартири від 25.10.04 р., укладений між ОСОБА_5 та ОСОБА_6; 3) визнати недійсним нотаріально посвідчений договір купівлі-продажу квартири від 24.11.04 р., укладений між ОСОБА_6 та ОСОБА_7; 4) вселити її у квартиру; 5) усунути перешкоди у користуванні квартирою шляхом виселення ОСОБА_7 із квартири.

Заочним рішенням Київського районного суду м. Одеси від 14 березня 2009 року (Т. 2, а. с. 151 – 154) позов ОСОБА_4 було задоволено частково. Визнано недійсним договір купівлі продажу квартири АДРЕСА_1 укладений 25.10.2004 р. між ОСОБА_8, який діяв в інтересах ОСОБА_5, та ОСОБА_6, посвідчений приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Одеської області Рудницькою Ю.О. Визнано недійсним договір купівлі продажу квартири АДРЕСА_1 укладений 24.11.2004 р. між ОСОБА_6 та ОСОБА_7, посвідчений державним нотаріусом Першої Одеської державної нотаріальної контори Алексеєвою О.В. Вселено ОСОБА_4 в квартиру АДРЕСА_1. Усунено ОСОБА_4 перешкоди в користуванні власністю - квартирою АДРЕСА_1, та виселено ОСОБА_7 з квартири АДРЕСА_1 без надання іншого жилого приміщення. В решті вимог відмовлено.

Ухвалою Київського районного суду м. Одеси від 24.06.10 р. (Т. 3, а. с. 19) було відмовлено у задоволенні заяви ОСОБА_7 від 03.06.10 р. (Т. 3, а. с. 1) про перегляд заочного рішення Київського районного суду від 17.03.09 р.

В апеляційній скарзі (Т. 3, а. с. 22 - 24) ОСОБА_7 просить заочне рішення суду першої інстанції скасувати, справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції, посилаючись на те, що при ухвалені рішення були порушені норми матеріального та процесуального права, а саме: - вона не була належним чином сповіщена про судове засідання; - порушено ст. ст. 330, 390 ЦК, ст. ст. 127, 227 ЦПК.

Заслухавши суддю-доповідача, вислухавши пояснення осіб, які з’явилися у судове засідання, обговоривши доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при прийнятті рішення, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню за таких підстав.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 307, ст. 308 ЦПК за наслідками розгляду апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції апеляційний суд має право постановити ухвалу про відхилення апеляційної скарги і залишення рішення без змін. Апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті і справедливе рішення суду з одних лише формальних міркувань.

Приймаючи рішення про часткове задоволення позову, суд першої інстанції виходив з того, що ОСОБА_4 є власником квартири АДРЕСА_1 на підставі Свідоцтва про право власності на житло від 27.01.04 р. Договір купівлі-продажу квартири від 31.01.04 р., укладений між ОСОБА_4 та ОСОБА_5 є нікчемним. Рішення суду, яким вказаний договір було визнано дійсним, а за ОСОБА_5 визнано право власності на квартиру скасовано. Визнання цього договору недійсним за рішенням суду не вимагається. ОСОБА_4 після укладання договору від 31.01.04 р. продовжувала проживати у квартирі та сплачувати комунальні платежі, що підтверджується відповідними квитанціями,довідками комунальних служб. Право власності на квартиру зареєстровано за ОСОБА_4 в КП ОМБТІ та РОН 02.02.04 р. Договори купівлі-продажу від 25.10.04 р. та від 24.11.04 р. є недійсними з моменту їх вчинення. ОСОБА_7 вселилася у квартиру на підставі договору купівлі-продажу від 24.11.04 р., її проживання у спірній квартирі порушує право власності ОСОБА_4 (а. с. 152 зворотна сторона - 153).

Вказані в апеляційній скарзі доводи не спростовують цих висновків суду.

Висновки суду першої інстанції зроблені на підставі наявних в матеріалах справи і наданих сторонами доказів: договору купівлі-продажу від 31.01.04 р. (Т.1, а. с. 5); Свідоцтва про право власності на житло від 27.01.04 р. (Т. 1, а. с. 7); рішення Київського районного суду м. Одеси від 09.02.04 р. (Т. 1, а. с. 17); ухвали апеляційного суду Одеської області від 15.11.06 р. (Т, 1, а, с. 99 - 100); договорів купівлі-продажу від 25.10.04 р. та від 24.11.04 р. (Т. 2, а. с. 52, 64).

Статтею 3 ЦПК передбачено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Відповідно до ст. ст. 11, 60 ЦПК суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданими відповідно до цього Кодексу (1618-15) , в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі. Кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених ст. 61 цього Кодексу. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі.

Колегія суддів не приймає до уваги посилання апелянта на п. 10 постанови Пленуму Верховного Суду України від 06.11.09 р. № 9 "Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними" (v0009700-09) , оскільки вимог про застосування реституції ОСОБА_4 не заявляла, суд першої інстанції рішення про застосування реституції не приймав.

Крім того, частиною 5 п. 5 постанови Пленуму Верховного Суду України від 06.11.09 р. № 9 "Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними" (v0009700-09) роз'яснено, що відповідно до ст. ст. 215, 216 ЦК вимога про визнання оспорюваного правочину недійсним може бути заявлена як однією зі сторін правочину, так і іншою заінтересованою особою, права та законні інтереси якої порушено вчиненням правочину.

Частина 3 ст. 2, ст. ст. 307, 309, 311 ЦПК, у редакції на час розгляду скарги, не передбачають можливості скасування апеляційним судом рішення суду першої інстанції з підстав порушення цивільно-процесуального права, на які посилається апелянт. Вказані порушення не призвели до неправильного вирішення справи.

Ураховуючи наведене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції, прийняв рішення на підставі наданих сторонами та досліджених у судовому засіданні доказів, повно і всебічно з’ясувавши обставини, на які посилалися сторони як на підставу своїх вимог і заперечень. Рішення суду є справедливим, законним та обґрунтованим, підстави для його скасування відсутні.