розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Дніпропетровську цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_7 до ОСОБА_6, ТОВ "КП Центральний ринок", КП Дніпропетровське міжміське бюро технічної інвентаризації, третя особа – Виконком Дніпропетровської міської ради, про часткове скасування рішення третейського суду та скасування реєстрації права власності на нерухоме майно, -

Позивач звернулась до відповідачів-1,2 з позовом про скасування у повному обсязі рішення третейського суду при Асоціації "Захисники правопорядку" від 29.12.2008р., яким було задоволене зустрічну вимогу ТОВ "КП Центральний ринок" до ОСОБА_6 про визнання права власності на самочинно побудоване та переобладнане майно та передбачено провести реєстрацію цього майна комунальним підприємством "Дніпропетровське міжміське бюро технічної інвентаризації".

Користуючись своїми процесуальними правами протягом усього часу розгляду справи змінити підставу або предмет позову, збільшити або зменшити розмір позовних вимог тощо, позивач повідомляє суду про те, що уточнює позовні вимоги наступним шляхом.

Згідно до рішення Третейського суду від 29.12.2008р. було задоволене зустрічний позов ТОВ "КП Центральний ринок" до ОСОБА_6 та визнано за ТОВ "КП Центральний ринок" право власності з урахуванням самовільно побудованого та переобладнаного майна та без акту вводу в експлуатацію на великий перелік нерухомого майна (переважно торгівельні бокси, павільйони) за адресою: м. Дніпропетровськ, вул. Шмідта 2.

Позивач вважає рішення Третейського суду від 29.12.2008р. незаконним в частині визнання права власності на самочинні споруди літ. 2А-1, ВЄ-1 та 2Д за адресою: м. Дніпропетровськ, вул. Шмідта 2, та заявляє, що воно ухвалено з порушенням правил підвідомчості розгляду справ третейськими судами, при цьому Третейським судом було порушено права та законні інтереси Позивача та інших осіб, що не брали участь у цій третейській справі.

(Обґрунтування незаконності рішення Третейського суду, зміст порушених прав Позивача та підстави для його скасування полягають у наступному.

Позивач - ОСОБА_7, є співвласником нерухомого майна - приміщення №10 позначене як літ. С"-1 за адресою: АДРЕСА_1, території сусідньої земельної ділянки за адресою: АДРЕСА_1 Відповідачем-2 ТОВ "КП Центральний ринок" самочинно побудовано критий павільйон літ. 2А-1 площею 332,0кв.м.; крім цього, улаштовані торговий бокс літ.ВЄ-1 та навіс 2Д - впритул до стін будівлі Позивача, без належного протипожежного розриву (зазору), тобто в порушення вимог "Правил пожежної безпеки на ринках України" затверджених Наказом №30 МНС України від 17.01,2005р. (z0111-05)

Підстави порушення прав та законних інтересів Позивача випливають із невірного застосування третейським судом приписів ст.ст. 331, 375, 376 ЦК України щодо визнання права власності на самочинне будівництво, яке збудовано із недотриманням чинних нормативних вимог і перешкоджає безпечній експлуатації нерухомого майна Позивача.

Позивач вважає, що споруди Відповідача-2 позначені як літ. 2А-1, літ. ВЄ-1, літ. 2Д за адресою: АДРЕСА_1, щодо яких було визнано право власності за Відповідачем-2 на підставі рішення Третейського суду від 29.12.2008р. - є об'єктами самочинного будівництва, що створюють небезпеку та перешкоди для сусідів.

Позивач заперечує проти визнання згідно до рішення третейського суду від 29.12.2008р. за ТОВ "КП Центральний ринок" права власності на споруди за адресою АДРЕСА_1 позначені як літ. 2А-1, літ. ВС-1, літ. 2Д не тому, що вони належать Позивачу чи іншій особі, а тому, що-вказані споруди є самочинним будівництвом, спорудженим із істотним відхиленням від чинних будівельних та пожежних норм і правил, і тому спірні споруди не можуть належати жодній особі, оскільки виходячи із приписів ст. 376 Цивільного кодексу України - на самочинне будівництво право власності не визнається. Цей правовий режим аналогічний до випадків незаконного зберігання наркотичних речовин, підроблених грошей чи документів тощо, оскільки вказані предмети суперечать вимогам чинного законодавства та підлягають негайному вилученню із обігу, і жодна особа не може бути їх власником на законних підставах.

Актом №2 від 17.05.2010р. ГУ МНС України в Дніпропетровській області (додається) було встановлено, що спірні споруди ТОВ "КП Центральний ринок" позначені як літ. 2А-1, літ. ВЄ-1, літ. 2Д за адресою АДРЕСА_1 збудовані з порушеннями державних будівельних норм ДБН 360-92** та створюють перешкоди пожежегасінню, а також евакуації громадян біля будівлі Позивача за адресою АДРЕСА_1, і згідно до приписів ст. 1163 та ст. 1164 ЦК України Позивач має право вживати усіх можливих заходів включно до звернення до суду у той спосіб, який вважає найбільш прийнятним.

Згідно до листа Інспекції архітектурно-будівельного контролю у Дніпропетровській обл. від 29.06.2010р. №3-423-40-18/395 встановлено, що споруда літ.2А-1 біля приміщення Позивача літ.С"-1 за адресою АДРЕСА_1 була улаштована без дозволу Інспекції державного архітектурно-будівельного контролю на виконання будівельних робіт за з порушенням вимог державних будівельних норм ДБН 360-92** (додаток 3.1).

Відповідно до ч.3 ст. 375 ЦК України - право власника на забудову здійснюється ним за умови додержання архітектурних, будівельних, санітарних, екологічних та інших норм і правил, а також за умови використання земельної ділянки за її цільовим призначенням.

При цьому приписами ч.1 ст. 376 ЦК України встановлено, що будівля, споруда, інше нерухоме майно вважаються самочинним будівництвом, якщо вони збудовані або будуються на земельній ділянці, що не була відведена для цієї мети, або без належного дозволу чи належно затвердженого проекту, або з істотними порушеннями будівельних норм і правил.

Нормою ч.2 ст.376 ЦК передбачено, що особа, яка здійснила самочинне будівництво нерухомого майна, не набуває права власності на нього, тому третейський суд не мав права ухвалювати рішення про визнання права власності на самочинно побудоване майно, тому що це прямо суперечить вимогам ст. 376 Цивільного кодексу України.

Треба також взяти до уваги, що порушення нормативних вимог та обов'язкових правил пожежної безпеки створює загрозу життю, здоров'ю людей, та створює ризики загибелі майна.

Згідно до ст.1163 ЦК - фізична особа, життю, здоров'ю або майну якої загрожує небезпека, а також юридична особа, майну якої загрожує небезпека, має право вимагати її усунення від того, хто її створює. Згідно до ст.1164 ЦК — у разі не усунення загрози життю, здоров'ю або майну особи, така особа має право вимагати вжиття невідкладних заходів на усунення такої загрози, в т.ч. заборони певної діяльності, що створює загрозу.

Також Позивач повідомляє суд про наявність порушення інших норм матеріального права.

Як вбачається із п.4 резолютивної частини рішення третейського суду від 29.12.2008р. в справі №7-32/08, - третейським судом ухвалено таке: "4. Зареєструвати за товариством з обмеженою відповідальністю "КП Центральний ринок" (код ЄДРПОУ 01557911) в Комунальному підприємстві Дніпропетровське міжміське бюро технічної інвентаризації Дніпропетровської обласної ради право власності на нерухоме майно з урахуванням самовільно побудованого та переобладнаного майна..." і далі іде великий перелік об'єктів самочинного будівництва, що мають бути зареєстровані МБТІ.

Відповідно до вимог ст. 46 Закону України "Про Третейські суди" (у редакції, що діяла в 2008р.), передбачено, що у разі задоволення позовних вимог у резолютивній частиш рішення зазначаються: сторона, на користь якої вирішено спір; сторона, з якої за рішенням третейського суду має бути здійснено стягнення грошових сум та/або яка зобов'язана виконати певні дії або утриматись від виконання певних дії.

Із вищенаведеного очевидно, що третейський суд у резолютивній частині свого рішення вказав про дію, яку має вчинити Дніпропетровське МБТІ - тобто комунальне підприємство Дніпропетровської обласної ради, - яке не тільки не було стороною вищеназваної третейської справи, але й взагалі згідно до п.6 ч.1 ст. 6 Закону України "Про третейські суди" (в редакції що діяла у 2008р.) не може бути учасником будь-яких третейських справ.

При цьому слід взяти до уваги, що значна кількість спірних споруд відповідача-2 належить до категорії малих архітектурних форм (тимчасові споруди), які не підлягають реєстрації як нерухоме майно органами БТІ, що підтверджується листом Інспекції державного архітектурно-будівельного контролю у Дніпропетровській області від 10.06.2010р. №У-320.40.18/358. Отже, відповідач-3 не повинен був проводити реєстрацію спірного майна відповідача-2.

Згідно до ч.3 ст. 51 Закону України "Про третейські суди" рішення третейського суду може бути оскаржене та скасоване у випадку, якщо справа, по якій прийнято рішення третейського суду, не підвідомча третейському суду відповідно до закону, або ж третейський суд вирішив питання про права і обов'язки осіб, які не брали участь у справі.

Просить суд частково скасувати рішення від 29.12.2008р. постійно діючого Третейського суду при Асоціації "Захисники правопорядку" третейського судці Купарєвой О.В. по третейській справі №7-32/08 в частині визнання права власності на споруди позначені як літ. 2А-1, літ. ВЄ-1, літ. 2Д за адресою АДРЕСА_1 за зустрічним позовом ТОВ "КП Центральний ринок" до ОСОБА_6 про визнання права власності, зобов'язати Комунальне підприємство "Дніпропетровське міжміське бюро технічної інвентаризації" скасувати реєстрацію права власності товариства з обмеженою відповідальністю "КП Центральний ринок" на споруди позначені як літ.2А-1, літ.ВЄ-1, літ.2Д за адресою: АДРЕСА_1.

У судовому засіданні представник позивачки повністю підтримала заявлені позовні вимоги та посилаючися на підстави позову, просив суд їх задовольнити у повному обсязі.

Представник відповідача -2 у судовому засіданні заперечував проти задоволення позову у повному обсязі, суду пояснив, що відповідно до ч. 4 ст. 51 Закону України "Про третейські суди", заяву про скасування рішення третейського суду може бути подано до компетентного суду сторонами, третіми особами протягом трьох місяців з дня прийняття рішення третейським судом, а особами, які не брали участь у справі, у разі якщо третейський суд вирішив питання про їх права і обов'язки, - протягом трьох місяців з дня, коли вони дізналися або повинні були дізнатися про прийняття рішення третейського суду.

Отже, обов'язок доведення дати, коли стало відомо про прийняття третейського рішення покладається на особу, яка не брала участь у справі.

Як вбачається з матеріалів справи № 6-35/201 рішення постійно діючого Третейського суду при Асоціації "Захисники правопорядку" у Третейській справі №12-91/08 було ухвалено 29.12.2008 року (надалі - рішення третейського суду від 29.12.2008 року). Заява ОСОБА_8 датована 14.01.2010 року.

Разом з тим, ОСОБА_7 в своїй Заяві зазначає, що про рішення третейського суду від 29.12.2008 року їй стало відомо у листопаді 2009 року, при поновленні розгляду у господарській справі №35/198-08.

Відповідно до ст. 60 ЦПК України, кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Однак, ОСОБА_7 в своїй Заяві не вказує точну дату та не посилається на докази, коли їй стало достеменно відомо про прийняття рішення третейського суду від 29.12.2008 року у третейській справі №12-91/08, яке, на її власну думку, нібито порушує її права.

З цього слідує, що ОСОБА_8 не довела обставину того, що їй стало відомо про рішення третейського суду від 29.12.2008 року тільки в листопаді 2009 року, що з огляду на дату прийняття третейського рішення від 29.12.2008 року свідчить, про пропуск Заявником тримісячного строку на його оскарження.

В обґрунтування звернення до суду з Заявою, ОСОБА_7 посилається на те, що Відповідач-2 побудував павільйон літ. 2А-1 та торгівельний бокс літ. ВЄ-1 з навісом літ. 2Д таким чином, що ці споруди перешкоджають входу та виходу до будівлі пункту реалізації літ. С*-1 цеглового (приміщення №10 площею 8,5 кв.м,), власником якого є ОСОБА_7 На цій підставі, просить компетентний суд скасувати рішення третейського суду від 29.12.2008 року.

Разом з тим, з матеріалів справи №6-35/2010р. вбачається, що оскаржуваним рішенням третейського суду від 29.12.2008 року було визнано право власності за ТОВ "КП Центральний ринок" на об'єкти нерухомого майна.

Відповідно до ст. 328 ЦК України, право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема, на підставі договорів або на підставі рішення судів (яким до речі на той час міг бути та виступав третейський суд).

Нерухоме майно, про яке йдеться в Заяві ОСОБА_7 і на яке рішенням третейського суду за ТОВ "КП Центральний ринок" було визнано право власності, не містить частки власності ОСОБА_7

Наведена обставина ОСОБА_7 не заперечується, а право власності на об'єкти нерухомого майна зазначені в її заяві, тобто, що були предметом третейського розгляду у справі №12-91/08, заявником не оспорюється.

Не дивлячись на відсутність з боку ОСОБА_7 претензій щодо права власності на споруди, які зазначені нею у заяві. ОСОБА_7 просить суд скасувати, що свідчить про помилковість обраного Заявником способу захисту, оскільки не тягне за собою поновлення порушуваних прав Заявниці.

Відповідно до ст. 13 ЦК України, не допускаються дії особи, що вчиняються з наміром завдати шкоди іншій особі, а також зловживання правом в інших формах.

З огляду на вказане, слід прийти до вмотивованого висновку, що ОСОБА_7 зловживаючи правом на судовий захист та обрала неналежний спосіб захисту своїх інтересів, оскільки в Заяві ОСОБА_7 ідеться про усунення перешкод користування нею власністю, а не про її право (не про визнання за нею права) власності на споруди, що зазначені в її заяві.

Заявником був обраний спосіб захисту прав, що не ґрунтується на нормах чинного законодавства.

Зі змісту Заяви ОСОБА_7 вбачається, що підстави порушення її прав та інтересів полягають, зокрема, нібито з порушення третейським судом приписів ст. ст. 331, 375, 376 ЦК України щодо визнання третейським судом права власності за Відповідачем-2 на об'єкти будівництва.

За тестом Заяви вказується, що ОСОБА_7 заперечує проти визнання за Відповідачем-2 права власності на спірне нерухоме майно (павільйон літ. 2А-1, торгівельний бокс) літ. ВЄ-1, навіс літ. 2Д за адресою: АДРЕСА_1), яке було предметом розгляду у Рішенні третейського суду від 29.12.2008 року, з підстав того, що воно є самочинним будівництвом (ст. 376 ЦК України), що перешкоджає нормальній та безпечній експлуатації нерухомого майна Заявника.

Звертаючись до ч. 4 ст. 376 ЦК України слідує, якщо власник (користувач) земельної ділянки заперечує проти визнання права власності на нерухоме майно за особою, яка здійснила (здійснює) самочинне будівництво на його земельній ділянці, або якщо це порушує права інших осіб, майно підлягає знесенню особою, яка здійснила (здійснює) самочинне будівництво, або за її рахунок.

Тобто, ч. 4 ст. 376 ЦК України нормативно визначено спосіб судового захисту, що передбачає право звернення до суду з вимогою зобов'язати особу, що здійснила самочинне будівництво, його знести.

Інших способів захисту прав ст. 376 ЦК України, на яку посилається Заявник, як на підставу для задоволення компетентним судом її Заяви не містить, що свідчить про помилковість обраного ОСОБА_7 способу захисту прав та вказує на незаконність та невмотивованість вимоги скасувати рішення третейського суду від 29.12.2008 року.

ОСОБА_7 вже реалізувала право на судовий захист з причини порушення Відповідачем-2, на її власну думку, права на експлуатацію пункту реалізації С*- 1 цеглового (що складається з приміщення 10 загальною площею 8.5 кв.м.).

Висновок щодо реалізації ОСОБА_7 свого права за захист свідчить справа №35/198-08, яку було розглянуто господарським судом Дніпропетровської області і за результатами якої суди першої та апеляційної інстанцій відмовили фізичній особі-підприємцю ОСОБА_7 в задоволенні ї вимог стосовно зобов'язання ТОВ "КП Центральний ринок" знести споруди, які є предметом розгляду її заяви про скасування рішення третейського суду від 29.12.2008 року.

ОСОБА_7 в своїй Заяві вказує на порушення її прав, що полягає в порушенні нормальної та безпечної експлуатації пункту реалізації С*- 1 цеглового (що складається з приміщення 10 загальною площею 8,5 кв.м.), що було спричинено їй в результаті побудови Відповідачем-2 нерухомого майна: павільйону літ. 2А-1, торгівельного боксу літ. ВЄ- 1, навіс літ. 2Д, в зв'язку з чим, просить суд частково скасувати рішення третейського суду від 29.12.2008 року.

Однак, з таким припущенням Заявника не можемо погодитись, з огляду на відсутність порушення її прав визнанням права власності за Відповідачем-2.

Як вже зазначалося, 21.12.2009 року господарським судом Дніпропетровської області було прийнято рішення по справі №35/198-08 (набрало законної сили) за позовом фізичної особи - підприємця ОСОБА_9, до ТОВ "КП Центральний ринок", ВАТ "Дніпропетровський центральний ринок", третя особа, що не заявляє самостійні вимоги на предмет спору - Дніпропетровська міська рада, третя особа, що заявляє самостійні вимоги на предмет спору - фізична особа - підприємець ОСОБА_7, про встановлення земельного сервітуту.

Відповідно до зазначеного рішення господарського суду, ОСОБА_7 просила суд зобов'язати ТОВ "КП Центральний ринок" усунути перешкоди в користуванні будівлею пункту реалізації С*- 1 цеглового (що складається з приміщення 10 загальною площею 8.5 кв.м.) за адресою АДРЕСА_1; зобов'язати ТОВ "КП Центральний ринок" зберігати відстань в розмірі не менше чотирьох метрів поміж стінами капітальної будівлі пункту реалізації С*- 1 цеглового (що складається з приміщення 10 загальною площею 8.5 кв.м.) за адресою АДРЕСА_1 та будь - якими найближчими стінами, спорудами, торгівельними рядами, огорожею, тощо, що належить ТОВ "КП Центральний ринок", а також демонтувати будь-які споруди, огорожі, паркани, металеві конструкції, торгівельні ряди, тощо, що належать ТОВ "КП Центральний ринок" і знаходяться на відстані менше 4-х метрів до стін капітальної будівлі пункту реалізації С*- 1 цеглового (що складається з приміщення 10 загальною площею 8,5 кв.м.), за адресою: АДРЕСА_1.

рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 21.12.2009 року по справі №35/198-08 в задоволенні позовних вимог позивачу та третій особі, що заявляє самостійні вимоги на предмет спору фізичній особі-підприємцю ОСОБА_7 відмовлено.

Постановою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 22.03.2010 року по справі №35/198-08 апеляційні скарги фізичної особи - підприємця ОСОБА_9 та фізичної особи-підприємця ОСОБА_7 залишені без задоволення, рішення господарського суд Дніпропетровської області від 21.12.2009 року у справі №35/198-08 залишено без змін.

За всіма переліченими справами, включаючи справу № 6-35/2010р., Заявник, в обґрунтування задоволення своїх звернень до суду, посилається на порушення Відповідачем-2 прав на експлуатацію пункту реалізації літ. С*-1 цеглового (приміщення №10 площею 8,5 кв.м.), яке належить ОСОБА_7 на праві власності та знаходиться за адресою: АДРЕСА_1. Вказує, що порушення її прав зумовлено побудовою Відповідачем-2 павільйону літ. 2А-1 та торгівельного боксу літ. ВЄ-1 з навісом літ. 2Д

Обставини встановленні рішенням Господарського суду Дніпропетровської області № 35/198-08, яке залишене постановою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 22.03.2010 року по справі №35/198-08 без змін, має преюдиціальне значення для вирішенні справи №6-35/2010р., яка знаходиться в Вашому провадженні.

Відповідно до ч. З ст. 61 ЦПК України, обставини, встановлені судовим рішенням у цивільній, господарській або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Так, в справі № 6-35/2010р. ОСОБА_7 вказує на порушення її прав, яке виразилось в тому, що Відповідач -2 побудував павільйон літ. 2А-1 та торгівельний бокс літ. ВЄ-1 з навісом літ. 2Д таким чином, що ці споруди, начебто перешкоджають експлуатації, зокрема, входу та виходу до будівлі пункту реалізації літ. С*-1 цеглового (приміщення №10 площею 8,5 кв.м.), в зв'язку з чим просить скасувати рішенням третейського суду від 29.12.2008 року.

У зв'язку з тим, що наведеним вище рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 21.12.2009 року по справі № 35/198-08 (набрало законної сили) суд відмовив в задоволенні позову ОСОБА_7 слідує що, факт порушення прав ОСОБА_7, як власниці пункту реалізації літ. С*-1 цеглового (приміщення №10 площею 8,5 кв.м.), побудовою Від-повідачем-2 павільйону літ. 2А-1 та торгівельного боксу літ. ВЄ-1 з навісом літ. 2Д, не доведений.

Обставина, встановлена рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 21.12.2009 року по справі № 35/198-08 щодо відсутності порушення прав ОСОБА_7, як власниці пункту реалізації літ. С*-1 цеглового (приміщення №10 площею 8,5 кв.м.), побудовою Відповідачем-2 павільйону літ. 2А-1 та торгівельного боксу літ. ВЄ-1 з навісом літ. 2Д, є преюдиціальною та безсумнівно вказує, що права ОСОБА_8 в зв'язку з цим не порушуються, що виключає задоволення її Заяви про скасування рішення третейського суду від 29.12.2008 року.

Заявник вже реалізував право на судовий захист пов'язаний з побудовою Відповідачем -2 нерухомого майна: павільйону літ. 2А-1. торгівельного боксу літ. ВЄ-1. навіс літ 2Д.

Заявник, в обґрунтування своїх вимог, крім того посилається на постанови Управління з питань наглядово-профілактичної діяльності ГУ МНС в Дніпропетровській області №2 та №3 від 26.01.2009 року про зупинення експлуатації критого павільйону та торгівельного ряду біля магазину №67.

Вказує, що ухвала Дніпропетровського Окружного адміністративного суду від 03.06.2009 року про зупинення Постанов №2, №3 була скасована ухвалою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 10.12.2009 року.

Проте, вказані документи, на які посилається Заявник, не мають юридичного значення до законності прийняття третейським судом рішення від 29.12.2008 року, оскільки були прийняті пізніше дати ухвалення рішення третейського суду від 29.12.2008 року.

Теж саме стосується акту №2 від 17.05.2010р., оскільки як відомо, акт не породжує будь-яких прав та обов'язків та його фактично неможливо оскаржити до суду, а тому відповідний акт №2 не можна вважати належним та допустимим доказом для скасування рішення третейського суду.

Крім того, 10.03.2010 року Дніпропетровським Окружним адміністративним судом була винесена постанова по справі №2а-7592/09/0470, якою адміністративний позов Відповідача-2 до Управління з питань наглядово-профілактичної діяльності ГУ МНС у Дніпропетровській області про визнання протиправними та скасування постанов задоволено; визнано протиправними та скасовано Постанови №2, №3 про застосування запобіжних заходів від 26.01.2009 року.

В свою чергу, дії управління МНС у Дніпропетровській області щодо проведення перевірки на підставі якої складено зазначений акт №2 від 17.05.2010р. оскаржуються зараз в окружному адміністративному суді Дніпропетровської області. Зокрема, 29.07.2010р. у справі №2а-9583/10/0470 винесено ухвалу про вжиття заходів забезпечення позову, відповідно до якої зупинено дію постанов №1,2,3 від 25.05.2010р., які було винесено за результатами акту №2 від 17.05.2010р.

Посилання Заявника на лист заступника начальника ДАБІ від 26.01.2009 року, начальника ГУ будівництва та архітектури Дніпроблдержадміністрації від 19.02.2009 року, лист т.в.о. ДАБІ від 22.01.2009 року, лист заступника начальника інспекції ДАБК від 29.06.10р. та першого заступника начальника інспекції ДАБК від 10.06.2010р. є неналежними доказами та не мають юридичного значення для скасування вказаного рішення третейського суду, оскільки не встановлюють право власності ОСОБА_7 на спірні споруди.

Зокрема, частина наведених листів була надана за результатами розгляду заяв приватного підприємця ОСОБА_9, яка не є Заявником та були прийняті пізніше дати ухвалення рішення третейського суду від 29.12.2008 року.

Наведені вище документи не можуть впливати на законність прийнятого рішення третейського суду від 29.12.2008 року та бути підставою для його скасування.

ОСОБА_7 посилається на порушення п. 1 розділу "б" ч.1 ст. 31 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні", відповідно до якого, до делегованих повноважень виконкомів міських рад належить прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об'єктів. Виходячи з цього стверджує, що третейський суд не мав права визнавати за Відпові-дачем-2 право власності на об'єкти нерухомості без актів введення в експлуатацію.

Проте, такі посилання Заявника не заслуговують на увагу, оскільки ОСОБА_7 не є належним заявником за даною вимогою.

Крім того, позиція Виконкому Дніпропетровської міської ради з приводу порушення його прав та інтересів докладно викладена в листі №1/11-22 від 02.03.2010 року, відповідно до якого вказується, що третейським рішенням, про яке ідеться мова, інтереси Дніпропетровської міської ради не порушуються.

рішення третейського суду від 29.12.2008 року ґрунтується, в тому числі, на експертному висновку Інституту "Дніпроагропроект" від 25.12.2008 року технічного стану будівель та споруд по вул. Шмідта 2 в м. Дніпропетровську, згідно якого несучі будівельні конструкції (фундаменти, стіни, перегородки, перекриття) знаходяться в нормальному і задовільному стані і придатні для експлуатації за функціональним призначенням.

Тобто, готовність об'єктів нерухомості, що знаходяться по АДРЕСА_1 до експлуатації, у всіх аспектах була визначена будівельно-технічним висновком.

Заявник не є стороною, або учасником процесу у третейській справі №12-91/08, за результатами розгляду якої було прийняте рішення третейського суду від 29.12.2008 року.

рішення третейського суду від 29.12.2008 року не тягне жодних юридичних наслідків для Заявника, оскільки воно не вирішує його прав та не впливає на його обов'язки. Тобто, оскаржуване рішення третейського суду від 29.12.2008р. про визнання за Відповідачем-2 права власності на споруди не позбавляє права власності та не зобов'язує заявницю до будь-яких дій чи утримання від певних дій.

Заявник не претендує на об'єкти нерухомості, право власності на які було визнано за Відповідачем-2 на підставі рішення третейського суду від 29.12.2008 року, тому підстави для скасування рішення третейського суду від 29.12.2008р. про визнання права власності за Відповідачем-2 відсутні взагалі.

Зазначене свідчить про неналежність та безпідставність (відсутність порушеного права) звернення ОСОБА_7 з Заявою про скасування рішення від 29.12.2008 року.

Вимога ОСОБА_7 про зобов'язання БТІ здійснити будь-які дії не може бути розглянута в цьому процесі, оскільки, фактично предметом розгляду Заяви ОСОБА_7 є оскарження рішення третейського суду від 29.12.2008р., яке провадиться в окремому процесуальному порядку (порядку передбаченому спеціальним законодавством - Законом України "Про третейські суди" (1701-15) ).

В свою чергу, вимоги до БТІ мають розглядатись в порядку адміністративного судочинства, а тому в задоволенні вимог ОСОБА_7 до Бюро технічної інвентаризації слід провадження припинити, у зв'язку не підсудністю відповідних вимог до розгляду у судах загальної юрисдикції, з роз'ясненням їй порядку звернення до адміністративного суду.

Посилання Заявниці на те, що споруди в частині, яких нею оскаржується рішення суду взагалі не мали реєструватись в органах БТІ, так як інспекція ДАБК у Дніпропетровській області вважає їх малими архітектурними формами не може бути прийнята до уваги, оскільки відповідні споруди було зареєстровано в БТІ за Відповідачем-2 та складено відповідний техпаспорт.

При реєстрації споруд в БТІ, останнє проводило їх інвентаризацію та, якщо б вважало їх малими архітектурними формами та неможливість їх реєстрації, як нерухомого майна, БТІ мало можливість відмовити в державній реєстрації, однак, оскільки відповідні дії з боку БТІ не здійснювались то відповідні споруди є капітальними та їх переміщення без зменшення їх цінності або функціонального призначення є неможливим, а значить БТІ правомірно зареєструвало право власності на них, так як БТІ є органом, який лише веде облік об'єктів права власності на нерухомі об'єкти.

При розгляді судом Заяви ОСОБА_7 має застосовуватись законодавство, яке діяло на момент ухвалення оскаржуваного рішення постійно діючого Третейського суду при Асоціації "Захисники правопорядку" від 29.12.2008 року по третейській справі №12-91/08.

Чинне на момент ухвалення рішення третейського суду законодавство України, а саме Закон України "Про третейські суди" (1701-15) , який спеціальним (процесуальним) законом, не передбачав можливості оскарження зазначеного рішення ОСОБА_7

ОСОБА_7 не претендує, ні повністю, ні частково, на право власності на об'єкти, які зазначені в її заяві та право власності на які було визнано за ТОВ "КП Центральний ринок" оскаржуваним рішенням третейського суду.

Лише 05.03.2009р. Верховною радою України відповідно до Закону №1076 (1076-17) було внесено зміни до деяких законодавчих актів щодо діяльності третейських судів. Закон №1076 (1076-17) набрав чинності лише 31.03.2009р. і лише з цієї дати третейські суди не можуть розглядати справи у спорах щодо нерухомого майна.

До 31.03.2009р. (станом на момент ухвалення оскаржуваного рішення третейського суду) відповідно до ст. 6 Закону України "Про третейські суди" третейські суди могли розглядати будь-які справи, що виникали із цивільних та господарських правовідносин, за лише винятком (виключний перелік):

1. 1) справ у спорах про визнання недійсними нормативно-правових актів;

1. 2) справ у спорах, що виникають при укладенні, зміні, розірванні та виконанні господарських договорів, пов'язаних із задоволенням державних потреб;

2. 3) справ, пов'язаних з державною таємницею;

2. 4) справ у спорах, що виникають із сімейних правовідносин, крім справ у спорах, що виникають із шлюбних контрактів (договорів);

3. 5) справ про відновлення платоспроможності боржника чи визнання його банкрутом;

3. 6) справ, однією із сторін в яких є орган державної влади, орган місцевого самоврядування, державна установа чи організація, казенне підприємство;

4. 7) інших справ, які відповідно до закону підлягають вирішенню виключно судами загальної юрисдикції або Конституційним Судом України;

4. 8) справ, коли хоча б одна із сторін спору є нерезидентом України.

Тобто, на момент ухвалення оскаржуваного рішення третейського суду та момент здійснення ТОВ "КП Центральний ринок" реєстрації права власності на об'єкти нерухомості (здійснено до 05.03.2010р.) Міністерство юстиції України надавало роз'яснення №19-32/30 від 22.06.2007р. (v2_30323-07) , відповідно до якого: рішення третейського суду, яким визнано право власності на нерухоме майно, є право встановлювальним документом, на підставі якого проводиться реєстрація прав власності. Однак, для реєстрації прав власності на нерухоме майно на підставі рішення третейського суду має надаватися виконавчий документ, виданий компетентним судом.

Зазначені вимоги було дотримано та в цьому нема порушень прав та Інтересів ОСОБА_7

Оскаржуваним рішенням третейського суду ОСОБА_7 не зобов'язується до будь-яких дій або до утримання від будь-яких дій, що свідчить про відсутність зміни її прав та обов'язків, а також вона не претендує на право власності щодо об'єктів, які зазначаються в її заяві.

В свою чергу, державі в особі КП "Дніпропетровське міжміське бюро технічної інвентаризації" Дніпропетровської обласної ради було відомо про рішення постійно діючого Третейського суду при Асоціації "Захисники правопорядку" від 29.12.2008 року, ще в лютому 2009 році.

ТОВ "КП Центральний ринок" вважає за необхідне звернути увагу суду, що скасування рішення третейського суду можливе лише за наявності порушень передбачених ст. 51 Закону України "Про третейські суди", однак, на зазначену норму в своїй Заяві ОСОБА_7 взагалі не посилається.

В свою чергу, відповідно до п. 1.6 Рекомендацій Президії Вищого Господарського суду України №04-5/639 від 11.04.2005 р. (v0639600-05) "Про деякі питання практики застосування господарськими судами Закону України "Про третейські суди"" - "Судам необхідно мати на увазі, що наведений у частині третій статті 51 Закону перелік підстав, з яких може бути оскаржене та скасоване рішення третейського суду, є вичерпним і розширеному тлумаченню не підлягає. Отже, у разі оскарження рішення третейського суду з інших підстав, ніж наведені у зазначеній нормі Закону (1701-15) , у прийнятті відповідної скарги слід відмовляти". Цивільний кодекс України (435-15) , зокрема ст. 13 останнього, забороняє зловживання своїми правами з наміром завдання шкоди іншим особам, що також має бути враховано при розгляді спору за заявою ОСОБА_7

Представник відповідача-2 просить суд відмовити з задоволенні заяви ОСОБА_7 про часткове скасування рішення постійно діючого Третейського суду при Асоціації "Захисники правопорядку" від 29.12.2008 року у третейській справі №12-91/08 за позовом ОСОБА_6 до ТОВ "КП Центральний ринок", а в частині вимог заяви ОСОБА_7 про зобов'язання Комунального підприємства "Дніпропетровське міжміське бюро технічної інвентаризації" скасувати реєстрацію права власності товариства з обмеженою відповідальністю "КП Центральний ринок" на споруди позначені як літ. 2А-1, літ. ВЄ-1, літ 2Д за адресою: АДРЕСА_1 -припинити, роз'яснивши заявниці право на звернення до адміністративного суду в порядку передбаченому Кодексом адміністративного судочинства України (2747-15) .

Представники КП МБТІ та міської ради у судовому засіданні залишили вирішення позовних вимог на розсуд суду.

Вислухавши учасників судового розгляду, дослідивши матеріали справи, суд вважає, що позовні вимоги не підлягають задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ч.ч.1-5 ст. 376 ЦК України житловий будинок, будівля, споруда, інше нерухоме майно вважаються самочинним будівництвом, якщо вони збудовані або будуються на земельній ділянці, що не була відведена для цієї мети, або без належного дозволу чи належно затвердженого проекту, або з істотними порушеннями будівельних норм і правил.

Особа, яка здійснила або здійснює самочинне будівництво нерухомого майна, не набуває права власності на нього.

Право власності на самочинно збудоване нерухоме майно може бути за рішенням суду визнане за особою, яка здійснила самочинне будівництво на земельній ділянці, що не була їй відведена для цієї мети, за умови надання земельної ділянки у встановленому порядку особі під уже збудоване нерухоме майно.

Якщо власник (користувач) земельної ділянки заперечує проти визнання права власності на нерухоме майно за особою, яка здійснила (здійснює) самочинне будівництво на його земельній ділянці, або якщо це порушує права інших осіб, майно підлягає знесенню особою, яка здійснила (здійснює) самочинне будівництво, або за її рахунок.

На вимогу власника (користувача) земельної ділянки суд може визнати за ним право власності на нерухоме майно, яке самочинно збудоване на ній, якщо це не порушує права інших осіб.

Судом встановлено на підставі листа Інспекції ДАБК у Дніпропетровській області (а.с.160), що спірні споруди відносяться до малих архітектурних форм, які виконані з металевого каркасу та не мають під собою капітальних фундаментів, для розміщення не потребують отримання дозволу на виконання будівельних робіт, а тому суд вважає, що вони також не потребують вводу в експлуатацію.

Судом також встановлено на підставі рішення господарського суду Дніпропетровської області (а.с.176-179) та постанови Дніпропетровського апеляційного господарського суду (а.с.180-185), що спірні споруди не порушують правил пожежної безпеки на ринку.

Позивачка у своєму позові не зазначила та не довела належними доказами, яким чином спірні споруди порушують її права.

Суд вважає, що позовна вимога про часткове скасування рішення третейського суду в частині визнання права власності відповідача-2 на спірні споруди задоволенню не підлягає, оскільки є необгрунтованою та недоведеною належними доказами.

Вимога про скасування державної реєстрації є похідною від вимоги про скасування права власності відповідача-2 на спірні споруди, яка судом не задоволена, а тому також задоволенню не підлягає.

Керуюсь ст. 376 ЦК України, ст.ст. 212- 215 ЦПК україни, суд, -

У задоволенні позовних вимог ОСОБА_7 до ОСОБА_6, ТОВ "КП Центральний ринок", КП Дніпропетровське міжміське бюро технічної інвентаризації, третя особа – Виконком Дніпропетровської міської ради, про часткове скасування рішення третейського суду та скасування реєстрації права власності на нерухоме майно – відмовити у повному обсязі.