розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Севастополі апеляційну скаргу представника ОСОБА_3 – ОСОБА_4 на рішення Нахімовського районного суду м.Севастополя від 30 червня 2010 року по цивільній справі за позовом ОСОБА_3 до Фонду комунального майна Севастопольської міської Ради про визнання права власності на жилий будинок в порядку спадкування,

У липні 2008 року ОСОБА_3 звернулася до суду з позовом до Фонду комунального майна Севастопольської міської Ради, у якому просила визнати за нею право власності на домоволодіння, що розташоване в АДРЕСА_1.

Вимоги позову мотивовані тим, що дідом позивача ОСОБА_6 після Великої Вітчизняної Війни збудований житловий будинок АДРЕСА_1. Після смерті діда зазначений будинок у порядку спадкування перейшов до батька позивача ОСОБА_7. Після смерті батька будинок у порядку спадкування перейшов до позивача та її матері ОСОБА_8, після смерті якої спадкове майно фактично прийняла позивач. Однак, документи, що підтверджують право власності батька ОСОБА_3 на зазначене домоволодіння не збереглися, його спадкоємці не змогли належним чином оформити своє право власності на спадкове майно, фактично його прийнявши та здійснивши всі необхідні дії для його прийняття. Отже на сьогоднішній час позивач позбавлена можливості оформити право власності на спірний будинок у порядку передбаченому законом, та вимушена звернутися до суду із відповідним позовом.

Рішенням Нахімовського районного суду м.Севастополя від 30 червня 2010 року у задоволенні позову ОСОБА_3 відмовлено.

Представник позивача ОСОБА_4 з рішенням суду не погодився, подав апеляційну скаргу, у якій ставить питання про його скасування з підстав невідповідності нормам матеріального та процесуального права та ухвалення нового про задоволення позовних вимог ОСОБА_3

Колегія суддів, заслухавши доповідь судді – доповідача, пояснення представника позивача, дослідивши матеріали справи, та перевіривши доводи апеляційної скарги вважає, що остання підлягає відхиленню з таких підстав.

Ухвалюючи рішення про відмову у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що спірний будинок у експлуатацію не здавався, право власності на нього не зареєстровано.

З такими висновками суду погоджується колегія суддів.

З матеріалів справи видно, що ОСОБА_3 являється дочкою ОСОБА_7, який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 та являється сином ОСОБА_6, та ОСОБА_8, померлої ІНФОРМАЦІЯ_2(а.с.14,15,16,1718,19).

Предметом спору являється будинок, що розташований на земельній ділянці по АДРЕСА_1, яка рішенням Виконавчого комітету Севастопольської міської Ради депутатів працюючих від 27 липня 1948 року була відведена діду позивача ОСОБА_6, померлому ІНФОРМАЦІЯ_3, під індивідуальне будівництво житлового будинку.

З довідок КП "БТІ та ДРОНМ" СМР № 1196 від 04 серпня 2007 року та № 8803 від 26 грудня 2008 року, видно, що спірний будинок являється об’єктом самовільного будівництва, право власності на яке не зареєстровано(а.с.40).

Згідно зі ст.1218 ЦК до складу спадщини входять усі права та обов'язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

Разом з тим відповідно до ч. 1 ст. 376 цього Кодексу житловий будинок, будівля, споруда, інше нерухоме майно вважаються самочинним будівництвом, якщо вони збудовані або будуються на земельній ділянці, що не була відведена для цієї мети, або без належного дозволу чи належно затвердженого проекту, або з істотними порушеннями будівельних норм і правил.

За ч.2 ст.376 ЦК особа, яка здійснила або здійснює самочинне будівництво нерухомого майна, не набуває права власності на нього.

З урахуванням наведеного, якщо спадкодавцем було здійснене самочинне будівництво (ч. 1 ст. 376 ЦК), до спадкоємців переходить право власності на будівельні матеріали, обладнання тощо, які були використані в процесі цього будівництва.

На підставі викладеного, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов вірного висновку про залишення позовної заяви ОСОБА_3 без задоволення, оскільки позивач просить визнати у порядку спадкування право власності на будинок, який являється самочинно збудованим, та спадкодавці: мати, батько позивача, кожний у свою чергу, права власності на нього не набули, а тому зазначене питання у порядку спадкування вирішено бути не може.

Доводи апеляційної скарги не є суттєвими та висновків суду не спростовують.

Рішення відповідає вимогам закону, підстав для його скасування з мотивів, викладених в апеляційній скарзі, колегія не знаходить, а тому відповідно до ч.1 ст. 308 ЦПК України воно підлягає залишенню без змін.

Керуючись ст.ст. 303, 305, 307, 308, 313, 314, 315 ЦПК України, колегія суддів, -

Апеляційну скаргу представника ОСОБА_3 – ОСОБА_4 відхилити.

Рішення Нахімовського районного суду м.Севастополя від 30 червня 2010 року залишити без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення і може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду України на протязі двадцяти днів з дня вступу в законну силу ухвали апеляційного суду.