при секретареві Омельчук А.М., за участю позивача відповідача ОСОБА_1 та представника відкритого акціонерного товариства Національна акціонерна компанія ’’Оранта’’ – Жилінської Т.П., розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 та приватного підприємства ’’Леся’’ на рішення Рівненського міського суду від 10 червня 2010 року в справі за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_1, приватного підприємства ’’Леся’’ та відкритого акціонерного товариства Національна акціонерна компанія ’’Оранта’’ про відшкодування майнової та моральної шкоди, завданої в результаті дорожньо-транспортної пригоди,

19 жовтня 2009 року громадянка ОСОБА_3 звернулась до Рівненського міського суду із зазначеним позовом, в якому просила стягнути солідарно із відповідачів на її користь 6069 грн.63 коп., в рахунок відшкодування заподіяної матеріальної шкоди, 5000 грн., в рахунок відшкодування завданої моральної шкоди, а також судові витрати, які вона понесла у зв’язку із розглядом справи.

рішенням Рівненського міського суду від 10 червня 2010 року позовні вимоги ОСОБА_3 задоволено частково та стягнуто на її користь в солідарному порядку із ОСОБА_1 та приватного підприємства ’’Леся’’ 6069 грн.63 коп., на відшкодування матеріальної шкоди, 1500 грн., в рахунок відшкодування завданої моральної шкоди та судові витрати, на загальну суму 1440 грн.

В задоволенні позовних вимог до відкритого акціонерного товариства Національна акціонерна компанія ’’Оранта’’ та відшкодування моральної шкоди на суму 3500 грн. ОСОБА_3 відмовлено.

Не погодившись із вказаним рішенням, ОСОБА_1 та приватне підприємство ’’Леся’’ подали апеляційну скаргу, в якій вказують, що це рішення є незаконним, оскільки винесене із порушенням норм матеріального і процесуального права.

Суд першої інстанції необґрунтовано відмовив у задоволенні позовних вимог ОСОБА_3 до відкритого акціонерного товариства Національна акціонерна

Справа № 22-1453-10 доповідач в 1 інст. Цвіркун О.С.

Категорія :30.34 Доповідач Григоренко М.П.

компанія ’’Оранта’’, поклавши обов’язок відшкодувати завдану шкоду лише на ОСОБА_1 та приватне підприємство ’’Леся’’, незважаючи на укладений із вищевказаною страховою компанією договір про обов’язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів від 08 грудня 2008 року.

При цьому, суд першої інстанції вийшов за межі заявлених позовних вимог, вказавши у своєму рішенні про те, що відповідачами була завдана матеріальна шкода, яка полягала у втраті транспортним засобом позивача товарного виду, хоча останнім це питання взагалі не ставилось, а лише вимагалось відшкодування витрат, які були понесені ним у зв’язку із проведенням відновлюваного ремонту.

Апелянти вважають, що якщо вони і повинні нести відповідальність перед позивачем за завдану матеріальну шкоду, то лише в межах різниці, яка склалась між фактично завданими збитками та проведеним Страховиком страхового відшкодування, з урахуванням зносу транспортного засобу, яка відповідно до наявних у справі доказів має становити 2340 грн.

Чинним законодавством та укладеним вищевказаним договором страхування передбачалось відшкодування Страховиком і завданої позивачу моральної шкоди, але суд безпідставно звільнив останнього від такого обов’язку, поклавши цей обов’язок на апелянтів.

З огляду на те, що позивач взагалі не зверталась до апелянтів в досудовому порядку з будь-якими претензіями з приводу відшкодування завданої шкоди, тому відсутні підстави покладати на останніх і відшкодування судових витрат.

У зв’язку із викладеним, апелянти просять скасувати оскаржуване рішення та ухвалити нове, яким у задоволенні позовних вимог ОСОБА_5 до них відмовити, а задовольнити вимоги останньої за рахунок відкритого акціонерного товариства Національна акціонерна компанія ’’Оранта’’.

В запереченнях на апеляційну скаргу позивач та ВАТ НАК "Оранта" зазначають, що рішення суду першої інстанції вважають правильним і законним, а тому просять залишити його без змін, а апеляційну скаргу відхилити.

В ході апеляційного розгляду справи ОСОБА_1 підтримав апеляційну скаргу та просив її задовольнити.

Представник ВАТ НАК "Оранта" апеляційну скаргу не визнав і просив її відхилити.

Заслухавши доповідача, пояснення сторін, перевіривши доводи апеляційної скарги та вивчивши матеріали справи, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню.

Приймаючи рішення про задоволення позовних вимог ОСОБА_3 за рахунок відповідачів ОСОБА_1 та приватного підприємства ’’Леся’’, суд першої інстанції виходив із того, що ВАТ НАК "Оранта" повністю виконало своє зобов’язання відповідно до укладеного договору про обов’язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів від 08 грудня 2008 року, сплативши позивачу страхове відшкодування, із врахуванням зносу пошкодженого транспортного засобу, в розмірі 11931 грн. 59 коп., а решту невідшкодованої матеріальної шкоди, яка останній має відшкодувати саме винуватець ДТП та володілець транспортного засобу, з вини водія якого виникла дорожньо-транспортна пригода, оскільки згідно із чинним законодавством не підлягає відшкодуванню за рахунок Страховика матеріальна шкода у зв’язку із втратою транспортним засобом товарної вартості та зносом вузлів та агрегатів пошкодженого транспортного засобу, який визначається у порядку встановленому законодавством.

Щодо відшкодування моральної шкоди, то на думку суду першої інстанції, цю шкоду також мають відшкодовувати лише відповідачі ОСОБА_1 та приватне підприємство ’’Леся’’, так як згідно із вимогами статті 22 Закону України "Про обов’язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, моральна шкода, у випадках передбачених пунктами 3,4 статті 23 ЦК України, підлягає відшкодуванню особою, яка визнано винною у скоєні дорожньо-транспортної пригоди.

Проте, колегія суддів частково погоджується із даними висновками оскаржуваного рішення і вважає, що рішення Рівненського міського суду від 10 червня 2010 року, в частині відшкодування майнової шкоди та стягненні судових витрат, підлягає скасуванню, у зв’язку із неповним з’ясуванням обставин, що мають значення для справи, невідповідністю висновків суду обставинам справи та неправильним застосуванням норм матеріального права, з ухваленням в цій частині нового рішення.

З матеріалів справи вбачається і сторонами по справі це не заперечується, що загальна сума матеріальних затрат, які позивач понесла у зв’язку із проведенням відновлюваного ремонту свого автомобіля, пошкодженого внаслідок дорожньо-транспортної пригоди 09 квітня 2009 року з вини відповідача ОСОБА_1, становить 18001 грн. 22 коп., частину яких, в розмірі 11931 грн. 59 коп. ВАТ НАК "Оранта" сплатила ОСОБА_3 у добровільному порядку.

Крім того, із матеріалів справи видно, що позивач ОСОБА_3 не заявляла вимогу про відшкодування її матеріальної шкоди у зв’язку із втратою належного їй транспортного засобу товарної вартості і в матеріалах справи відсутній будь-який розрахунок цієї матеріальної шкоди, а тому суд першої інстанції дійшов до не вірного висновку про те, що понесені позивачем витрати на відновлюваний ремонт свого автомобіля включали і втрачену її транспортним засобом товарної вартості, розрахунок якої здійснюється виходячи із всієї вартості проведених відновлюваних робіт і ніяким чином не може бути складовою частиною цієї вартості, відповідно до п.8.5 Методики товарознавчої експертизи та оцінки колісних транспортних засобів, введеної в дію наказом Міністерства юстиції N 142/5/2092, 24.11.2003 (z1074-03) , зі змінами від 08.12.2004 №1335\5\1159.

Пунктом 7.25. цієї ж Методики (z1074-03) визначено, що коефіцієнт фізичного зносу для нових складових та для складових ДТЗ, строк експлуатації яких не перевищує двох років, приймається таким, що дорівнює нулю, за винятком:

а) якщо ДТЗ експлуатуються в інтенсивному режимі (фактичний пробіг щонайменше вдвічі більший за нормативний);

б) якщо ДТЗ раніше був перефарбований зовні;

в) якщо складові мають сліди попередніх аварій, відновлювального ремонту або корозійні зруйнування.

Згідно наявної у справі ксерокопії технічного паспорту (а.с. 11), реєстрація транспортного засобу, який належить позивачу ОСОБА_3, була здійснена 10 листопада 2007 року, а тому, на розсуд колегії суддів, саме з цієї дати має обраховуватись строк експлуатації цього транспортного засобу, який був придбаний позивачем із салону і перебував на гарантійному обслуговуванні.

З огляду на те, що станом на 09 квітня 2009 року, коли трапилась дорожньо-транспортна пригода і було пошкоджено автомобіль позивача, строк експлуатації цього транспортного засобу становив менше двох років і по справі не встановлено, що цей транспортний засіб експлуатувався в інтенсивному режимі, раніше був пофарбований зовні і його складові мають сліди попередніх аварій, відновлювального ремонту або корозійні зруйнування, тому, на переконання колегії суддів, згідно пункту 7.25 вищевказаної Методики (z1074-03) , страхове відшкодування мало бути обраховано та виплачено ВАТ НАК "Оранта" позивачу ОСОБА_3 взагалі без застосування коефіцієнту фізичного зносу.

У зв’язку із викладеним, колегія суддів приходить до висновку, що позовні вимоги ОСОБА_3 про відшкодування матеріальної шкоди, на загальну суму 6069 грн.63 коп., мають бути задоволенні лише за рахунок ВАТ НАК "Оранта".

Також, ВАТ НАК "Оранта" має відшкодувати позивачу понесені ним судові витрати, оскільки, на розсуд колегії суддів, спір між сторонами виник передусім з приводу відшкодування матеріальної шкоди.

Доводи апеляційної скарги, щодо незаконності оскаржуваного рішення в частині стягнення із апелянтів на користь позивача моральної шкоди, на увагу не заслуговують, оскільки вони суперечать вимогам Закону (1961-15) та укладеному між Страховиком та Страхувальником договору страхування про обов’язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів від 08 грудня 2008 року.

На підставі наведеного та керуючись ст.ст. 303, 307, 309, 313- 315 ЦПК України, колегія суддів,

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 та приватного підприємства ’’Леся’’ задовольнити частково.

рішення Рівненського міського суду від 10 червня 2010 року в частині відшкодування матеріальної шкоди та стягнення судових витрат скасувати та ухвалити нове рішення.

Стягнути з відкритого акціонерного товариства Національна акціонерна компанія ’’Оранта’’ на користь ОСОБА_3 6069 грн. 63 коп., на відшкодування завданої матеріальної шкоди та судові витрати: 1000 грн. – за оплату юридичних послуг, 120 грн. за сплату витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи та 320 грн. за сплату судового збору.

В решті оскаржуване рішення залишити без змін.

рішення набирає законної сили з моменту його проголошення.

Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, мають право оскаржити рішення апеляційного суду та рішення суду першої інстанції до Верховного Суду України протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили рішення апеляційної інстанції, з подачею касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.