розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Івано-Франківську цивільну справу за позовом ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3 до Житлово-експлуатаційної організації №3, Державного міського підприємства "Івано-Франківськтеплокомуненерго", Виконавчого комітету Івано-Франківської міської ради про зобов'язання припинити надання централізованого гарячого водопостачання та централізовану подачу теплової енергії, нарахування розміру сум по оплаті за надані послуги,-

Позивачі звернулися з позовом до Житлово-експлуатаційної організації №3 та ДМП "Івано-Франківськтеплокомуненерго" з вимогами про зобов'язання ЖЕО №3, як балансоутримувача будинку №АДРЕСА_1 та надавача послуг з централізованого гарячого водопостачання та централізованої подачі теплової енергії, припинити надання централізованого гарячого водопостачання та централізованої подачі теплової енергії в їх квартиру; зобов'язання ДМП "Івано-Франківськтеплокомуненерго" з 25 червня 2009 року припинити нарахування розміру сум по оплаті послуг з централізованого гарячого водопостачання та централізованої подачі теплової енергії по квартирі АДРЕСА_1, що в м.Івано-Франківську та належить на праві спільної сумісної валасності ОСОБА_1, ОСОБА_2 та ОСОБА_3.

Вимоги позову обгрунтовували тим, що в квартирі № АДРЕСА_1 встановили за власні кошти бойлер для підігріву води та масляні радіатори для обігріву приміщення, які живляться від електромережі. Після закінчення опалювального сезону вони звернулися в ДМП Івано-Франківськтеплокомуненерго" та ЖЕО №3 з заявами про відключення квартири від мережі централізованого гарячого водопостачання та централізованої подачі теплоенергії, однак їм було відмовлено через неможливість припинення подачі послуг до інших квартир. Договір про надання послуг централізованого гарячого водопостачання та централізованої подачі теплоенергії від 01.03.2003р., укладений між ОСОБА_1 та ДМП "Івано-Франківськтеплокомуненерго", втратив чинність з 01.01.2006р., тому не зрозуміла позиція відповідачів щодо примусового надання послуг. Просять зобов'язати відповідачів припинити постачання теплової енергії. Оскільки такі функції передано ЖЕО-3, його слід зобов'язати провести таке припинення, а ДМП "Івано-Франківськтеплокомуненерго" зобов'язати припинити нарахування оплати за послуги з 25.06.2009 року.

Ухвалою суду від 29 квітня 2010 року до участі у справі залучено Виконавчий комітет Івано-Франківської міської ради в якості співвідповідача.

Позивачі ОСОБА_2 та ОСОБА_1 подали суду клопотання про підтримання позовних вимог та розгляд справи без їх участі.

В судовому засіданні позивач ОСОБА_3 та її представник заявлені вимоги підтримали повністю, просили суд їх задоволити.

Представник відповідача ДМП Івано-Франківськ теплокомуненерго" заявлений позов не визнав, просив відмовити в його задоволенні з огляду на те, що відключення від центрального опалення можливе тільки в порядку визначеному Наказом Міністерства будівництва, архітектури та житлово-комунального господарства України від 22.11.05р. за №4 (z1478-05) з дозволу відповідної комісії міськвиконкому та на підставі розроблених технічних умов, що у позивачів відсутнє.

Представник відповідача - Виконкому Івано-Франківської міської ради в судовому засіданні позов не визнав з тих підстав, що позивачі не зверталася з відповідною заявою до виконкому про надання дозволу на відключення від центрального опалення та на підключення автономного. Тоді як для цього законом та розробленим Наказом Міністерства будівництва, архітектури та житлово-комунального господарства України від 22.11.05р. за №4 (z1478-05) , визначено порядок відключення та підключення автономного, чого позивачі не дотрималася, тому підстави для припинення надання послуг відсутні.

Представники відповідача ЖЕО № 3 вимоги позову не заперечували при умові виготовлення позивачами проектно-пошукової документації.

Заслухавши пояснення сторін, дослідивши матеріали справи, суд дійшов висновку, що позов підлягає до задоволення виходячи з наступного.

Судом встановлено, що відповідно до Свідоцтва про право на житло від 23.01.1998 року, ОСОБА_1, ОСОБА_2 та ОСОБА_4 належить на праві спільної сумісної власності квартира № АДРЕСА_1 (а.с.8).

В квартирі № АДРЕСА_1, позивачі встановили бойлер для нагрівання води та масляні радіатори, які живляться від електромережі.

Позивачі звернулися до відповідачів - ДМП Івано-Франківськтеплокомуненерго" та ЖЕО №3 із заявами від 19.06.2009р. та від 25.06.2009р., відповідно, про відключення квартири від мережі централізованого гарячого водопостачання та централізованої подачі теплоенергії (а.с.11-12).

Листом №222 від 28.07.2009р. ДМП "Івано-Франківськтеплокомуненерго" повідомило позивачів про неможливість відключення помешкання від централізованого теплопостачання та припинити нарахуванняплати за послуги, оскільки наказом Міністерства будівництва, архітектури та житлово-комунального господарства України від 22.11.2005р. №4 "Про затвердження Порядку відключення окремих житлових будинків від мереж централізованого опалення та постачання гарячої води при відмові споживачів від централізованого теплопостачання" (z1478-05) , так як даним нормативним документом відключення окремих квартир житлового будинку від централізованого теплопостачання не передбачено (а.с.13).

Відповідно до ст. 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу, способами захисту цивільних прав та інтересів може бути, зокрема, визнання права, визнання правочину недійсним, припинення дії, яка порушує право, зміна правовідношення.

Згідно п.1 ст.19 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" відносини між учасниками договірних відносин у сфері житлово-комунальних послуг здійснюються виключно на договірних засадах.

комунальні послуги - результат господарської діяльності, спрямованої на задоволення потреби фізичної чи юридичної особи у забезпеченні холодною та гарячою водою, водовідведенням, газо- та електропостачанням, опаленням, а також вивезення побутових відходів у порядку, встановленому законодавством.

Згідно ч.6 ст.26 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" у разі зникнення потреби в отриманні послуги або відмови споживача від користування послугою виконавця/виробника споживач має право розірвати договір у порядку, встановленому законом. Аналіз даної норми вказує на те, що законодавець передбачив право споживача послуг відмовитися від їх надання і визначив для цього спосіб — розірванням договору.

Разом з тим, не зважаючи на те, що в спірному випадку договір між сторонами втратив чинність з 01 січня 2006 року, суд приходить до висновку про можливість застосування даної норми в цьому випадку, оскільки втрата чинності договору не може бути підставою для неможливості реалізації споживачем свого права на відмову від послуги, тоді як така є правом споживача за даним законом. Примусове надання послуг даним законом не передбачено.

Вказана обставина порушує законні права та інтереси позивачів як споживачів.

Відповідно до ч.3,4 ст. 42 Конституції України не допускається зловживання монопольним становищем на ринку... Держава захищає права споживачів, здійснює контроль за якістю і безпечністю продукції та усіх видів послуг і робіт...

За наявності заяви позивачів про відмову від послуги та за відсутності договору на надання таких послуг чи цивільного акту про обов'язковість надання цих послуг, ДМП "Івано-Франківське теплокомуненерго" не вправі в односторонньому порядку без згоди споживачів в порушення їх прав насильно зобов'язувати отримувати житлово-комунальні послуги та вимагати оплати за надані послуги.

Посилання відповідачів на необхідність застосування в спірному випадку вимог положення Наказу Міністерства будівництва, архітектури та житлово-комунального господарства України від 22.11.05р. за №4 (z1478-05) суд вважає неналежним, оскільки таке регламентує порядок відключення окремих житлових будинків від мереж централізованого опалення та постачання гарячої води при відмові споживачів від централізованого теплопостачання.

Суд знаходить суперечливим твердження відповідача МВК щодо можливості відключення позивачів від централізованого опалення тільки в порядку отримання дозволу на відключення з підключенням автономного опалення, оскільки в спірному випадку позивачі не ставлять питання про надання їм дозволу на підключення автономного опалення.

З огляду на наведене суд приходить до висновку, що позовні вимоги підлягають до задоволення. Слід ЖЕО №3, як балансоутримувача будинку № АДРЕСА_1 та надавача послуг слід зобов'язати припинити надання централізованого гарячого постачання та централізовану подачу теплової енергії в квартиру АДРЕСА_1 та належить позивачам на праві спільної сумісної власності, а ДМП "Івано-Франківськтеплокомуненерго" з часу набрання рішенням законної сили, припинити нарахування розміру сум по оплаті послуг з централізованого гарячого водопостачання та централізованої подачі теплової енергії по даній квартирі.

На підставі наведеного, згідно ст. 42 Конституції України,ст.ст.13,16 ЦКУ, ст.ст.19,20,21,22,26 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" та керуючись ст.ст. 10, 11, 58, 59, 60, 215, 218, 213, 214 ЦПК України,-

Позов задоволити.

Зобов'язати Житлово-експлуатаційну організацію №3, як балансоутримувача будинку АДРЕСА_1 та надавача послуг централізованого гарячого водопостачання та централізованої подачі теплової енергії припинити надання послуг з централізованого гарячого водопостачання та централізованої подачі теплової енергії в квартиру АДРЕСА_1 та належить на праві спільної сумісної власності ОСОБА_1, ОСОБА_2 та ОСОБА_3.

Зобов'язати Державне міське підприємство "Івано-Франківськтеплокомуненерго" з часу набрання рішенням законної сили припинити нарахування розміру сум по оплаті послуг з централізованого гарячого водопостачання та централізованої подачі теплової енергії по квартирі АДРЕСА_1 та належить на праві спільної сумісної власності ОСОБА_1, ОСОБА_2 та ОСОБА_3.

Стягнути з відповідачів - ЖЕО №3, ДМП " Івано-Франківськтеплокомуненерго" та Виконавчого комітету Івано-Франківської міської ради на користь позивачів витрати по оплаті судового збору в сумі 8,50 грн. та 37,50 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Апеляційна скарга, подана після закінчення строків, установлених статтею 294 ЦПК України, залишається без розгляду, якщо апеляційний суд за заявою особи, яка її подала, не знайде підстав для поновлення строку, про що постановляється ухвала.