колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Автономної Республіки Крим у складі:

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Сімферополі цивільну справу за позовом ОСОБА_5 до Закритого акціонерного товариства "Кримський винно-коньячний завод "Бахчисарай" (ЗАТ "Бахчисарайський виноробний завод"), корпорації "Тролайнінг Україна" про стягнення суми боргу, за зустрічним позовом Закритого акціонерного товариства "Кримський винно-коньячний завод "Бахчисарай" (ЗАТ "Бахчисарайський виноробний завод"), 3 особа - корпорація "Тролайнінг Україна", до ОСОБА_5 про визнання правочину недійсним, за апеляційною скаргою ОСОБА_5 на рішення Бахчисарайського районного суду Автономної Республіки Крим від 03 грудня 2009 року,

08 лютого 2007 року ОСОБА_5 звернувся до суду з позовом до Закритого акціонерного товариства "Бахчисарайський виноробний завод", корпорації "Тролайнінг Україна" про стягнення суми боргу. Вимоги мотивовані тим, що 06 травня 2006 року між ЗАТ "Бахчисарайський виноробний завод" і ОСОБА_5 було укладено договір безвідсоткової фінансової допомоги, згідно з яким ОСОБА_5 надав Закритому акціонерному товариству "Бахчисарайський виноробний завод" /далі – ЗАТ "Бахчисарайський виноробний завод"/ позику в розмірі 252500 грн. на строк до 06.08.2006 року, але зобов’язання у строк обумовлений договором виконані не були. 15 серпня 2006 року між ОСОБА_5, ЗАТ "Бахчисарайський виноробний завод" та корпорацією "Тролайнінг Україна" у виконання зазначеного договору був укладений новий договір новації, згідно з умовами якого товариство взяло на себе зобов’язання повернути кредиторові в добровільному порядку 252 500 грн. у строки, визначені в п. 7 договору, а корпорація як поручитель зобов’язалася сплатити проценти за користування боржником грошовими коштами в розмірі 13 відсотків річних. Але боржником і поручителем належним чином умови договору виконані не були. За графіком сплати боргу товариство повернуло 50 000 грн. Решту боргу в сумі 202 500 грн. позивач від товариства не отримав, а корпорація взагалі за договором не виконала своїх зобов’язань. За таких обставин, посилаючись на ст. ст. 1046, 1048, 1049, 1050, 1051, 625, 553, 554 ЦК України та положення договору, позивач ставить питання про стягнення з відповідачів у солідарному порядку суми заборгованості в розмірі 202500 грн., пені в розмірі 7733 грн. 84 коп., суми інфляції в розмірі 102 424 грн. 50 коп., 3 % річних в розмірі 18225 грн., а також понесені судові витрати. Також просить стягнути з корпорації "Тролайнінг Україна" суму процентів за користування боржником грошовими коштами кредитора в розмірі 103 996 грн. 28 коп.

12 жовтня 2009 року ЗАТ "Бахчисарайський виноробний завод" звернулося до суду з зустрічним позовом до ОСОБА_5 про визнання недійсним договору безвідсоткової фінансової допомоги, укладеного між ЗАТ "Бахчисарайський виноробний завод" та ОСОБА_5 15.05.2006 року. Вимоги мотивовані тим, що договір безвідсоткової фінансової допомоги від 15.05.2006 року, укладений між ОСОБА_5 та ЗАТ "Бахчисарайський виноробний завод", був підписаний членами ради директорів – Шаталовою Г.І., Жуковською Л.О., Жуковським О.М., Кірієнко В.А. Відповідно до п. 10.4.6 Статуту ЗАТ "Бахчисарайський виноробний завод" рада директорів складається з Генерального директора і членів ради директорів, до яких можуть входити керівники структурних підрозділів, інші посадові особи, які не є акціонерами. Згідно з довідкою ТОВ "Реєстр-Сервіс" від 14.11.2007 року Жуковський О.М. і Кірєєнко В.А. на час підписання спірного договору були акціонерами ЗАТ "Бахчисарайський виноробний завод", крім того, Кірєєнко В.А. не була керівником структурного підрозділу ЗАТ "Бахчисарайський виноробний завод". У зв’язку з цим вважають, що договір був підписаний особами, які не мали права на його підписання. Просить визнати договір № 15 безвідсоткової фінансової допомоги, укладений між радою директорів ЗАТ "Бахчисарайський виноробний завод" і ОСОБА_5 06.05.2006 року, недійсним на підставі ст. ст. 203, 215 ЦК України.

рішенням Бахчисарайського районного суду Автономної Республіки Крим від 03 грудня 2009 року у задоволенні позову ОСОБА_5 відмовлено. Зустрічний позов Закритого акціонерного товариства "Бахчисарайський виноробний завод" задоволено. Визнано недійсним договір безвідсоткової фінансової допомоги /позики/ № 15 від 06 травня 2006 року, укладений між ОСОБА_5 та Закритим акціонерним товариством "Бахчисарайський виноробний завод".

В апеляційній скарзі ОСОБА_5 просить скасувати зазначене рішення суду з ухваленням нового про задоволення його позовних вимог і відмову у задоволенні зустрічного позову Закритого акціонерного товариства "Бахчисарайський виноробний завод", посилаючись на порушення норм процесуального права.

У запереченнях на апеляційну скаргу Закрите акціонерне товариство "Кримський винно-коньячний завод "Бахчисарай" (Закрите акціонерне товариство "Бахчисарайський виноробний завод") просить рішення суду залишити без змін, вважає його законним, а апеляційну скаргу відхилити як необґрунтовану.

Під час розгляду справи в суді апеляційної інстанції було проведена зміна найменування юридичної особи –відповідача ЗАТ "Бахчисарайський виноробний завод" на ЗАТ "Кримський винно-коньячний завод "Бахчисарай" (а.с. 56 т. 2).

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, заперечення на апеляційну скаргу, вислухавши пояснення позивача ОСОБА_5, представника Закритого акціонерного товариства "Кримський винно-коньячний завод "Бахчисарай", колегія суддів вважає, що апеляційна скарга є обґрунтованою і підлягає задоволенню з наступних підстав.

Ухвалюючи рішення про задоволення зустрічного позову, суд першої інстанції виходив з того, що договір безвідсоткової фінансової допомоги (позики) № 15 від 06 травня 2006 року не відповідає вимогам закону, тому у суду є достатні правові підстави, передбачені ч. 1 ст. 203 та ч. 1 ст. 215 ЦК України для визнання його недійсним з моменту укладання. При цьому визнав встановленим, що оскільки недійсний правочин не створює юридичних наслідків, тому договір від 15 серпня 2006 року з корпорацією "Тролайнінг Україна", за умовами якого корпорація взяла на себе зобов’язання по сплаті ОСОБА_5 процентів за користування винзаводом коштами, також підлягає визнанню недійсним.

Колегія суддів апеляційного суду не погоджується з таким вирішенням спору, вважає, що суд першої інстанції при розгляді справи дійшов висновків, які не відповідають обставинам справи, припустився порушень норм матеріального права.

Відповідно до частин 1 статті 203 Цивільного кодексу України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства.

За частиною 1 статті 215 Цивільного кодексу України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою — третьою, п’ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

При апеляційному перегляді справи встановлено, що 06.05.2006 року між ОСОБА_5 і Закритим акціонерним товариством "Бахчисарайський виноробний завод" в особі ради директорів, діючої на підставі статуту, було укладено письмовий договір зворотної фінансової допомоги (позики) на безоплатній основі, згідно з яким ОСОБА_5 надав ЗАТ "Бахчисарайський виноробний завод" безпроцентну позику в сумі 252 500 грн. на термін до 06 вересня 2006 року.

Відповідно до ч. 2 ст. 207 ЦК України правочин, який вчинила юридична особа, підписується особами, уповноваженими на це її установчими документами, довіреністю, законом або іншими актами цивільного законодавства та скріплюється печаткою.

Пунктом 10.1 статуту ЗАТ "Бахчисарайський виноробний завод", який діяв на час виникнення спірних правовідносин, передбачено, що виконавчими органами товариства є загальні збори акціонерів, рада товариства (наглядова рада), рада директорів.

Згідно з пунктом 10.4.1 статуту ЗАТ, виконавчим органом товариства, який здійснює керівництво його сучасною діяльністю, є рада директорів на чолі з Генеральним директором.

Пунктом 10.4.3 статуту ЗАТ передбачено, що рада директорів вирішує всі питання діяльності товариства, крім тих, що віднесені до виключеної компетенції загальних зборів.

Відповідно до пункту 10.4.6 статуту ЗАТ, рада директорів складається з Генерального директора, який призначається загальними зборами строком на п’ять років, і членів ради директорів, куди могуть входити керівники структурних підрозділів, інші посадові особи, які не є акціонерами.

Згідно з рішенням загальних зборів акціонерів ЗАТ "Бахчисарайський виноробний завод" до складу ради директорів було обрано сім осіб: Турека А.І., Шаталова Г.І., Калініченко В.А., Жуковського О.М., Жуковську Л.А., Кірієнко В.А., Хулапову Г.М. (а.с. 9-11).

Вирішуючи спір, суд першої інстанції дійшов висновку, що оспорюваний договір зворотної фінансової допомоги (позики) від 06.05.2006 року був підписаний не всіма членами ради директорів, а тільки чотирма, два з яких у порушення п. 10.4.6 Статуту ЗАТ, а саме Жуковський О.М. та Кірієнко В.А., були акціонерами та не мали права входити до складу ради директорів, тому зазначений договір не відповідає вимогам закону.

Але при цьому суд першої інстанції не зазначив, якому саме закону не відповідає договір зворотної фінансової допомоги (позики) від 06.05.2006 року, хоча це має суттєве значення для вирішення даного спору, оскільки за правилами ч. 1 ст. 203 ЦК України правочин може бути визнаний недійсним тільки у разі якщо його зміст суперечить цьому Кодексу та іншим актам цивільного законодавства.

Посилаючись на те, що членами ради директорів можуть бути керівники структурних підрозділів, інші посадові особи, які не є акціонерами, суд першої інстанції не звернув уваги на те, що склад ради директорів з зазначенням конкретних осіб був обраний рішенням загальних зборів акціонерів ЗАТ "Бахчисарайський виноробний завод", яке в установленому законом порядку ніким оспорено не було і склад ради директорів товариством не змінювався і не визнавався нелегітимним, а навпаки, на протязі тривалого часу виконував функції виконавчого органу ЗАТ.

Що стосується посилання суду на те, що договір зворотної фінансової допомоги (позики) від 06.05.2006 року підписаний не всіма членами ради директорів, то за правилами ч. 2 ст. 99, ст. 98 ЦК України рішення виконавчим органом приймаються більшістю членів ради директорів.

Як убачається зі змісту договору від 06.05.2006 року, договір від імені юридичної особи підписаний більшістю членів ради директорів.

З огляду на наведене, колегія суддів вважає, що оспорюваний договір зворотної фінансової допомоги (позики) від 06.05.2006 року не можна вважати таким, що укладений від імені юридичної особи – ЗАТ "Бахчисарайський виноробний завод" не повноважним складом ради директорів.

Крім того, згідно з вимогами ст. 241 ЦК України правочин, вчинений представником з перевищенням повноважень, створює, змінює, припиняє цивільні права та обов’язки особи, яку він представляє лише у разі наступного схвалення правочину цією особою. Правочин вважається схваленим зокрема у разі, якщо особа, яку він представляє, вчинила дії, що свідчить про прийняття його до виконання.

Як убачається з матеріалів справи, після укладення даного договору, юридичною особою - ЗАТ "Бахчисарайський виноробний завод" грошові кошти були одержані від позикодавця ОСОБА_5, що підтверджується квитанцією до прибуткового касового ордеру № 77, яка підписана головним бухгалтером ЗАТ (а.с. 11 т. 1).

Проти зазначених обставин у суді апеляційної інстанції не заперечував представник товариства та підтвердив факт отримання грошових коштів у сумі 252 500 грн. за договором зворотної фінансової допомоги (позики) від 06.05.2006 року.

З матеріалів справи також вбачається, що за договором зворотної фінансової допомоги (позики) від 06.05.2006 року ЗАТ "Бахчисарайський виноробний завод" зобов’язання у строк обумовлений договором виконані не були, у зв’язку з чим 15 серпня 2006 року сторонами у виконання зазначеного договору був укладений новий договір, який повністю замінив зобов’язання боржника перед кредитором, які випливають із договору від 06.05.2006 року, та встановив нові правовідносини між кредитором і боржником, а також поручителем (новація) (а.с. 7 т. 1). Даний договір від імені боржника - юридичної особи був підписаний виконуючим обов’язки генерального директора ЗАТ "Бахчисарайський виноробний завод" Кузьміним В.В., який відповідно до положень статуту ЗАТ мав повноваження на укладення даного договору.

Виходячи з наведеного, колегія суддів вважає, що всі вищезазначені дії ЗАТ "Бахчисарайський виноробний завод", яке прийняло за договором позики кошти, користувалось та розпоряджалось цими коштами, свідчать про прийняття ним договору до виконання та про наступне схвалення юридичною особою договору зворотної фінансової допомоги (позики) від 06.05.2006 року.

Між тим, вирішуючи спір, суд першої інстанції у порушення вимог ст. 213 ЦПК України на зазначене уваги не звернув.

За таких обставин, колегія суддів вважає, що оспорений договір зворотної фінансової допомоги (позики) від 06.05.2006 року відповідає вимогам закону і волевиявленню сторін, тому відсутні правові підстави для визнання його недійсним з підстав частин 1 статті 203 та ч. 1 ст. 215 Цивільного кодексу України.

Що стосується висновків суду про визнання недійсним договору від 15 серпня 2006 року, укладеного між ОСОБА_5 і корпорацією "Тролайнінг Україна", то колегія суддів з ними не погоджується.

Відповідно до вимог ч. 1 ст. 11 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

Так, зі змісту позову ЗАТ вбачається, що позивачем заявлені вимоги про визнання недійсним договору зворотної фінансової допомоги (позики) від 06.05.2006 року на підставі ст.ст. 203, 215 ЦК України. Вимог про визнання договору від 15.08.2006 року недійсним заявлено не було (а.с. 3-4 т.2).

За таких обставин, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції вийшов за межі позову та увійшов в обговорення питання про визнання недійсним договору від 15 серпня 2006 року, укладеного між ОСОБА_5 і корпорацією "Тролайнінг Україна" щодо сплати корпорацією процентів за користування боржником коштами кредитора.

О скільки cуд першої інстанції зазначеного не врахував та вирішив спір з порушенням норм матеріального і процесуально права, що відповідно до п. п. 1, 4 частини 1 статті 309 Цивільного процесуального кодексу України є підставою для скасування судового рішення з ухваленням нового рішення про відмову у задоволенні позову про визнання недійсним договору зворотної фінансової допомоги (позики) від 06.05.2006 року.

Відмовляючи у задоволенні позову ОСОБА_5 про стягнення суми боргу, суд першої інстанції виходив з безпідставності позовних вимог.

Проте з такими висновками суду першої інстанції погодитися не можна.

При апеляційному перегляді справи встановлено, що 15 серпня 2006 року між ОСОБА_5, ЗАТ "Бахчисарайський виноробний завод" в особі виконуючого обов’язки генерального директора Кузьміна В.В. і корпорацією "Тролайнінг Україна" був укладений договір, згідно з умовами якого, на день підпису зазначеного договору у виконання договору безвідсоткової фінансової допомоги заборгованість боржника перед кредитором складає 252 500 грн., яку боржник зобов’язався повернути кредиторові в добровільному порядку і строки, які визначені в п. 7 даного договору.

Пунктами 3 і 4. договору передбачено, що поручитель - корпорація "Тролайнінг Україна", взяв на себе зобов’язання сплатити кредитору проценти за користування боржником грошовими коштами в розмірі 13 % річних від суми 252 500 грн. Виплата процентів проводиться щомісячно відповідно до п. 7 даного договору. Поручитель зобов’язаний перерахувати суму процентів, які зазначені в п. 3 договору на рахунок кредитора.

Згідно з пунктами 5 та 11 договору поручитель поручається перед кредитором за виконання боржником зобов’язання, яке передбачено п. 2 даного договору. Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, штрафних санкцій та процентів.

Відповідно до вимог ст. 1049 ЦК України позичальник зобов’язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Статтею 1048 ЦК України встановлено, що позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 1050 ЦК України, якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов’язаний сплатити грошову суму відповідно до статті 625 цього Кодексу.

Згідно зі ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов’язання, на вимогу кредитора зобов’язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Відповідно до пункту 7 договору сторонами був визначений графік повернення боржником суми боргу та поручителем відсотків за договором. Останню суму боргу боржник повинен був сплатити 15 лютого 2007 року, а поручитель проценти.

Між тим, як убачається з матеріалів справи, боржником і поручителем не були виконані належним чином умови договору. Так, боржником за графіком сплати боргу 15 вересня 2006 року було повернено 20 000 грн. і 15 жовтня 2006 року – 30 000 грн., а всього було виплачено 50 000 грн. Решту суму боргу 202 500 грн. позивач від відповідача не отримав. Поручитель за графіком сплати процентів взагалі не приступив до виконання зобов’язання за договором.

Відповідно до вимог ст. 553 ЦК України за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов’язку. Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов’язання боржником.

Статтею 554 ЦК України передбачено, що у разі порушення боржником зобов’язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поручики не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність. Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки.

За таких обставин, оскільки боржник у строк передбачений договором не повернув позивачеві всю суму основного боргу, чим допустив порушення своїх зобов’язань за договором, то боржник і поручитель повинні відповідати перед позивачем-кредитором як солідарні боржники, включаючи суму основного боргу з урахуванням індексу інфляції за весь час прострочення, три проценти річних від простроченої суми, а також пеню.

Згідно з наданим позивачем розрахунком, сума основного боргу складає 202 500 грн., а з урахуванням встановленого індексу інфляції за час прострочення зобов’язання 304 924 грн. 50 коп. (202 500 грн. + 102 424 грн. 50 коп.), три проценти річних за час прострочення грошового зобов’язання в сумі 18 225 грн. та пені відповідно до п. 10 договору в сумі 7733 грн. (а.с. 18 т. 2)

У засіданні суду апеляційної інстанції позивач просив стягнути на його користь заборгованість за договором згідно з наданим ним розрахунком від 16.11.2009 року.

Представник відповідача проти наданого позивачем розрахунку не заперечував і фактично з ним погодився.

Таким чином відповідно до ч. 1 ст. 303 ЦПК України суд розглядає вимоги щодо визначення суми заборгованості за договором в межах заявлених позивачем вимог.

Що стосується стягнення процентів за користування боржником грошовими коштами кредитора в розмірі 103 996 грн. 28 коп., то цю суму повинен сплатити поручитель, оскільки відповідно до умов договору, ці зобов’язання додатково взяв на себе поручитель.

Відповідно до вимог ст. 88 ЦПК України підлягають стягнення солідарно з відповідачів на користь позивача понесені ним судові витрати, а саме судовий збір у сумі 1700 грн. і витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи 30 грн. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи в сумі 90 грн. на рахунок № 31215263700002, одержувач – держбюджет м. Сімферополя, код бюджетної класифікації доходів: 22050002, код ЄДРПОУ – 34740405, банк – ГУ Держказначейства України в АРК, МФО – 824026.

На підставі викладеного, колегія суддів вважає, що рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню за підстав пунктів 3, 4 частини 1 статті 309 Цивільного кодексу України з ухваленням нового рішення про задоволення позовних вимог ОСОБА_5

Виходячи з наведеного та керуючись статтями 303, 307, 309, 314, 316 Цивільного процесуального кодексу України, колегія суддів судової палати у цивільних справах,

Апеляційну скаргу ОСОБА_5 задовольнити.

рішення Бахчисарайського районного суду Автономної Республіки Крим від 03 грудня 2009 року скасувати і ухвалити нове.

У задоволенні зустрічного позову Закритого акціонерного товариства "Кримський винно-коньячний завод "Бахчисарай" (ЗАТ "Бахчисарайський виноробний завод") до ОСОБА_5, 3 особа – корпорація "Тролайнінг Україна", про визнання правочину недійсним – відмовити.

Позов ОСОБА_5 задовольнити.

Стягнути з Закритого акціонерного товариства "Кримський винно-коньячний завод "Бахчисарай" і корпорації "Тролайнінг Україна" на користь ОСОБА_5 солідарно 304924 грн. 50 коп. боргу за договором позики з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення виконання грошового зобов’язання, три проценти річних від простроченої суми в розмірі 18225 грн., пеню в розмірі 7733 грн. 84 коп., а усього 330883 грн. 34 коп.

Стягнути з корпорації "Тролайнінг Україна" на користь ОСОБА_5 проценти за договором позики в сумі 103 996 грн. 28 коп.

Стягнути з Закритого акціонерного товариства "Кримський винно-коньячний завод "Бахчисарай" (ЗАТ "Бахчисарайський виноробний завод") і корпорації "Тролайнінг Україна" на користь ОСОБА_5 солідарно судовий збір у сумі 1700 грн. і витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи – 30 грн.

Стягнути з Закритого акціонерного товариства "Кримський винно-коньячний завод "Бахчисарай" (ЗАТ "Бахчисарайський виноробний завод") і корпорації "Тролайнінг Україна" солідарно витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи – 90 грн. на рахунок № 31215263700002, одержувач – держбюджет м. Сімферополя, код бюджетної класифікації доходів: 22050002, код ЄДРПОУ – 34740405, банк – ГУ Держказначейства України в АРК, МФО – 824026.

рішення апеляційного суду набирає законної сили з моменту його проголошення.

рішення може бути оскаржено у касаційному порядку до суду касаційної інстанції протягом двадцяти днів.