розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Луцьку цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_4, ОСОБА_5, Волинської регіональної дирекції ЗАТ "Страхова група "ТАС" про відшкодування матеріальної і моральної шкоди, за апеляційною скаргою відповідача ОСОБА_5 та його представника ОСОБА_6 на рішення Луцького міськрайонного суду від 29 квітня 2010 року, -

В грудні 2008 року ОСОБА_1 звернулась в суд із зазначеним позовом. Вказувала на ті обставини, що 7 липня 2008 року на вулиці Глушець в місті Луцьку Волинської області, з вини водія ОСОБА_4, який перебував у трудових відносинах з приватним підприємцем ОСОБА_5 і керував його автомобілем "Мерседес-Бенц" р.н. НОМЕР_3, сталась дорожньо-транспортна пригода. Під час даної ДТП було пошкоджено її автомобіль "Рено" р.н. НОМЕР_2, а також вона отримала середньої важкості тілесні ушкодження та тривалий час перебувала на стаціонарному лікуванні і їй було встановлено другу групу інвалідності. Враховуючи вартість відновлювального ремонту автомобіля, витрати на лікування, потреби у санаторно-курортному лікуванні, оренду транспортного засобу для підприємницької діяльності позивач просила стягнути матеріальну шкоду з відповідачів у сумі 77897 грн.

Крім того, ОСОБА_1 зазначала, що перенесеним фізичним болем від отриманих травм під час ДТП, подальшим погіршенням стану здоров’я, їй було завдано моральну шкоду в розмірі 50000 грн., яку також повинні відшкодувати відповідачі.

В ході розгляду справи в суді позивач збільшила позовні вимоги та враховуючи упущену вигоду, яку б вона отримала займаючись підприємницькою діяльністю, просила стягнути з відповідачів солідарно в її користь 95352 грн. матеріальної шкоди, 50000 грн. за завдану моральну шкоду та відшкодувати понесені судові витрати.

23 лютого 2009 року до участі у справі ухвалою суду було притягнуто третю особу на стороні відповідачів, товариство з додатковою відповідальністю "Альянс Україна".

рішенням Луцького міськрайонного суду від 29 квітня 2010 року позов задоволено частково. Стягнуто з ОСОБА_5 в користь ОСОБА_1 27440 грн. за заподіяну матеріальну шкоду та 2450 грн. відшкодування моральної шкоди. Стягнуто з Волинської регіональної дирекції ЗАТ "Страхова група "ТАС" в користь ОСОБА_1 2550 грн. відшкодування моральної шкоди та 49 грн. 40 коп. за завдану матеріальну шкоду. Відшкодовано позивачу за рахунок відповідачів 304 грн. 89 коп. понесених судових витрат.

Зобов’язано ОСОБА_1 після повного відшкодування завданої їй матеріальної шкоди передати ОСОБА_5 пошкоджений автомобіль та свідоцтво про його реєстрацію.

В позові ОСОБА_1 до ОСОБА_4 відмовлено.

В поданій на рішення апеляційній скарзі відповідач ОСОБА_5 та його представник ОСОБА_6 просять рішення суду скасувати як незаконне, прийняте з порушенням норм матеріального та процесуального права та направити справу на новий розгляд.

Заслухавши пояснення осіб, які беруть участь у справі, дослідивши обставини справи та перевіривши їх доказами колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає до задоволення частково з таких підстав.

Задовольняючи позов ОСОБА_1 до ОСОБА_5 в частині відшкодування матеріальної та моральної шкоди, завданої внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, суд першої інстанції виходив з того, що дана шкода була заподіяна позивачу з вини працівника відповідача ОСОБА_4 під час виконання ним своїх трудових обов’язків. Крім того визначаючи розмір відшкодування шкоди, суд зобов’язав ОСОБА_5 сплатити ОСОБА_1 лише різницю між фактичним розміром матеріальної шкоди, пошкодженням автомобіля, і отриманою нею згідно договору страхування страховою виплатою. Також суд, відшкодовуючи вартість пошкодженого автомобіля, що не може використовуватись за призначенням і проведення відновлювального ремонту якого економічно недоцільно, зобов’язав його власника ОСОБА_1, після відшкодування їй збитків, передати цей автомобіль ОСОБА_5 як особі, відповідальній за шкоду, на думку колегії суддів з такими висновками суду першої інстанції можна погодитись, оскільки суд дійшов їх на основі повного з’ясування обставин, на які сторони посилалися як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених в судовому засіданні дослідженими доказами, з дотриманням норм матеріального й процесуального права.

Разом з тим, зодовольняючи частково позовні вимоги ОСОБА_1 про відшкодування майнової і моральної шкоди до Волинської регіональної дирекції ЗАТ "Страхова група "ТАС", суд першої інстанції виходив з того, що цивільно-правова відповідальність ОСОБА_5, як власника автомобіля "Мерседес-Бенц" р.н. НОМЕР_3, застрахована Волинською РД ЗАТ "СГ "ТАС" за "Полісом обов’язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" від 10 жовтня 2007 року і саме регіональною дирекцією позивачу було виплачено 25500 грн. страхового відшкодування за пошкодження з вини страхувальника ОСОБА_5 її автомобіля.

Проте погодитись з висновком суду, що саме Волинська РД ЗАТ "СГ "ТАС" повинна нести матеріальну і моральну відповідальність за даним позовом не можна.

Відповідно до ст. 979 ЦК України за договором страхування одна сторона (страховик) зобов’язана у разі настання певної події (страхового випадку) виплатити другій стороні (страхувальникові) або іншій особі, визначеній у договорі, грошову суму (страхову виплату), а страхувальник зобов’язується сплачувати страхові платежі та виконувати інші умови договору.

Згідно ч.1 ст.984 цього Кодексу страховиком є юридична особа, яка спеціально створена для здійснення страхової діяльності та одержала у встановленому порядку ліцензію на здійснення страхової діяльності.

Встановлено, що на момент дорожньо-транспортної пригоди, у якій позивач ОСОБА_1 отримала тілесні ушкодження та було пошкоджено її автомобіль, відносини між страховиком ЗАТ "СГ "ТАС" та страхувальником приватним підприємцем ОСОБА_5, яким було застраховано цивільно-правову відповідальність водіїв, що перебувають за кермом транспортного засобу "Мерседес-Бенц" р.н. НОМЕР_3, на законних підставах, регулювалися на підставі "Полісу обов’язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" АДРЕСА_1 від 11 жовтня 2007 року (далі Договором). Страховиком за даним договором було ЗАТ "Страхова група "ТАС" і сам договір укладався його Волинською регіональною дирекцією, яка згідно п.2.7 Статуту товариства не є юридичною особою.

Отже, Волинська РД "СГ "ТАС", не будучи юридичною особою, як неналежний відповідач не могла нести майнову відповідальність за даним позовом. На дану обставину суд першої інстанції увагу не звернув та не залучив до участі у справі належного відповідача ЗАТ "СГ "ТАС".

За таких обставин ухвалене у справі рішення в частині стягнення з Волинської РД ЗАТ "СГ "ТАС" в користь ОСОБА_1 відшкодування матеріальної та моральної шкоди та понесених судових витрат підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення про відмову в позові як до неналежного відповідача.

Враховуючи суму грошових коштів, що відшкодовується позивачу за завдану матеріальну і моральну шкоду та вимоги ст. 88 ЦПК України, з відповідача ОСОБА_5 в користь ОСОБА_1 слід стягнути 30 грн. понесених судових витрат по сплаті ІТЗ та в дохід держави судовий збір в сумі (274,40 + 8,50) = 282 грн. 90 коп.

В іншій частині рішення слід залишити без змін.

Керуючись ст.ст. 303, 307, 309, 316, 317, 319 ЦПК України, колегія суддів,

Апеляційну скаргу відповідача ОСОБА_5 та його представника ОСОБА_6 задоволити частково.

рішення Луцького міськрайонного суду від 29 квітня 2010 року в даній справі в частині стягнення з Волинської регіональної дирекції ЗАТ "Страхова група "ТАС" в користь ОСОБА_1: відшкодування моральної шкоди в сумі 2550 грн.; відшкодування матеріальної шкоди в розмірі 49 грн. 40 коп. та про відшкодування судових витрат по сплаті судового збору і витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи – скасувати.