розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Черкаси апеляційну скаргу представника ОСОБА_6 – ОСОБА_7 на рішення Смілянського міськрайонного суду Черкаської області від 01 липня 2010 року по справі за позовом ОСОБА_8 до ОСОБА_9, Смілянської міської ради, третя особа - ОСОБА_6 про визнання права власності на спадщину, включаючи і самочинно збудоване майно, розподіл спадщини та за позовом ОСОБА_6 до ОСОБА_8 про усунення перешкод в користуванні майном та знесення самочинного будівництва, -

04 листопада 1978 року зареєстровано шлюб між ОСОБА_10 та ОСОБА_8.

В період шлюбу 29 травня 1978 року подружжям придбано Ѕ частина домоволодіння АДРЕСА_1 . Покупцем в договорі зазначено ОСОБА_10

Протягом 90 – х років минулого століття подружжя за спільні кошти з порушенням проекту добудували приміщення кухні під літ. "а4", оскільки проект надавався на добудову сараю та самочинно добудували ванну кімнату під літ "а5", а також сарай під літ. "В, в".

03 жовтня 1994 року померла ОСОБА_11, після смерті якої відкрилася спадщина на майновий пай в розмірі 826 грн. або 0,074 % пайового фонду СТОВ "Правда" с. Куцівка Смілянського району Черкаської області, що належав їй на праві свідоцтва на майновий пай № 192316 серія ЧЕ-ХІІІ, виданого 01 жовтня 2002 року . Спадщину прийняв її чоловік ОСОБА_12, вступивши в управління спадковим майном, оскільки проживав разом із померлою, проте свідоцтво про право на спадщину не отримав .

ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_12 помер. Після його смерті відкрилася спадщина, до складу якої входить вказаний майновий пай, земельна ділянка (пай) площею 2,58 га, розташована в адміністративних межах Куцівської сільської ради Смілянського району Черкаської області для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, що належала йому на підставі державного акту на право власності на земельну ділянку № 019433 серія ЧР, виданого 20 серпня 2003 року, майновий пай в розмірі 4749 грн. або 0,451 % пайового фонду ТОВ "Правда" с. Куцівка Смілянського району Черкаської області, що належав йому на підставі свідоцтва про право власності на майновий пай № 192320 серія ЧЕ-ХІІІ, виданого 01 жовтня 2002 року .

Спадкоємцями першої черги після смерті ОСОБА_12 є діти померлого ОСОБА_10 та ОСОБА_13, які спадщину прийняли, подавши заяви про прийняття спадщини до нотаріальної контори.

26 квітня 2007 року на ім’я ОСОБА_13 нотаріусом видано свідоцтво про право на спадщину за законом на право власності на Ѕ частину вказаної земельної ділянки та майнових паїв, а ОСОБА_10 свідоцтво про право власності на спадщину не отримував.

ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_10 помер. Після його смерті відкрилася спадщина на Ѕ частину вказаної земельної ділянки та майнових паїв, автомобільний причіп "Каштан" 300М, д/н НОМЕР_1, а також Ѕ частину домоволодіння АДРЕСА_1, яке належало йому на підставі договору купівлі-продажу від 29 травня 1979 року .

Спадкоємцями першої черги після смерті ОСОБА_10 є його дружина – позивачка по справі ОСОБА_8 та двоє їх синів – ОСОБА_9 та ОСОБА_14 . Спадщину прийняли позивачка, подавши заяву про прийняття спадщини до нотаріальної контори та ОСОБА_9, оскільки на час відкриття спадщини проживав разом із спадкодавцем та був зареєстрований в цьому домоволодінні . ОСОБА_14 від спадщини відмовився, подавши нотаріусу відповідну заяву .

Між ОСОБА_8 та ОСОБА_9 досягнуто згоди щодо розподілу спадщини у спосіб, що за позивачкою визнається право власності на усе спадкове майно, а вона сплатить йому компенсацію за належну йому частку у спадковому майні.

Посилаючись на дані обставини ОСОБА_8 звернулася в суд із позовом до ОСОБА_15 про визнання права власності на спадщину, розподіл спадщини та визнання права власності на самочинно збудоване майно .

В ході розгляду справи до участі у справі в якості співвідповідача залучено Смілянську міську раду, оскільки предметом спору по справі є самочинне будівництво, а в якості третьої особи співвласника іншої Ѕ частини вказаного домоволодіння ОСОБА_6.

ОСОБА_6 звернулася до суду з позовом про усунення перешкод в користуванні майном та знесення самочинного будівництва і в своєму позові ОСОБА_6 зазначила, що на підставі договору купівлі-продажу від 15 жовтня 2003 року вона є власником іншої Ѕ частини вказаного домоволодіння. Порядок користування земельною ділянкою, на якій знаходиться домоволодіння, між нею та ОСОБА_8 не встановлений. Самочинно прибудованими приміщеннями "а4" та "а5" їй чиняться перешкоди у користуванні її частиною будинку, а саме - вона не має можливості провести реконструкцію кімнат у своїй квартирі, так як самочинно добудовані приміщення не дають їй змоги встановити додаткові вікна та зробити одну із кімнат непрохідною. Тому з підстав, зазначених у ч. 4 ст. 376 ЦК України, просила усунути перешкоди в користуванні належною їй частиною домоволодіння шляхом зобов’язання ОСОБА_8 знести самочинно збудовані приміщення .

Рішенням Смілянського міськрайонного суду Черкаської області від 01 липня 2010 року позовні вимоги ОСОБА_8 задоволено, а в задоволенні позовних вимог ОСОБА_6 відмовлено .

В апеляційній скарзі представник ОСОБА_6 – ОСОБА_7 просить скасувати рішення Смілянського міськрайонного суду Черкаської області від 01 липня 2010 року як незаконне, ухвалене з порушенням норм матеріального права в частині відмови в задоволенні позову ОСОБА_6 та ухвалити нове рішення по справі, яким задоволити позовні вимоги ОСОБА_6 про усунення перешкод у користуванні майном та знесення самочинного будівництва.

Заслухавши суддю-доповідача, сторони по справі, вивчивши матеріали справи, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог заявлених в суді першої інстанції, судова колегія приходить до висновку про відхилення апеляційної скарги по наступних підставах .

Розглядаючи спірні правовідносини між сторонами, суд першої інстанції повно і всебічно дослідив і оцінив обставини по справі, надані сторонами докази, правильно визначив юридичну природу правовідносин і закон, який їх регулює, та ухвалив правильне по суті рішення з дотриманням вимог матеріального і процесуального права .

Відповідно до ст. 308 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без зміни, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням вимог матеріального і процесуального права, і не може бути скасоване правильне по суті і справедливе рішення суду з одних лише формальних міркувань .

Відповідно до ч. 3 ст. 10 ЦПК Українки кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Так, звертаючись до суду з позовними вимогами про усунення перешкод в користуванні майном та знесення самочинного будівництва ОСОБА_6 вказувала на проведення будівництва ОСОБА_8 приміщень "а4" та "а5" самовільно, і зв’язку з цим їй створено перешкоди в користуванні її частиною будинку, оскільки вона немає можливості провести реконструкцію кімнат у своїй квартирі, а саме встановити додаткові вікна та переобладнати одну з кімнат у непрохідну, і тому з підстав ч.4 ст. 376 ЦК України, просила усунути перешкоди в користуванні належною їй частиною будинку шляхом зобов’язання ОСОБА_8 знести самовільно збудовані приміщення.

Відповідно положень частин 1, 2 ст. 376 ЦК України житловий будинок, будівля, споруда, інше нерухоме майно вважаються самочинним будівництвом, якщо вони збудовані або будуються на земельній ділянці, що не була відведена для цієї мети, або без належного дозволу чи належно затвердженого проекту, або з істотними порушеннями будівельних норм і правил. Особа, яка здійснила або здійснює самочинне будівництво нерухомого майна, не набуває права власності на нього.

Частинами 3 - 5 зазначеної статті цього ж Кодексу передбачено, що право власності на самочинно збудоване нерухоме майно може бути за рішенням суду визнане за особою, яка здійснила самочинне будівництво на земельній ділянці, що не була їй відведена для цієї мети, за умови надання земельної ділянки у встановленому порядку особі під уже збудоване нерухоме майно. Якщо власник (користувач) земельної ділянки заперечує проти визнання права власності на нерухоме майно за особою, яка здійснила (здійснює) самочинне будівництво на його земельній ділянці, або якщо це порушує права інших осіб, майно підлягає знесенню особою, яка здійснила (здійснює) самочинне будівництво, або за її рахунок. На вимогу власника (користувача) земельної ділянки суд може визнати за ним право власності на нерухоме майно, яке самочинно збудоване на ній, якщо це не порушує права інших осіб.

Статтями 24, 29 Закону України "Про планування і забудову територій" передбачено, що такими доказами є дозвіл виконавчих органів на будівництво, та дозвіл від Інспекції ДАБК на початок будівництва. Дозвіл Інспекції ДАБК видається при наявності документів, що посвідчують право на землю.

Частиною 10 статті 29 Закону України "Про планування і забудову територій" встановлено, що здійснення будівельних робіт на об'єктах містобудування без дозволу на виконання будівельних робіт вважається самовільним будівництвом.

Частиною 1 статті 358 Цивільного кодексу України визначено, що право спільної часткової власності здійснюється співвласниками за їхньою згодою.

При вирішенні даного спору між сторонами, судом першої інстанції було встановлено, що рішенням виконкому Смілянської міської ради №223 від 23 травня 1991 року ОСОБА_10, проживаючому по АДРЕСА_1, було дозволено будівництво сараю, але замість якого подружжя ОСОБА_10 добудувало кухню "а4", а також без дозволу провело будівництво ванної кімнати "а5" та сараю "Вв".

Розподіл земельної ділянки між співвласниками не проводився.

Згода між співвласниками будівель по АДРЕСА_1 була досягнута, що вбачається з заяви ОСОБА_16 від 5 квітня 1991 року ( яка на той час була власником частки ОСОБА_6), на будівництво прибудови у дворі спільного користування.

Вирішуючи спір, суд також врахував, що відповідно до ст. 30.1 Закону від 20 квітня 2000 р. N 1699-III "Про планування і забудову територій" (1699-14) , ст. 18 Закону від 16 листопада 1992 р. N 2780-XII "Про основи містобудування" будівництво об'єктів містобудування незалежно від форм власності здійснюється з дозволу відповідних рад, які можуть делегувати це право відповідним виконавчим органам; закінчені будівництвом об'єкти підлягають прийняттю в експлуатацію в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

За висновками судової будівельно-технічної експертизи №145 від 12 жовтня 2009 року та роз’яснень експерта встановлено, що конструктивні елементи прибудови – фундаменти, стіни, крім елементів перекриття і даху з конструктивними елементами житлового будинку, зокрема з елементами, які розмежовують приміщення квартири №1 (власник ОСОБА_6) роздільні і не впливають на технічний стан конструктивних елементів житлового будинку.

Також, оскільки ОСОБА_6 не надала проекту на можливе проведення робіт по реконструкції своєї квартири №1, то вказати перешкоди, які можуть бути їй спричинені прибудовою "а4" неможливо, при цьому добудова коридору та обладнання кімнати у квартирі ОСОБА_6, при наявності прибудови "а4" та "а5" до квартири ОСОБА_8, є можливим.

За таких обставин, суд першої інстанції прийшов до обґрунтованого висновку, що права співвласника ОСОБА_6 спорудженими прибудовами не порушено.

Окрім цього, апелянтом не було надано будь-яких доказів щодо того, що права його таким будівництвом порушено.

А тому, за наявних доказів у справі, які були надані сторонами, та при наявності дозволу на будівництво на земельній ділянки спільного користування, визнання позову органом місцевого самоврядування, судом першої інстанції було вірно зроблено висновок про відсутність порушення прав ОСОБА_6 зі сторони ОСОБА_8 при здійсненні будівництва, та ухвалено рішення з дотриманням норм матеріального і процесуального права.

Посилання апелянта у апеляційній скарзі на те, що рішення суду незаконне, нічим не підтверджено та не наведено підстави, визначені у ст. 309 ЦПК України, які б давали підстави скасувати рішення суду першої інстанції в оскаржуваній частині та ухвалити нове рішення.

Таким чином, судова колегія вважає, що доводи апеляційної скарги суттєвими не являються і не дають підстав для висновку про неправильність застосування судом першої інстанції норм матеріального чи процесуального права, які призвели або могли призвести до неправильного вирішення справи, і дані доводи не спростовують висновків суду.

Враховуючи викладене та керуючись ст. ст. 303, 307, 308, 313, 314, 315, 319 ЦПК України, судова колегія, -

Апеляційну скаргу представника ОСОБА_6 – ОСОБА_7 відхилити.

Рішення Смілянського міськрайонного суду Черкаської області від 01 липня 2010 року по справі за позовом ОСОБА_8 до ОСОБА_9, Смілянської міської ради, третя особа - ОСОБА_6 про визнання права власності на спадщину, включаючи і самочинно збудоване майно, розподіл спадщини та за позовом ОСОБА_6 до ОСОБА_8 про усунення перешкод в користуванні майном та знесення самочинного будівництва, - залишити без зміни.

Ухвала набирає законної сили негайно з моменту проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку до суду касаційної інстанції протягом двадцяти днів з дня проголошення.

Головуючого :	Бородійчука В.Г.
Суддів :	Василенко Л.І., Демченка В.А.
при секретарі :	Бурдуковій О.В.