Колегія суддів судової палати з цивільних справ апеляційного суду Рівненської області в складі:

головуючого-судді - Шимківа С.С.,

суддів - Демянчук С.В., Ковальчук Н.М.,

з участю секретаря судового засідання - Сеньків Т.Б.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні апеляційного суду цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Рівненського міського суду від 23 квітня 2010 року в справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1, третя особа – приватний нотаріус Рівненського міського нотаріального округу Бештинарська Неоніла Олександрівна, про визнання недійсним договору довічного утримання, -

рішенням Рівненського міського суду від 23 квітня 2010 року визнано недійсним договір довічного утримання, укладений між ОСОБА_4 та ОСОБА_1, посвідчений приватним нотаріусом Рівненського міського нотаріального округу 26 вересня 2003 року зареєстрованого в реєстрі за № 1886.

На дане рішення ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій зазначає, що висновки суду не відповідають обставинам справи. Вказує, що при ухваленні оскаржуваного рішення, судом не взято до уваги рішення апеляційного суду Рівненської області від 19 травня 2009 року. Згідно цього рішення ОСОБА_2 не була стороною при укладенні договору довічного утримання, укладеного між ОСОБА_1 і ОСОБА_4. Відповідно до ч. 2 ст. 755 ЦК України даний договір припинив свою дію в день смерті останньої. Права та обов"язки спадкодавця ОСОБА_4 по цьому договору не увійшли до складу спадщини, яка відкрилась після її смерті, в тому числі і право заявляти вимогу про визнання вказаного правочину недійсним.

Не погоджується апелянт з висновками суду про те, що спірний договір не відповідає вимогам п. 5 ст. 36 ЗУ "Про нотаріат". Пунктом 2 Указу Президента України № 932/98 від 23 серпня 1998 року "Про врегулювання діяльності нотаріату України" (932/98) повноваження приватних нотаріусів щодо видів вчинюваних нотаріальних дій були значно розширені.

Приватні нотаріуси отримали право посвідчувати права, а також факти, що мають юридичне значення та всі інші нотаріальні дії, які вчиняються державними нотаріусами, у тому числі це стосується і права на посвідчення договорів довічного утримання.

Просить скасувати оскаржуване рішення та ухвалити нове рішення про відмову позивачу в задоволенні позовних вимог.

ОСОБА_1 у судове засідання не з"явився, хоча був належним чином повідомлений про час та місце розгляду справи, що підтверджується повідомленням про вручення рекомендованого поштового відправлення. Його неявка не перешкоджає розглядові справи.

Перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, беручи до уваги пояснення представника позивачки, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Постановляючи рішення про задоволення позову, суд першої інстанції виходив з того, що оспорюваний договір довічного утримання не відповідає вимогам закону, а саме правилам ст. 146 Кодексу про шлюб та сім"ю України.

З таким висновком місцевого суду колегія суддів апеляційного суду погоджується. Піклувальник не вправі укладати угоди з підопічним, якими були ОСОБА_1 та ОСОБА_4.

За таких обставин, судом правильно застосовано норми ст.ст. 48, 59 ЦК України в ред. 1963 року та визнано недійсним договір довічного утримання від 26 вересня 2003 року, який був укладений між ОСОБА_1 та ОСОБА_4, з моменту його укладення (а.с. 12-13).

рішенням Рівненського міського суду від 10 червня 2009 року (справа № 2-4566/09), яке вступило в законну силу, позивачці визначено додатковий тримісячний строк для прийняття спадщини після смерті ОСОБА_4 (а.с. 73-74).

Відповідно до рішення суду ОСОБА_2 прийняла спадщину, подавши в нотаріальну контору відповідну заяву (а.с. 59). Вона набула права для звернення до суду за захистом своїх прав, як спадкоємець спірного майна, на підставі ст.ст. 48, 59 ЦК України в ред. 1963 року, ст.ст. 146, 149 КпШС України, які були чинними на час виникнення спірних правовідносин.

Виходячи з наведеного, колегія суддів прийшла до висновку, що суд першої інстанції, вирішуючи спір, правильно встановив дійсні обставини справи, з"ясував характер взаємовідносин сторін, постановив рішення з дотриманням норм матеріального та процесуального права. Підстав для його скасування не вбачається.

Разом з тим, колегія суддів не може погодитися з висновком суду про відсутність у приватного нотаріуса Бештинарської Н.О. права на посвідчення вказаного вище договору довічного утримання.

Пунктом 2 Указу Президента України № 932/98 від 23 серпня 1998 року "Про врегулювання діяльності нотаріату України" (932/98) повноваження приватних нотаріусів щодо видів вчинюваних нотаріальних дій були значно розширені.

Приватні нотаріуси отримали право посвідчувати права, а також факти, що мають юридичне значення та всі інші нотаріальні дії, які вчиняються державними нотаріусами, у тому числі це стосується і права на посвідчення договорів довічного утримання.

Керуючись ст.ст. 209, 303, 308, 309, 313- 314 ЦПК України, колегія суддів, -

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.

рішення Рівненського міського суду від 23 квітня 2010 року змінити.

Виключити з мотивувальної частини рішення покликання на незаконність дій приватного нотаріуса Бештинарської Н.О. відносно посвідчення договору довічного утримання та порушення нею ч. 5 ст. 36 ЗУ "Про нотаріат". У решті рішення суду залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

рішення апеляційного суду набирає законної сили негайно. Воно може бути оскаржене безпосередньо до Верховного Суду України протягом двадцяти днів з дня його проголошення.