Апеляційний суд Донецької області в складі:

головуючого судді Маширо О. П.,

суддів Баркова В. М.,

Краснощокової Н. С.,

при секретарі Хачатрян А. С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Донецьку апеляційну скаргу ОСОБА_2, представника ОСОБА_3, на рішення Краматорського міського суду Донецької області від 17 червня 2010 року в справі за позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_3 про стягнення заборгованості та за зустрічним позовом ОСОБА_3 про захист прав споживачів,

Рішенням Краматорського міського суду Донецької області від 17 червня 2010 року позов ОСОБА_4 задоволено.

Стягнуто з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_4 заборгованість за договором про надання послуг адвоката від 21 вересня 2009 року в сумі 28 343 грн. 70 коп. та судові витрати в сумі 409 грн.

В задоволенні зустрічного позову ОСОБА_3 відмовлено.

В апеляційній скарзі ОСОБА_2, яка представляє інтереси ОСОБА_3, просить рішення суду скасувати та ухвалити нове яким в задоволенні позову ОСОБА_4 відмовити, а зустрічний позов задовольнити, посилаючись на порушення і неправильне застосування норм матеріального і процесуального права.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення сторін, дослідивши матеріали справи в межах апеляційного оскарження та обговоривши доводи апеляційної скарги, апеляційний суд вважає, що скарга задоволенню не підлягає з таких підстав.

Згідно із ст. 308 ЦПК України, апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті і справедливе рішення суду з одних лише формальних міркувань.

Вирішуючи справу, суд першої інстанції повно, всебічно і об’єктивно перевірив всі доводи сторін, дав правильну правову оцінку встановленим фактам і доказам і зробив правильний висновок про необхідність відмови в задоволенні зустрічного позову в зв’язку з його недоведеністю та стягнення з відповідачки заборгованості з оплати наданих позивачем юридичних послуг.

З таким висновком не можна не погодитися.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 12 Закону України "Про адвокатуру" оплата праці адвоката здійснюється на підставі угоди між громадянином чи юридичною особою і адвокатським об'єднанням чи адвокатом. Якщо договір розривається достроково, оплата праці адвоката провадиться за фактично виконану роботу. У разі неналежного виконання доручення на вимогу громадянина або юридичної особи, які уклали договір з адвокатом чи з адвокатським об'єднанням, внесена плата повертається їм повністю або частково, а при виникненні спору - за рішенням суду.

Як встановлено судом, 21 вересня 2009 року між сторонами був укладений договір про надання послуг адвоката. За умовами цього договору адвокат ОСОБА_4 прийняв на себе обов’язок по наданню адвокатських послуг ОСОБА_3 при представництв і її інтересів в справі про поділ спільного майна подружжя, а остання зобов’язалася оплатити надані послуги шляхом передоплати 17 200 грн. та в розмірі 10% від вартості майна присудженого судом (а.с. 41-42).

Ухвалою Краматорського міського суду Донецької області від 27 листопада 2009 закрито провадження в справі за позовом ОСОБА_5 до ОСОБА_3 та за зустрічним позовом ОСОБА_3 про поділ спільного сумісного майна подружжя в зв’язку з визнанням мирової угоди за умовами якої ОСОБА_3 присуджене майно на загальну вартість 111 435 грн. 50 коп. (а.с. 87-88).

Відповідачка ОСОБА_3 в судовому засіданні апеляційного суду підтвердила, що договір з позивачем було укладено для представництва її інтересів саме в цій справі та не заперечувала, що розірвати цей договір в зв’язку з неналежним виконанням ОСОБА_4 своїх обов’язків не намагалася.

Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов’язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог – відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Належних та допустимих доказів оплати наданих послуг, всупереч вимогам ч. 1 ст. 60 ЦПК України, відповідачкою суду не надано.

Відповідно до ч. 2 ст. 22 ЦК України під збитками розуміються втрати, яких особа зазнала у зв’язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

В зв’язку з тим, що відповідачка не зазнала витрат за договором, її позовні вимоги в частині відшкодування збитків задоволенню не підлягають.

Доводи апеляційної скарги про те, що суд першої інстанції не розглянув вимоги, викладені в уточненій зустрічній позовній заяві від 16 червня 2010 року є безпідставними, оскільки як вбачається з мотивувальної частини рішення суд робив висновки щодо обґрунтованості цих вимог.

За таких обставин суд першої інстанції правильно встановив правовідносини, які виникли між сторонами, дав їм належну оцінку і обґрунтовано стягнув на користь позивача вартість наданих послуг в сумі 28 343 грн. 70 коп. та відмовив в задоволенні зустрічного позову ОСОБА_3

Інші доводи апеляційної скарги на правильність висновків суду першої інстанції не впливають, а тому підстави для скасування чи зміни рішення суду не має.

Керуючись ст.ст. 303, 307, 308, 313- 315 ЦПК України, апеляційний суд

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 відхилити.

Рішення Краматорського міського суду Донецької області від 17 червня 2010 року залишити без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена шляхом подачі касаційної скарги протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили безпосередньо до Верховного Суду України.