розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Кіровограді цивільну справу за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_4, ЗАТ "Регіональний центр ведення реєстрів" за участю третьої особи-Красносілківської сільської ради про визнання недійсним договору купівлі-продажу цінних патерів, передавального розпорядження, сертифікату акцій, визнання права власності на прості іменні акції, за апеляційною скаргою представника відповідача ОСОБА_4 на рішення Кіровоградського районного суду від 18 травня 2010 року,

16 жовтня 2008 року ОСОБА_3 звернувся до суду з зазначеним позовом. Обґрунтовував позовні вимоги тим, що в 2008 році дізнався про наявність договору купівлі-продажу від 18 жовтня 2001 року, за змістом якого він продав ОСОБА_5 за 91 грн. 64 коп. належні йому 9164 простих іменних акцій ВАТ "Кіровоградрибгосп" номінальною вартістю по 25 коп. Посилаючись на те, що такого договору з відповідачем не укладав, не підписував цей договір та передавальне розпорядження від 18 жовтня 2001 р., за якими ЗАТ "Регіональний центр ведення реєстрів" перереєстрував на відповідачку належні йому акції, просив визнати договір купівлі-продажу та передавальне розпорядження недійсними; визнати його право власності на 9164 іменні акції, а також зобов’язати реєстратора ЗАТ "Регіональний центр ведення реєстрів" внести зміни до системи реєстру власників іменних цінних паперів ВАТ "Кіровоградрибгосп", перереєструвати з ОСОБА_5 на нього 9164 акції та видати відповідний сертифікат на його ім’я. Крім того, просив поновити строк позовної давності.

Справа судами розглядалась неодноразово.

Останнім рішенням Кіровоградського районного суду від 18 травня 2010 року позовні вимоги задоволені в повному обсязі.

В апеляційній скарзі, поданій представником відповідача ОСОБА_4 ОСОБА_6, ставиться питання про скасування цього рішення з мотивів порушення норм матеріального та процесуального права і ухвалення нового про відмову в позові Зазначено, зокрема, що висновок суду ґрунтується на сумнівних доказах і припущеннях; суд не дав належної оцінки висновку судової почеркознавчої експертизи, не задовольнив клопотання про допит свідків; помилково послався як на підставу визнання недійсним оспорюваного договору на відсутність згоди дружини позивача на відчуження акцій; безпідставно поновив строк позовної давності.

В судове засідання апеляційної інстанції сторони не з’явились; про час та місце розгляду справи повідомлені належним чином.

Перевіривши за матеріалами справи законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах, визначених ст. 303 ЦПК, колегія суддів дійшла висновку про відсутність підстав для скасування рішення суду першої інстанції.

Судом встановлено, що в процесі приватизації ВАТ "Кіровоградське обласне об’єднання сільськогосподарського рибного господарства "Кіровоградрибгосп" до ОСОБА_3 як працівника підприємства 18 квітня 2000р. перейшло право власності на 9164 простих іменних акції, які згідно зі ст. 6 Закону України "Про цінні папери та фондовий ринок" є іменними цінними паперами. Згідно виписки з реєстру власників іменних цінних паперів про операції за особовим рахунком ці акції в кількості 9164 шт. за договором купівлі-продажу та передавального розпорядження від 18 жовтня 2001 року зареєстровані 7 березня 2002 року в ЗАТ "Регіональний центр ведення реєстрів" на ім’я ОСОБА_5 (а.с.74,т.2)

Ухвалюючи про задоволення позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що оспорюваний договір купівлі-продажу акцій, укладений 18 жовтня 2001р. від імені ОСОБА_3 та ОСОБА_5, не відповідає вимогам закону, оскільки не спростовано доводи позивача, що цей договір він не укладав та не підписував, кошти від відповідача не отримував, крім того, відсутня згода його дружини на відчуження акцій, які є спільною сумісною власністю подружжя. Рішення щодо визнання недійсним передавального розпорядження від 18 жовтня 2001 року суд також мотивував відсутністю доказів на підтвердження факту підписання його саме позивачем.

Визнавши за таких обставин зазначений договір недійсним на підставі ст. 48 ЦК 1963 року, суд, застосувавши передбачені законом правові наслідки недійсності угоди, ухвалив і про задоволення інших позовних вимог.

На обґрунтування покладеного в основу рішення висновку суд послався, зокрема, на покази свідка ОСОБА_7, дружини позивача, яка заперечувала факт продажу чоловіком спірних акцій, в тому числі і ОСОБА_5

За результатами проведеної за ухвалою суду судової почеркознавчої експертизи виявилось неможливим встановити, ОСОБА_3 чи інша особа підписала договір та передавальне розпорядження, через малий об’єм в досліджуваних підписах й графічного матеріалу, з огляду на їх стислість і простоту будови, що підтверджується висновком експертизи від 7 квітня 2010р. (а.с.4,т.2).

Між тим, відповідач ОСОБА_5, заперечуючи проти позову, стверджувала про факт укладення з ОСОБА_3 18 жовтня 2001р. договору купівлі-продажу акцій та власноручний підпис позивачем договору і передавального розпорядження, однак будь-яких переконливих доказів на підтвердження своїх заперечень і спростування доводів позивача, на які той посилався як на підставу своїх цивільно-правових вимог, не надала. Не містять їх і матеріали справи.

Відповідно до ст. 41 ЦК 1963 року, який був чинним на час виникнення спірних правовідносин, основним елементом дійсної угоди є воля сторін. Дії особи мають бути свідомими, вільними і виражати її дійсну волю, бажання викликати певні юридичні наслідки-встановлення, зміну або припинення. Таким чином, відсутність такого елементу в укладеній угоді свідчить про невідповідність її вимогам закону (ст. 41 ЦК 1963р.) і може бути підставою для визнання її недійсною згідно зі ст. 48 цього кодексу.

Разом з тим, є помилковим, і тому підлягає виключенню з мотивувальної частини, посилання в рішенні на відсутність згоди дружини позивача на продаж цінних паперів як на окрему підставу для визнання оспорюваної угоди недійсною. Згідно роз’яснень Пленуму Верховного Суду України, наведених в підпункті "д" пункту 16 постанови від 28 квітня 1978 року №3 "Про судову практику в справах про визнання угод недійсними" (v0003700-78) (зі змінами), відсутність згоди другого з подружжя на відчуження спільного майна може бути підставою для визнання недійсною угоди в тому випадку, коли угода потребувала обов’язкового нотаріального посвідчення (ст.23 КпШС) або судом встановлено, що сторони (сторона) в угоді діяли недобросовісно.

Згідно ст. 5 Закону України "Про національну депозитарну систему та особливості електронного обігу цінних паперів в Україні" угоди щодо цінних паперів нотаріальному посвідченню не підлягають. Відсутні докази і для визнання спірних акцій об’єктом права спільної сумісної власності подружжя ОСОБА_3.

Однак такий помилковий висновок, викладений в мотивувальній частині, не змінює правильного по суті рішення суду, яким обґрунтовано встановлено наявність підстав для визнання недійсним на підставі ст. 48 ЦК 1963р. договору купівлі - продажу акцій, передавального розпорядження від 18 жовтня 2001р., визнання право власності ОСОБА_3 на ці акції, покладення на ЗАТ "Регіональний центр ведення реєстрів" обов’язку внести такі зміни до системи реєстру і видати сертифікат на ім’я ОСОБА_3

З дотриманням вимог ст. 71, ч. 2 ст. 80 ЦК 1963р. вирішено судом питання про поновленні строку позовної давності.

Доводи апеляційної скарги правильного по суті рішення не спростовують і не свідчать про порушення судом норм матеріального та процесуального права, які призвели до помилкового вирішення справи. Передбачених ст. 309 ЦПК підстав для зміни чи скасування рішення суду з наведених в апеляційній скарзі мотивів не встановлено.

Керуючись ст. 303, п. 1 ч. 1 ст. 307, ст.ст. 308, 313- 315 ЦПК України, колегія суддів судової палати в цивільних справах

Апеляційну скаргу ОСОБА_4 відхилити.

Рішення Кіровоградського районного суду Кіровоградської області від 18 травня 2010 року залишити без змін, виключивши з мотивувальної частини посилання як на підставу недійсності угоди на відсутність дружини позивача на відчуження 9164 простих іменних акцій.