розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Чернігові справу за апеляційними скаргами Чернігівської міської ради та ОСОБА_11, ОСОБА_12, ОСОБА_13, ОСОБА_14, ОСОБА_15, ОСОБА_16 на рішення Деснянського районного суду м. Чернігова від 13 січня 2009 року по справі за позовом прокурора м. Чернігова в інтересах Чернігівської обласної інспекції по охороні пам’яток історії та культури, Головного управління Держкомзему у Чернігівській області ( Головного управління земельних ресурсів в Чернігівській області), Управління з контролю за використанням та охороною земель в Чернігівській області до Чернігівської міської ради, ОСОБА_11, ОСОБА_12, ОСОБА_13, ОСОБА_14, ОСОБА_15, ОСОБА_16, ОСОБА_17, ОСОБА_18, ОСОБА_19, ОСОБА_20, ОСОБА_21 про визнання незаконним рішення, визнання недійсними державних актів на право власності на земельні ділянки, визнання недійсними договорів купівлі –продажу земельних ділянок, -

В серпні 2008 року прокурор м. Чернігова звернувся до суду з позовом в інтересах Чернігівської обласної інспекції по охороні пам'яток історії та культури, Головного управління земельних ресурсів в Чернігівській області, Управління з контролю за використанням та охороною земель в Чернігівській області, в якому, з урахуванням уточненої позовної заяви, просив визнати незаконними п.п. 80-93 рішення Чернігівської міської ради "Про передачу земельних ділянок у власність або надання їх у користування громадян та надання згоди на розроблення проектів відведення земельних ділянок громадянам для ведення особистого селянського господарства, будівництва та обслуговування жилого будинку та господарських будівель і споруд, садівництва, індивідуального дачного будівництва, будівництва індивідуальних гаражів" від 21.11.2007 року; визнати недійсними державні акти на право власності на земельну ділянку, видані на ім'я відповідачів; визнати недійсними договори купівлі-продажу земельних ділянок від 03.07.2008 року, укладені між ОСОБА_14 та ОСОБА_22, ОСОБА_15 та ОСОБА_21, ОСОБА_13 та ОСОБА_20, ОСОБА_12 та ОСОБА_19

Позовні вимоги мотивовані тим, що п.п. 80-93 рішення Чернігівської міської ради від 21.11.2007 року було прийнято рішення про передачу громадянам ОСОБА_11, ОСОБА_18, ОСОБА_17, ОСОБА_12, ОСОБА_13, ОСОБА_14, ОСОБА_15 безоплатно у власність семи земельних ділянок, площею по 0,1000 га по вул. К. Єськова в м. Чернігові для будівництва і обслуговування житлового будинку і господарських споруд. Зазначене рішення міською радою прийнято за відсутності погоджених в установленому законом порядку проектів відводу земельних ділянок. Вказані земельні ділянки розташовані на території пам'ятки археології - поселення "Стрижень-1", яка взята на державний облік розпорядженням голови Чернігівської обласної державної адміністрації від 28.12.98р. № 856 і відповідно до ст. 17 Закону України " Про охорону культурної спадщини" землі, на яких розташовані пам'ятки археології можуть перебувати виключно в державній власності. За фактом службового підроблення та зловживання службовим становищем службовими особами Управління земельних ресурсів Чернігівської міської ради прокуратурою м. Чернігова 10 червня 2008 року порушено кримінальну справу за ознаками злочину, передбаченого ст. ст. 364, 366 КК України.

рішенням Деснянського районного суду м. Чернігова від 13 січня 2009 року позовні вимоги задоволені.

В апеляційній скарзі ОСОБА_11, ОСОБА_12, ОСОБА_13, ОСОБА_14, ОСОБА_15, ОСОБА_16 просять оскаржуване рішення скасувати, а справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції.

Доводи апеляційної скарги полягають в тому, що рішення суду є незаконним. Апелянти посилаються на те, що Чернігівською міською радою рішення про надання земельних ділянок приймалось за наявності всіх погоджень та висновку землевпорядної експертизи. Апелянти вказують на те, що по справі відсутні дані про занесення об’єкта "Стрижень-1" до державного реєстру пам’яток України та відсутні належні докази щодо означення меж поселення. Апелянти зазначають, що відсутні правовстановлюючи документи про право державної власності на земельну ділянку, на якій розташоване поселення. Апелянти посилаються на те, що суд безпідставно відмовив у прийнятті зустрічного позову про визнання неправомірними наказів Чернігівської обласної інспекції по охороні пам’яток історії та культури.

В апеляційній скарзі Чернігівська міська рада просить оскаржуване рішення скасувати та постановити нове про відмову у задоволенні позовних вимог.

Доводи апеляційної скарги полягають в тому, що рішення суду є незаконним. Апелянт посилається на те, що за приписами ст. 12 та п. 12 Перехідних положень Земельного кодексу України (2768-14) до розмежування земель державної та комунальної власності до виключної компетенції міської ради належить розпорядження землями в межах населеного пункту. Апелянт вказує на те, що проекти землеустрою щодо відведення земельних ділянок в м. Чернігові по вул. К.Єськова відповідачам по справі були погоджені управлінням земельних ресурсів м. Чернігова, управлінням архітектури Чернігівської міської ради, Чернігівською обласною санітарно-епідеміологічною станцією, центральним відділом з охорони навколишнього природного середовища, Чернігівською обласною інспекцією по охороні пам’яток історії і культури; вказані проекти землеустрою пройшли державну експертизу землевпорядної документації, за результатми якої були надані позитивні висновки. Апелянт зазнаає, що за приписами ч. 4 ст. 35 Закону України " Про державну експертизу землевпорядної документації" позитивні висновки державної експертизи є підставою для прийняття відповідного рішення органаим виконавчої влади або місцевого самоврядування. Апелянт посилається на те, що листи головного управління земельних ресурсів в Чернігівській області не є належним доказом про скасування висновків державної експертизи землевпорядної документації, оскільки такі листи не є нормативно-правовими документами розпорядчого характеру. Апелянт вказує на те, що земельна ділянка, де, на думку позивачів, розташована пам"ятка археології, не віднесена до земель історико-культурного призначення, оскільки відсутнє рішення міської ради або іншого органу про віднесення цієї земельної ділянки до земель історико-культурного призначення. Апелянт зазначає, що з матеріалів справи не вбачається, що спірні земельні ділянки, які передані у приватну власність, знаходяться в межах земельної ділянки, на якій розташована пам’ятка археології. Апелянт посилається на те, що відсутнє рішення про занесення території поселення " Стрижень -1" до списків пам"яток історії та культури місцевого значення. Апелянт вказує на те, що поселення "Стрижень-1" не включене до Державного реєстру нерухомих пам"яток України, а тому витяг із реєстру пам"яток археології Чернігівської області від 28 серпня 2008 року не є належним доказом по справі. Апелянт зазначає, що суд в порушення ст. ст. 28, 29 ЦПК України залучив до участі у справі Чернігівську регіональну філію ДП "Центр державного земельного кадастру при державному комітеті України по земельних ресурсах", яка не являється юридичною особою та не погоджується з розміром стягнутих судових витрат.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення учасників судового розгляду, дослідивши матеріали справи та обговоривши доводи апеляційних скарг, апеляційний суд приходить до наступного висновку.

Встановлено, що п. п. 80-93 рішення Чернігівської міської ради від 21 листопада 2007 року затверджені проекти відведення земельних ділянок по вул. К.Єськова в м. Чернігові на будівництво та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд та передані у власність земельні ділянки за вказаною адресою розміром по 0.10 га ОСОБА_11, ОСОБА_18, ОСОБА_17, ОСОБА_12, ОСОБА_13, ОСОБА_14, ОСОБА_15

В січні 2008 року ОСОБА_11, ОСОБА_18, ОСОБА_17, ОСОБА_12, ОСОБА_13, ОСОБА_14, ОСОБА_15 отримали державні акти на право власності на вказані земельні ділянки.

04 липня 2008 року між ОСОБА_12 та ОСОБА_19 був укладений договір купівлі-продажу земельної ділянки, згідно з яким ОСОБА_12 передала, а ОСОБА_19 прийняла земельну ділянку площею 0.10 га по вул. Єськова в м. Чернігові; вказаний договір посвідчений приватним нотаріусом Чернігівського міського нотаріального округу Завалієвим, зареєстрований в реєстрі за № 1057.

03 липня 2008 року між ОСОБА_13 та ОСОБА_20 був укладений договір купівлі-продажу земельної ділянки, згідно з яким ОСОБА_13 передав, а ОСОБА_20 прийняла земельну ділянку площею 0.10 га по вул. Єськова в м. Чернігові; вказаний договір посвідчений приватним нотаріусом Чернігівського міського нотаріального округу Завалієвим, зареєстрований в реєстрі за № 1034.

03 липня 2008 року між ОСОБА_15 та ОСОБА_21 був укладений договір купівлі-продажу земельної ділянки, згідно з яким ОСОБА_15 передала, а ОСОБА_21 прийняла земельну ділянку площею 0.10 га по вул. Єськова в м. Чернігові; вказаний договір посвідчений приватним нотаріусом Чернігівського міського нотаріального округу Завалієвим, зареєстрований в реєстрі за № 1045.

03 липня 2008 року між ОСОБА_14 та ОСОБА_16 був укладений договір купівлі-продажу земельної діялнки, згідно з яким ОСОБА_14 передав, а ОСОБА_16 прийняв земельну ділянку площею 0.10 га по вул. Єськова в м. Чернігові; вказаний договір посвідчений приватним нотаріусом Чернігівського міського нотаріального округу Завалієвим, зареєстрований в реєстрі за № 1041.

В липні 2008 року ОСОБА_19, ОСОБА_16, ОСОБА_20, ОСОБА_21 отримали державні акти на право власності на вказані земельні ділянки.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції дійшов висновку, що поселення " Стрижень-1" є пам"яткою археології; на земельних ділянках, які передані в приватну власність відповідачам, розташована вказана пам"ятка археології, а відносно зазначених земельних ділянок діє заборона щодо їх приватизації, оскільки такі земельні ділянки відповідно до закону перебувають у державній власності, тобто оскаржуване рішення міської ради є незаконним, а з метою відновлення становища, яке існувало до видання оскаржуваного правового акту, слід визнати недійсними як договори купівлі-продажу земельних ділянок, так і правовстановлюючі документи на земельні ділянки.

Апеляційний суд погоджується з висновком суду першої інстанції в частині того, що поселення "Стрижень -1" є пам"яткою культурної спадщини, а саме, пам"яткою археології, а землі, на яких розташована ця пам"ятка мають перебувати у державній власності, виходячи з наступного.

За змістом ст. ст. 1, 6, 8, 17 Закону УРСР " Про охорону і використання пам"яток історії та культури" пам"ятками історії та культури є споруди, пам"ятні місця і предмети, зв"язані з історичними подіями в житті народу, розвитку суспільства і держави, твори мистецтва і духовної творчості, які становлять історичну, наукову, художню чи іншу цінність. До пам"яток історії та культури належить пам"ятки археології – городища, кургани, залишки стародавніх поселень та ін. Виконавчі комітети обласних Рад народних депутатів затверджують переліки пам"яток історії та культури місцевого значення, встановлюють зони їх охорони.

Як вбачається з матеріалів справи, розпорядженням голови Чернігівської обласної державної адміністрації № 856 від 28 грудня 1998 року взята під охорону пам"ятка археології – поселення "Стрижень-1".

За змістом ст. ст. 1, 2, 13, п. 3 Прикінцевих Положень Закону України " Про охорону культурної спадщини" (1805-14) об"єктом культурної спадщини є визначене місце, комплекс, а також території чи водні об"єкти незалежно від стану їх збереження, що мають цінність з археологічного, історичного, етнологічного погляду. Об"єкти культурної спадщини включають археологічні – рештки життєдіяльності людини ( городища, кургани, залишки поселень, стоянок). Об"єкти культурної спадщини незалежно від форм власності підлягають державній реєстрації шляхом занесення до Державного реєстру нерухомих пам"яток України. Із занесенням до Реєстру на об"єкт культурної спадщини, на всі його складові елементи поширюється правовий статус пам"тки. Пам"яткою культурної спадщини визнається об"єкт культурної спадщини, який занесений до Державного реєстру нерухомих пам"яток України. Об"єкти, включені в списки ( перелік) пам"яток історії та культури відповідно до Закону УРСР " Про охорону і використання пам"яток історії та культури" (3600-09) , визнаються пам"ятками відповідно до цього закону.

За таких обставин, апеляційний суд приходить до висновку, що поселення "Стрижень-1" є пам"яткою культурної спадщини, а саме пам"яткою археології, яка підлягає охороні, а доводи апеляційних скарг щодо не занесення об’єкта "Стрижень-1" до державного реєстру пам’яток України та щодо відсутності рішення про занесення території поселення " Стрижень -1" до списків пам"яток історії та культури місцевого значення спростовуються матеріалами справи.

За змістом ст. 34 Закону України " Про охорону культурної спадщини" території пам"яток, охоронних зон, археологічні території належать до земель історико-культурного призначення, включаються до державних земельних кадастрів, планів землекористування, проектів землеустрою, іншої містобудівної документації.

За змістом ст. 84 Земельного кодексу України до земель державної власності, які не можуть передаватися у приватну власність, належать землі історико-культурного призначення, які мають особливу екологічну, економічну, оздоровчу, наукову, естетичну та історико-культурну цінність, якщо інше не встановлено законом.

Відповідно до ч. 5 ст. 17 Закону України " Про охорону культурної спадщини" землі, на яких розташовні пам"ятки археології, перебувають у державній вланості або вилучаються у державну власність у встановленому законодавством порядку, за винятком земельних ділянок, на яких розташовуються пам"ятки археології – поля давніх битв.

За таких обставин, апеляційний суд приходить до висновку, що землі, на яких розташована пам"ятка археології - поселення "Стрижень-1" належать до земель історико-культурного призначення, мають перебувати у державній власності, а доводи апеляційних скарг про те, що земельна ділянка, де розташована пам"ятка археології, не віднесена до земель історико-культурного призначення, оскільки відсутнє відповідне рішення міської ради, апеляційний суд до уваги не приймає, оскільки правовий статус таких земель визначений законодавством.

Проте, апеляційний суд вважає такими, що заслуговують на увагу доводи апеляційних скарг про те, що відсутні належні докази щодо означення меж поселення " Стрижень-1" та про те, що спірні земельні ділянки, які передані у приватну власність, знаходяться в межах земельної ділянки, на якій розташована пам’ятка археології, виходячи з наступного.

Відповідно до ст. 6 Закону України " Про охорону культурної спадщини" до повноважень органів охорони культурної спадщини обласних державних адміністрацій належить визначення меж територій пам"яток місцевого значення та затвердження їхніх зон охорони.

За змістом ст. 34 Закону України " Про охорону культурної спадщини" території пам"яток, охоронних зон належать до земель історико-культурного призначення, включаються до державних земельних кадастрів, планів землекористування, проектів землеустрою, іншої документації.

За змістом ст. 184 ЗК України землеустрій передбачає складання проектів впорядкування існуючих землеволодінь та землекористувань та створення нових, складання проектів відведення земельних ділянок, встановлення в натурі меж земельних ділянок, розроблення іншої землевпорядної документації, пов"язаної з використанням та охороною земель.

За змістом ст. ст. 193, 196, 198 Земельного кодексу України державний земельний кадастр – це єдина система земельно-кадастрових робіт, яка встановлює процедуру визнання факту виникнення або припинення права власності і права користування земельними ділянками та містить сукупність відомостей та документів про місце розташування та правовий режим цих ділянок, їх оцінку, класифікацію земель, кількісну та якісну характеристику, розподіл серед власників землі та землекористувачів. Державний кадастр включає в себе кадастрові зйомки – комплекс робіт, виконуваних для визначення та відновлення меж земельних ділянок.

Відповідно до ст. 9 Закону України " Про державну експертизу землевпорядної документації" обов"язковій державній експертизі підлягають проекти землеустрою щодо організації та встановлення меж територій історико-культурного призначення.

В ході апеляційного розгляду справи представник Чернігівської обласної інспекції по охороні пам"яток історії та культури пояснила, що кадастрові зйомки земельної ділянки, на якій розташована пам"ятка археології - поселення " Стрижень-1" та зона охорони цієї пам"ятки не проводилися, не складався проект землеустрою щодо встановлення меж вказаної земельної ділянки та не була проведена обов"язкова державна експертиза проекту землеустрою щодо організації та визначення меж земель історико-культурного призначення, оскільки відсутнє відповідне фінансування. Восени 2008 року був складений лише план земельної ділянки, де розташована пам"ятка археології.

За таких обставин, апеляційний суд приходить до висновку, що не надано належних доказів, які б свідчили, що земельні ділянки, які передані у приватну власність ОСОБА_11, ОСОБА_18, ОСОБА_17, ОСОБА_12, ОСОБА_13, ОСОБА_14, ОСОБА_15, знаходяться в межах земельної ділянки, на якій розташована пам’ятка археології – поселення " Стрижень-1". Відсутні також дані про те, що вказані земельні ділянки розташовані в межах зони охорони цієї пам"ятки археології. План земельної ділянки, складений восени 2008 року ( т. 2 а.с. 109-112) не є проектом землеустрою по встановленню меж земель історико-культурного призначення, а тому не може бути належних доказом щодо меж земельної ділянки, на якій розташована пам"ятка археології.

Крім того, в ході апеляційного розгляду справи представник Чернігівської обласної інспекції по охороні пам"яток історії та культури пояснила, що 21 листопада 2007 року були надані позитивні висновки по проектам землеустрою щодо відведення земельних ділянок ОСОБА_11, ОСОБА_18, ОСОБА_17, ОСОБА_12, ОСОБА_13, ОСОБА_14, ОСОБА_15, вказані обставини обумовлені тим, що майже вся центральна частина м. Чернігова належить до охоронних археологічних зон, а тому надання негативних висновків по проектам землеустрою щодо відведення земельних ділянок може призвести до зупинення будівництва жилих та нежилих об"єктів. Власник земельної ділянки не отримає дозволу архітектурно-будівельної інспекції на проведення будівельних робіт на таких земельних ділянках доки не будуть проведені всі археологічні дослідження. В подальшому власник земельної ділянки повинен укласти договір на проведення археологічних досліджень і це обумовлене тим, що відсутнє належне фінансування органів охорони культурної спадщини на проведення таких досліджень. Після проведення археологічних досліджень такі земельні ділянки втрачають статус земель історико-культурного призначення та набувають статус земель житлової забудови.

Апеляційний суд також вважає обгрунтованими доводи апеляційних скарг про те, що проекти землеустрою пройшли державну експертизу землевпорядної документації, за результатами якої були надані позитивні висновки, які є підставою для прийняття відповідного рішення органами виконавчої влади або місцевого самоврядування, а листи головного управління земельних ресурсів в Чернігівській області не є належним доказом про скасування висновків державної експертизи землевпорядної документації, виходячи з наступного.

За змістом ст. ст. 35, 37, 38 Закону України " Про державну експертизу землевпорядної документації" позитивні висновки державної експертизи щодо об"єктів обов"язкової державної експертизи є підставою для прийняття відповідного рішення органами виконавчої влади чи органами місцевого самоврядування . Висновки державної експертизи після їх затвердження спеціально уповноваженим органом виконавчої влади у сфері державної експертизи є обов"язковими для врахування при прийнятті відповідного рішення щодо об"єктів державної експертизи. Висновки державної експертизи можуть бути скасовані органом, який їх видав, у разі виявлення обставин, що могли вплинути на об"єктивність оцінки висновку. рішення, прийняті відповідними органами виконавчої влади або місцевого самоврядування на підставі висновків державної експертизи, що скасовані або визнані недійсними, можуть бути в установленому законом порядку оскаржені до суду.

Як вбачається з матеріалів справи, головним управлінням земельних ресурісів у Чернігівській області 21 листопада 2007 року були надані позитивні висновки за результатами проведення державної експертизи проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок ОСОБА_11, ОСОБА_18, ОСОБА_17, ОСОБА_12, ОСОБА_13, ОСОБА_14, ОСОБА_15 Вказані висновки державної експертизи землевпорядної документації складені двома експертами та затверджені начальником головного управління.

Відповідно до п. п. 9, 10, 11 Типового положення про обласне головне управління земельних ресурсів, затвердженого постановою КМУ № 200 від 24 лютого 2003 року (200-2003-п) , яке було чинним до 28 січня 2009 року, головне управління очолює начальник, який здійснює керівництво діяльністю головного управління та забезпечує у межах своєї компетенції контроль за станом справ у сфері діяльності головного управління; для узгодженого вирішення питань, що належать до компетенції головного управління, обговорення найважливіших напрямків його діяльності в управлінні утворюється колегія у складі начальника головного управління, його заступників та інших працівників. рішення колегії проводяться наказами головного управління.

За таких обставин, апеляційний суд знаходить, що позитивні висновки за результатами проведення державної експертизи проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок ОСОБА_11, ОСОБА_18, ОСОБА_17, ОСОБА_12, ОСОБА_13, ОСОБА_14, ОСОБА_15 скасовані не були, оскільки накази про скасування цих висновків по головному управлінню земельних ресурсів у Чернігівській області не видавалися, а листи головного управління земельних ресурсів в Чернігівській області за підписом першого заступника начальника управління не є належним доказом про скасування висновків державної експертизи землевпорядної документації, оскільки зазначені висновки були складені двома експертами та затверджені керівником управління. На запит апеляційного суду Головним управлінням Держкомзему у Чернігівській області також не були надані підтверджуючі документи про скасування зазначених висновків.

При зверненні до суду, з урахуванням приписів ст. 38 Закону України " Про державну експертизу землевпорядної документації", прокурор не позбавлений був можливості заявити вимоги про визнання висновків державної експертизи землевпорядної документації недійсними, проте такі вимоги не заявлялися.

З урахуванням вищезазначеного, апеляційний суд приходить до висновку, що відсутні дані про те, що земельні ділянки, які передані у приватну власність ОСОБА_11, ОСОБА_18, ОСОБА_17, ОСОБА_12, ОСОБА_13, ОСОБА_14, ОСОБА_15, знаходяться в межах земельної ділянки, на якій розташована пам’ятка археології – поселення " Стрижень-1" або в межах охоронної зони цієї пам"ятки археології, а також відсутні належні докази про те, що позитивні висновки за результатами проведення державної експертизи проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок ОСОБА_11, ОСОБА_18, ОСОБА_17, ОСОБА_12, ОСОБА_13, ОСОБА_14, ОСОБА_15 скасовані або визнані недійсними, а тому заявлені прокурором позовні вимоги є передчасними.

Крім того, не грунтується на законі скасування позитивних висновків щодо проектів земелеустрою по відведенню земельних ділянок органом, який їх видав, після одержання відповідачами правовстановлюючих документів на земельні ділянки ( після січня 2008 року), оскільки особи вже набули права власності на земельні ділянки, а тому питання про оскарження вказаних висновків має вирішуватися в судовому порядку у зв"язку з можливим позбавленням особи права власності на певне майно.

Керуючись ст. ст. 6, 34 Закону України " Про охорону культурної спадщини", ст. ст. 9, 37, 38 Закону України " Про державну експертизу землевпорядної документації", ст. ст. 184, 185, 193, 196, 198 ЗК України, ст. ст. 209, 218, 303, 307, 309, 313, 316, 317 ЦПК України апеляційний суд, -

Апеляційну скаргу Чернігівської міської ради – задовольнити.

Апеляційну скаргу ОСОБА_11, ОСОБА_12, ОСОБА_13, ОСОБА_14, ОСОБА_15, ОСОБА_16 - задовольнити частково.

рішення Деснянського районного суду м. Чернігова від 13 січня 2009 року – скасувати.

Прокурору м. Чернігова у задоволенні позовних вимог в інтересах Чернігівської обласної інспекції по охороні пам’яток історії та культури, Головного управління Держкомзему у Чернігівській області ( Головного управління земельних ресурсів в Чернігівській області), Управління з контролю за використанням та охороною земель в Чернігівській області до Чернігівської міської ради, ОСОБА_11, ОСОБА_12, ОСОБА_13, ОСОБА_14, ОСОБА_15, ОСОБА_16, ОСОБА_17, ОСОБА_18, ОСОБА_19, ОСОБА_20, ОСОБА_21 про визнання незаконним рішення, визнання недійсними державних актів на право власності на земельні ділянки, визнання недійсними договорів купівлі –продажу земельних ділянок – відмовити.