розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Кривому Розі цивільну справу за апеляційною скаргою Відділення виконавчої дирекції фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в м. Кривому Розі Дніпропетровської області на рішення Тернівського районного суду м. Кривого Рогу від 21 січня 2010 року у справі за позовом ОСОБА_2 до Відділення виконавчої дирекції фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в м. Кривому Розі Дніпропетровської області, третя особа – відкрите акціонерне товариство "Криворізький залізорудний комбінат", про стягнення недоплат по втраченому заробітку у зв’язку з відшкодуванням шкоди здоров’ю, -

Позивач у 2006 році звернувся із позовом до відкритого акціонерного товариства "Криворізький залізорудний комбінат", Відділення виконавчої дирекції фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в м. Кривому Розі Дніпропетровської області (надалі – Відділення фонду) про стягнення недоплат по втраченому заробітку у зв’язку з відшкодуванням шкоди здоров’ю, недоплати сум одноразової допомоги і неодноразову уточнюючи свої позовні вимоги просив суд стягнути з Відділення фонду недоплату сум щомісячних страхових виплат у зв’язку з відшкодуванням шкоди, заподіяної здоров’ю за період з 01.11.2006р. по 01.11.2009р. в сумі 28990,09грн. та зобов’язати відповідача здійснювати щомісячні страхові виплати у розмірі 1045,68грн. починаючи з 01.11.2009р.

Справа неодноразово розглядалася судами.

Рішенням Тернівського районного суду м. Кривого Рогу від 21 січня 2010 року позов ОСОБА_2 задоволено частково.

Стягнуто з Відділення фонду недоплату сум щомісячних страхових виплат у зв’язку з відшкодуванням шкоди, заподіяної здоров’ю за період з 01.11.2006р. по 01.11.2009р. у розмірі 24881,40грн. та зобов’язано Відділення фонду здійснювати щомісячні страхові виплати у розмірі 932,17грн., починаючи з 01.11.2009р. до зміни обставин, що тягнуть за собою перерахунок.

В апеляційній скарзі відповідач ставить питання про скасування рішення суду та направлення справи на новий розгляд з тих підстав, що судом порушено норми матеріального та процесуального права.

Зокрема, суд не перевірив, чи відбулося фактичне підвищення заробітної плати по підприємству, не витребував відомості про нарахування і одержання заробітної плати за професією позивача за оспорюваний період; не застосовано строк позовної давності; не враховано, що суд не може проводити або зобов’язувати проводити перерахування сум щомісячних страхових виплат з інших підстав, зазначених позивачем.

Судом не враховані вимоги п.п.1, 4, 5, 6, 12.1, 16 Положень (стандартів) бухгалтерського обліку, затвердженого Наказом Міністерства Фінансів України від 28.05.1999р. № 137 (z0392-99) , вимоги п.12 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 9 від 24.10.2003р. (v0009700-03) "Про внесення змін і доповнень до постанови Пленуму Верховного Суду України від 27.03.1992р. № 6 "Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди" (v0006700-92) щодо випадків перерахунку страхових виплат.

Перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги і заявлених позовних вимог, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено та сторонами не оспорюється, що позивач тривалий час з 1959 року по 1988 рік працював на шахті "ім.. Орджонікідзе" ВО "Кривбасруда" (правонаступником якого стало ВАТ "Криворізький залізорудний комбінат") підземним бурильником. У зв’язку із нещасним випадком на виробництві висновком ВТЕК від 15.12.1982 року йому встановлено 40 % втрати профпрацездатності, при подальших переоглядах ступінь втрати змінювався та висновком МСЕК від 19.11.1996 року встановлено 25 % по профзахворюванню та 10 % по нещасному випадку (загальний відсоток 35%) – безстроково.

У зв’язку з частковою втратою працездатності позивачу відповідачем провадились виплати відшкодування втраченого заробітку з розрахунку базового середнього заробітку за січень-квітень 1992 року по професії позивача та ступеня втрати працездатності.

Вирішуючи спір по суті, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про залучення відділення Фонду в якості відповідача по справі і стягнув суму заборгованості по щомісячним страховим виплатам з 01.11.2006р., оскільки Закон України "Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування від нещасних випадків на виробництві і професійних захворювань, які спричинили втрату працездатності" (1105-14) , набрав чинності з 01.04.2001р.

Доводи відповідача відділення Фонду про неправильне застосування судом строків позовної давності при стягненні сум відшкодування шкоди не можуть бути прийняті до уваги, оскільки рішення постановлено з урахуванням, викладених в п.п. 1, 1-1, 1-2, 22 Постанови Пленуму Верховного Суду України №6 від 27 березня 1992 року (v0006700-92) (з подальшими змінами) "Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди", згідно з яким загальний строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого права (позовна давність), встановлюється тривалістю у три роки. У випадках, коли вимоги потерпілого стосуються перерахунку сум щомісячних платежів, раніше визначених судом або роботодавцем ( у тому числі й у разі неправильного обчислення суми щомісячних платежів) при задоволенні позову, кошти стягуються за час, що не перевищує трьох років, які передували моменту звернення особи до суду.

Відповідно до п. 28 "Правил відшкодування власником підприємства, установи і організації або уповноваженим ним органом шкоди, заподіяної працівникові ушкодженням здоров’я, пов’язаним з виконанням ним трудових обов’язків", затверджених Постановою Кабінету Міністрів України №472 від 23.06.1993р. (472-93-п) в редакції зі змінами, внесеними Постановою Кабінету Міністрів України №492 від 18.07.1994р. (492-94-п) , що діяла до 24.10.1997р., перерахування розміру відшкодування шкоди (втраченого заробітку, витрат на соціальну медичну допомогу) проводиться у разі підвищення тарифних ставок (окладів) працівників госпрозрахункових підприємств, а також заробітної плати відповідно до колективного договору.

Тому суд першої інстанції обґрунтовано стягнув з відділення Фонду недоплату за період з 01.11.2006р. по 01.11.2009р. в сумі 24881,40грн., яка утворилася внаслідок неправильного коригування суми відшкодування шкоди ВАТ "Кривбасзалізорудком", а також визначив новий розмір щомісячної страхової виплати у сумі 932,17грн.

Доводи апеляційної скарги відповідача про неправильне застосування судом першої інстанції п. 28 Правил не підтверджені доказами, а висновки суду в цій частині узгоджуються з вимогами ст. ст. 10, 60 ЦПК України відповідно до яких кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог або заперечень.

Однак Відділення фонду не надало як до суду першої інстанції, так і суду апеляційної інстанції ніяких обґрунтованих доказів на підтвердження своїх заперечень про те, що розмір фактичної заробітної плати за професією позивача в оспорюваний період не підвищувався.

Інші доводи відділення Фонду викладені в апеляційній скарзі, не можуть бути взяті до уваги, оскільки вони фактично зводяться до переоцінки доказів та незгодою з висновками суду по їх оцінці.

На думку колегії суддів, вирішуючи даний спір суд першої інстанції в досить повному обсязі встанови права і обов’язки сторін, обставини по справі, перевірив доводи і дав їм правову оцінку, ухвалив рішення яке відповідає вимогам закону.

Враховуючи викладене, колегія суддів вважає, що рішення суду першої інстанції відповідає нормам матеріального і процесуального права, висновки суду відповідають обставинам справи, в той час як доводи апеляційної скарги є необґрунтованими, тому апеляційну скаргу відділення Фонду слід відхилити, а рішення суду – залишити без змін.

Керуючись ст. ст. 303, 307, 308, 313- 315 ЦПК України, колегія суддів, -

Апеляційну скаргу Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в м. Кривому Розі Дніпропетровської області відхилити.

Рішення Тернівського районного суду м. Кривого Рогу від 21 січня 2010 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду України протягом двох місяців з дня набрання нею законної сили.