Колегія суддів судової палати з цивільних справ апеляційного суду Полтавської області в складі:

головуючого: Тимчук Л.А.

суддів: Пікуля В.П., Чічіля В.А.,

при секретарі: Колодюк О.П.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_3 на рішення Комсомольського міського суду Полтавської області від 14 квітня 2010 року у справі за позовом Відкритого акціонерного товариства "Полтавський гірничо-збагачувальний комбінат" до ОСОБА_4, ОСОБА_3 та Сектору громадянства, імміграції та реєстрації фізичних осіб Комсомольського МВ ГУМВС України в Полтавській області про виселення з гуртожитку та стягнення заборгованості,

У липні 2009 року Відкрите акціонерне товариства "Полтавський гірничо-збагачувальний комбінат" (надалі ВАТ "ПГЗК") звернулося у суд із позовом до відповідачів про виселення з гуртожитку та стягнення заборгованості, посилаючись на те, що в зв’язку з роботою на підприємстві ВАТ "ПГЗК" надало тимчасово ОСОБА_4 житло в гуртожитку – АДРЕСА_1, в яке останній вселився разом з дружиною та сином. Оскільки 20 грудня 2005 року ОСОБА_4 звільнився з роботи за власним бажанням, жінка – ОСОБА_3 на підприємстві не працює, вважають, що відповідачі підлягають виселенню без надання іншого жилого приміщення. Крім того, в зв’язку з несвоєчасною сплатою квартплати та плати за житлово-комунальні послуги за відповідачами отоварилась заборгованість у сумі 3357 грн. 26 коп.

Просило виселити ОСОБА_4, ОСОБА_3, ОСОБА_5 з АДРЕСА_1 без надання іншого житлового приміщення, зобов’язати СГІРФО Комсомольського МВ ГУМВС України в Полтавській області зняти з реєстрації за місцем проживання ОСОБА_4, ОСОБА_3, ОСОБА_5 - АДРЕСА_1 стягнути з ОСОБА_4, ОСОБА_3 заборгованість по квартплаті в розмірі 3357 грн. 26 коп. та судові витрати.

В подальшому позивач подав додаткову позовну заяву в якій просив виселити ОСОБА_4, ОСОБА_3, ОСОБА_5, ОСОБА_6 з АДРЕСА_1 без надання іншого житлового приміщення, зобов’язати СГІРФО Комсомольського МВ ГУМВС України в Полтавській області зняти з реєстрації за місцем проживання ОСОБА_4, ОСОБА_3, ОСОБА_5, ОСОБА_6 - АДРЕСА_1 стягнути з ОСОБА_4, ОСОБА_3 заборгованість по квартплаті в розмірі 3357 грн. 26 коп. та судові витрати.

Рішенням Комсомольського міського суду Полтавської області від 14 квітня 2010 року позовні вимоги Відкритого акціонерного товариства "Полтавський гірничо-збагачувальний комбінат" задоволено повністю.

Виселено ОСОБА_4, ОСОБА_3, ОСОБА_5, ОСОБА_6 з АДРЕСА_1 без надання іншого житлового приміщення.

Зобов’язано Сектор громадянства, імміграції та реєстрації фізичних осіб Комсомольського МВ ГУМВС України в Полтавській області зняти ОСОБА_4, ОСОБА_3, ОСОБА_5, ОСОБА_6 з реєстраційного обліку за адресою : АДРЕСА_1

Стягнуто з ОСОБА_4, ОСОБА_3 на користь Відкритого акціонерного товариства "Полтавський гірничо-збагачувальний комбінат" в солідарному порядку заборгованість по квартирній платі в розмірі 3357 грн. 26 коп. та понесені судові витрати в розмірі 97 грн. 30 коп.

Із рішенням суду не погодилась ОСОБА_3, яка в апеляційній скарзі, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить скасувати рішення суду та ухвалити нове, яким виселити ОСОБА_4 з вказаного приміщення, залишити спірне житло за нею та малолітніми дітьми, знизити суму боргу за комунальні послуги.

Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, вислухавши пояснення осіб, які беруть участь у справі, перевіривши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, дійшла до висновку, що апеляційну скаргу слід відхилити з таких підстав.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 307, ст. 308 ЦПК України апеляційний суд за результатами розгляду апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції вправі відхилити апеляційну скаргу та залишити рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Судом першої інстанції встановлено та вбачається із матеріалів справи, що АДРЕСА_1 належить ВАТ "ПГЗК" на праві приватної власності та знаходиться на балансі комбінату.

Відповідач ОСОБА_4 працював на підприємстві з 23 травня 2001 року по 31 грудня 2001 року та з 21 лютого 2002 року по 20 грудня 2005 року. Рішенням адміністрації ВАТ "ПГЗК" спільно з профспілковим комітетом 12 березня 2003 року прийнято рішення про надання ОСОБА_4 тимчасового житла в гуртожитку в зв’язку з роботою на підприємстві.

Згідно ордеру №3648 від 4 квітня 2003 року ОСОБА_4 вселився у АДРЕСА_1 та був зареєстрований за вказаною адресою.

Пізніше в вказане приміщення вселилася дружина відповідача – ОСОБА_3 та їх неповнолітній син ОСОБА_5 і 20.06.2003 року були там зареєстровані.

Згідно наказу №1008 від 20 грудня 2005 року ОСОБА_4 звільнений за власним бажанням з посади електрозварювальника ВАТ "ПГЗК".

Станом на 29 березня 2009 року в спірному приміщенні зареєстровані ОСОБА_4, ОСОБА_3, їх син ОСОБА_5 та донька ОСОБА_3 – ОСОБА_6, проте, як вірно встановлено судом першої інстанції ОСОБА_3 та її діти в спірному приміщенні не проживають з грудня 2006 року, що зокрема підтверджується актом від 28 серпня 2009 року.

Із матеріалів справи також вбачається, що відповідно до свідоцтва про розірвання шлюбу, виданого відділом реєстрації актів цивільного стану Комсомольського міського управління юстиції 15 грудня 2008 року, шлюб між ОСОБА_4 та ОСОБА_3 розірвано.

ОСОБА_3 фактично проживає в кімнаті 329 цього ж гуртожитку з громадянином ОСОБА_7

При розгляді справи у суді апеляційної інстанції ОСОБА_3 підтвердила, що вона не проживає у кімнаті 905, а проживає у кімнаті 329 цього гуртожитку, наймачем цієї кімнати є ОСОБА_7

За змістом ст. ст. 128, 129 ЖК України, жила площа в гуртожитку надається за спільним рішенням адміністрації підприємства та відповідного профспілкового комітету. На підстав рішення про надання жилої площі в гуртожитку адміністрація видає громадянину спеціальний ордер, який є єдиною підставою для вселення на надану жилу площу.

Відповідно до ч.2 ст. 132 ЖК України, працівники підприємств, які поселилися в гуртожитку в зв’язку з роботою, може бути виселено без надання іншого жилого приміщення в разі звільнення за власним бажанням без поважних причин.

Аналізуючи матеріали справи, колегія суддів приходить до висновку, що суд першої інстанції правомірно задовольнив позов ВАТ "ПГЗК", виселивши відповідачів зі спірного приміщення без надання іншого житлового приміщення, оскільки відповідач ОСОБА_4 був звільнений з роботи за власним бажанням, а тому втратив право на житлове приміщення, яке надавалося йому в зв’язку з роботою на ВАТ "ПГЗК", відповідно він підлягає виселенню із вказаної квартири із особами, які вселилися в неї як члени його сім’ї.

Посилання апелянта ОСОБА_3 проте, що вона не може бути виселена разом з дітьми без надання іншого житлового приміщення, як одинока особа, з неповнолітніми дітьми є необґрунтованими.

Так, сам по собі факт розірвання шлюбу із ОСОБА_4 не надає підстави вважати, що відповідачка є одинокою матір’ю, зокрема про те, що вона виховує і утримує дітей сама.

Крім того, закріплені в абз. 6 ч. 1 ст. 125 та ч. 3 ст. 132 ЖК України гарантії не можуть бути застосовані у спорі про виселення громадян з гуртожитку, які не перебувають із підприємством у трудових відносинах, однак відповідачка у трудових відносинах із позивачем не перебувала.

Доводи апеляційної скарги про те, що відповідачка не може бути виселена відповідно до положень Закону України "Про забезпечення реалізації житлових прав мешканців гуртожитків" від 04.09.2008 року (500-17) , не спростовує правильності висновків суду першої інстанції тому, що відповідно до ч. 4 ст. 1 цього закону під його дію не підпадають гуртожитки, що на законних підставах знаходяться у приватній власності.

При розгляді справи встановлено, що гуртожиток, у якому знаходиться спірна кімната не є комунальною чи державною власністю.

Задовольняючи позовні вимоги про стягнення заборгованості за комунальні послуги, місцевий суд на підставі ст. 68 ЖК України, згідно якої наймач зобов’язаний своєчасно вносити квартирну плату та плату за комунальні послуги, вірно, на підставі наданих розрахунків та виписок стягнув солідарно з ОСОБА_4 та ОСОБА_3 суму заборгованості за квартплату.

Таким чином, оскільки рішення суду постановлено з дотриманням норм матеріального та процесуального права, а доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційну скаргу слід відхилити, а рішення залишити без змін.

Керуючись ст. 303, п.1 ч.1 ст. 307, ст.ст. 308, 314, 319 ЦПК України, колегія суддів,

Апеляційну скаргу ОСОБА_3 - відхилити.

Рішення Комсомольського міського суду Полтавської області від 14 квітня 2010 року залишити без змін.

ухвала суду набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена протягом двох місяців з дня набрання нею законної сили шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду України.