розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Дніпропетровську цивільну справу за апеляційною скаргою державного підприємства "Східний гірничо-збагачувальний комбінат" на рішення Жовтоводського міського суду Дніпропетровської області від 5 березня 2010 року за позовом ОСОБА_2 до державного підприємства "Східний гірничо-збагачувальний комбінат", спеціалізованої медико-санітарної частини №9, ОСОБА_3, ОСОБА_4 про поновлення на роботі, -

30 вересня 2009 року ОСОБА_2 звернулася до суду з уточненим в ході розгляду справи позовом (а.с.152-154) до державного підприємства "Східний гірничо-збагачувальний комбінат", спеціалізованої медико-санітарної частини №9, ОСОБА_3 та ОСОБА_4 про поновлення на роботі, мотивуючи позовні вимоги тим, що з 23 вересня 1997 року працювала на ДП "СхідГЗК" сторожем бази відпочинку, а з 1 грудня 2007 року - сторожем бази відпочинку на р.Інгулець дільниці соцкультпобуту ДП "СхідГЗК". В своїй роботі вона керувалася робочою інструкцією сторожа, затвердженою 20 квітня 2005 року.

5 червня 2009 року наказом №61 було введено робочу інструкцію сторожа (старшого) бази відпочинку на р.Інгулець дільниці соцкультпобуту ДП "СхідГЗК", п.2.16 якої на сторожа покладено обов’язок по обрізці дерев та кущів з використанням електроінструменту, після чого її направили на обов’язковий попередній медичний огляд з зазначенням того, що небезпечним фактором умов праці є робота на висоті, а також зобов’язали пройти психофізіологічну експертизу.

Після медичного обстеження лікар ОСОБА_3 зробила висновок про її непридатність до роботи сторожем в зв’язку з протипоказанням роботи на висоті.

Наказом №1159 від 28 серпня 2009 року її звільнено з роботи у зв’язку з виявленою невідповідністю виконуваній роботі внаслідок стану здоров’я, перешкоджаючого подальшому виконанню роботи, за п.2 ст. 40 КЗпП України.

Посилаючись на те, що її звільнення з роботи проведено з порушенням норм діючого законодавства, зміни в посадову інструкцію сторожа (старшого) були внесені всупереч Довіднику кваліфікованих характеристик професій працівників, медичний висновок немає юридичної сили, оскільки підписаний не вповноваженою особою, ОСОБА_2 просила визнати недійсними п.2.16 Робочої інструкції сторожа (старшого) бази відпочинку та медичний висновок від 18 червня 2009 року, скасувати наказ про звільнення її з роботи, поновити її на попередній роботі з 1 вересня 2009 року та стягнути з ДП "СхідГЗК" на її користь заробітну плату за час вимушеного прогулу та 1000 грн. на відшкодування моральної шкоди.

Рішенням Жовтоводського міського суду Дніпропетровської області від 5 березня 2010 року позов ОСОБА_2 задоволено частково. Визнані недійсними п.2.16 Робочої інструкції сторожа (старшого) бази відпочинку на р.Інгулець дільниці соцкультпобуту ДП "СхідГЗК" в частині покладення обов’язку на сторожа "регулярно проводити обрізку дерев та кущів, в тому числі з використанням електричного інструменту" та медичний висновок від 18 червня 2009 року про непридатність позивачки до роботи сторожем; скасовано наказ №1159 від 28 серпня 2009 року про звільнення її з роботи; поновлено на роботі сторожем бази відпочинку "Сонечко" на р.Інгулець дільниці соцкультпобуту ДП "СхідГЗК" з 1 вересня 2009 року; стягнуто з ДП "СхідГЗК" на користь позивачки заробітну плату за час вимушеного прогулу у розмірі 10 832,99 грн. та 500 грн. на відшкодування моральної шкоди.

В апеляційній скарзі ДП "СхідГЗК" ставить питання про скасування рішення та ухвалення нового, посилаючись на на невідповідність висновків суду обставинам справи та на постановлення рішення з порушенням норм матеріального права.

Вивчивши доводи скарги, перевіривши їх матеріалами справи, колегія не знаходить передбачених ст.ст. 309- 311 ЦПК України підстав для задоволення апеляційної скарги.

Згідно п.2 ст. 40 КЗпП України трудовий договір, укладений на невизначений строк, а також строковий договір до закінчення строку його чинності можуть бути розірвані власником або уповноваженим ним органом лише у випадку виявленої невідповідності працівника займаній посаді або виконуваній роботі внаслідок недостатньої кваліфікації або стану здоров’я, які перешкоджають продовженню даної роботи.

Відповідно до роз’яснень Пленуму Верховного Суду України, викладених у п.21 постанови від 6 листопада 1992 року №9 "Про практику розгляду судами трудових спорів" (v0009700-92) , суд може визнати правильним припинення трудового договору згідно п.2 ст. 40 КЗпП України у тому разі, якщо встановить, що воно проведено на підставі фактичних даних, які підтверджують, що внаслідок недостатньої кваліфікації або стану здоров’я (стійкого зниження працездатності) працівник не може належно виконувати покладених на нього трудових обов’язків чи їх виконання протипоказано за станом здоров’я або небезпечне для членів трудового колективу, чи громадян, яких він обслуговує і його неможливо перевести, за його згодою, на іншу роботу.

Задовольняючи позов ОСОБА_2 в даній частині, суд першої інстанції обґрунтовано керувався тим, що її звільнення проведено з порушенням трудового законодавства. Такий висновок ґрунтується на встановлених судом обставинах та досліджених судом доказах.

Ухвалюючи рішення суд також дійшов висновку про недійсність п.2.16 Робочої інструкції сторожа (старшого) бази відпочинку на р.Інгулець дільниці соцкультпобуту ДП "СхідГЗК" в частині покладення обов’язку на сторожа "регулярно проводити обрізку дерев та кущів, в тому числі з використанням електричного інструменту" та медичного висновку від 18 червня 2009 року про непридатність позивачки до роботи сторожем. Цей висновок також ґрунтується на матеріалах справи і відповідає вимогам закону.

Розглядаючи виниклий спір, суд першої інстанції в досить повному обсязі встановив права та обов'язки сторін, обставини справи, перевірив доводи і заперечення сторін, дав належну оцінку доказам в їх сукупності. Ухвалене судом рішення відповідає матеріалам справи та вимоги закону.

Приведені в апеляційній скарзі доводи щодо права підприємства самостійно встановлювати конкретний перелік робочих обов’язків працівників підприємства, розширювати коло завдань та обов’язків окремих робітників, висновки суду першої інстанції не спростовують, не дають підстав до висновку про порушення судом норм матеріального права, а зводяться до переоцінки доказів та незгоди з висновками суду по їх оцінці.

Згідно ст. 212 ЦПК України виключне право оцінки доказів, належить суду, який оцінює їх за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Крім того п.2.16 Робочої інструкції сторожа (старшого) бази відпочинку на р.Інгулець дільниці соцкультпобуту ДП "СхідГЗК", затвердженої 3 червня 2009 року начальником дільниці соцкультпобуту ДП "СхідГЗК", в частині покладення обов’язку на сторожа "регулярно проводити обрізку дерев та кущів, в тому числі з використанням електричного інструменту" визнаний недійсним рішеннями Жовтоводського міського суду Дніпропетровської області від 23 лютого 2010 року по справі за позовом ОСОБА_5 до ДП "СхідГЗК", та від 14 квітня 2010 року по справі за позовом ОСОБА_6 до ДП "СхідГЗК", які набрали законної сили.

А відповідно до ч.3 ст. 61 ЦПК України обставини, встановлені судовим рішенням у цивільній, господарській або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких бере участь та сама особа, щодо якої встановлено ці обставини.