розглянула у відкритому судовому засіданні в м.Рівному цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Здолбунівського районного суду від 14 квітня 2010 року в справі за позовом ОСОБА_2 до публічного акціонерного товариства комерційного банку ’’ПриватБанк’’ про захист прав споживача, визнання кредитного договору частково недійсним та внесення змін до кредитного договору.

Заслухавши доповідача, пояснення осіб, що з’явились в судове засідання, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги колегія суддів,-

рішенням Здолбунівського районного суду від 14 квітня 2010 року в позові ОСОБА_2 до ПАТ КБ ’’ПриватБанк’’ про захист прав споживача, визнання кредитного договору частково недійсним та внесення змін до кредитного договору відмовлено за безпідставністю.

В поданій на рішення апеляційній скарзі позивач вказує на його незаконність, оскільки суд не врахував, що ні кредитний договір, ні додатки до нього не передбачають такого поняття, як ’’відсоткова ставка за кредитним договором’’. В Додатку № 1 до укладеного між сторонами кредитного договору визначено лише ’’річну проценту ставку на залишок по кредиту’’. Однак, відповідач з жовтня 2008 року нараховує позивачу до сплати збільшений розмір щомісячного платежу, хоча, ні річна процента ставка, ні щомісячна винагорода за резервування ресурсів не змінювалися.

Крім того, кредитний договір передбачає вичерпний перелік підстав для зміни процентної ставки за користування кредитом та межі такого збільшення. Жодних правових та фактичних підстав для зміни процентної ставки з 12 до 15,12 відсотків не було. Повідомлення з дати вступу в чинність зміненої процентної ставки позивачу не надсилалося, а було направлено значно пізніше.

Суд не врахував, що наявні всі підстави для внесення змін до кредитного договору, оскільки на даний час виникли обставини, зокрема світова фінансова криза, припинення підприємницької діяльності, які не могли бути передбачені на момент укладення договору. Істотно змінилися обставини, якими сторони керувалися при укладенні договору.

Подальше виконання договору порушує співвідношення майнових інтересів сторін.

Також, позивач вказує, що деякі положення договору суперечать чинному законодавству.

Просить рішення скасувати і ухвалити нове рішення яким позов задовольнити.

Перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню частково з таких підстав.

Відмовляючи в задоволенні позову суд першої інстанції виходив з того, що при реалізації свого права на підвищення відсоткової ставки по кредиту, обмовленого п.2.3.1. кредитного договору від 08.04.2008 року шляхом надіслання письмового повідомлення позивачу з боку ПАТ КБ ’’ПриватБанк’’ відсутні будь-які порушення норм законодавства чинного на момент підвищення відсоткової ставки.

Проте з таким висновком суду першої інстанції погодитись не можна.

Статтею 55 Закону України "Про банки і банківську діяльність" встановлено, що відносини банку з клієнтом регулюються законодавством України, нормативно-правовими актами Національного банку України та угодами (договором) між клієнтом та банком.

Згідно зі ст. 627 ЦК України, відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу (435-15) , інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Договори про надання кредиту укладаються на власний розсуд кредитодавця і позичальника та з урахуванням вимог цивільного та банківського законодавства, статті 11 Закону України "Про захист прав споживачів" та Правил надання банками України інформації споживачу про умови кредитування та сукупну вартість кредиту, затверджених постановою Правління Національного банку України від 10.05.2007 року N 168 (z0541-07) .

Відповідно до ст. 651 ЦК України зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом.

Як вбачається з п. 2.3.1. укладеного кредитного договору банк має право в односторонньому порядку збільшити розмір процентної ставки за користування кредитними коштами при зміні курсу долара США до гривні більш ніж на 10 % у порівнянні з курсом долара США до гривні, встановленого НБУ на момент укладання даного договору; зміні облікової ставки НБУ; зміні розміру відрахувань у страховий фонд або зміні середньозваженої ставки по кредитах банків України у відповідній валюті. При цьому Банк надсилає Позичальникові письмове повідомлення про зміну процентної ставки протягом 7 календарних днів з дати вступу в чинність зміненої процентної ставки. Збільшення процентної ставки банком у вищевказаному порядку можливо в границях кількості пунктів, на яке збільшилася ставка НБУ, розмір відрахувань у страховий фонд, середньозважена ставка по кредитах або пропорційно збільшенню курсу долара США.

Згідно з ч. 4 ст. 11 Закону України " Про захист прав споживачів" у договорі про надання споживчого кредиту може зазначатися, що відсоткова ставка за кредитом може змінюватися залежно від зміни облікової ставки НБУ або в інших випадках. Про зміну відсоткової ставки за споживчим кредитом споживач повідомляється кредитодавцем протягом семи календарних днів з дати її зміни. Без такого повідомлення будь-яка зміна відсоткової ставки є недійсною.

Як вбачається з матеріалів справи, ПАТ КБ "ПриватБанк" 23.10.2008 року на ім'я позивача направило повідомлення про збільшення відсоткової ставки по кредитному договору, починаючи з 26.10.2008 року, до 15,12 % у зв'язку із подорожчанням грошових ресурсів на світовому та українському фінансових ринках та підвищенням рівня облікової ставки НБУ з 8,5 до 12 відсотків.

Даний лист позивач отримала на початку листопада 2008 року, тобто вже після фактичного збільшення відсоткової ставки по кредитному договору.

За таких обставин, апеляційний суд приходить до висновку, що ОСОБА_2 не була повідомлена про збільшення відсоткової ставки за кредитним договором до 15,12 % річних, а тому така зміна відсоткової ставки в силу ч. 4 ст. 11 Закону України " Про захист прав споживачів" є недійсною. Позовні вимоги позивача про зобов'язання ПАТ КБ "ПриватБанк" застосовувати процентну ставку в 12% річних, відповідно до кредитного договору, що застосовувалась банком до 26.10.2008 року, підлягають задоволенню.

Відповідно до норм процесуального права передбачається, що обставини цивільних справ з’ясовуються судом на засадах змагальності, в межах заявлених вимог і на підставі наданих сторонами доказів. Щодо обов’язку доказування і подання доказів, то кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень.

Всупереч ст. 11 Закону України "Про захист прав споживачів" та Правил надання банками України інформації споживачу про умови кредитування та сукупну вартість кредиту (z0541-07) , з листа відповідача №20.1.3.2/6-22855/8521 не вбачається конкретних обставин, що змусили відповідача вчинити підвищення процентної ставки по Кредитному Договору до 15,12 % річних та не наведено обґрунтування стосовно підстав для підвищення відсоткової ставки. В даному листі за підписом голови правління банку відсутня інформація щодо того, чи приймалося банком рішення про зміну умов кредитного договору, коли було прийнято таке рішення, яким органом банку воно приймалося, прийняте рішення стосується усіх кредитних договорів банку чи лише договору укладеного з позивачем, чи мав орган банку повноваження на прийняття такого рішення.

Не наведено відповідачем підстав для підвищення відсоткової ставки і під час розгляду справи в апеляційному суді.

Разом з тим, підлягає залишенню без змін рішення суду в частині внесення змін до кредитного договору, оскільки відмовляючи в позові в цій частині суд першої інстанції вірно виходив з того, що економічна криза в країні не може вважатися істотною зміною обставин в розумінні ч.ч. 1, 2 ст. 652 Цивільного кодексу України, так як вона носить загальний характер та у повній мірі стосується обох договірних сторін, а тому не може бути віднесена до зміни обставин, якими сторони керувались при укладанні кредитного договору та, відповідно, підставою для внесення змін до кредитного договору від 08 квітня 2008 року.

Невиконання позивачем своїх зобов’язань за кредитним договором не пов’язане із фінансовою-економічною кризою, оскільки позивач ніяким чином не довів пов’язаність цих фактів. Також, позивачем не було доведено наявність всіх необхідних умов, передбачених ч.2 ст. 652 ЦК України, які б давали суду підстави для зміни умов договору за відсутності на те згоди однієї з договірних сторін.

Інші доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують.

Керуючись ст.ст. 307, 309, 316 ЦПК України, ст. 651 ЦК України, ст. 11 Закону України ’’Про захист прав споживачів’’, колегія суддів, -

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 задовольнити частково.

рішення Здолбунівського районного суду від 14 квітня 2010 року скасувати в частині відмови визнання незаконним збільшення з публічним акціонерним товариством комерційним банком ’’ПриватБанк’’ з 26.10.2008 року процентної ставки з 12% до 15,12%.

Визнати недійсним публічним акціонерним товариством комерційним банком ’’ПриватБанк’’ в односторонньому порядку відсоткової ставки до 15,12% річних по кредитному договору № ROZ0GA00000776 від 08 квітня 2006 року та зобов’язати публічне акціонерне товариство комерційний банк ’’ПриватБанк’’ з 26 жовтня 2008 року проводити нарахування ОСОБА_2 відсотків за користування кредитом за кредитним договором № ROZ0GA00000776 від 08 квітня 2006 року по відсотковій ставці в розмірі 12% річних.

В іншій частині рішення Здолбунівського районного суду від 14 квітня 2010 року залишити без змін.

рішення набирає законної сили з моменту його проголошення і може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду України протягом двох місяців з дня набрання ним законної сили.