розглянувши у відкритому судовому засіданні у м.Житомирі справу за позовом ОСОБА_2 до товариства з обмеженою відповідальністю "Житомирський завод металевих конструкцій" про поновлення на роботі, стягнення коштів за час вимушеного прогулу, відшкодування моральної шкоди за апеляційною скаргою позивачки на рішення Корольовського райсуду м.Житомира від 18 січня 2010 року,

У грудні 2008 року ОСОБА_2 звернулася до суду з вищевказаним позовом, у якому зазначала, що з квітня 1986 року працювала у відповідача на посаді інженера з охорони праці. Наказом № 73-к від 13.02.2008 року на неї було накладено дисциплінарне стягнення – винесена догана, а на підставі наказу № 110-к від 25.02.2008 року було звільнено з роботи за п.3 ст. 40 КЗпП України.

рішенням апеляційного суду Житомирської області від 17.11.2008р. визнано незаконним наказ про накладення на неї дисциплінарного стягнення і поновлено на роботі з 26.02.2008р.

У зв’язку з тим, що її не пропустили на роботу після постановлення цього рішення, вона вимушена була звертатися у виконавчу службу Корольовського району м.Житомира, попередньо отримавши копію рішення по справі після повернення справи з апеляційного суду та копію виконавчого листа.

4.12.2008р. після прибуття її разом з державним виконавцем на завод, їй було вручено копію наказу № 1219-к від 4.12.2008р. про звільнення за прогули без поважних причин за п.4 ст. 40 КЗпП України.

Дане звільнення вважає незаконним і просить поновити її на роботі на посаді інженера з охорони праці, стягнути з відповідача на її користь середній заробіток за час вимушеного прогулу, на відшкодування моральної шкоди 10000 грн., витрати на надання правової допомоги 250 грн.

рішенням Корольовського райсуду м.Житомира від 18 січня 2010 року у задоволенні позовних вимог відмовлено.

У апеляційній скарзі позивачка просить рішення райсуду скасувати, оскільки вважає його незаконним, та ухвалити нове рішення яким задовольнити її позовні вимоги; посилається на порушення райсудом норм процесуального права; зазначає, що висновки суду не відповідають обставинам справи, які неповно були з’ясовані, суд не дав належної оцінки доказам по справі.

Розглянувши матеріали справи в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню частково з таких підстав.

У відповідності до ст. 235 КЗпП України, у разі звільнення без законної підстави працівник повинен бути поновлений на попередній роботі органом, який розглядає трудовий спір. При винесенні рішення про поновлення на роботі орган, який розглядає спір, одночасно приймає рішення про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу.

Згідно ст. 237-1 КЗпП України, відшкодування власником або уповноваженим ним органом моральної шкоди працівнику провадиться у разі, якщо порушення його законних прав призвели до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв’язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя.

Як видно з матеріалів справи, позивачка перебувала в трудових відносинах з відповідачем та займала посаду інженера з охорони праці, що підтверджується копією трудової книжки. /а.с.11-12/.

Наказом № 73-к від 13.02.2008р. на неї було накладено дисциплінарне стягнення – винесена догана, а на підставі наказу № 110-к від 25.02.2008р. її було звільнено з роботи за п.3 ст. 40 КЗпП України /а.с.12/.

рішенням апеляційного суду Житомирської області від 17.11.2008р. визнано незаконним наказ про накладення на позивачку дисциплінарного стягнення і поновлено її на роботі з 26.02.2008р. Допущено негайне виконання рішення в частині поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку за один місяць в сумі 1807 грн.47 коп./а.с.96/.

Наказом № 1059-к від 17 листопада 2008 року ОСОБА_2 поновлена на роботі на посаді інженера з охорони праці.

Наказом № 1219-к від 4.12.2008р. ОСОБА_2 звільнена з роботи з 17 листопада 2008р. за прогули без поважних причин за п.40 КЗпП України (322-08) /а.с.10/.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що позивачка 17.11.2008р. після проголошення рішення не з’явилася на роботу, а її пояснення з приводу того, що працівники охорони не пропустили її на підприємство не знайшли свого підтвердження в судовому засіданні.

Проте, з таким висновком не можна погодитись.

Так, в судовому засіданні 5.11.2009 року була допитана свідок ОСОБА_3, /а.с.105/, яка показала, що була в суді при оголошенні рішення 17.11.2008р., разом з позивачкою поїхала на підприємство і була присутня при тому як працівник служби охорони не пропустив ОСОБА_2 через прохідну на підприємство, мотивуючи відсутністю директора.

Цих показів суд взагалі не взяв до уваги та не дав їм ніякої оцінки.

Всі подальші дії позивачки свідчать про її намір поновитися на роботі. Так, після отримання 19.11.2008р. копії рішення у райсуді /а.с.95/, отримання виконавчого листа, виданого 25.11.2008р. після повернення справи з апеляційного суду /за обліково-статистичною карткою справа направлена до суду першої інстанції 19.11.2008р./, вона звернулася 1.12.2008р. із заявою до державного виконавця для примусового виконання рішення. Постановою головного державного виконавця 3.12.2008р. було відкрито виконавче провадження за виконавчим листом про поновлення позивачки на роботі і наданий відповідачу строк до 10.12.2008р. для добровільного виконання рішення.

Постановою головного державного виконавця від 10.04.2009р. виконавче провадження з примусового виконання рішення за виконавчим листом про поновлення ОСОБА_2 на роботі закінчено /копія виконавчого провадження № 954,7423/09 долучена до справи/.

З наказом відповідача про поновлення позивачки на роботі в день ухвалення апеляційним судом рішення – 17.11.2008р., остання була ознайомлена лише 4.12.2008 року, про що ствердили сторони, і в цей же день її було звільнено з роботи саме з 17.11.2008р. /дня поновлення на роботі/ за прогули без поважних причин.

За вищенаведених обставин колегія суддів вважає, що звільнення позивачки за прогули без поважних причин є незаконним, скасовує рішення райсуду та ухвалює нове - про часткове задоволення позову: поновлює позивачку на роботі на посаді інженера з охорони праці у товаристві з обмеженою відповідальністю "Житомирський завод металевих конструкцій" з 17 листопада 2008 року, стягує середній заробіток за весь час вимушеного прогулу з часу звільнення 17.11.2008р. по час постановлення даного рішення – 31630 грн.70 коп. /середній заробіток у розмірі 1807 грн.47 коп., визначений рішенням апеляційного суду від 17.11.2008р. /а.с.96/ х 17.5 місяців = 31630 грн.70 коп./.

Оскільки позивачці незаконним звільненням причинені моральні страждання і порушення її прав вимагало від неї додаткових зусиль для організації свого життя., то колегія суддів стягує з відповідача на користь позивачки на відшкодування моральної шкоди 1000 грн.

Крім того, з відповідача на користь позивачки стягуються кошти: на оплату витрат на правову допомогу 250 грн., на оплату витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи 7 грн.50 коп.; на користь держави стягується з відповідача судовий збір у розмірі 333 грн.30 коп.

Одночасно допускається негайне виконання рішення в частині поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку за один місяць – 1807 грн.47 коп.

Керуючись ст.ст. 209, 303, 304, 307, 309, 313, 314, 316 ЦПК України, колегія суддів

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 задовольнити частково.

рішення Корольовського райсуду м.Житомира від 18 січня 2010 року скасувати, ухваливши нове рішення.

Позов ОСОБА_2 задовольнити частково.

Поновити ОСОБА_2 на посаді інженера з охорони праці у товаристві з обмеженою відповідальністю "Житомирський завод металевих конструкцій" з 17 листопада 2008 року.

Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю "Житомирський завод металевих конструкцій" на користь ОСОБА_2 середній заробіток за час вимушеного прогулу у розмірі 31630 /тридцять одна тисяча шістсот тридцять/ грн.70 коп., на відшкодування моральної шкоди 1000 грн., на оплату витрат на правову допомогу 250 грн., на оплату витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи 7 грн.50 коп. та на користь держави 333 грн.30 коп. судового збору.

Допустити негайне виконання рішення в частині поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку за один місяць – 1807 грн.47 коп.

рішення набирає чинності з дня проголошення і з цього часу може бути оскаржено безпосередньо до Верховного Суду України протягом двох місяців.