колегія суддів судової палати в цивільних справах Апеляційного суду Київської області у складі :

Головуючого: Дьоміної О.О.

суддів: Малорода О.І., Олійника В.І..

при секретарі: Мацевич О.С.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Київ

цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_3 на рішення Києво-Святошинського районного суду Київської області від 27 січня 2010 року у цивільній справі за позовом ОСОБА_3 до Шпитьківської сільської ради, ОСОБА_4 про визнання права власності в порядку спадкування на земельну ділянку, -

Позивачка просила визнати за нею право власності на земельну ділянку розміром 2,6961 га на території Шпитьківської сільської ради Києво-Святошинського району в порядку спадкування після смерті ІНФОРМАЦІЯ_1 матері – ОСОБА_5.

Мотивувала вимоги тим, що розпорядженням райдержадміністрації від 12 жовтня 2005 року матері виділено спірну земельну ділянку для ведення особистого селянського господарства.

Державний акт був виготовлений, але отримати його померла не встигла.

Вона вчасно звернулась в нотаріальну контору для отримання спадщини, однак у видачі свідоцтва їй відмовлено, поскільки відсутній державний акт.

Просила задовільнити позовні вимоги.

Згідно рішення того ж суду від 11 травня 2006 року, яке набрало законної сили, померлу зобов’язано отримати державний акт на спірну земельну ділянку та продати земельну ділянку ОСОБА_4, яка і залучена до участі в справі в якості відповідача.

рішенням суду в задоволенні позовних вимог відмовлено.

Позивачка в апеляційній скарзі просить скасувати рішення суду та ухвалити нове про задоволення позовних вимог.

Мотивує вимоги тим, що суд неправомірно залучив до участі в справі відповідачем ОСОБА_4, не врахував висновки суду від 11 травня 2006 року яким встановлено, що земельна ділянка належить її матері, не врахував наявність у матері сертифіката про право на земельну частку. Суд безпідставно зробив висновок, що мати відмовилась від отримання державного акту. Вважає, що вона надала суду докази про належність ділянки матері, однак суд не прийняв їх до уваги.

Апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

Суд відмовив в задоволенні позовних вимог та зазначив, що померла ОСОБА_5 за життя не отримала державний акт про право власності на земельну ділянку, тому не набула права власності на земельну ділянку, а тому спірна ділянка не може передаватись у спадщину ні за заповітом, ні за законом. На думку суду ділянка перебуває у державній власності.

Колегія не може погодитись з такими висновками суду.

Колегією встановлено та підтверджується матеріалами справи ті обставини, що ОСОБА_5 на підставі сертифікату про право на земельну частку пай мала право на земельну ділянку на території Шпитьківської сільської ради. ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_5 померла і за життя не отримала державний акт про право власності на земельну ділянку для ведення особистого селянського господарства, хоч державний акт був виготовлений.

Спадщину після смерті матері прийняла дочка – позивачка, але їй було відмовлено у видачі свідоцтва про право власності на спірну ділянку, у зв’язку з відсутністю державного акта.

За життя ОСОБА_5, а саме 12 грудня 2003 року уклала договір з відповідачкою ОСОБА_4 про наміри у майбутньому отримати державний акт та продати земельну ділянку.

Спір між сторонами з цього приводу був вирішений судом. 11 травня 2006 року суд зобов’язав ОСОБА_5 укласти з ОСОБА_4 основний договір купівлі продажу земельної ділянки та заборонив ОСОБА_5 в будь-який спосіб відчужувати земельну ділянку будь-кому крім ОСОБА_4 рішення суду набрало чинності.

Відповідно до ст. 1223 ЦК України право на спадщину мають особи, визначені у заповіті, а в разі його відсутності в порядку черговості за законом.

Відповідно до ст. 1218 ЦК України до складу спадщини входять усі права та обов'язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

Колегія вважає, за можливе позовні вимоги задовільнити, поскільки померла ОСОБА_5 до смерті мала право на земельну частку пай відповідно до сертифікату, розпорядженням райадміністрації їй передано у власність земельний пай, виготовлено державний акт, який вона не отримала через смерть.

Колегія приходить до висновку, що факт належності спірної земельної ділянки – ОСОБА_5, яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 знайшов своє підтвердження в ході розгляду справи.

Позивачка з свою чергу вчасно подала заяву про прийняття спадщини і тому має право на отримання у спадщину спірної земельної ділянки в порядку спадкування за законом після смерті матері.

Однак з часу прийняття спадщини до спадкоємця переходять як права так і обов’язки спадкодавця і тому рішення суду від 11 травня 2006 року не є перешкодою для отримання спадщини. Суд своїм рішенням заборонив ОСОБА_5 за життя у будь-який спосіб відчужувати земельну ділянку. рішення суду не позбавляє позивачку права на отримання спадщини.

Колегія вважає, що висновки суду не відповідають обставинам справи, а норми матеріального права суд застосував неправильно.

За таких обставин рішення суду слід скасувати, та ухвалити нове рішення про задоволення позовних вимог.

Сторони ні в позовній заяві на і апеляційній скарзі не ставлять питання про відшкодування судових витрат.

Керуючись ст. 309 ч.1, п.3,4, 316 ЦПК України (1618-15) , ст. 1218, 1223, 1268, 1270 ЦК України колегія,

Апеляційну скаргу – задовільнити.

рішення Києво-Святошинського районного суду Київської області від 27 січня 2010 року – скасувати та ухвалити нове рішення.

Позовні вимоги задовільнити.

Визнати за ОСОБА_3 право власності на земельну ділянку площею 2,6961 га, з цільовим призначенням для ведення особистого селянського господарства, на території Шпитьківської сільської ради Києво-Святошинського району Київської області в порядку спадкування за законом після смерті ІНФОРМАЦІЯ_1 матері – ОСОБА_5.

рішення набирає чинності з моменту проголошення та може бути оскаржене до Верховного Суду України протягом 2 місяців .