( Додатково див. рішення Бердянського міськрайонного суду Запорізької області (rs7494022) ) ( Додатково див. ухвалу Верховного суду України (rs14405563) )

Колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Запорізької області у складі:

головуючого: Савченко О.В.

суддів: Стрелець Л.Г., Кочеткової І.В.

при секретарі: Мосіній О.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_2 в особі представника ОСОБА_3 на рішення Бердянського міськрайонного суду Запорізької області від 08 грудня 2009 року по справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_4, треті особи: ТОВ "Сігма", ВАТ АБ "Бізнес Стандарт", про стягнення заборгованості за договором позики,

У січні 2008 року ОСОБА_2 звернувся в суд із позовом до ОСОБА_4, 3 особа: ВАТ АБ "Бізнес Стандарт", як правонаступник АБ "ТАС-Бізнесбанк", про стягнення заборгованості за договором позики.

Ухвалами суду від 08 грудня 2009 року уточнені ОСОБА_2 позовні вимоги до ТОВ "Сігма" про стягнення боргу залишені без розгляду на підставі п.5 ч.1 ст. 207 ЦПК України і ТОВ "Сігма" залучено до участі у справі в якості третьої особи.

Остаточно вточнивши та доповнивши позовні вимоги у жовтні 2009 року, позивач просив стягнути з ОСОБА_4 на його користь 632015 гр. 19 коп. боргу, а також понесені судові витрати.

У позові зазначав, що 18.10.2004 року між АБ "Муніципальний", правонаступником якого став ВАТ АБ "Бізнес Стандарт", та ТОВ "Сігма" був укладений кредитний договір на суму 200000гр. із встановленням 22 % річних за користування кредитом.

На забезпеченням виконання умов вказаного договору ТОВ "Сігма", між банком та позивачем 18.10.2004 року був укладений договір застави майнових прав, предметом якого став строковий депозитний вклад від 23.06.2004 року на загальну суму 49277 доларів США.

У зв"язку із систематичним невиконанням ТОВ "Сігма" зобов"язань за кредитним договором, 08.11.2005 року банк звернув стягнення на предмет застави шляхом списання з депозитного рахунку позивача 41925,44 доларів США у погашення суми простроченого кредиту ТОВ "Сігма" у розмірі 200000гр., відсотків за користування кредитом у сумі 5786 гр. 30 коп., пені у сумі 4260 гр. 15 коп., всього 210046 гр. 45 коп.

24 листопада 2005 року позивач отримав письмову заяву, в якій ТОВ "Сігма" визнало кредиторську заборгованість перед позивачем на суму 230155 гр. 54 коп., що утворилася внаслідок порушення товариством умов кредитного договору від 18.10.2004 року, а відповідач ОСОБА_4 визнав вказану заборгованість у розмірі 230155 гр. 54 коп., що в еквіваленті складає 45942,97 доларів США,, як власну, та зобов"язався повернути її через 12 місяців зі сплатою 10% річних.

Посилаючись на те, що вказане письмове повідомлення від 24.11.2005 року свідчило про заміну у порядку ст. 520 ЦК України боржника ТОВ "Сігма" на ОСОБА_4, проти чого позивач не заперечував, однак у визначений строк до 25.11.2006 року відповідач взяті на себе зобов"язання не виконав, просив задовольнити заявлені вимоги із врахуванням того, що під час розгляду справи 3500 доларів США були повернуті йому в добровільному порядку.

рішенням Бердянського міськрайонного суду Запорізької області від 08 грудня 2009 року у задоволенні позовну ОСОБА_2 відмовлено.

В апеляційній скарзі ОСОБА_2 в особі представника ОСОБА_3, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить рішення скасувати та ухвалити нове, яким задовольнити позов.

Заслухавши у засіданні апеляційного суду доповідача, пояснення учасників процесу, перевіривши матеріали справи та доводи скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню частково з наступних підстав.

Відповідно до ст.ст. 509, 510, 512 ЦК України зобов"язання виникають з підстав, встановлених ст. 11 цього Кодексу, зокрема, з договорів та інших правочинів.

Сторонами у зобов"язанні є боржник і кредитор.

Кредитор у зобов"язанні може бути замінений іншою особою внаслідок виконання обов"язку боржника поручителем або заставодавцем (майновим поручителем).

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом, 18.10.2004 року між АБ "Муніципальний", правонаступником якого став ВАТ АБ "Бізнес Стандарт", та ТОВ "Сігма" був укладений кредитний договір на суму 200000гр. із встановленням 22 % річних за користування кредитом.

На забезпеченням виконання умов вказаного договору ТОВ "Сігма", між банком та ОСОБА_2 18.10.2004 року був укладений договір застави майнових прав, предметом якого став строковий депозитний вклад від 23.06.2004 року на загальну суму 49277 доларів США.

Отже відповідно до ст.ст. 512, 514, 556 ЦК України, у зв"язку із виконанням ОСОБА_2, як майновим поручителем, зобов"язань ТОВ "Сігма", як боржника по кредитному договору від 18.10 2004 року, по сплаті суми простроченого кредиту у розмірі 200000гр., відсотків за користування кредитом – 5786 гр. 30 коп., пені у розмірі 4260 гр. 15 коп., на загальну суму 210046 гр. 45 коп., що становила еквівалент 41925,44 доларів США, до нього перейшли права банку, як первісного кредитора, щодо повернення зазначеної заборгованості в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав.

Вказані обставини підтверджуються письмовим повідомленням АБ "ТАС- бізнес банк" на адресу ОСОБА_2 та ТОВ "Сігма" від 10.11.2005 року, повідомленням від 25.11.2005 року(т.1, а.с.16,17).

Як передбачено ст. 520 ЦК України, боржник у зобов"язанні може бути замінений іншою особою (переведення боргу) лише за згодою кредитора, якщо інше не передбачено законом.

Правочин щодо заміни кредитора у зобов"язанні вчиняється у такій самій формі, що і правочин, на підставі якого виникло зобов"язання.

Відповідно до ст. 202 ЦК України, правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов"язків.

Відмовляючи у задоволенні позову ОСОБА_2 про стягнення з ОСОБА_4 заборгованості ТОВ "Сигма" за кредитним договором, суд виходив з їх безпідставності, оскільки з тексту наданого позивачем письмового повідомлення від 24.11.2005 року за підписами директора ТОВ "Сигма" та ОСОБА_4 наявності зобов"язань останнього перед ОСОБА_2 не вбачається, а є лише визнання факту кредиторської заборгованості ТОВ "Сигма" та намір відповідача надати фінансову допомогу ТОВ "Сигма".

За висновком суду, зміст вказаного повідомлення не можна вважати борговим зобов"язанням ОСОБА_4 перед позивачем і договором про заміну боржника у зобов"язанні.

Проте з вказаним висновком погодитися не можна з огляду на таке.

Згідно зі ст. 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з"ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтвердженими тими доказами, які були досліджені у судовому засіданні.

Відповідно до ст. 212 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об"єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жоден доказ не має для суду наперед встановленого значення. Суд оцінює допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв"язок доказів у їх сукупності. Результати оцінки доказів суд відображає в рішенні, в якому наводяться мотиви їх прийняття чи відмови у прийнятті.

Частиною 1 ст. 58 ЦПК України передбачено, що належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування.

Як випливає з оригіналу адресованого ОСОБА_2 письмового повідомлення від 24 листопада 2005 року за підписами директора ТОВ "Сигма" та ОСОБА_4, то позивачу повідомлялось, що ТОВ "Сигма" визнає за собою, як кредиторську заборгованість суму у розмірі 230155, 54 гр. перед ОСОБА_2, яка виникла внаслідок порушення ТОВ "Сигма" умов кредитного договору від 18.10.2004 року, а ОСОБА_4 визнає вказану заборгованість, як кредиторську в еквіваленті 45942, 97 доларів США і зобов"язується їх повернути через 12 місяців під 10% річних.

Заперечуючи проти позову, представник ОСОБА_4 підтверджував факт підписання відповідачем вказаного листа до ОСОБА_2, однак стверджував, що, підписуючи його, ОСОБА_4 мав на увазі не перевід на себе боргу, а свою зоборгованість перед ТОВ "Сигма", яка виникли з його правовідносин з цим товариством і учасником яких ОСОБА_2 не був.

Мотивів, з яких зазначені доводи щодо змісту листа від 24.11.2005 року та сам його текст суд розтлумачив, як намір відповідача надати фінансову допомогу ТОВ "Сігма", рішення не містить.

Прийшовши до висновку, що зазначений у листі від 24 листопада 2005 року текст не можна вважати борговим зобов"язанням відповідача перед ОСОБА_2 та договором про заміну боржника у зобов"язанні ТОВ "Сігма" перед позивачем, суд не прийняв до уваги положення ст. 213 ЦК України, за вимогами якої при тлумаченні змісту правочину беруться до уваги однакове для всього змісту правочину значення слів і понять, а також загальноприйняте у відповідній сфері відносин значення термінів.

Якщо буквальне значення слів і понять, а також загальноприйняте у відповідній сфері відносин значення термінів не дає змоги з"ясувати зміст окремих частин правочину, їхній зміст встановлюється порівнянням відповідної частини правочину зі змістом інших його частин, усім його змістом, намірами сторін.

Таким чином, при тлумаченні правочину здійснювати пошук волі його учасника, яка не знайшла відображення у тексті, не допускається.

Якщо за правилами, встановленими ч.3 цієї статті, немає можливості визначити справжню волю особи, яка вчинила правочин, до уваги беруться мета правочину, зміст попередніх переговорів, усталена практика відносин між сторонами, звичаї ділового обороту, подальша поведінка сторін, текст типового договору та інші обставини, що мають істотне значення.

За поясненнями представника ТОВ "Сігма", проти яких сторони в особі їх представників не заперечували, невиконання у листопаді 2005 року ТОВ "Сігма" зобов"язань по поверненню кредиту АБ "ТАС - Бізнесбанк", як первісному кредитору, так і ОСОБА_2, як новому кредитору, було обумовлено тяжким фінансовим становищем вказаного товариства, в якому воно залишається і на теперішній час. Оскільки одним із засновників товариства "Сігма" являється дружина ОСОБА_4, то цим обумовлювалось звернення ОСОБА_2 з питання повернення заборгованості товариством до ОСОБА_4

Як вбачається із листа від 24.11.2005 року, адресованого ОСОБА_2 з приводу заборгованості ТОВ "Сігма" за кредитним договором від 18.10.2004 року, підписаного як директором товариства, так і відповідачем ОСОБА_4, то слова "кредиторська заборгованість, яка виникла внаслідок порушення умов кредитного договору від 18.10.2004 року", та слова "визнає вищезазначену заборгованість" за контекстом стосуються одного й того ж зобов"язання і засвідчують волю відповідача щодо його виконання.

Висновки ж суду першої інстанції обставинам справи не відповідають, у зв"язку з чим рішення по справі підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення, яким вимоги ОСОБА_2 про стягнення заборгованості з ОСОБА_4, як заміненого боржника, слід визнати правомірними.

Доводи представника відповідача про те, що ОСОБА_4 не являвся стороною ні у кредитному договорі, що укладався ТОВ "Сігма", ні у договорі застави майнових прав, який для забезпечення виконання цього кредитного договору укладався з ОСОБА_5, не впливають на суть спору, враховуючи, що поняття сторони у договорі та сторони у зобов"язанні не є тотожними.

Посилання представника відповідача на відсутність згоди кредитора в особі ОСОБА_2 на переведення боргу ТОВ "Сігма" на ОСОБА_4 є неспроможними, враховуючи, що за змістом ст.ст. 521, 513 ЦК України така згода може бути виражена шляхом підписання єдиного документа, обміном листами, тощо.

Як вбачається із звороту оригінала звернення ТОВ "Сігма" та ОСОБА_4 від 24.11.2005 року з питання заборгованості за кредитним договором, згода на запропоновану заміну боржника на ОСОБА_4 була надана ОСОБА_2 у письмовій формі, її наявність підтверджується і самим фактом звернення його із позовними вимогами до саме до відповідача.

Вирішуючи питання щодо розміру заборгованості, що підлягає стягненню, колегія вважає, що вимоги ОСОБА_2 про стягнення заборгованості у розмірі 632015 гр. 19 коп. підлягають задоволенню частково з наступних підстав.

Відповідно до положень ст.ст. 514, 556 ЦК України, правовим наслідком виконання зобов"язання поручителем є перехід до нього прав кредитора у тому обсязі, в якому він задовольнив вимоги кредитора.

За письмовим повідомлення АБ "ТАС-Бізнесбанк від 10.11.2005 року, для погашення суми простроченого кредиту ТОВ "Сігма" у розмірі 200000гр., відсотків за користування кредитом у сумі 5786 гр. 30 коп., пені у сумі 4260 гр. 15 коп., всього 210046 гр. 45 коп., банк звернув стягнення на предмет застави за договором застави майнових прав № ДЗ 207-04 від 18.10.2004 року шляхом списання з депозитного рахунку позивача 41925,44 доларів США(т.1,а.с.16,17).

Таким чином, обсяг прав первісного кредитора, які перейшли до ОСОБА_2, як нового кредитора, стосувався суми у еквіваленті 41925,44 доларів США.

Частиною 2 ст. 524 ЦК України передбачено, що сторони можуть визначати грошовий еквівалент зобов"язання в іноземній валюті, а згідно ст. 533 ЦК України, якщо у зобов"язанні визначено грошовий еквівалент в іноземній валюті, сума, що підлягає сплаті у гривнях, визначається за офіційним курсом відповідної валюти на день платежу, якщо інший порядок її визначення не встановлений договором або законом, чи іншим нормативно-правовим актом.

Представник позивача не заперечував, що під час розгляду справи ОСОБА_2 було повернуто 3500 доларів США.

Станом на 19.03.2010 року встановлений Національним банком України курс 100 доларів США становили 797,6 гр., а тому сума, що підлягає стягненню, становить 306481 гр.31 коп.(41925,44 доларів США – 3500 доларів США)х 7,976).

Відповідно до вимог ч.1 ст. 88 ЦПК України на користь ОСОБА_2 підлягають стягненню з ОСОБА_4 витрати по сплаті судового збору сумі 1700 гр. та 850 гр., витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи у сумі 30 гр. та 120 гр., всього 2700 гр.

Керуючись ст.ст. 307, 309, 314, 317 ЦПК України, колегія суддів,

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 в особі представника ОСОБА_3 задовольнити частково.

рішення Бердянського міськрайонного суду Запорізької області від 08 грудня 2009 року по даній справі скасувати та ухвалити нове рішення наступного змісту: "Позов ОСОБА_2 задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_2 заборгованість у сумі 306481 гр. 31 коп. та судові витрати у сумі 2700 гр.

У задоволенні решти позовних вимог – відмовити".

рішення набирає законної сили з моменту проголошення, проте може бути оскаржено до Верховного Суду України протягом двох місяців з дня набрання ним законної сили.