за участю представників філії публічного акціонерного товариства "Імексбанк" та представника позивача розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Кіровограді цивільну справу за апеляційною скаргою публічного акціонерного товариства "Імексбанк" на рішення Ленінського районного суду м. Кіровограда від 01 грудня 2009 року у справі за позовом ОСОБА_2 до публічного акціонерного товариства "Імексбанк" в особі філії ПАТ "Імексбанк" в м. Кіровограді про захист прав споживача, розірвання договору банківського вкладу

В лютому 2009 року ОСОБА_2" звернулась до суду з позовом до відповідача про захист прав споживача та розірвання банківського вкладу. В обґрунтування позову позивачка вказала, що 05 лютого 2008 року між нею та відповідачем укладено договір №ДС-3614 строкового банківського вкладу в сумі 11500 грн. терміном до 08 лютого 2010 року з 16% річних. 15 лютого 2008 року вона поповнила депозитний вклад сумою 2000 грн, про що була укладена додаткова угода.

В листопаді 2008 року на фінансовому ринку банківських послуг суттєво зросли ставки банківських вкладів. Як приклад позивачка назвала банк "Дельта Банк", який пропонував розмістити вклад під 26% річних. Вона зверталась неодноразово до банку з вимогою змінити умови депозитного вкладу шляхом переведення депозиту у гривнях в депозит в іншій валюті або повернути вклад, але Кіровоградське відділення банку переадресувало її вимоги головній конторі банку, звідки їй відмовили в переоформленні вкладу та у повернені вкладу. Вважає, що через такі дії банку вона втратила можливість розмістити кошти на більш вигідних умовах, а саме під 26% річних, в зв’язку з цим просила розірвати договір строкового банківського вкладу, стягнути 13500 грн. вкладу з процентною надбавкою 16% річних та упущену вигоду в сумі 1109грн.59 коп., а також судові витрати по справі.

Крім цих вимог позивачка зазначила, що 06 червня 2008 року між нею та відповідачем укладавсь ще один договір № ДС-3614/1 строкового банківського вкладу (депозиту) на 5000 грн під 18% річних з терміном повернення 09.07.2009 року. За два дні до закінчення строку дії договору вона заявою повідомила банк про намір отримати всю суму вкладу через касу банку, але

10 липня 2009 року сума вкладу була переведена на картку МЕП, з якої всю суму вкладу отримати неможливо через щоденний ліміт у 500 грн. На день закінчення терміну договору вона отримала 500 грн. Просила стягнути 1000 грн. моральної шкоди, залишок вкладу 4500 грн, пеню у розмірі 990 грн, упущену вигоду 585 грн., 450 грн. інфляційних втрат та 3% річних від простроченої суми у розмірі 67 грн.50коп.

В доповненнях до позову ОСОБА_2 просила розірвати договір строкового банківського вкладу від05.02.2008 року та стягнути з відповідача 13500 грн. разом з нарахованими процентами на час розірвання договору, стягнути 4500 грн. за договором від 06.06.2009 року як прострочення боржником зобов’язання, відшкодувати упущену вигоду в сумі 201.39 грн. за договором вкладу 5000грн. та стягнути як окремий самостійний вид відповідальності за порушення грошового зобов’язання інфляційні втрати в сумі 45 грн. та 3% річних від простроченої суми 23.2 грн., а також вирішити питання стягнення судових витрат.

В уточнених позовних вимогах ОСОБА_2 просила розірвати договір строкового банківського вкладу від 05.02.2008 року і стягнути 13500 грн., стягнути 4500 грн. за договором банківського вкладу від 09.07.2009 року та відповідно до умов договору 990 грн. пені, упущену вигоду в сумі 585 грн., інфляційні нарахування 450 грн. і 3% річних в сумі 67.5 грн., а також стягнути судові витрати.

рішенням Ленінського районного суду м. Кіровограда від 01 грудня 2009 року позов задоволено частково. Судом розірвано договір строкового банківського вкладу від 05.02.2008 року за № ДС-3614 укладений між ПАТ "Імексбанк" та ОСОБА_2, стягнуто з банку на користь позивачки 13500 грн. За договором № ДС-3614/1 від 06.06.2009 року на користь позивачки стягнуто 4500 грн. залишку вкладу, упущену вигоду в сумі 585 грн, заборгованість з урахуванням індексу інфляції за час прострочення 450 грн., 67.5 грн. 3% річних від простроченої суми, а також в доход держави судовий збір в сумі 186 грн. і 30 грн. ІТЗ. В задоволені решти позовних вимог відмовлено.

В апеляційній скарзі публічне акціонерне товариство "Імексбанк" просить рішення суду скасувати та ухвалити нове рішення яким розірвати договір строкового банківського вкладу від 05.02.2008 року та зобов’язати банк виплатити ОСОБА_2 9840 грн.14 коп. В решті позовних вимог відмовити. Апеляційну скаргу обґрунтовано неповним з'ясуванням судом обставин, що мають значення для справи, невідповідністю висновків суду обставинам справи. Зокрема в апеляції зазначено, що строковий договір банківського вкладу є публічним договором і його умови однакові для всіх споживачів. ОСОБА_2 не подала жодної заяви про дострокове припинення договору строкового вкладу. При достроковому розірванні договору перераховуються відсотки виходячи зі ставки 1%. Банк не чинив перешкод в отриманні позивачкою вкладу за договором від 06.06.09 року. Судові витрати присуджені не пропорційно задоволенню позову.

Заслухавши доповідача, пояснення представника банку, який підтримав апеляційну скаргу, представника позивача, який заперечував доводи скарги, перевіривши матеріали справи в межах доводів апеляційної скарги і вимог, заявлених у суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що скарга підлягає частковому задоволенню.

Колегією суддів встановлено, що між позивачкою та відповідачем 05 лютого 2008 року був укладений договір №ДС – 3614 строкового банківського вкладу 11500 грн. терміном до 08.02.2010р. зі сплатою 16% річних. Додатковою угодою від 15.02.2008 року вклад був поповнений сумою в 2000 грн., а всього позивачка стала власником строкового банківського вкладу в сумі 13500 грн. (а.с.4-6).

Відповідно вимогам ст..ст. 319, 321 ЦК України власник володіє, розпоряджається, користується своїм майном на власний розсуд і має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, не заборонені Законом, право власності є непорушним, ніхто не може бути обмежений у його здійсненні.

Згідно ст. 1058 (ч.ч.1,3) ЦК України (435-15) за договором банківського вкладу одна сторона (банк), що прийняла від другої сторони (вкладника) або для неї грошову суму (вклад), що надійшла, зобов’язується виплачувати вкладникові таку суму та проценти на неї або дохід в іншій формі на умовах та в порядку, встановлених договором, до відносин банку та вкладника за рахунком, на який внесений вклад, застосовуються положення про договір банківського рахунку, якщо інше не випливає із суті договору банківського вкладу.

Стаття 1074 ЦК України забороняє обмеження прав клієнта щодо розпорядження грошовими коштами, що знаходяться на його рахунку, крім випадків, встановлених Законом.

В листопаді, грудні 2008 року позивачка через стрімке падіння курсу гривні, неодноразово зверталась з заявами до відповідача з вимогою переведення депозиту в гривнях в депозит в іншій валюті і збереження депозитних ресурсів, пропонуючи банку, що в разі незгоди на її пропозиції вона має намір забрати кошти (а.с.7-9)., але банк 13 січня 2009 року відповів відмовою (а.С.10).

Згідно ч.2 ст. 1060 ЦК України за договором банківського вкладу незалежно від його виду банк зобов’язаний видати вклад на першу вимогу вкладника.

Виходячи з викладеного, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про необхідність дострокового розірвання договору банківського вкладу за № ДС-3614 від 05.02.08 року і стягнення з банку суми банківського вкладу, але не погоджується з сумою стягненого вкладу.

Відповідно п.4.2 зазначеного договору вкладник має право достроково припинити договір з письмовим повідомленням про це за три банківські дні. При цьому відсотки по вкладу за фактичний термін зберігання коштів на депозитному рахунку перераховуються та сплачуються, виходячи зі ставки 1% річних, а п.4.3 договору зазначає, що у випадку виникнення обставин, передбачених п.4.2 цього договору, різниця між раніше нарахованими та сплаченими відсотками та відсотками, які належить сплатити вкладнику у разі дострокового розірвання договору з його ініціативи, утримується із суми вкладу, яка обліковується на депозитному рахунку вкладника (а.с.4-5). Як пояснили сторони та підтверджує довідка від 28.12.09р. за № 1769 вкладнику було виплачено відсотки в сумі 3916 грн.07 коп. з розрахунку 16% з 13500 грн.. При достроковому розірванні договору відсотки перераховуються під 1%, що становить 256 грн.21 коп. Різниця у виплачених відсотках підлягає утриманню із суми вкладу. До виплати позивачці підлягає 9840 грн. 14 коп. вкладу (13500-(3916.07-256.21)=9840.14).В цій частині рішення суду сума стягнення підлягає зміні.

Ст.. 611 ЦК України (435-15) передбачає настання правових наслідків у разі порушення зобов’язання, а відповідно вимогам ч.1 ст.612 цього ж Кодексу боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов’язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Боржник, який порушив зобов’язання, має відшкодувати кредиторові завдані ним битки – ч.1 ст. 623 ЦК України, ч.4 цієї ж норми говорить, що при визначені неодержаних доходів (упущеної вигоди) враховуються заходи, вжиті кредитором щодо їх одержання.

Ст.. 625 ЦК України (435-15) не звільняє боржника від відповідальності за можливість виконання ним грошового зобов’язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов’язання, на вимогу кредитора зобов’язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

ВІДПОВІДНО Ч.3 СТ 88 ЦПК України (1618-15) в разі звільнення позивача, на користь якого ухвалено рішення, від сплати судового збору, він стягується з відповідача в дохід держави пропорційно до задоволеної частини чи відхиленої частини вимог. З відповідача підлягає стягненню 15443 грн. 1% від цієї суми становить 154.43 грн. судового збору.

Суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що відповідачем порушено зобов’язання щодо виконання умов договору 3 ядс-3614/1 від 06.06.2008 року, по виплаті банківського вкладу, а тому банк повинен відшкодовувати завдані збитки, оскільки з вини банку позивачка не змогла розмістити свої кошти в інших банківських установах з вищим відсотком річних.

Безпідставними є доводи апеляційної скарги в відношенні виконання умов другого договору банківського вкладу, вони були предметом розгляду в судовому засіданні апеляційного суду, їм дана належна оцінка, висновків суду вони не спростовують.

Керуючись ст. ст. 303, 307, 309 ч1 п3, 313-314, 317 ЦПК України (1618-15) , колегія суддів,-

Апеляційну скаргу публічного акціонерного товариства "Імексбанк" задовольнити частково.

рішення Ленінського районного суду м. Кіровограда від 01 грудня 2009 року в частині стягнення суми вкладу 13500 грн. та суми за розірваним договором строкового вкладу від 05.02.2008 року за № ДС-3614, а також суму судового збору змінити. Стягнути з публічного акціонерного товариства "Імексбанк" на користь ОСОБА_2 9840 грн. 14 коп. та в доход держави154 грн. 43 коп. судового збору. В решті рішення залишити без змін.