розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю фірма "Ніколь" на рішення Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя від 04 грудня 2009 року по справі за позовом ОСОБА_3 до Товариства з обмеженою відповідальністю фірма "Ніколь" про стягнення заборгованості по заробітній платі, моральної шкоди,

10 лютого 2009 року ОСОБА_3 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_4 про стягнення заборгованості по заробітній платі, моральної шкоди.

19 лютого 2009 року ОСОБА_3 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_4 про стягнення заборгованості по не отриманій заробітній платі, відшкодування моральної шкоди.

Ухвалою судді Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя від 07 травня 2009року позови об’єднано в одне провадження.

Ухвалою Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя від 24 червня 2009 року замінено неналежного відповідача ОСОБА_4 на належного - ТОВ фірма "Ніколь".

Позивач зазначав, що працював в ТОВ фірма "Ніколь" з 25.07.2008 року по 25.11.2008 року на посаді директора з виробництва з окладом 5000 грн., звільнився за згодою сторін на підставі ст. 36 п.1 КЗпП України. При звільненні з ним не проведений розрахунок по заробітні платі.

В ході судового розгляду справи позивач неодноразово уточнював позовні вимоги, остаточно просив стягнути на його користь з відповідача ТОВ фірма "Ніколь" заборгованість по заробітній платі за період з серпня по вересень 2008 року в сумі 3312гр.50коп., компенсацію за невикористану відпустку 541гр. 66коп., середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні за період з 26 листопада 2008 року по 2 листопада 2009 року в сумі 45 091гр.50коп., моральну шкоду в сумі 9000гр. та суму витрат на правову допомогу 350гр.

рішенням Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя від 04 грудня 2009 року позов задоволено частково.

Стягнуто з ТОВ фірма "Ніколь" на користь ОСОБА_3 заборгованість по заробітній платі за період з серпня по вересень 2008 року в сумі 3312грн.50коп., компенсацію за невикористану відпустку 541грн. 66коп., середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні за період з 26 листопада 2008 року по 2 листопада 2009 року в сумі 45 091грн.50коп., судові витрати по допомозі адвоката в сумі 350гр, на загальну суму 49295грн.66 коп. В іншій частині позову відмовлено.

Стягнуто з ТОВ фірма "Ніколь" на користь держави судовий збір в сумі 489гр., витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи в суді в сумі 30грн., на загальну суму 519грн.

В апеляційній скарзі ТОВ фірма "Ніколь", посилаючись на порушення норм процесуального права, просить рішення скасувати, ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити.

Вислухавши доповідача, пояснення позивача, дослідивши обставини справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.

Згідно зі ст. 116 КЗпП України при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред'явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про нараховані суми, належні працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган повинен письмово повідомити працівника перед виплатою зазначених сум.

В разі спору про розмір сум, належних працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган в усякому випадку повинен в зазначений у цій статті строк виплатити не оспорювану ним суму.

Статтею 117 КЗпП України передбачено, що в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку. При наявності спору про розміри належних звільненому працівникові сум власник або уповноважений ним орган повинен сплатити зазначене в цій статті відшкодування в тому разі, коли спір вирішено на користь працівника. Якщо спір вирішено на користь працівника частково, то розмір відшкодування за час затримки визначає орган, який виносить рішення по суті спору.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції правильно виходив з того, що на день звільнення 25.11.2008 року позивачу ОСОБА_3 не було виплачено заробітну плату за період з серпня по вересень 2008 року та компенсацію за невикористану відпустку. Оскільки відповідачем 02.11.2009 року, в період розгляду справи в суді, було виплачено позивачу заробітну плату нараховану на момент звільнення в розмірі 1108,78 грн. та дорахування заробітної плати за цей період в розмірі 3812,78 грн., а всього 4921,50 грн., суд прийшов до правильного висновку про стягнення з відповідача на користь позивача заборгованість по не нарахованій та невиплаченій заробітній платі за цей період із розрахунку 5000 грн. в місяць в розмірі 3312,50 грн. (8234грн.-4921,50 грн.) та компенсацію за невикористану відпустку в розмірі 541,66 грн. Ці обставини не оспорювалися відповідачем.

Висновки суду узгоджуються із зібраними у справі доказами: наказом №33-08/к від 25.07.2008 року (а.с.33), довідкою про нарахування позивачу заробітної плати за період з 25.07.2008 року по 25.11.2008 року (а.с.21), штатним розкладом (а.с.35), видатковими касовими ордерами (а.с. 89,90).

Суд також прийшов до правильного висновку, що остаточного розрахунку з позивачем не проведено у передбачені законом строки з вини товариства, що є підставою для застосування у відповідності до ч.2 ст. 117 КЗпП України відповідальності у вигляді стягнення з товариства середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільнені.

Відповідно до пункту 20 постанови Пленуму Верховного Суду України "Про практику застосування судами законодавства про оплату праці" від 24 грудня 1999 року № 13 (v0013700-99) при частковому задоволенні позову працівника суд визначає розмір відшкодування за час затримки розрахунку з урахуванням спірної суми, на яку той мав право, частки, яку вона становила у заявлених вимогах, істотності цієї частки порівняно із середнім заробітком та інших конкретних обставин справи.

Враховуючи зазначені роз’яснення та наступні обставини: позивач відпрацював у відповідача 56 робочих днів, стягнута сума заборгованості не є істотною порівняно з повною сумою середнього заробітку за час затримки розрахунку, тобто - відпрацьований ним час значно менше, ніж період, за який позивач просить стягнути середній заробіток, а також виходячи з принципу розумності та справедливості колегія суддів вважає, що компенсацію стягнуту судом першої інстанції за час затримки розрахунку необхідно зменшити до 20000 грн. Відповідно підлягає зменшенню судовий збір до 238,50 грн., витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи підлягають стягненню в розмірі 120грн. Тому рішення суду в цій частині підлягає зміні.

В іншій частині рішення суду підлягає залишенню без змін.

Доводи апеляційної скарги про порушення судом першої інстанції норм процесуального права безпідставні. Директор товариства як фізична особа не підлягав притягненню до участі у цій справі в якості відповідача.

Керуючись ст.ст. 307, 309, 313, 314, 316, 317 ЦПК України, колегія суддів -

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю фірма "Ніколь" задовольнити частково.

рішення Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя від 04 грудня 2009 року по цій справі в частині стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні за період з 26 листопада 2008 року по 02 листопада 2009 року та судових витрат змінити:

"Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю фірма "Ніколь" на користь ОСОБА_3 за час затримки розрахунку при звільненні 20000 грн. (двадцять тисяч гривен), на користь держави судовий збір у розмірі 238 грн. 50коп. витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи в суді в розмірі 120 грн."