Колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Вінницької області у складі:

головуючого-судді Медвецького С.К.,

суддів: Оніщука В.В., Чорного В.І.,

при секретарі: Черепановій В.І.,

представника позивач ОСОБА_1,

представника відповідача ОСОБА_2,

представника відповідача ОСОБА_3,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Вінниці справу за апеляційними скаргами ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6 на рішення Староміського районного суду м. Вінниці від 30.11.2009 року по справі за позовом ОСОБА_7 до ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_4, треті особи ОСОБА_8, ОСОБА_9 про визнання недійними договору дарування квартири, третейської угоди, свідоцтва про право власності на квартиру, визнання права власності на Ѕ частину квартири та встановлення порядку користування квартирою, зустрічним позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_7, ОСОБА_5, ОСОБА_6 про визнання права власності на нерухоме майно, -

Зважаючи на складність у викладені повного рішення суду, пов’язаного з потребою у обґрунтуванні доводів сторін, на що може бути витрачений значний час, суд вважає за необхідне проголосити його вступну та резолютивну частини.

Керуючись ст.ст. 303, 304, 307, 309, 313, 314, 316, 317, 319 ЦПК України, колегія суддів –

Апеляційну скаргу представника ОСОБА_6, ОСОБА_5 задовольнити.

Апеляційну скаргу ОСОБА_4 задовольнити частково.

рішення Староміського районного суду м. Вінниці від 30.11.2009 року в частині задоволення вимог ОСОБА_7 про визнання недійсними договору дарування квартири, третейської угоди, свідоцтва про право власності на квартиру, визнання права власності на Ѕ частину квартири та встановлення порядку користування квартирою скасувати, ухвалити нове рішення, яким відмовити ОСОБА_7 у задоволенні цих вимог.

У решті рішення Староміського районного суду м. Вінниці від 30.11.2009 року залишити без змін.

рішення апеляційного суду набирає законної сили з моменту його проголошення, однак може бути оскаржене шляхом подачі касаційної скарги протягом двох місяців з дня набрання законної сили до Верховного Суду України.

Колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Вінницької області у складі:

головуючого-судді Медвецького С.К.,

суддів: Оніщука В.В., Чорного В.І.,

при секретарі: Черепановій В.І.,

представника позивач ОСОБА_1,

представника відповідача ОСОБА_2,

представника відповідача ОСОБА_3,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Вінниці справу за апеляційними скаргами ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6 на рішення Староміського районного суду м. Вінниці від 30.11.2009 року по справі за позовом ОСОБА_7 до ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_4, треті особи ОСОБА_8, ОСОБА_9 про визнання недійними договору дарування квартири, третейської угоди, свідоцтва про право власності на квартиру, визнання права власності на Ѕ частину квартири та встановлення порядку користування квартирою, зустрічним позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_7, ОСОБА_5, ОСОБА_6 про визнання права власності на нерухоме майно, -

У травні 2008 року ОСОБА_7 звернувся до суду з вказаним позовом, вказуючи, що 17.09.2005 року зареєстрував шлюб з ОСОБА_5, під час якого ними придбано квартиру АДРЕСА_1, яка складається із трьох ізольованих кімнат. У подальшому через погіршення стосунків, відповідачка змінивши замок на вхідних дверях, створила йому перешкоди у користуванні квартирою. 15.05.2008 року ОСОБА_5 подарувала вказану квартиру своїй матері ОСОБА_6, шляхом укладення договору дарування, при цьому він не давав згоди на його укладення. 06.10.2008 року рішенням третейського суду затверджено мирову угоду відповідно до якої за ОСОБА_4 визнано право власності на спірну квартиру та зареєстровано право власності.

В зв’язку з цим просив визнати недійсними договір дарування квартири, третейської угоди, скасувати рішення третейського суду та свідоцтво про право власності на квартиру, визнати за ним право власності на Ѕ частину квартири та встановити порядок користування квартирою АДРЕСА_1 в м. Вінниці, виділивши йому в користування житлові приміщення, зокрема: кімнати площею 14,2 м2 і 16 м2 відповідно, ОСОБА_5 виділити у користування кімнату площею 20,9 м2, інші приміщення залишити в загальному користуванні та стягнути з відповідачів судові витрати.

03.07.2009 року представник ОСОБА_4 – ОСОБА_3. звернувся із зустрічним позовом до ОСОБА_7, ОСОБА_5, ОСОБА_6 про визнання права власності на спірну квартиру, вказуючи, що згідно ст. 392 ЦК України відповідач може пред’явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також посилаючись на те, що він є добросовісним набувачем.

У суді першої інстанції ОСОБА_7 позов підтримав, ОСОБА_5, ОСОБА_6 та їх представник позов не визнали, пояснивши, що спірну квартиру вони набули на законних підставах, тому підстав для задоволення позову немає. При цьому зустрічний позов ОСОБА_4 визнали повністю.

ОСОБА_4 та його представник позов ОСОБА_7. не визнали зовсім, зустрічний позов підтримали в повному обсязі.

рішенням Староміського районного суду м. Вінниці від 30.11.2009 року позов ОСОБА_7 задоволено повністю та визнано недійсним договір дарування квартири АДРЕСА_1, укладений 15.05.2008 року між ОСОБА_5 та ОСОБА_6.

Скасовано право власності ОСОБА_6 на квартиру АДРЕСА_1.

Визнано недійсною мирову угоду від 06.10.2008 року, укладену між ОСОБА_6 та ОСОБА_4 про передачу квартири АДРЕСА_1, за борги.

Скасовано рішення третейського суду від 06.10.2008 року про затвердження мирової угоди між ОСОБА_6 та ОСОБА_4

Скасовано право власності ОСОБА_4 на квартиру АДРЕСА_1.

Визнано за ОСОБА_7 право власності на Ѕ частину квартири

АДРЕСА_1 в м. Вінниці.

Встановлено порядок користування квартирою АДРЕСА_1 в м. Вінниці та виділено ОСОБА_7 у користування житлову кімнату площею 20,9 м2 з балконом, виділено ОСОБА_5 - житлові кімнати площею 14,2 м2 та 16,9 м2 відповідно, інші приміщення залишено в загальному користуванні.

Вирішено питання про судові витрати.

У задоволенні позову ОСОБА_4 до ОСОБА_7, ОСОБА_5, ОСОБА_6 про визнання права власності на спірну квартиру відмовлено.

В апеляційній скарзі представник ОСОБА_5, ОСОБА_6 – ОСОБА_2 просить рішення суду скасувати і ухвалити нове рішення яким у задоволенні позову ОСОБА_7 відмовити, посилаючись на те, що судом порушені норми матеріального і процесуального права, суд неповно з’ясував обставини, що мають важливе значення для правильного вирішення справи.

В апеляційній скарзі представник ОСОБА_4 – ОСОБА_3. просить рішення суду скасувати і ухвалити нове рішення яким у задоволенні позову ОСОБА_7 відмовити та задовольнити його зустрічний позов про визнання права власності на спірну квартиру, посилаючись на те, що судом порушені норми матеріального і процесуального права, суд неповно з’ясував обставини, що мають важливе значення для правильного вирішення справи.

Судова колегія, заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення сторін, перевіривши матеріали справи і обговоривши підстави апеляційних скарг, вважає, що апеляційна скарга ОСОБА_5, ОСОБА_6 підлягає задоволенню повністю, апеляційна скарга ОСОБА_4 - частковому задоволенню з таких міркувань.

Згідно ст. 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим; законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом; обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з’ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були дослідженні в судовому засіданні.

Задовольняючи позов ОСОБА_7, суд першої інстанції виходив з того, що договір дарування квартири укладений між відповідачами є очевидно не дрібним побутовим, укладений без згоди одного з подружжя, зокрема позивача, а відтак, суд визнав спірний договір недійсним. У зв’язку з цим ОСОБА_6 не мала права в подальшому розпоряджатись спірною квартирою та укладати щодо неї цивільно-правові і інші угоди.

Погодитись з такими висновками районного суду не можна, оскільки висновки суду не відповідають обставинам справи, суд неправильно застосував норми матеріального і процесуального права.

Судова колегія вважає, що вказані порушення призвели до неправильного вирішення справи, тому суд апеляційної інстанції на підставі п.п.3, 4 ч.1 ст. 309 ЦПК України рішення суду першої інстанції скасовує, ухвалює нове рішення з таких міркувань.

Судом встановлено, підтверджено матеріалами справи, що 09.03.2005 року між ВАТ "Автосервіс" та ОСОБА_5, укладено договір № 36 на довгострокове будівництво житла в порядку пайової участі. Згідно умов договору ВАТ "Автосервіс" зобов’язується своїми силами і засобами, за рахунок коштів ОСОБА_5, збудувати квартиру у місті Вінниці по вул. Енгельса,35, загальною площею 83 м2 та вартістю 163 095 грн.

17.09.2005 року ОСОБА_7 зареєстрував шлюб з ОСОБА_5

09.12.2005 року між акціонерним поштово-пенсійним банком "Аваль" та ОСОБА_5. укладено кредитний договір № 1134/035-37/31018, згідно якого ОСОБА_5. отримала кредит в сумі 24 000 доларів США на споживчі цілі.

Тоді ж, між акціонерним поштово-пенсійним банком "Аваль" та ОСОБА_5. укладено договір іпотеки. Предметом даного договору є квартира АДРЕСА_1.

13.03.2007 року за ОСОБА_5 зареєстровано право власності на квартиру АДРЕСА_1.

рішенням Староміського районного суду м. Вінниці від 11.03.2008 року шлюб між ОСОБА_7 та ОСОБА_5. розірвано, цей факт сторонами не заперечується і доказуванню не підлягає.

15.05.2008 року ОСОБА_5 подарувала квартиру АДРЕСА_1 своїй матері ОСОБА_6

06.10.2008 року рішенням третейського суду затверджено мирову угоду між ОСОБА_6 та ОСОБА_4 відповідно до якої за останнім визнано право власності на спірну квартиру та зареєстровано право власності.

На момент вирішення спору третейським судом заборони на відчуження спірної квартири не було. Заборона на відчуження об’єктів нерухомого майна, зокрема квартири АДРЕСА_1 здійснена 18.12.2008 року.

За змістом ч.2 ст.114 СК у разі розірвання шлюбу судом шлюб припиняється у день набрання чинності рішенням суду про розірвання шлюбу.

Як уже зазначалось, шлюб між ОСОБА_7 та ОСОБА_5. було розірвано 11.03.2008 року, а спірна квартира подарована ОСОБА_5 15.05.2008 року.

Згідно Цивільного кодексу України (435-15) особа, яка вважає, що її речові права порушені, має право звернутись до суду як з позовом про визнання відповідної угоди недійсною (статті 215-235), так і з позовом про витребування майна з чужого незаконного володіння (стаття 330, стаття 338).

ОСОБА_7 звернувся з позовом про визнання недійсними договору дарування квартири АДРЕСА_1, укладеного між ОСОБА_5 та ОСОБА_6, третейської угоди та скасування рішення третейського суду, відповідно до якого за ОСОБА_4 визнано право власності на спірну квартиру з підстав невідповідності їх вимогам закону.

Стаття 215 ЦК України встановлює загальне правило про те, що правочин є недійсним у зв'язку з недодержанням в момент його вчинення стороною (сторонами) загальних вимог, які необхідні для чинності правочину, передбачених статтею 203 ЦК України.

Однак статтею 216 ЦК України визначено особливі правові наслідки недійсності правочину. Зокрема, кожна із сторін зобов'язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину, а в разі неможливості такого повернення - відшкодувати вартість того, що одержано, за цінами, які існують на момент відшкодування, якщо законом не встановлені особливі умови їх застосування або особливі правові наслідки окремих видів недійсних правочинів.

Отже, на угоду, укладену з порушенням вимог закону, не поширюється загальне правило про наслідки недійсності правочину (двостороння реституція), якщо сам закон передбачає інші наслідки такого порушення.

Відповідно до статті 330 ЦК України якщо майно відчужене особою, яка не мала на це права, добросовісний набувач набуває право власності на нього, якщо відповідно до статті 388 цього Кодексу майно не може бути витребуване у нього.

Пунктом 3 частини 1 статі 388 ЦК України (435-15) передбачено, що в разі придбання майна за відплатним договором у особи, яка не мала права його відчужувати, про що набувач не знав і не міг знати (добросовісний набувач), власник має право витребувати це майно від набувача лише у випадку, якщо майно вибуло з володіння власника або особи, якій він передав майно у володіння, не з їхньої волі іншим шляхом.

Добросовісне придбання, згідно статті 388 ЦК України, можливе тоді, коли майно придбане не безпосередньо у власника, а у особи, яка не мала права відчужувати це майно. Наслідком угоди, укладеної з таким порушенням, є не двостороння реституція, а повернення майна з чужого незаконного володіння (віндикація).

Таким чином, права особи, яка вважає себе власником майна, не підлягають захистові шляхом задоволення позову до добросовісного набувача з використанням правового механізму, встановленого статтями 215, 216 ЦК України. Такий захист можливий лише шляхом задоволення віндикаційного позову, якщо є підстави, передбачені статтею 388 ЦК України, які дають право витребувати майно у добросовісного набувача.

Позивач ОСОБА_7 вимогу про повернення майна з чужого незаконного володіння не ставив.

Викладене свідчить, що немає підстав визнавати недійсною мирову угоду від 0610.2008 року, укладену між ОСОБА_6 та ОСОБА_4 про передачу квартири АДРЕСА_1, за борги, скасовувати рішення третейського суду від 06.10.2008 року про затвердження мирової угоди між ОСОБА_6 та ОСОБА_4, а відтак визнавати за позивачем право власності на Ѕ частину квартири та встановлювати порядок користування нею.

Враховуючи викладене, судова колегія вважає, що вимоги позову ОСОБА_7 про визнання недійсними договору дарування квартири, третейської угоди, свідоцтва про право власності на квартиру, визнання права власності на Ѕ частину квартири та встановлення порядку користування квартирою задоволенню не підлягають.

Відмовляючи у задоволенні позову ОСОБА_4, суд першої інстанції виходив з того, що рішення третейського суду є незаконним тому він не являється добросовісним набувачем.

Разом з тим, суд не застосував норми права, які підлягали застосуванню, свій висновок не мотивував.

Право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів (частина 1 статті 328 ЦК України).

Право власності на майно за договором, який підлягає нотаріальному посвідченню, як зазначено у частині 3 статті 334 ЦК України, виникає у набувача з моменту такого посвідчення або з моменту набрання законної сили рішенням суду про визнання договору, не посвідченого нотаріально, дійсним.

ОСОБА_6 та ОСОБА_4 06.10.2008 року уклали мирову угоду і того ж дня, рішенням третейського суду затверджено цю мирову угоду відповідно до якої за ОСОБА_4 визнано право власності на спірну квартиру та зареєстровано право власності на квартиру АДРЕСА_1 в

м. Вінниці, а тому право власності у позивача за зустрічним позовом виникло 06.10.2008 року року, тобто з дня набрання рішення чинності. Тому у суду не було необхідності рішенням підтверджувати або встановлювати додатково право власності на квартиру за ОСОБА_4