Колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Миколаївської області в складі

головуючого Данилової О.О.

суддів Шаманської Н.О., Лівінського І.В.,

при секретарі Аніщенко Д.В.,

за участю позивачки ОСОБА_2,

відповідача ОСОБА_3, його представника ОСОБА_4

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу

ОСОБА_3

на рішення Заводського районного суду м.Миколаєва від 12 листопада 2009 року по цивільній справі за позовом

ОСОБА_2

до ОСОБА_3

про визнання майна спільною сумісною власністю

У січні 2009 року ОСОБА_2 звернулась з позовом до ОСОБА_3 про визнання майна спільною власністю.

Позивачка зазначала, що перебувала у шлюбі з відповідачем з 7 серпня 1999 року. Мають сина ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1. 4 вересня 1998 року на ім'я ОСОБА_3 було придбано трьохкімнатну квартиру АДРЕСА_1. За рахунок спільних коштів у період 1998-1999 років в квартирі зроблено капітальний ремонт, а у період 2001-2003 років – здійснено прибудову.

Посилаючись на те, що внаслідок спільних трудових та грошових затрат подружжя квартира істотно збільшилась у своїй вартості, ОСОБА_2 просила визнати майно спільною сумісною власністю.

Рішенням Заводського районного суду м. Миколаєва від 12 листопада 2009 року позов задоволено. Квартира АДРЕСА_1 визнано спільною сумісною власністю ОСОБА_3 та ОСОБА_2

В апеляційній скарзі ОСОБА_3, посилаючись на те, що суд дав невірну оцінку зібраним доказам та не встановив підстав, за яких особисте майно перетворюється у спільну власністю подружжя, просив рішення суду скасувати та ухвалити нове рішення про відмову у задоволення позову.

Апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, виходячи з наступного.

Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з того, що на ремонт та облаштування спірної квартири було витрачено грошову суму більш ніж 34 тис.грн., а також здійснено переобладнання лоджії у веранду площею 13,1 кв.м. За таких обставин суд вважав доведеним істотне збільшення вартості нерухомого майна, яке належало ОСОБА_3 до шлюбу, що стало підставою для визнання цього майна спільною сумісною власністю сторін.

Але не з усіма висновками суду можна погодитись, оскільки суд вважав встановленими обставини, які досліджені та оцінені не були, і, як наслідок невірно застосував норми сімейного законодавства. Ці порушення є підставою для скасування судового рішення.

Так, з матеріалів справи вбачається, що спірну квартиру ОСОБА_3 придбав 4 вересня 1998 року. Шлюб між сторонами зареєстровано 7 серпня 1999 року.

У період 1998 -2008 років проведено капітальний ремонт, перепланування та переобладнання квартири, в тому числі проведено заміну віконних та дверних блоків, встановлено автономну систему опалення та інш.

На підтвердження своїх доводів, ОСОБА_6 надала суду квитанції за період 1999-2008 років на придбання нею будівельних матеріалів, металевих віконних грат, дверей, виготовлення металопластикових вікон та влаштування системи опалення тощо ( а.с.30-46). Загальна сума витрат за цими документами складає приблизно 33 тис. грн.

Крім того, за період шлюбу сторони здійснили прибудову до квартири та переобладнали балкон площею 2,2 кв.м ( а.с.10) у веранду площею 13,1 кв.м ( а.с.7-9, 11), що збільшило загальну площу квартири з 60,1 кв.м до 73 кв.м.

Відповідно до статті 25 КпШС України, який діяв на час виникнення спірних правовідносин, майно, яке є власністю одного з подружжя, може бути визнане судом спільною сумісною власністю за умови, якщо за час шлюбу воно істотно збільшилось у своїй цінності внаслідок трудових та грошових затрат другого з подружжя чи їх обох.

Отже, за змістом цієї норми підставою для визнання майна, яке належало одному з подружжя, спільною сумісною власністю, може бути лише висновок про істотність збільшення його вартості під час шлюбу, а не розмір грошових коштів, які подружжя витратило на переобладнання, ремонт чи поліпшення побутових умов, як то вважав суд.

Істотність збільшення вартості може бути встановлена, виходячи з різниці між вартістю майна до здійснення затрат та після них.

Але суд першої інстанції не звернув уваги на правила цієї норми, а тому взагалі не досліджував тих обставин, які б могли свідчити про істотне збільшення вартості майна відповідача під час шлюбу.

Крім того, в рішенні суд послався на те, що ОСОБА_2 наполягає, що квартиру було придбано у 1998 році за кошти, які належать обом сторонам та їх рідним.

Але і ці обставини, які виходять за межі правовідносин, що регулюються статтею 25 КпШС, суд залишив поза своєю увагою, не запропонував позивачці уточнити вимоги та підстави позову, не обговорив питання про необхідність залучення до участі у справі осіб, права яких порушує цей спір.

Таким чином, суд першої інстанції не встановив підстав позову ОСОБА_2, не визначив характер правовідносин сторін ( створення спільної власності, збільшення цінності особистого майна внаслідок спільних затрат чи інш.), їх учасників, а також не дослідив обставин, зазначених у статті 25 КпШС, а тому і не розглянув вимог позивачки з підстав, зазначених у позовній заяві. Такі порушення норм сімейного та процесуального права є підставою для скасування судового рішення та направлення справи на новий розгляд до суду першої інстанції.

При новому розгляді суду необхідно врахувати вище викладене; уточнити позовні вимоги ОСОБА_2; підстави її позову; вирішити питання про склад учасників спірних правовідносин; у разі посилання позивачки на правила статті 25 КпШС встановити вартість квартири на час її придбання, обсяг робіт, проведених за час шлюбу, обговорити питання про необхідність призначення будівельної товарознавчої експертизи щодо цінності спірного майна до та після капітального ремонту; а на підставі досліджених доказів визначити, чи є збільшення вартості істотною.

Керуючись ст.ст. 311, 315 ЦПК України, колегія суддів

Апеляційну скаргу ОСОБА_3 задовольнити частково.

Рішення Заводського районного суду м.Миколаєва від 12 листопада 2009 року скасувати, а справу направити на новий розгляд до того ж суду в іншому складі.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, але протягом двох місяців з цього часу може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду України.

Справа 22ц – 235/10 Головуючий у першій інстанції – Кваша С.В.

Категорія – 46 Доповідач апеляційної інстанції- Данилова О.О.

4 лютого 2010 року м.Миколаїв